УПРАВЛІННЯ КОМАНДНОЮ ВЗАЄМОДІЄЮ В ПРОЄКТАХ НА ОСНОВІ МОДЕЛЕЙ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

У статті розглянуто управління взаємодією команд у проєктах в умовах гібридної роботи, що характеризуються зростаючою віртуалізацією, гетерогенністю команд та посиленням конфліктних факторів. Актуальність дослідження зумовлена переходом до гібридних форм організації праці, трансформацією парадигми управління проєктами та недостатньою розробленістю підходів, які інтегрують організаційні та особистісні якості командної взаємодії. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розроблення системної моделі управління командною взаємодією в проєктах на основі моделей особистості. Методологія дослідження спирається на системний та діяльнісний підходи, використано структурно-логічний аналіз текстів, порівняльний аналізу, метод класифікації та графічне системне моделювання. У статті уточнено зміст категорій «взаємодія в проєктах» та «управління взаємодією в команді» і пропонується нове визначення управління командною взаємодією, яке базується на формуванні комфортного середовища взаємодії на основі тріади «безпека – довіра – благополуччя». Сформульовано постулат гармонійної згуртованості команди, що інтегрує взаємодоповнюваність, співпрацю, комунікацію та спільну мету як ключові атрибути ефективної команди. Обґрунтовано чотири-компонентну класифікацію моделей особистості на рольові, емоційні, поведінкові та ціннісні групи. Запропоновано інтегровану системну модель оцінки членів команди, побудовану на семантиці цілісної особистості, описаної через виміри «раціо–емоціо–інтуіціо–трансіо». Продемонстровано можливості комплексного поєднання різних типів моделей особистості для формування та підтримання гармонізованої згуртованості команди протягом усього життєвого циклу проєкту. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною валідацією запропонованої моделі, розробленням алгоритмів формування проєктних команд та кількісною оцінкою впливу гармонізованої командної взаємодії на показники успішності проєктів.