ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ УНІВЕРСИТЕТОМ ЯК СТЕЙКХОЛДЕР-КОМПАНІЇ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31732/2663-2209-2019-55-134-142

Ключові слова:

інноваційна стратегія, управління, стейкхолдер компанія, стейкхолдер-менеджмент, заклад вищої освіти

Анотація

З метою вирішення поставлених цілей статті: визначити місію університету як стейкхолдер-компанії, розробити спрощену та розгорнуту карту стейкхолдерів, задіяних у діяльності університету та визначити складові взаємодії суб’єктів внутрішнього та зовнішнього середовища університету було проаналізовано методологічні проблемою управління інноваційним потенціалом університету та запропоновано визначити місію університету як стейкхолдер компанії таким чином: це  розробка інноваційної стратегії управління університету з метою об’єднати тих, хто прагне успіху та змін на краще для себе, родини, громади, країни на засадах збалансованості та зацікавленості. Запропонована нами концепція інтеграції науки, бізнесу і освіти передбачає: створення викладачами кафедри базових підприємств за основними напрямками реформування економіки; виконання науково-дослідних робіт на договірній основі; фінансування матеріальної бази кафедр і базових підприємств з метою ефективного виконання науково-дослідних робіт студентами, аспірантами і докторантами; формування школи науково-педагогічних кадрів на базі досліджень; розвиток матеріальної бази навчального процесу підготовки кадрів. З метою вироблення методології взаємодії між стейкхолдерами різних рівнів, які мають різні інтереси і переслідують різні цінності, запропоновано ідентифікувати і згрупувати всіх стейкхолдерів, що мають відношення до діяльності Університету. Запропонована загальна та розгорнута карта стейкхолдерів. У зв’язку з тим, що стратегічне управління зацікавленими сторонами є, перш за все, управління відношеннями з ними, на перший план виходить така характеристика відносин,  як їх збалансованість та взаємодія. Таким чином, представлена взаємодія суб’єктів внутрішнього та зовнішнього середовища університету як стейкхолдер-компанії. Визнано, що важливим аспектом, окрім налагоджування взаємозв’язку із зацікавленими сторонами, є збереження та закріплення цих взаємозв’язків. Це дозволяє планувати дії та здійснювати інформування зацікавлених сторін відносно подальших планів діяльності Університету.

Завантажити

Дані для завантаження поки недоступні.

Біографія автора

  • автор О. І. Шапоренко, афіліація ВНЗ "Університету економіки та права «КРОК»

    д.держ.упр., професор

Посилання

Аммарі А. О. Класифікація стейкхолдерів на основі взаємних очікувань. Актуальні проблеми економіки. 2012. № 8. С. 150-155.

Базалиева Л. В. Методические аспекты формирования доверительных взаимоотношений предприятий со стейкхолдерами. БІЗНЕСІНФОМ. 2017. № 4. С. 376-381.

Борисанова Д. А. Организация взаимодействия со стейкхолдерами в процессе проектирования образовательной среды сетевых образовательных программ. Методист. 2016. № 5. С. 26-30.

Ильюк В. В. Методологический подход к управлению стейхолдерами инновационных проектов. Организатор производства. 2016. № 4. С. 38-51.

Нуждин Р. В., Полозова А. П. Бизнес-анализ возможностей стейкхолдер-менеджмента в достижении положительной синергии. Вестник ВГУИТ. 2016. № 4. С. 437-445.

Солодухин К. С. Стратегическое управление ВУЗом как стейкхолдер-компанией: научное пособие. Москва : Политехн. ун-та, 2009. 290 с.

Федорів Т. В. Співвідношення понять «стейкхолдери», «аудиторія», та «громадськість» та їх зв’язок з репутацією органів державної влади. Економіка та держава. 2013. № 3. С. 121-123.

Фисенко Т. С. Практика организации взаимодействия со стейкхолдерами по созданию развивающей образовательной среды. Методист. 2016. № 6. С. 23-30.

Завантаження

Опубліковано

2019-10-30

Номер

Розділ

Розділ 6. Менеджмент та маркетинг

Як цитувати