ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ФОРМАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В ТЕОРІЇ БІРЮЗОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
DOI:
https://doi.org/10.31732/2663-2209-2019-53-17-31Ключові слова:
формальні організації, бірюзові організації, мотивація, відбір персоналу, збереження складу персоналуАнотація
У статті авторами визначено місце формальних організацій в теорії бірюзових організацій, досліджено еволюцію організацій та обґрунтувано актуальність теорії бірюзових організацій, розглянуто поняття та методи залучення та відбору персоналу на підприємствах, а також способи збереження складу персоналу. Встановлено, що формальні групи - це групи, що виникають за ініціативою адміністрації і входять певним підрозділом до організаційної структури і штатного розкладу підприємства. В основу формування таких груп покладено розподіл праці по вертикалі (рівні менеджменту) та по горизонталі (підрозділи, відділи, служби на одному управлінському рівні). Доведено, що головною умовою створення формальної групи є заздалегідь розроблений проект побудови організації. Це є поясненням виникнення формального лідера, тобто призначеної особи, яка буде керувати всіма, хто стоїть в організаційній культурі нижче за його посадою. Формальні групи виникають за волею керівництва і тому у певній мірі є консервативними, тому що найчастіше вони залежать від особистості керівника і людей, які працюють в цій групі. Комунікація здійснюється через формальні канали з іншими структурними елементами та всередині групи. Люди в таких групах взаємодіють на основі виробничих завдань, що стає офіційною причиною їхнього зв’язку. Визначено, що відбір кадрів здійснюється за принципом, який із кандидатів найкращим чином виконає певну роботу. Для досягнення цієї мети в процесі відбору кадрів мають бути передбачені відповідні методи оцінки визначених специфічних аспектів, що характеризують кандидата. Недотримання рекомендацій та правил відбору персоналу може призвести до того, що організація при всіх новітнійших методах та прийомах не зможе відібрати персонал з якостями та потенціалом необхідними для розвитку підприємства та досягнення ним бірюзової стадії, що є новітньою та найперспективнішою на сьогодні.
Завантаження
Посилання
Токарев В. Гипотеза о новой парадигме управления. Проблемы теории и практики. 2001. № 3. URL : http://vasilievaa.narod.ru/8_3_01.htm.
Шекова Е. Краткая история эволюции менеджмента. Центр дистанционного образования Єлитариум – 2011. URL : http://www.elitarium.ru/istorija_evoljucii_menedzhmenta/.
Клок К. Конец менеджмента и становление организационной демократии. СПб : Питер, 2004. 368 с.
Винокуров В. А. Качество менеджмента – основа современной управленческой парадигмы. Менеджмент в России и за рубежом. 2006. № 6. – С. 11–19.
Канафоцька Г. Нова парадигма менеджменту ХХІ століття. URL : http://www. vox. com. ua/data/publ/2007.
Ситник Й. М. Засади формування парадигми менеджменту світогляду й особистісно-власницького зростання. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. 2013. № 778. С. 196–205.
Иванова Т. Ю., Приходько В. И. Теория организации (краткий курс) : учеб. пособие. СПб : Питер, 2004. 269 с.
Мильнер Б. З. Теория организации : учебник. Москва : Инфра-М, 2009. 864 с.
Монастирський Г. Л. Теорія організації : навч. посіб. Київ : Знання, 2008. 319 с.
Свідрук І. І., Миронов Ю. Б., Кундицький О. О. Теорія організації : підручник. Львів : Новий світ, 2013. 175 с.
Писаревський І. М., Тищенко О. М., Поколодна М. М. Стратегічний менеджмент : підручник. Харків : ХНАМГ, 2009. 287 с.
Василенко В. О. Антикризове управління підприємством : навч. посібник. Київ : ЦУЛ, 2003. 504 с.
Лалу Ф. Открывая организации будущего : научное пособие. Москва : Манн, Иванов и Фербер, 2016. 432 с.
Кузнецов Ю. В., Мелякова Е. В. Эволюция организационной теории: развитие моделей организации. Перспективы науки. 2014. № 2 (53). С. 187–190.