ДОБА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: КАМО ГРЯДЕШІ?

Анотація

Стаття присвячена осмисленню феномена штучного інтелекту та його ролі у розвитку високорозвинених інформаційних суспільств, їх наукових, освітніх та інших систем і людства в цілому. Штучний інтелект розглядається як новітня технологія, що з’явилася у відповідь на глобальні виклики цифрової доби і має надзвичайно великий потенціал впливу на всі сторони життєдіяльності людства. Акцентовано увагу на тому, що однозначної думки академічної спільноти на природу і функціонал штучного інтелекту наразі немає, і думки експертів переважно поляризуються навколо двох позицій: 1) це створений людством метаінструмент, який виведе людство на шлях еволюції через розквіт колективного розуму; 2) це досить небезпечний інструмент, який становить приховану загрозу і здатний спричинити інволюційний розвиток  людства, спрямувавши його на шлях егоїстичної економії розумових зусиль, інтелектуальної дезактивації та когнітивного спрощення.

Показано, що величезне значення у виборі людством еволюційного чи інволюційного шляху свого розвитку має стратегія звернення його до штучного інтелекту: бінарна стратегія егоїстичного використання як «інструменту для себе» чи стратегія саморозвитку через звернення до колективного розуму. Ці стратегії засновані на двох базових пояснювальних парадигмах – бінарній («свідомість – матерія») та тринітарній, або парадигмі саморозвитку («свідомість – носій свідомості – матерія»).

Обстоюється думка, що бінарна парадигма не дає змоги адекватно оцінити місце штучного інтелекту в еволюції людини і людського пізнання, зводячи аналіз до технократичного порядку денного та антропоморфізації цифрових технологій. Натомість пропонується альтернативний підхід у парадигмі саморозвитку, де штучний інтелект пропонується розглядати як унікальну технологічну можливість для створення альтернативних моделей свідомості, які в часи сучасної технологічної революції можуть стати відповіддю на глобальний інформаційний виклик та ризик когнітивного колапсу. У межах парадигми саморозвитку носієм штучного інтелекту виступає не технічна система, а спільний продукт команди розробників, яким приписуються ознаки суб’єктності та інтелект, оскільки цей продукт надає можливість для розв’язання інтелектуальних задачі найвищого рівня складності. Що ж до приписуваної штучному інтелекту суб’єктності, то вона, на думку авторів статті, є не чим іншим, як віддзеркаленням власної суб’єктності користувача, або «дзеркальною суб'єктністю».

Таким чином, штучний інтелект розуміється не як незалежний від суб’єкта, такий що є виключно продуктом високих технологій, а як продукт колективної діяльності розробників і користувачів та каталізатор подальшої спільної інтелектуальної діяльності. На відміну від бінарної методології, де природний і штучний інтелект перебувають в опозиції один до одного, у методології саморозвитку головними є індивідуальний і колективний суб’єкти пізнання, які взаємодіють у технологічному просторі штучного інтелекту, що дає підстави говорити про коеволюцію колективного розуму і технологій в ім’я еволюції людства на гуманістичних засадах.