АМБІВАЛЕНТНИЙ ДИСКУРС ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ

Автор(и)

  • О.В. Петрунько ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК»

DOI:

https://doi.org/10.31732/2663-2209-2020-60-233-247

Ключові слова:

перфекціонізм, амбівалентний дискурс перфекціонізму, нормальний перфекціонізм, деструктивний перфекціонізм, перфекційна особистість

Анотація

У статті проаналізовано уявлення про феномен перфекціонізму, накопичені впродовж тривалої історії його досліджень й описані в працях зарубіжних і вітчизняних філософів та психологів. Показано, що перфекціонізм є універсальним позачасовим кроскультурним феноменом, який виявляється в усіх сферах і на всіх рівнях включення особистості в соціальне життя і є одним з регуляторів соціальної поведінки. Акцентовано увагу на соціальній природі перфекціонізму, тому, що його модус залежить від уявлень про цей феномен, репрезентованих у суспільному дискурсі та інтегрованих у картину світу соціальних суб’єктів: панівний у соціумі дискурс перфекціонізму чинить легітимне символічне насильство над тими, хто перебуває в сфері його впливу. Акцентовано увагу на амбівалентності, недіалогічності, агональності перфекціонізму та його дискурсу та означено показники, за якими цей дискурс упізнається. Розглянуто основні види перфекціонізму та показано, що їх агональні й конфліктні дискурси розгортаються навколо актуальних для соціальних суб’єктів питань, що символізують «правильне – неправильне», мають оцінний характер і зіткнення цих дискурсів призводить до «конфліктів інтересів» («боротьби дискурсів»), в т.ч. конфліктів особистості з самою собою. Показано, як дискурс перфекціонізму репрезентує двополюсну й континуальну природу цього феномену: на одному його полюсі представлений позитивний модус перфекціонізму, а на другому – модус негативний (з відповідними емпірично вимірюваними показниками). Таке бачення уможливлює емпіричні дослідження перфекціонізму у пошуку відповідей про кордони між нормальним і анормальним, деструктивним перфекціонізмом та межу, за якою перфекціонізм з природного прагнення до самовдосконалення перетворюється на одержимість і невротичну адикцію. Визначено поняття «перфекційна особистість». Показано виявлений в емпіричний спосіб зв'язок перфекціонізму з показниками професійного вигорання, оцінкою професійних досягнень, смисложиттєвими орієнтаціями, типом мотивації, психологічним самопочуттям особистості.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

О.В. Петрунько, ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК»

д.психол.н., старший науковий співробітник, професор кафедри психології

Посилання

Conrad Ch. Agon and rhetorical form: The essence of “old feminist”. Communication Studies, 1981. Vol. 32 (1), Рp. 45–53.

Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. Москва : Директ-Медиа, 2008. 406 c.

Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Москва: Прогресс, 1993. 389 с.

Silverman L. K. A developmental model for counseling the gifted II Counseling the gifted and talented. Denver, 1993. P. 14–30.

Hollender M. Perfectionism. Compr. Psychiatry, 1965. V. 6. Pр. 94-103.

Гаранян Н. Г. Перфекционизм и психические расстройства (обзор зарубежных эмпирических исследований). Современная терапия психических расстройств. 2006. № 1. С. 31–41.

Гуляс І.А. Психологія перфекціонізму. Чернівці: Прут, 2010. 272 с.

Barrow J., Moore C. Group interventions with perfectionistic thinking. Personnel and Guidance Journal. 1983. V. 61. Pр. 612–615.

Холмогорова А. Б., Гаранян Н. Г. Нарциссизм, перфекционизм и депрессия. Московский психотерапевтический журнал. 2004. № 1. C. 18–35.

Hewitt P., Flett G., Donovan C. Perfectionism and suicide potential. British. Journ. of Clin. Psychol. 1992. V. 31. P. 181–190.

Ильин Е. П. Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень. СПб.: Питер, 2011. 224 с.

Бек А. Когнитивная психотерапия расстройств личности. СПб. : Питер, 2002. 544 с.

Карпенко З. С. Перфекціонізм у структурі мотивації професійної діяльності особистості. Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. 2004. Вип. VI. С. 131–134.

Бурдье П. Социология социального пространства: Пер. с франц.; отв. ред. перевода Н. А. Шматко. М. : Институт экспериментальной социологии; СПб.: Алетейя, 2007. 288 с.

Кочубейник О. М. Соціальний діалог: соціальні та психологічні передумови комунікативності. Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2014. №34 (37). С.150–160.

Peters S. Perfectionism: different views. N.Y.: Pergamon. 2001. Pр. 66–90.

Тал Бен-Шахар. Парадокс перфекциониста. Москва : «Манн, Иванов и Фербер», 2013. 256 с.

Грачева И. И. Адаптация методики «Многомерная шкала перфекционизма» П. Хьюитта и Г. Флетта. Психол. журн. 2006. Т. 27, № 6. С. 73–89.

Чепурна Г. Л. Соціально-психологічні особливості перфекціонізму молоді: автореферат на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук. Київ, 2013. 20 с.

Сингаевская И. В., Данилевич Л. А. Проявление перфекционизма в разных возрастных периодах развития личности как фактор качества выполнения деятельности. Проблемы и перспективы развития экономики в ХХI веке. 2013. С. 283–294.

Downloads

Опубліковано

2020-12-25

Як цитувати

Петрунько, О. (2020). АМБІВАЛЕНТНИЙ ДИСКУРС ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ. Вчені записки Університету «КРОК», (4 (60), 233–247. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2020-60-233-247

Номер

Розділ

Розділ 10. Психологія