ОЦІНКА ВПЛИВУ ВПРОВАДЖЕННЯ РОЗРОБЛЕНОЇ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ РИЗИКАМИ У ВИПРОБУВАЛЬНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ НА КОРПОРАТИВНУ КУЛЬТУРУ ТА СТЕЙКХОЛДЕРІВ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31732/2663-2209-2025-80-311-319

Ключові слова:

управління екологічними ризиками, соціоекологічна адаптація, корпоративна культура, стейкхолдери, сталий розвиток

Анотація

У статті представлено результати дослідження ефективності впровадження удосконаленої моделі управління екологічними ризиками у випробувальних лабораторіях, яка розглядається крізь призму її впливу на корпоративну культуру, стейкхолдерську взаємодію та організаційну зрілість. Теоретичною та методологічною основою роботи є поєднання трьох підходів — розрахунку інтегрального індексу соціоекологічної адаптації (SEA — Socio-Ecological Adaptation), індексу узгодженості очікувань стейкхолдерів (CSI — Concordance Stakeholder Index) та інтеграції положень військового стандарту НАТО STANAG 4370 “Environmental Protection, Testing and Evaluation” [1]. Такий підхід забезпечує комплексну оцінку технічної, організаційної та соціальної результативності управлінських інновацій. Застосування інтегрованої методики дозволяє виявити зміни в рівні корпоративної культури, екологічній свідомості персоналу та довірі з боку стейкхолдерів, підтверджуючи ефективність запропонованої моделі у формуванні екологічно стійких і соціально відповідальних лабораторій.

Оцінювання здійснювалося за уніфікованою методикою на до- та пост-інтервенційному етапах, що дало змогу відстежити динаміку змін у різних лабораторіях з огляду на їхню початкову організаційну зрілість. Розрахунок SEA, який включає п’ять ключових векторів (корпоративна культура, стейкхолдерське залучення, внутрішній екологічний самоконтроль, цифрова інтеграція, нормативна відповідність), дозволив продемонструвати зростання адаптивної зрілості організацій та підтвердив ефективність інтеграції вдосконаленої моделі.

Особливу увагу приділено впливу моделі на розвиток корпоративної культури: зростання прозорості й підзвітності, підвищення дисципліни та обізнаності персоналу, розвиток культури навчання, формування екосвідомості та відповідальності співробітників. Запропоновані інституційні заходи сприяли підвищенню ефективності операційних процесів, посиленню відповідності стандартам екологічного менеджменту та зниженню ризиків невідповідності нормативним вимогам. Додатково показано, що удосконалена модель управління екологічними ризиками значно впливає на рівень довіри з боку стейкхолдерів. Завдяки розрахунку індексу CSI було зафіксовано підвищення узгодженості між очікуваннями та фактичними результатами у ключових групах зацікавлених сторін: військових структурах, регуляторних органах, громадських екологічних організаціях, місцевих громадах та бізнес-партнерах. Військові структури, зокрема, високо оцінили інтеграцію військових стандартів у систему управління ризиками, що забезпечує відповідність найвищим вимогам надійності та безпеки. Таким чином, результати дослідження підтверджують, що інтегральний підхід, який базується на поєднанні індексів SEA і CSI, є ефективним інструментом верифікації екологічних управлінських інновацій. Він дозволяє не лише оцінювати технічну та організаційну результативність впроваджуваної моделі, а й відображати її соціальний ефект, що особливо важливо в умовах посилення вимог до корпоративної відповідальності та сталого розвитку. Впровадження даної моделі у випробувальні лабораторії забезпечує багатовимірний позитивний вплив на корпоративну культуру, екологічну свідомість персоналу та довіру з боку стейкхолдерів, сприяючи формуванню екологічно стійких і соціально відповідальних організацій.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Вадим Чурилін, ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК»

Аспірант кафедри управлінських технологій, ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК», м. Київ, Україна

Посилання

NATO Standardization Agreement (STANAG) 4370: Environmental Protection, Testing and Evaluation. NATO Standardization Office. Brussels: NATO HQ, 2015.

Dietzmann, C., & Duan, Y. (2022). Artificial intelligence for managerial information processing and decision-making in the era of information overload. Proceedings of the Hawaii International Conference on System Sciences. https://doi.org/10.24251/hicss.2022.720

Paustenbach, D. J. (2022). Human and ecological risk assessment: Theory and practice (635 p.). [Publisher not provided].

Suter II, G. W. (2018). Ecological risk assessment in the United States Environmental Protection Agency: A historical overview. Integrated Environmental Assessment and Management, 4(3), 285–289.

Fox, D. R., & Burgman, M. (2018). Ecological risk assessment. In E. Melnick & B. Everitt (Eds.), Encyclopedia of Quantitative Risk Assessment and Analysis (pp. 1600–1603). John Wiley & Sons Ltd.

Manuilova, A. (2023). Methods and tools for assessment of environmental risk (Product Stewardship & Sustainability, 21 p.). Akzo Nobel Surface Chemistry AB.

Кощій, О. В. (2023). Витрати на персонал на вітчизняних підприємствах. Економічні науки. Регіональна економіка, (20), 102–108.

Кучинський, В. А., & Гуцан, О. М. (2021). Формування ефективної системи мотивації персоналу на основі моделей компетенцій. Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (економічні науки), (4), 45–51.

Лутковська, С. М. (2020). Забезпечення сталого розвитку за умов модернізації системи оцінки рівня екологічної безпеки. Агросвіт, (8), 87–93.

Downloads

Опубліковано

2025-12-30

Як цитувати

Чурилін, В. (2025). ОЦІНКА ВПЛИВУ ВПРОВАДЖЕННЯ РОЗРОБЛЕНОЇ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ РИЗИКАМИ У ВИПРОБУВАЛЬНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ НА КОРПОРАТИВНУ КУЛЬТУРУ ТА СТЕЙКХОЛДЕРІВ. Вчені записки Університету «КРОК», (4(80), 311–319. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2025-80-311-319

Номер

Розділ

Розділ 2. Управління та адміністрування