ОСОБИСТІСНА ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ДІАЛОГІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Автор(и)

  • Галина Радчук Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка https://orcid.org/0000-0002-5809-544X
  • Мирослава Вінничук Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка https://orcid.org/0000-0002-4389-269X

DOI:

https://doi.org/10.31732/2663-2209-2024-74-283-291

Ключові слова:

освітній діалог, діалогізація освітнього процесу, майбутні педагоги, формальний діалог, особистісна готовність до діалогізації освітнього процесу, фасилітативні здатності, емпатія, рефлексивність

Анотація

У статті проаналізовано наукові погляди з психології, філософії та педагогіки щодо розуміння поняття «діалог». Розкрито сутність освітнього діалогу як форми навчання в гуманітарній парадигмі освіти, спрямовану на цілісне особистісне становлення учасників взаємодії через внутрішню мотивацію до саморозвитку та смислопошукової діяльності. Проаналізовано три рівні реалізації діалогу в освітньому процесі: формальний, змістовий та особистісно-смисловий. Обґрунтовано важливість особистісного підходу у розумінні готовності майбутніх педагогів до діалогізації освіти. В аналізі використано гуманістичний підхід, який розглядає людину з точки зору її інтенцій, сильних сторін, відповідно до цього орієнтація лише на сталі вроджені характеристики обмежена, на противагу підкреслено здатність особистості вдосконалюватись і набувати нових рис, необхідних для досягнення мети. Визначено особистісну готовність майбутнього педагога до діалогізації освітнього процесу як складне динамічне утворення, представлене внутрішніми установками на конгруентні, доброзичливі і смислонасичені взаємини в освітньому середовищі з метою становлення цілісної особистості учня. Окреслено основні особистісні риси, які характеризують готовність до діалогізації освітнього процесу: бажання сприяти іншим у їхньому особистісному зростанні, фасилітативні здатності до конгруентності та безумовного прийняття особистості іншого, щирість, автентичність, відкритість у стосунках, контактність, увага до особистості учня, його емоцій, здібність глибоко відчувати свої і чужі емоції, вміння їх контролювати, можливість самовдосконалення на основі аналізу своїх попередніх дій, глибоке дослідження своєї особистісної і професійної ідентичності. Показано, що впровадження освітнього діалогу у навчальний процес є необхідністю на сучасному етапі розвитку суспільства, а підготовка фахівців, які могли б його реалізувати, – актуальним завданням ЗВО.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографії авторів

Галина Радчук, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології розвитку та консультування,Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, м. Тернопіль

Мирослава Вінничук, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти, асистент кафедри психології розвитку та консультування, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, м. Тернопіль

Посилання

Глуговська, О. М. & Сингаївська, І. В. (2023). Роль психологічної компетентності вчителів для надання підтримки учням в умовах війни. Держава, регіони, підприємництво: інформаційні, суспільно-правові, соціально-економічні аспекти розвитку: тези доповідей V Міжнародної конференції (Київ, 7 грудня 2023 р.). Київ: Університет "КРОК". https://conf.krok.edu.ua/SRE/SRE-2023/paper/view/1698

Засєкіна, Л. & Майструк, В. (2017). Безумовне самоприйняття та психологічне благополуччя особистості. (11), 187–192. http://nbuv.gov.ua/UJRN/NiO_2017_11_27

Карпенко, З. (2018). Аксіологічна психологія особистості (2-ге вид.). ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника». http://hdl.handle.net/123456789/3408

Кремень, В. (2015). Синергетична модель розвитку освіти. Проблеми освіти, 7–15.

Моначин, І. & Попик, Т. (2016). Сутність поняття психологічної готовності до діяльності. Актуальні задачі сучасних технологій: Матеріали V Міжнар. науково-техн. конф. молодих уч. та студентів, 17–18 листоп. 2016 р. Тернопіль, 351–352. http://elartu.tntu.edu.ua/handle/123456789/20055

Паркулаб, О. (2020). Терапевтичний діалог як співтворчість консультанта і клієнта. Габітус, (15), 187–197. https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.15.31

Радчук, Г. (2014). Аксіопсихологія вищої школи. ТНПУ.

Радчук, Г. (2017). Освітній діалог як інноваційна гуманітарна технологія професійного становлення особистості у вищих навчальних закладах. Педагогічний процес: теорія і практика, 1(56), 15–21. http://nbuv.gov.ua/UJRN/pptp_2017_1_4

Радчук, Г., & Адамська, З. (2019). Особистісна готовність викладачів вищої школи до діалогізації освітнього процесу. Humanitarium, 43(1), 122–130. https://doi.org/10.31470/2308-5126-2019-43-1-122-130

Радчук, Г., & Вінничук, М. (2023). Рефлексивність як професійно значуща якість майбутніх педагогів. Українська психологія. ХХІ століття. Початок. (Дні української психології в Берліні) : Матеріали науково-практ. конф. з міжнар. участю, м. Київ, 27–28 квіт. 2023 р. Київ, 539–543. http://doi.org/10.33120/UPS21Proceedings-2023

Саух, П., & Саух, Ю. (2015). Гуманітарна парадигма як життєдайна платформа сучасної освіти. Концептуальні засади професійного розвитку особистості в умовах євроінтеграційних процесів, 483–495. http://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/19169

Сингаївська, І. В. (2021). Особливості формування професійної компетентності майбутніх викладачів психологічних дисциплін. Освіта та наука: трансформація, відповідальність, академічна свобода: матеріали наукової конференції (м. Київ, 5 березня 2021 р.). Київ. 137–139.

Слободянюк, О. (2019). Діалогізація освітнього середовища: Витоки і перспективи. Humanitarium, 43(1), 142–150. https://doi.org/10.31470/2308-5126-2019-43-1-142-150

Чепелєва, Н., Смульсон, М., Рудницька, С., Зазимко, О., Лебединська, І., Шиловська, О., Зарецька, О. (2019). Дискурсивні технології самопроектування особистості: (Н. Чепелєва, Ред.). Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. http://lib.iitta.gov.ua/717132/

Шулдик, А., & Шулдик, Г. (2022). Структура та рівні прояву емпатії у педагогів. Виклики сучасної психологічної науки країн ЄС: Перспективи інтеграції українського досвіду : зб. тез методол. семінару з міжнар. участю, м. Київ-Умань, 26 верес. 2022 р. Київ, С. 90–93. http://surl.li/ojfbd

Ярая, Т. (2014). Особистісна готовність майбутніх психологів до професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти. Автореф. дис. канд. психол. наук, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/5782

Fomin, K. (2020). Criteria, indicators and levels of research of future teachers' readiness for organization of dialogic teaching for primary school students. Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, 7(1), 112–121. https://doi.org/10.15330/jpnu.7.1.112-121

Higher education in the twenty-first century: Vision and action, v. 1: Final report. (1998). In World conference on higher education in the twenty-first century: Vision and action. UNESCO.

Kupiec, H. (2020). Znaczenie relacji dialogicznej w rozwijaniu kompetencji komunikacyjnych studentów pedagogiki. Kwartalnik Naukowy Fides Et Ratio, 42(2), 77–91. https://doi.org/10.34766/fetr.v42i2.266

Längle, A. (2011). The existential fundamental motivations structuring the motivational process. In Motivation, Consciousness and Self-Regulation (pp. 27–42). Nova Science Publishers, Inc.

Lederman-Daniely, D. (2016). Creation of the ‘sphere of the between’ in educational dialogue. Contemporary Education Dialogue, 13(2), 195–212. https://doi.org/10.1177/0973184916640404

Nolte-Laird, R. C. (2021). The sphere of between: Online dialogic encounters for positive peace. Thesis, Doctor of Philosophy. University of Otago. http://hdl.handle.net/10523/10785

Oleś, P. K., & Puchalska-Wasyl, M. (2011). Dialogicality and personality traits. In Handbook of Dialogical Self Theory (pp. 241–252). Cambridge: Cambridge University Press.

Rogers, C. R., & Freiberg, H. J. (1994). Freedom to learn (3rd ed). Merrill.

Sloman, S., & Fernbach, P. (2018). Knowledge illusion: The myth of individual thought and the power of collective wisdom. Pan Macmillan.

Williams, J. (2012). Beliefs, behaviours, and professional development of tutors in problem-based learning. Erasmus University Rotterdam. http://hdl.handle.net/1765/31100

Downloads

Опубліковано

2024-06-30

Як цитувати

Радчук, Г., & Вінничук, М. (2024). ОСОБИСТІСНА ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ДІАЛОГІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА. Вчені записки Університету «КРОК», (2(74), 283–291. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2024-74-283-291

Номер

Розділ

Розділ 3. Психологія