ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНИХ РЕСУРСНИХ ЦЕНТРІВ В УКРАЇНІ

Анотація

Забезпечення рівноправного доступу до якісної освіти є міжнародною програмою. В Україні на цьому шляху здійснено чимало змін як на рівні законодавства, так і на рівні практики: внесені зміни в основні Закони України про розвиток і впровадження інклюзивної освіти; створені умови для навчання дітей і молоді з особливими освітніми потребами на базі багатьох дошкільних, загальноосвітніх і вищих навчальних закладів, здійснюється підготовка педагогів до роботи в умовах інклюзивного освітнього середовища тощо. Водночас ще й досі багато викликів постає на цьому шляху: це брак ресурсів, досвіду, розуміння основних переваг цієї нової філософії освіти. Сучасна парадигма освіти виходить з ідеї створення адекватних умов для індивідуумів з різними потребами в навчанні (в тому числі для осіб з різними психофізичними вадами та обдарованих людей). Сучасні освітні практики та педагогічні системи розвинених країн та країн що розвиваються зазнають необхідні соціуму зміни, здійснюючи перехід на нові освітні концепції та технології. Міжнародні організації в якості пріоритетного розвитку системи освіти рекомендують інклюзивну освіту, спрямовану на реалізацію прав громадян на здобуття якісної освіти та соціальну інтеграцію. Основним принципом є те, що всі діти мають право на освіту незалежно від особливих потреб, обмежених можливостей та здібностей за умови надання відповідної підтримки. Для того, щоб зробити систему освіти інклюзивною та забезпечити освіту для всіх громадян, Міністерство освіти і науки України спільно з іншими зацікавленими сторонами розробило стратегії, що підтримують навчання дітей з особливими освітніми потребами, та ініціювало створення інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ). Метою цього дослідження є висвітлення нового підходу щодо теоретичних обґрунтувань та прикладних розрахунків, необхідних для забезпечення реалізації інклюзивних ресурсних центрів. Також стаття присвячена впровадженню інклюзивно-ресурсних центрів в Україні. У статті  також представлена цільова аудиторія, охарактеризовані профілі дітей з особливими освітніми потребами, їх батьків та вчителів. Проаналізовано конкурентоспроможність закладів-субститутів за допомогою параметричного методу та методу з урахуванням зважених показників. Для оцінки альтернатив проекту застосовувся метод «SPACE».  Стаття демонструє міжнародний досвід двох моделей інклюзивно-ресурсних центрів.