ДОСВІД СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО БАНКУ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СУЧАСНИХ БАНКІРІВ

Анотація

У статті проаналізовано початок формування вітчизняної банківської системи, становлення якої слід пов’язувати з процесом створення банківських установ у період державотворчих пошуків на території України у 1917–1921 р.р. Саме тоді було засновано Український державний банк, який виконував функції центрального банку та емісійного центру держави. Зазначається, що проблеми створення і функціонування Українського державного банку були безпосередньо пов’язані із суперечливими процесами розбудови української державності. Охарактеризовано значення Українського державного банку для вдосконалення національної кредитно-банківської системи за такими напрямками: по-перше, Український державний банк виступав творцем нової теоретичної концепції емісії та обігу національної валюти; по-друге, велике пізнавальне значення має дослідження організаційно-правових аспектів діяльності Українського державного банку; по-третє, для формування компетентностей сучасних студентів буде корисним ознайомлення із особливостями реорганізації банківських установ у період 1917-1921 рр. Автор приходить до висновку про те, що історія банківської діяльності в Україні у 1917-1921 рр. містить повчальний досвід відкриття та закриття банків, їх реорганізації чи реструктуризації, а також пошуку оптимальних організаційно-правових форм для ведення банківської діяльності у кризових умовах. Виходячи із досвіду функціонування Українського державного банку для вдосконалення сучасної банківської системи запропоновано розширити інформаційну прозорість у діяльності банків, а також посилити громадський контроль за їх діяльністю. Разом із тим доведено, що дворівнева система з високим ступенем автономії комерційних банків, яка була сформоване в цей історичний період залишається оптимальною і в наш час. Визначено, що для формування компетентностей сучасних банкірів має значення дослідження процесу формування інституту реорганізації банків. Виявлено, що у досліджуваний період затребуваною була лише реорганізація у формі перетворення, яка передбачала, що банк змінює свою мету, функції та перепідпорядкування органам влади.