РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ І БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО В НАРАТИВАХ УКРАЇНЦІВ, ПЕРЕМІЩЕНИХ ЗА КОРДОН ЧЕРЕЗ ВІЙНУ
DOI:
https://doi.org/10.31732/2663-2209-2025-78-432-439Ключові слова:
резильєнтність, особистий наратив, бачення майбутнього, вимушена міграція, адаптація, психосоціальна підтримка, наративний підхідАнотація
Стаття присвячена вивченню зв’язку між резильєнтністю та сприйняттям майбутнього в особистих наративах українців, які переїхали за кордон унаслідок війни. Актуальність теми зумовлена необхідністю глибшого розуміння психологічних ресурсів, задіяних у процесі адаптації в умовах міграції, спричиненої війною. Метою дослідження було з’ясувати, як рівень резильєнтності пов’язаний із оптимістичними перспективами, що відображаються в особистих наративах переміщених осіб. Дані було зібрано за допомогою української адаптації шкали резильєнтності CD-RISC-10 та напівструктурованого наративного інтерв’ю. Аналіз даних включав описову статистику, тест Шапіро-Вілка, розрахунок коефіцієнта кореляції Спірмена між рівнем резильєнтності та індексом бачення майбутнього (оціненим за п’ятибальною шкалою), а також якісний аналіз особистих наративів, згрупованих за рівнем резильєнтності та змістовими характеристиками висловлювань про майбутнє. Основна вибірка складала 60 учасників; для якісного аналізу було сформовано підвибірку з 15 осіб. Кількісний аналіз виявив статистично значущий позитивний зв’язок між рівнем резильєнтності та індексом бачення майбутнього (r = 0,28; p < 0,05). Також були зафіксовані відмінності у рівнях резильєнтності між групами з високими та низькими індексами бачення майбутнього. Якісний аналіз показав, що учасники з високим рівнем резильєнтності частіше описували активну життєву позицію, внутрішню зібраність, відчуття контролю та віру в позитивні зміни. Натомість особисті наративи учасників з нижчим рівнем життєстійкості характеризувались тривогою, дезорієнтацією та відсутністю часової перспективи. Отримані результати поглиблюють розуміння впливу резильєнтності та образу майбутнього на адаптацію мігрантів та підтверджують доцільність використання наративного підходу як ефективного інструмента психосоціальної їх підтримки. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вивчення динаміки змін особистих наративів у процесі адаптації, а також на розроблення програм підтримки осіб, переміщених унаслідок війни, з використанням наративного підходу.
Завантаження
Посилання
Давиденко, О. В., & Сингаївська, І. В. (2022). Визначення феномену резильєнтності. У Держава, регіони, підприємництво: інформаційні, суспільно-правові, соціально-економічні аспекти розвитку: Матеріали IV міжнародної конференції, м. Київ, 7 груд. 2022 р. (с. 402–404). Київ.
Миронова, М. О. (2023). Психологічна резильєнтність українців, які виїхали за кордон під час війни: Кваліфікаційна робота магістра. Київ.
Мороз, Р. А. (2010). Наративи в психологічній теорії і практиці. Проблеми сучасної психології, (8), 719–727.
Мохнач, Л., & Сингаївська, І. (2020). Теоретичний аналіз впливу наративних психотехнологій на формування ідентичності особистості. У Держава, регіони, підприємництво: інформаційні, суспільно-правові, соціально-економічні аспекти розвитку: Тези доповідей ІІ міжнародної конференції, м. Київ, 20 лют. 2020 р. Київ. https://conf.krok.edu.ua/SRE/SRE2020/paper/view/19
Мохнач, Л. Ю., & Сингаївська, І. В. (2022). Особливості соціально-психологічної адаптації людей, які виїхали за кордон та тих, які лишилися в Україні під час війни. Держава, регіони, підприємництво: інформаційні, суспільно-правові, соціально-економічні аспекти розвитку: Матеріали IV міжнародної конференції, м. Київ, 7 груд. 2022 р. (с. 296–298). Київ.
Омелянюк, С. М. (2019). Теоретико-методологічні основи дослідження соціально-психологічних наративів. Актуальні проблеми психології, 9(12), 233–244.
Сартр, Ж.-П. (1996). Сучасна зарубіжна філософія: течії і напрямки / упоряд. В. В. Лях, В. С. Пазенок (с. 112–182). Київ: Либідь.
Фуко, М. (2003). Археологія знання. Київ: Основи.
Школіна, Н. В., Шаповал, І. І., Орлова, І. В., Кедик, І. О., & Станіславчук, М. А. (2020). Адаптація та валідизація україномовної версії шкали стресостійкості Коннора – Девідсона-10 (CD‑RISC-10): апробація у хворих на анкілозивний спондиліт. Український ревматологічний журнал, 2(80), 66–72. https://www.rheumatology.kiev.ua/wp/wp-content/uploads/2020/07/1187.pdf
Bruner, J. S. (1990). Acts of meaning. Cambridge, MA: Harvard University Press.
Bruner, J. (1991). The narrative construction of reality. Critical Inquiry, 18(1), 1–21. https://doi.org/10.1086/448619
Gergen, K. J. (2011). The self as social construction. Psychological Studies, 56(1), 108–116. https://doi.org/10.1007/s12646-011-0066-1
Heidegger, M. (2010). Being and time. Albany: State University of New York Press.
McAdams, D. P. (2001). The psychology of life stories. Review of General Psychology, 5(2), 100–122. https://doi.org/10.1037/1089-2680.5.2.100
Rogers, C. (1961). On becoming a person: A therapist's view of psychotherapy. Boston: Houghton Mifflin Company.
Sarbin, T. R. (1986). Narrative psychology: The storied nature of human conduct. New York: Praeger Publishers.

Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.