ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ ТА УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ ЯК РЕГУЛЯТИВНІ МЕХАНІЗМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИ В СИТУАЦІЯХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Анотація

В роботі здійснено теоретичний аналіз регулятивних механізмів соціальної поведінки особи. Основна увага приділена поведінці особи в ситуаціях невизначеності. Ситуації невизначеності розуміються як ситуації, у яких відсутня або недостатньо релевантна інформація для здійснення вибору серед наявних альтернативних варіантів рішення. Акцентується увага на ситуаціях з об'єктивною та суб’єктивною невизначеністю. Об’єктивна невизначеність це реальність, яка незалежна від пізнавальної діяльності людини та яка наростає слідом за ускладненням світу. Суб'єктивна невизначеність – обмеженість, неповнота та неточність знань людини про світ та життєве середовище. Базовим компонентом психологічної структури соціальної поведінки визначається ціль. Цілепокладання дозволяє суб’єкту створити для себе такий образ майбутнього, який безпосередньо детермінує та регулює відповідні акти поведінки та діяльності. Цілепокладання є зовнішнім механізмом здійснення діяльності та поведінки. Процес ухвалення рішень визначається як особливий тип цілепокладання, що є результатом взаємодії споглядання й мислення та є одним з основних регулятивних механізмів соціальної поведінки особи. Процеси ухвалення рішень повинні моделюватися й вивчатися не в готовій, заданій формі, а опосередковано – шляхом відтворення більш загального й цілісного регуляторного контуру, у який ці процеси мають включатися самим дослідником як один із необхідних засобів регуляції активності. У повсякденному житті саме активність суб’єкта відіграє «критично» важливу роль. У реальному житті суб’єкт повинен сам визначати ситуації невизначеності із загального «потоку» своєї активності.