ОПЕРАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ В МОДЕЛІ DEAM: ПОДІЄВИЙ ПРОТОКОЛ ВИМІРЮВАННЯ В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ ШІ

Анотація

Інтеграція штучного інтелекту в розробку програмного забезпечення збільшує використання AI-інструментів, кількість операційних сигналів і швидкість зворотного зв’язку, але технологічне впровадження саме по собі не доводить організаційну адаптацію. Попередні дослідження Data-Empirical Agility Model (DEAM) концептуалізували латентність адаптації як часовий розрив між операційним сигналом та узгодженою організаційною реакцією, однак не визначили відтворюваного подієвого протоколу вимірювання. Об’єктом дослідження є організаційна адаптація в багатокомандній розробці програмного забезпечення з використанням ШІ. Мета дослідження — розробити контекстно-специфічний протокол вимірювання інтервалу від кваліфікованого тригера до сталої організаційної реконфігурації та визначити умови його подальшої емпіричної перевірки. Методологія поєднує аналіз конструктів і попередніх досліджень, подієву операціоналізацію, ретроспективне калібрування на лонгітюдному кейсі п’яти Scrum-команд і проєктування проспективної валідації. Протокол описує епізод адаптації через T₀–T₄: кваліфікований тригер, розпізнавання потреби в реакції, зобов’язання щодо відповіді, початок імплементації та сталу організаційну реконфігурацію. T₄ фіксується лише за одночасного виконання п’яти умов: спостережуваної зміни, фактичного застосування, стійкості, простежуваного походження доказів та незалежності від подальших результатів діяльності. На цій основі дослідження операціоналізує часовий показник L₀₄=T₄−T₀ як кандидатну міру, а не як валідований новий конструкт. Для подальшої оцінки визначено вимоги до міжекспертної надійності, стійкості критерію T₄, дискримінантної, часової та інкрементної валідності. Ретроспективне застосування протоколу до одного епізоду організаційної адаптації у п’ятикомандному кейсі демонструє практичне розмежування початкового тригера, локального пілотування, зобов’язання щодо масштабованої реакції, початку її реалізації та сталої зміни організаційної практики. Для цього епізоду інтервал від приблизно датованого T₀ до T₄ становив близько 184 днів, водночас межа T₁ мала нижчу часову точність через ретроспективний характер доказів. Наведений приклад ілюструє застосування протоколу, але не є емпіричною валідацією L₀₄ і не підтверджує його причинного впливу на результати розробки та постачання програмного забезпечення. Практична цінність запропонованого підходу полягає у створенні структури для проспективного збору даних, яка розділяє AI-експозицію, організаційну реакцію, сталу реконфігурацію та подальші результати. Майбутня емпірична перевірка може підтвердити, уточнити або відхилити запропоновану операціоналізацію.