АКСІОПСИХОЛОГІЯ ТА АКСІОГЕНЕЗ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНОЇ КРИЗИ

Анотація

У статті проаналізовано сутність феноменів «аксіологія», «аксіопсихологія», «аксіогенез», «аксіпсихіка», «суб’єкт аксіогенезу» та деяких інших, а також  існуючі зв'язки між цими феноменами у традиції сучасного аксіопсихологічного підходу. Автор спирається на традиційні уявлення про аксіологію як науку про особистісні цінності людини і разом цим робить наголос на соціальній та суб'єктнісній природі цих цінностей та наголошує на міцному зв’язку цінностей із показниками суб’єктності учасників соціального буття. Суб’єктність розглядається як авторство власного життя, яке гарантується системними знаннями суб’єкта про природу і сутність інтелектуальних, духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, і міцно пов’язане з традиціями суспільства. Суб’єкт аксіогенезу – як автор і носій суб’єктності – уособлює найважливіші цінності свого суспільства. У зв’язку з цим автор даної статті стверджує, що не існує цінностей та носіїв цих цінностей поза межами соціального діалогу і соціальної взаємодії. Систему цінностей суб’єкта розглянуто як продукт суспільного діалогу, який розуміється як обмін когніціями, емоціями та інтеракціями щодо ідеального, ефективного облаштування суспільства на засадах аксіопсихологічних принципів та аксіологічних практик. Суспільний діалог визначається як чи не єдиний інструмент, який може гарантувати надійність тих чи тих суспільних змін, особливо в часи суспільної кризи. Автор статті приділяє велику увагу одному з найважливіших учасників цього діалогу і найважливішому інструменту його висвітлення – засобам масової комунікації (масмедіа). При цьому висвітлюється питання не так про всемогутність масмедіа, як про ризики, які вони створюють. Йдеться про те, що в сучасних інформаційних суспільствах (медіасуспільствах) відбуваються процеси медіатизацій моралі і цінностей, які зачіпають ціннісні структури свідомості практично всіх соціальних суб’єктів і суспільства в цілому. Показано, що роль масмедіа як головного актора суспільного буття в медіасуспільствах істотно посилюється в часи тривалої суспільної кризи. Автор статті посилається на відомі наукові концепції аксіогенезу та дані соціально-психологічних моніторингів громадської думки, здійснених в Україні впродовж 2013-2023 рр. численними аналітичними інституціями, і показує, що зміни панівних цінностей в умовах тривалої соціальної кризи є неуникними. А відтак ним підтверджено тезу щодо аксіологічного повороту в системах цінностей суб’єктів суспільної кризи. Означується, що найризикованішим результатом цих змін є аксіопатична особистість – особистість, яка стала на хибний, деструктивний шлях власного аксіогенезу.