СТИГМЕРГІЯ ЯК МІКРОМЕХАНІЗМ КОГНІТИВНИХ ІНТЕРФЕЙСНИХ ЗСУВІВ У ВИЩІЙ ОСВІТІ: ЕКОЦЕНТРОВАНИЙ ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФАСИЛІТАТИВНИЙ ПІДХІД
DOI:
https://doi.org/10.31732/2663-2209-2026-81-402-411Ключові слова:
стигмергія, Екоцентрована психологічна фасилітація (ECPF), когнітивний інтерфейсний зсув, самоорганізація, розподілене пізнання, постгуманістична педагогіка, ройовий інтелектАнотація
Зростаюча невідповідність між лінійними моделями організації навчального процесу та реальною динамікою когнітивних процесів у навчальних групах потребує нових теоретичних інструментів для опису самоорганізації в університетській авдиторії. Стаття досліджує стигмергію – механізм непрямої координації через сліди в середовищі – як мікромеханізм когнітивних інтерфейсних зсувів у вищій освіті. Мета – концептуалізувати стигмергію як механізм переходу навчальної групи між інтерпретативними рамками та переосмислити позицію викладача-фасилітатора як картографа стежок бажання (desire paths) у вимірах екоцентрованої психологічної фасилітації (ECPF). Методологія поєднує теоретичний синтез та концептуальний аналіз, інтегруючи біологічну теорію стигмергії (Grassé, 1959; Heylighen, 2016a), теорію когнітивних інтерфейсів (Hoffman, 2019), концепції розподіленого пізнання (Hutchins, 1995) та ECPF (Lushyn & Sukhenko, 2025a, 2025c). На матеріалі модифікованих ілюстративних ситуацій, що відбувалися занятях курсів психології та філософії освіти ідентифіковано п'ять типів стигмергічних слідів – запитання, емерджентна функціональна експертиза, мовчання як ритмічний маркер, латентний слід та зараження форматом – та відповідні когнітивні інтерфейсні зсуви. Урбаністичний феномен desire paths запропоновано як узагальнюючу метафору, що структурує модель стигмергічного зсуву з чотирьох фаз: розрив, пошук, формування, інтеграція. Роль фасилітатора переосмислено через чотири функції: виявлення нових стежок, введення каліброваного дисонансу, підтримка розвилок без передчасного закриття та захист екосистеми стежок. Показано, що принципи ECPF є не лише етичними настановами, а й описом механізму стигмергічної координації в освітньому середовищі. Перспективи пов'язані з емпіричною верифікацією моделі та розробкою інструментів AI-підтримки стигмергічної фасилітації.
Завантажити
Посилання
Bonabeau, E., Dorigo, M., & Theraulaz, G. (1999). Swarm intelligence: From natural to artificial systems. Oxford University Press.
Braidotti, R. (2013). The posthuman. Polity Press.
Correia, L., Sebastião, A. M., & Santana, P. (2017). On the role of stigmergy in cognition. Progress in Artificial Intelligence, 6, 79–86. https://doi.org/10.1007/s13748-016-0107-z
Grassé, P.-P. (1959). La reconstruction du nid et les coordinations interindividuelles chez Bellicositermes natalensis et Cubitermes sp. la théorie de la stigmergie. Insectes Sociaux, 6(1), 41–80. https://doi.org/10.1007/BF02223791
Helbing, D., Keltsch, J., & Molnár, P. (1997). Modelling the evolution of human trail systems. Nature, 388, 47–50. https://doi.org/10.1038/40353
Heylighen, F. (2016a). Stigmergy as a universal coordination mechanism I: Definition and components. Cognitive Systems Research, 38, 4–13. https://doi.org/10.1016/j.cogsys.2015.12.002
Heylighen, F. (2016b). Stigmergy as a universal coordination mechanism II: Varieties and evolution. Cognitive Systems Research, 38, 50–59. https://doi.org/10.1016/j.cogsys.2015.12.007
Hoffman, D. D. (2019). The case against reality: Why evolution hid the truth from our eyes. W. W. Norton.
Holland, J. H. (1995). Hidden order: How adaptation builds complexity. Addison-Wesley.
Hutchins, E. (1995). Cognition in the wild. MIT Press.
Lushyn, P. V. (2002). Psikhologiia lichnostnogo izmeneniia [Psychology of personal change]. Kyiv.
Lushyn, P.V. & Sukhenko, Y.V. (2024). Transforming education: navigating the human-ai ecosystem in psychological training and beyond. In: 4rd International Conference on Sustainable Futures: Environmental, Technological, Social and Economic Matters (ICSF), 1415(1), 012011. https://doi.org/10.1088/1755-1315/1415/1/012011
Lushyn, P., & Sukhenko, Y. (2025a). Dancing with swarms: Eco-centered psychological facilitation and the future of learning. Bulletin of Postgraduate education: collection of scientific papers. Series Social and Behavioral Sciences; Management and Administration, 34(63), 88–108. https://doi.org/10.58442/3041-1858-2025-34(63)-88-108
Lushyn, P., & Sukhenko, Y. (2025b). Beyond traditional training: AI as a supportive instrument in psychologist development. Information Technologies and Learning Tools, 109(5), 221–236. https://doi.org/10.33407/itlt.v109i5.6160
Lushyn, P., & Sukhenko, Y. (2025c). ECPF: Eco-Centered Psychological Facilitation in psychological and pedagogical practice with artificial intelligence [Textbook]. Teadmus OÜ. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.30670676
Lushyn, P., & Sukhenko, Y. (2025d). Procrastination as a systemic predictor of transformations in the educational environment. Scientific Notes of the University «KROK», (2(78), 407–414. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2025-78-407-414
Lushyn, P., & Sukhenko, Y. (2025e). Artificial intelligence as a facilitator of uncertainty: The transitional space of HUMAI interaction. Vcheni zapysky Universytetu «KROK», (4)(80), 342–352. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2025-80-342-352
Prigogine, I., & Stengers, I. (1984). Order out of chaos: Man’s new dialogue with nature. Bantam Books.
Theraulaz, G., & Bonabeau, E. (1999). A brief history of stigmergy. Artificial Life, 5(2), 97–116. https://doi.org/10.1162/106454699568700
Vygotsky, L. S. (1978). Mind in society: The development of higher psychological processes. Harvard University Press.
Wood, D., Bruner, J. S., & Ross, G. (1976). The role of tutoring in problem solving. Journal of Child Psychology and Psychiatry, 17(2), 89–100. https://doi.org/10.1111/j.1469-7610.1976.tb00381.x
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
