АМБІВАЛЕНТНИЙ ДИСКУРС ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ
DOI:
https://doi.org/10.31732/2663-2209-2020-60-233-247Ключові слова:
перфекціонізм, амбівалентний дискурс перфекціонізму, нормальний перфекціонізм, деструктивний перфекціонізм, перфекційна особистістьАнотація
У статті проаналізовано уявлення про феномен перфекціонізму, накопичені впродовж тривалої історії його досліджень й описані в працях зарубіжних і вітчизняних філософів та психологів. Показано, що перфекціонізм є універсальним позачасовим кроскультурним феноменом, який виявляється в усіх сферах і на всіх рівнях включення особистості в соціальне життя і є одним з регуляторів соціальної поведінки. Акцентовано увагу на соціальній природі перфекціонізму, тому, що його модус залежить від уявлень про цей феномен, репрезентованих у суспільному дискурсі та інтегрованих у картину світу соціальних суб’єктів: панівний у соціумі дискурс перфекціонізму чинить легітимне символічне насильство над тими, хто перебуває в сфері його впливу. Акцентовано увагу на амбівалентності, недіалогічності, агональності перфекціонізму та його дискурсу та означено показники, за якими цей дискурс упізнається. Розглянуто основні види перфекціонізму та показано, що їх агональні й конфліктні дискурси розгортаються навколо актуальних для соціальних суб’єктів питань, що символізують «правильне – неправильне», мають оцінний характер і зіткнення цих дискурсів призводить до «конфліктів інтересів» («боротьби дискурсів»), в т.ч. конфліктів особистості з самою собою. Показано, як дискурс перфекціонізму репрезентує двополюсну й континуальну природу цього феномену: на одному його полюсі представлений позитивний модус перфекціонізму, а на другому – модус негативний (з відповідними емпірично вимірюваними показниками). Таке бачення уможливлює емпіричні дослідження перфекціонізму у пошуку відповідей про кордони між нормальним і анормальним, деструктивним перфекціонізмом та межу, за якою перфекціонізм з природного прагнення до самовдосконалення перетворюється на одержимість і невротичну адикцію. Визначено поняття «перфекційна особистість». Показано виявлений в емпіричний спосіб зв'язок перфекціонізму з показниками професійного вигорання, оцінкою професійних досягнень, смисложиттєвими орієнтаціями, типом мотивації, психологічним самопочуттям особистості.
Завантаження
Посилання
Conrad Ch. Agon and rhetorical form: The essence of “old feminist”. Communication Studies, 1981. Vol. 32 (1), Рp. 45–53.
Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. Москва : Директ-Медиа, 2008. 406 c.
Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Москва: Прогресс, 1993. 389 с.
Silverman L. K. A developmental model for counseling the gifted II Counseling the gifted and talented. Denver, 1993. P. 14–30.
Hollender M. Perfectionism. Compr. Psychiatry, 1965. V. 6. Pр. 94-103.
Гаранян Н. Г. Перфекционизм и психические расстройства (обзор зарубежных эмпирических исследований). Современная терапия психических расстройств. 2006. № 1. С. 31–41.
Гуляс І.А. Психологія перфекціонізму. Чернівці: Прут, 2010. 272 с.
Barrow J., Moore C. Group interventions with perfectionistic thinking. Personnel and Guidance Journal. 1983. V. 61. Pр. 612–615.
Холмогорова А. Б., Гаранян Н. Г. Нарциссизм, перфекционизм и депрессия. Московский психотерапевтический журнал. 2004. № 1. C. 18–35.
Hewitt P., Flett G., Donovan C. Perfectionism and suicide potential. British. Journ. of Clin. Psychol. 1992. V. 31. P. 181–190.
Ильин Е. П. Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень. СПб.: Питер, 2011. 224 с.
Бек А. Когнитивная психотерапия расстройств личности. СПб. : Питер, 2002. 544 с.
Карпенко З. С. Перфекціонізм у структурі мотивації професійної діяльності особистості. Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. 2004. Вип. VI. С. 131–134.
Бурдье П. Социология социального пространства: Пер. с франц.; отв. ред. перевода Н. А. Шматко. М. : Институт экспериментальной социологии; СПб.: Алетейя, 2007. 288 с.
Кочубейник О. М. Соціальний діалог: соціальні та психологічні передумови комунікативності. Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2014. №34 (37). С.150–160.
Peters S. Perfectionism: different views. N.Y.: Pergamon. 2001. Pр. 66–90.
Тал Бен-Шахар. Парадокс перфекциониста. Москва : «Манн, Иванов и Фербер», 2013. 256 с.
Грачева И. И. Адаптация методики «Многомерная шкала перфекционизма» П. Хьюитта и Г. Флетта. Психол. журн. 2006. Т. 27, № 6. С. 73–89.
Чепурна Г. Л. Соціально-психологічні особливості перфекціонізму молоді: автореферат на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук. Київ, 2013. 20 с.
Сингаевская И. В., Данилевич Л. А. Проявление перфекционизма в разных возрастных периодах развития личности как фактор качества выполнения деятельности. Проблемы и перспективы развития экономики в ХХI веке. 2013. С. 283–294.
Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.