ЧИННИКИ СТАБІЛЬНОГО ПОВЕРНЕННЯ БІЖЕНЦІВ: МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ЗМІННИХ

Анотація

Статтю присвячено аналізу теоретичних та методичних проблем концептуалізації найбільш важливого поняття в дискурсі біженців – стабільного повернення. Інтерпретації “післявоєнного повернення” є політично забарвленим процесом у багатьох дискурсах як для репатріантів, так і для тих, хто залишався на території країни під час війни, що змушує багатьох спостерігачів сумніватися в понятті безпроблемного повернення «додому». Зокрема, залишаються сумніви щодо умов і добровільності повернення, здатності окремих осіб, які повертаються, реінтегруватися у своїх країнах і регіонах, а також стійкості процесу повернення. У дослідженні характеризуються умови, які впливають на рішення біженців, що перебувають у тривалому переміщенні, щодо повернення додому. Основну увагу приділено складності повернення біженців і необхідності розгляду різних аспектів переміщення для сприяння стійким рішенням про повернення. Автор стверджує, що відсутність загальновизнаного визначення «стабільного повернення» створює проблеми при порівнянні ефективності різних програм, які пропонують біженцям. У статті окреслено низку методичних труднощів в організації соціально-психологічного дослідження чинників репатріації. Насамперед мова йде про практичну складність встановлення критеріїв добровільності повернення. Показано, що навіть у рамках добровільної репатріації слід розрізняти різні ступені «добровільності»: від повернення заради повернення до повернення заради отримання фінансової допомоги чи інших пільг. Наголошується на тому, що рішення про репатріацію слід розглядати як неуніфіковану, гнучку, динамічну, багатовекторну систему, що має множинні координати у життєвому досвіді біженця. Тому в соціально-психологічних дослідженнях стабільне повернення слід операціоналізувати як процес, який дозволяє особам забезпечувати та підтримувати політичні, економічні, соціальні та психосоціальні умови, необхідні для підтримки гідного способу життя. В підсумку стверджується, що пошук чинників стабільної репатріації залишатиметься актуальною проблемою протягом багатьох років, що посилює увагу до методичних аспектів визначення цих чинників.