ДИСТРЕС РЕПАТРІАЦІЇ: БАГАТОВИМІРНІ НЕОЧІКУВАННЯ УКРАЇНЦІВ
DOI:
https://doi.org/10.31732/2663-2209-2025-77-422-431Ключові слова:
українські біженці, образ дому, очікування, стандарти життя, епідемічний характер дистресу репатріаціїАнотація
У статті представлено вивчення особливостей дистресу репатріації українців, які повертають в країну під час війни. Згаданий феномен добре досліджений в умовах добровільної еміграції (студенти «за обміном», працівники міжнародних компаній, що тривалий час працювали за кордоном, місіонери) та в умовах повернення у відносно стабільну країну походження. Однак особливості переживання дистресу репатріації в спільнотах, що повертаються в країну походження під час та після війни, залишаються «білою плямою». Для українського кейсу таке дослідження, очевидно, є одним із перших. Мета дослідження полягає в ідентифікації тих психологічних навантажень, які найбільшою мірою можуть провокувати розвинення дистресу репатріації в українських біженців. У дослідженні застосовувалася зручна вибірка, тому вона має зміщення, що обмежують зовнішню валідність, а саме: до складу вибірки увійшли лише жінки, а також нерівномірним є територіальне представлення з домінуванням Києва та західні областей. Основним дослідницьким завданням було порівняння двох вибіркових сукупностей Першу з них становлять особи, що назавжди повернулися в Україну після тривалого перебування за кордоном (n=43). Другу – особи, що перебувають за кордоном, але відвідують Україну з короткочасними візитами (n=39). Для вимірювання особливостей дистресу репатріації використовувався метод багатовимірного шкалування. Було сформовано твердження, з якими досліджуваним слід було погодитися або не погодитися. Оцінювання здійснювалося за семибальною шкалою. Виявлено статистично значущі відмінності між субвибірками в загальному показникові рівня дистреса (Ue=492, р=0,001). Крім того, ідентифіковано відмінності, що стосуються оцінювань характеру дружніх стосунків, суму через втрату життя за кордоном, переживання відчуженості, ускладнень при адаптації до життя в рідній країні, а також рефлексії власних змін та підвищення критичності до рідної країни. Зроблено висновок, що виникнення дистресу репатріації можна пояснити двома причинами. По-перше, це неузгодженість між очікуваннями при поверненні й реальністю повернення. Ця неузгодженість вкорінена у психологічну потребу збереження незмінюваного образу дому, що дозволяє зберегти відчуття стабільності та контролю в умовах важких змін. По-друге, це неузгодженість між стандартами життя за кордоном та в Україні. Повернення в Україну означає різке погіршення стандартів життя та усвідомлення того, що припинення війни не означатиме швидкого підвищення якості життя. У першій вибірці обидві ці неузгодженості вже дезактуалізувалися, очікування відкоригувалися реальністю, тому рівень дистресу є нижчим. У другій субвибірці такого корегування й прийняття реальності не відбувається, що продукує вищій рівень дистресу репатріації.
Завантаження
Посилання
Allison, P., Davis-Berman, J. & Berman, D. (2011). Changes in latitude, changes in attitude: Analysis of the effects of reverse culture shock - a study of students returning from youth expeditions. Leisure Studies. 31. 487–503. 10.1080/02614367.2011.619011.
Berry, J. W. (1997). Immigration, acculturation, and adaptation. Applied Psychology: An International Review, 46(1), 5–34.
Black, J. S., Gregersen, H. B., & Mendenhall, M. E. (1992). Global Assignments: Successfully Expatriating and Repatriating International Managers. Jossey Bass Business & Management Series.
El-Asri, S., Karfa, E., & Farhane, H. (2024). Dealing with Reverse Culture Shock after Cultural Exchange: Contributing Factors and Coping Strategies. Journal of Psychology and Behavior Studies. 4. 51–56. 10.32996/jpbs.2024.4.1.6.
Gaw, K. F. (2000). Reverse culture shock in students returning from overseas. International Journal of Intercultural Relations, 24, 83–104.
Gullahorn, J. E., & Gullahorn, J. T. (1963). An extension of the U‐curve hypothesis. Journal of Social Issues, 19, 33–47.
Luo, J., & Jamieson-Drake, D. (2015). Predictors of study abroad intent, participation, and college outcomes. Research in Higher Education, 56(1), 29–56. https://doi.org/10.1007/s11162-014-9338-7
Lysgaard, S. (1955). Adjustment in a foreign society: Norwegian Fulbright grantees visiting the United States. International Social Science Bulletin, 7, 45–51.
MacDonald, S., & Arthur, N. (2003). Employees' perceptions of repatriation. Canadian Journal of Career Development, 2(1), 3–11.
Sahin, N. H. (1990). Re-entry and the academic and psychological problems of the second generation. Psychology and Developing Societies, 2(2), 165–182.
Storti, C. (2003). The art of coming home. Nicholas Brealey Publishing.
Sussman, N. M. (2002). Testing the cultural identity model of the cultural transition cycle: Sojourners return home. International Journal of Intercultural Relations, 26(4), 391–408. https://doi.org/10.1016/S0147-1767(02)00013-5
Young, G. E. (2014). Reentry: Supporting students in the final stage of study abroad. New Directions for Student Services, 146, 59–67. https://doi.org/10.1002/ss.20091

Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.