ПСИХОЛОГІЧНА РЕЗИЛІЄНТНІСТЬ РЕПАТРІАНТІВ: ПОДОЛАННЯ ТРУДНОЩІВ ПІСЛЯ ТРИВАЛОЇ МІГРАЦІЇ

Анотація

У статті розглядається актуальна проблема психологічної резилієнтності українських репатріантів у контексті їх повернення після тривалого перебування за кордоном. Особливої значущості це питання набуває в умовах масової вимушеної міграції українців внаслідок військової агресії та подальших процесів повернення на батьківщину.

Мета дослідження полягає у визначенні ключових факторів, що впливають на формування психологічної стійкості репатріантів, та розробці практичних рекомендацій щодо подолання труднощів реадаптації в українському суспільстві.

Методологія дослідження базується на комплексному підході із застосуванням якісних та кількісних методів, включаючи глибинні інтерв'ю з репатріантами, анкетування, психологічне тестування та аналіз експертних оцінок. У дослідженні взяли участь 200 осіб, які повернулися в Україну після перебування за кордоном понад один рік.

Результати дослідження виявили основні психологічні виклики, з якими стикаються репатріанти: культурний шок повернення, труднощі у відновленні соціальних зв'язків, професійна дезадаптація, емоційне вигорання та посттравматичний стрес. Встановлено, що рівень психологічної резилієнтності прямо корелює з тривалістю перебування за кордоном та наявністю підтримуючого соціального середовища після повернення.

Практична цінність дослідження полягає у розробці комплексної моделі психологічного супроводу репатріантів, яка включає індивідуальні та групові форми роботи, методики самодопомоги та рекомендації для фахівців соціальних служб. Запропоновані підходи можуть бути використані при розробці державних програм підтримки репатріантів та у практичній роботі психологів.