ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПАРТНЕРСЬКИХ ВІДНОСИН БІЗНЕСУ І ВЛАДИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
DOI:
https://doi.org/10.31732/2663-2209-2021-63-80-87Ключові слова:
партнерські відносини, державна контрактна система, бізнес, влада, ринкова економіка, державне управління та державне фінансуванняАнотація
На сучасному етапі розбудови української держави проблеми організації і вдосконалення взаємодії влади та бізнесу особливо актуальні. Як реакція на зростаючі вимоги, що пред’являються до бізнесу, все більше усвідомлюється необхідність конструктивного діалогу між державою, бізнесом та суспільством. Проте баланс інтересів між бізнесом, державою та місцевою владою у питанні про відповідальність за добробут громадян, території та країни в цілому поки що не знайдено. Крім того, вчені економісти та практики протягом багатьох років намагаються знайти шляхи вирішення проблем пов’язаних зі зниженням ефективності бізнесу, інституційними недоліками його функціонування, підвищенням соціальної відповідальність як держави, так і окремих суб’єктів господарювання, злиттям владних інституцій і бізнесструктур, що породжує корупцію та багато інших девіантних проявів у бізнес-середовищі і стримує процес реформування суспільства в цілому. Існуюча в Україні система взаємин бізнесу і держави зумовлює необхідність формування нових механізмів партнерства та взаємодії між ними на основі поєднання як принципів державного регулювання економіки з метою забезпечення цілей, завдань та пріоритетів розвитку суспільства, так і мотиваційних інтересів бізнесу. Світова практика використання різних моделей партнерства держави і бізнесу, обумовлена необхідністю реалізації національних, стратегічних та великих програм і проектів пріоритетного соціальноекономічного значення; важливістю перебування певних мережевих і монопольних сегментів у власності держави через стратегічну, економічну й соціально-політичну значимість об'єктів інфраструктури; інституційною неготовністю власника (держави та окремих регіонів) до передачі певних прав на інфраструктуру бізнесу; недостатністю державних коштів для забезпечення їх розширеного відтворення; високою ризиковістю інвестування в капіталомісткі об'єкти при відсутності гарантій держави. Метою статті є аналіз форм реалізації партнерських відносин бізнесу і влади в умовах розвитку ринкової економіки. У статті розглянуто види взаємодії бізнесу з органами державної влади та управління. Виділено три найбільш важливих форми партнерства держави і бізнесу.
Завантаження
Посилання
Уманець Т. Інформаційно-аналітична база регіонального управління: сучасний стан та перспективи розвитку. Економіка України. 2013. № 8. С. 39-45.
Федорович В. А., Патрон А. П. США: государство и экономика (Институт США и Канады РАН). Москва : Международные отношения. 2010. 386 с.
Карпець C. JI. Агентства регіонального розвитку: європейський досвід, практика становлення та перспективи розвитку в Україні. Формування ринкових відносин в Україні. 2013. № 7.С. 131-142.
Варнавский В. Г. Партнерство государства и частого сектора: Теория и практика. Мировая экономика и международные отношения. 2012. № 7 С. 28-37.
Державне управління та державна служба: словник-довідник / уклад. О. Ю. Смоленський. Київ : КНЕУ, 2005. 480 с.
Адамов Б. І., Діденко Н. Г. Вплив державного управління на формування інформаційної відкритості як основи соціального партнерства в українському суспільстві. Управління діяльністю органів державної влади. Серія «Державне управління». 2016. T.VII. Вип. 71. С. 94-104.
Бодров В. Г. Трансформація економічних систем: концепція, моделі, механізми регулювання та управління: навч. посіб. Київ : УАДУ, 2012. 104 с.
Антонов В. В. Методологічні підходи щодо оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіонів України. Управління сучасним містом. 2013. № 7. С. 51-61.
Балюк М., Гончарова Г. Зміни в організації виробництва і праці та соціальне партнерство. Право України. 1996. № 11. С. 33-37.
Барр Р. Политическая экономия. Москва : Междунар. отношения : в 2-х т. 1995. Т. 1. 608 с.
Геєць В. М. Характер перехідних процесів до економіки знань. Економіка України. 2013. № 4. С. 4-14.
Безверхнюк Т. М., Топчієв О., Тітенко З. Державне управління на регіональному рівні та державне регулювання регіонального розвитку: змістовне наповнення й ресурсне забезпечення. Теорія та практика державного управління. 2016. Вип. 3.С. 146-153.
Юрченко О. С., Трохимченко М. Теоретико-методологічні положення розвитку регіональної політики. Економіка і регіон. 2013. № 2. С. 59-62.
Бендиков М. А., Фролов И. Инновационный потенциал и модернизация экономики: отечественный и зарубежный опыт. Менеджмент в России и за рубежом. 2013. № 1. С. 17-37.
Хмельников А. Напрями вдосконалення управління економічною сферою регіону. Актуальні проблеми державного управління. 2016. Вип. 2. С. 122-128.
Вахович І. М. Фінансова політика сталого розвитку регіону: методологія формування та механізми реалізації : монографія. Луцьк: Надстир’я, 2007. 496 с.
Бережная И. В., Стефанюк О. Д. Типология регионов, как основной аспект регионалистики. Экономика и управление. 2013. № 2. С. 81 -86.
Студенніков І., Ткаченко В. Інституційна інфраструктура регіонального розвитку в Україні : сучасний стан і проблеми формування. Економічний часопис. 2017. № 9. С. 36-40.
Благун І. С., Солтисік О. О. Моделювання стратегій розвитку регіону. Регіональна економіка. 2018. № 4. С. 105- 111.
Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.