ЕКЗИСТЕНЦІЙНА СВОБОДА ТА ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР УКРАЇНЦІВ У ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНІЙ РОБОТІ ПО САМОВІДНОВЛЕННЮ ПІСЛЯ ТРАВМ ВІЙНИ

Анотація

В сучасних реаліях повномасштабної війни в Україні питання результативності сприяння посттравматичному відновленню, зростанню особистості, дієвих моделей цього процесу підчас надання психотерапевтичної допомоги стають все більш актуальними. Існує нагальна потреба в теоретико-прикладних напрацюваннях, здатних обґрунтувати стратегії практичної допомоги особистості у ході трансформування свого травмівного досвіду в бік посттравматичного зростання. Описані психологічні особливості роботи потерпілих від війни з психотерапевтом, у яких вони підкреслюють позитивні наслідки розгорнутого, аргументованого, усвідомленого виконання завдання на смисл, яке в мирні часи відбувається згорнуто, не досить усвідомлено, непомітно. Вони відчувають значущість ціннісно-смислових змін, коли старі пріоритети, бажання, мрії кардинально трансформуються. В статті пропонується екзистенційно-феноменологічний опис клієнта або пацієнта, який звертається по допомогу з клінічною проблемою, але насправді бореться з фундаментальними екзистенційними питаннями. Таку людину, чиє психічне страждання є наслідком неусвідомленого зіткнення з екзистенційними даностями (смерть, свобода, ізоляція, безглуздість), називають "філософ мимоволі". Своїм проханням "вилікувати" симптом (наприклад, тривогу, депресію, фобію), такий клієнт, насправді, відмовляється усвідомити справжню причину свого страждання, бо його тривога, це не просто панічний розлад, а екзистенційний страх перед смертю, кінцевістю життя; що його депресія – не просто апатія, а криза сенсу, а його залежність – це спроба втечі від відповідальності за власне життя. Запропонована схема психотерапевтичної роботи в феноменологічно-екзистенційному ключі, націлена на те, щоб допомогти клієнту перетворити свій симптом (неусвідомлену філософську тугу) на свідому екзистенційну відповідь. Першим кроком є усвідомлення екзистенційної свободи: поміч клієнту побачити, що свобода вибору ставлення до всього, що відбувається в його житті залишається непорушною. Другий крок самовідновлення – це саме вільний, особистісно створений сенс, отримання клієнтом власного розуміння щодо того, що самовідновлення – це не повернення до "того, що було", а формування нового, більш стійкого "Я". Третій крок самовідновлення, це коли клієнт перестає бути "філософом мимоволі" і стає свідомим філософом власного життя, інтегрує травму в свою життєву оповідь.

Обґрунтовано екзистенційно-філософське розуміння свободи, яку відстоюють українці, які готові не тільки боротися, але і вмирати за неї. Наведено теоретико-прикладні ілюстрації екзистенційного характеру українців, котрий не є сукупністю вроджених рис або засвоєних норм, а здатністю людини до автентичного, вільного вибору та зайняття власної позиції перед лицем неминучих екзистенційних даностей, здатністю свідомо і вільно обирати свою позицію в критичний момент, незважаючи на особисту вигоду чи соціальний тиск.