СУЧАСНІ МЕТОДИ ЕЛЕКТРОННОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ДЕРЖАВІ ТА НАПРЯМИ ЇХ РОЗВИТКУ

Анотація

Статтю присвячено аналізу сучасних підходів до електронної взаємодії в системі державного управління України з урахуванням поточного стану цифрової трансформації та накопичених структурних обмежень.  Актуальність теми підкреслюється необхідністю удосконалення наявних рішень електронної взаємодії в державі, спираючись на перевірені світові підходи та сучасні технології – від автоматизації до штучного інтелекту. Мета статті полягає у всебічному аналізі сучасних методів електронної взаємодії у державному управлінні, окресленні бар’єрів їх ефективного використання та пропозицій щодо практичних напрямів розвитку. У роботі використано методи: аналізу та синтезу щодо поділу складного явища електронної взаємодії; порівняльний метод; системний підхід для розгляду електронної взаємодії як складної соціотехнічної системи; метод узагальнення; прогностичний метод щодо оцінки можливих наслідків подальшого розвитку моделі електронної взаємодії.

Отримано наукові результати, що показати тривалий період експлуатації системи електронної взаємодії органів виконавчої влади без комплексної модернізації, що зумовило поступове технологічне й архітектурне старіння системи. Виявлено обмеженість спроможності системи електронної взаємодії органів виконавчої влади відповідати сучасним вимогам до масштабованості, інтероперабельності, кіберстійкості та адаптивності управлінських процесів. Особливу увагу приділено аналізу організаційних і нормативно-правових чинників, які впливають на ефективність електронної взаємодії, зокрема фрагментованості відомчих систем електронного документообігу та відсутності єдиних підходів до стандартизації обміну даними.

Перспективи подальших досліджень сформовані на основі аналізу міжнародного досвіду (Європейський Союз, Естонія, Фінляндія, Сінгапур), в результаті якого обґрунтовано значення принципів інтероперабельності, централізованої координації цифрової політики та принципу once-only для розвитку ефективних моделей електронної взаємодії. Окремо розглянуто перспективний проєкт ePostUA (єПошта), який перебуває на стадії концептуального опрацювання та може розглядатися як можливий напрям подальшої модернізації міжвідомчого електронного обміну. Зроблено висновок про необхідність системного підходу до розвитку електронної взаємодії, що поєднує оновлення нормативної бази, модернізацію ІТ-архітектури та розвиток цифрових компетентностей публічних службовців.