ПРОФЕСІЙНА СТІЙКІСТЬ ПСИХОТЕРАПЕВТА В УМОВАХ СПІЛЬНОЇ ТРАВМИ ВІЙНИ: ФЕНОМЕНОЛОГІЯ, РИЗИКИ ДЕЗАДАПТАЦІЇ, МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД
DOI:
https://doi.org/10.31732/2663-2209-2026-81-429-437Ключові слова:
професійна стійкість психотерапевта, спільна травма, втома від співчуття, емпатичний дистрес, подвійна експозиція, травмоорієнтоване навантаження, психотерапія війниАнотація
В умовах повномасштабної війни в Україні проблема професійної стабільності фахівців соціономічного профілю набуває стратегічного значення для збереження ментального здоров’я нації. Психотерапевти стикаються з унікальним викликом – «спільною травматичною реальністю», де фахівець і клієнт перебувають в ідентичних умовах екзистенційної загрози. Це зумовлює необхідність переосмислення традиційних моделей резильєнтності та розробки специфічних стратегій підтримки терапевтів.
У статті концептуалізовано професійну стійкість психотерапевта в умовах тривалої війни, проаналізовано механізми її виснаження та розглянуто ресурси відновлення (на основі вітчизняного та міжнародного досвіду).
У роботі використано комплекс теоретичних методів: системний аналіз наукової літератури, компаративний аналіз досвіду роботи фахівців у зонах збройних конфліктів (Ізраїль, Сирія, Ірак) та синтез нейробіологічних підходів до вивчення емпатії.
Розмежовано поняття загальної та професійної стійкості, де останню визначено як свідому етичну компетенцію. На основі аналізу нейробіологічних моделей Т. Зінгер та О. Клімецькі розкрито механізм «емпатійного дистресу» як першопричини втоми від співчуття. Доведено, що виснаження настає не через надмірну емпатію, а через фіксацію на больовому резонансі без переходу до фази діяльного співчуття.
Особливу увагу приділено феномену «подвійної експозиції». Дослідження міжнародного досвіду підтвердило, що спільний травматичний бекграунд посилює емоційний резонанс, проте може трансформуватися у «вікарну стійкість». Обґрунтовано впровадження організаційних стратегій: травмоорієнтованого навантаження (case-mix), адаптивного сетінгу (flexible framing) та культури «дебріфінгу низького впливу» (low impact debriefing).
Своєчасна імплементація цих стратегій на організаційному та індивідуальному рівнях дозволяє терапевту інтегрувати спільний травматичний досвід у професійне та особистісне зростання, запобігаючи деструктивним змінам особистості та професійній деформації у довгостроковій перспективі.
Завантаження
Посилання
Громова, Г. М., Гундертайло, Ю. Д., Дворник, М. С. та ін. (2025). Здоровий спосіб життя в умовах війни: соціально-психологічний підхід: монографія (М. С. Дворник, ред.). Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. https://ispp.org.ua/2025/10/24/monografiya-zdorovyj-sposib-zhyttya-v-umovah-vijny-soczialno-psyhologichnyj-pidhid/
Живоглядов, Ю. О. (2022). Травма і життєва криза: екзистенціальний погляд. У Психотерапевт і війна: зустріч на межі реальностей: матеріали XXVIII наук.-практ. конф. УСП (с. 7–10). Київ.
Карамушка, Л. М. (2024). Психічне здоров'я особистості під час війни: як його зберегти та підтримати: методичні рекомендації. Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України.
Кісарчук, З. Г., & Омельченко, Я. М. (ред.). (2020). Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових травматичних подій: метод. посіб. Логос.
Лазос, Г. П. (2018). Резильєнтність: концептуалізація понять, огляд сучасних досліджень. Пульсари.
Саніна, Т. О., Сингаївська, І. В. Міжнародний досвід роботи психотерапевтів в умовах війни: професійні ризики та ресурси для їх подолання. Держава, регіони, підприємництво: інформаційні, суспільно-правові, соціально-економічні аспекти розвитку: тези доповідей VІ Міжнародної конференції (Київ, 04 грудня 2025 р.). К.: Університет "КРОК", 2025.
Тедескі, Р. Дж., Мур, Б. А., Фальке, К., & Голдберг, Дж. (2025). Трансформовані травмою: історії про посттравматичне зростання (О. Бідованець, пер.). Пропала Грамота. (Оригінальна робота опублікована 2020).
Ali, D. A., Figley, C. R., & Tedeschi, R. G. (2023). Shared trauma, resilience, and growth: A roadmap toward transcultural conceptualization. Psychological Trauma: Theory, Research, Practice, and Policy, 15(1), 45. https://doi.org/10.1007/s10615-025-01015-7
American Psychological Association. (2020). Resilience. https://www.apa.org/topics/resilience
Baum, N. (2010). Shared traumatic reality in communal disasters: Toward a conceptualization. Psychotherapy: Theory, Research, Practice, Training, 47(2), 249–259. https://doi.org/10.1037/a0020302
Figley, C. R. (1995). Compassion fatigue as secondary traumatic stress disorder: An overview. In C. R. Figley (Ed.), Compassion fatigue: Coping with secondary traumatic stress disorder in those who treat the traumatized (pp. 1–20). Brunner/Mazel.
George-Levi, S., Faverman, L., & Galin-Lonchich, Y. (2025). Beyond meaning: Hope and secondary trauma in Israeli therapists after the October 7th massacre. Frontiers in Psychology, 16, Article 1594885. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2025.1594885
Hamza, M. K., & Hicks, M. H. (2021). Implementation of mental health services in conflict and post-conflict zones: Lessons from Syria. Avicenna Journal of Medicine, 11(1), 8–14. https://doi.org/10.4103/ajm.ajm_192_20
Hernández, P., Gangsei, D., & Engstrom, D. (2007). Vicarious resilience: A new concept in work with those who survive trauma. Family Process, 46(2), 229–241. https://doi.org/10.1111/j.1545-5300.2007.00206.x
Kizilhan, J. I. (2020). Stress on local and international psychotherapists in the crisis region of Iraq. BMC Psychiatry, 20, Article 110. https://doi.org/10.1186/s12888-020-02508-0
Mathieu, F. (2012). The compassion fatigue workbook: Strategies for self-care and coping with vicarious traumatization. Routledge.
Shamai, M. (2011). Collective impact: The effect of political violence on the professional and personal life of social workers in the south of Israel. Clinical Social Work Journal, 39, 268–278. https://doi.org/10.1007/s10615-011-0317-x
Singer, T., & Klimecki, O. M. (2014). Empathy and compassion. Current Biology, 24(18), 875–878. https://doi.org/10.1016/j.cub.2014.06.054
Skovholt, T. M., & Trotter-Mathison, M. (2016). The resilient practitioner: Burnout prevention and self-care strategies for counselors, therapists, teachers, and health professionals (3rd ed.). Routledge.
Stamm, B. H. (2010). The concise ProQOL manual. ProQOL.org.
Taubman-Ben-Ari, O., Erel-Brodsky, H., & Ben-Kimhy, R. (2025). Therapists in wartime: Holding others’ trauma while contending with your own. Journal of Clinical Psychology, 81(3), 119–132. https://doi.org/10.1002/jclp.23751
Tosone, C. (Ed.). (2021). Shared trauma, shared resilience during a pandemic: Social work in the time of COVID-19. Springer Nature. https://doi.org/10.1007/978-3-030-61442-3
Ungar, M. (Ed.). (2021). Multisystemic resilience: Adaptation and transformation in contexts of change. Oxford University Press. https://www.michaelungar.com/wp-content/uploads/2021/02/Multisystemic-Resilience.pdf
Waddell, C., Shepherd, C. A., Schwartz, C., & Barican, J. (2020). Building a comprehensive child and youth mental health system. Children’s Health Policy Centre, Faculty of Health Sciences, Simon Fraser University.
Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
