АБЕРАЦІЇ ПАРАДИГМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Анотація

У даному дослідженні визначено, що існуючі сьогодні моделі сталого розвитку істотно  не відрізняються одна від одної, водночас, вони не задовольняють умовам вирішення проблеми неоднозначності у трактуванні даного концепту та відсутності адекватно обґрунтованої парадигми сталого розвитку. А також, не враховують, принаймні наочно, описаних нами у попередніх дослідженнях, базових засад (принципів) сталого розвитку, що полягають у врахуванні поточного рівня розвитку системи, а також її екзогенного та ендогенного середовищ, – актуальності дій, їх доцільності та можливості їх сприйняття системою. Було визначено, що основною причиною відсутності адекватної єдиної моделі є відсутність виваженого, неупередженого та абсолютного тлумачення концепції "сталого розвитку". Активно тиражоване сьогодні соціоцентричне гіпертрофування є одним з видів аберацій, іманентних концепту сталого розвитку як будь-якій багатоаспектній системі, що унеможливлюють формулювання уніфікованого загальноприйнятого уявлення про нього і його імплементацію. Метою дослідження є виявлення і аналіз аберацій, властивих концепту сталого розвитку, як і будь-якій іншій складній багатокомпонентній системі, з позиції формулювання в майбутньому однозначної уніфікованої парадигми. В результаті дослідження були систематизовані наступні основні форми аберацій концепції сталого розвитку: політизація; гіпертрофування; гіперболізація; імітація; редукованість; реверсивна ефективність. У досліджені обґрунтовані деякі причини одночасної актуальності, контроверсійності і політизації концепту «сталий розвиток», з одного боку, природою яких є відсутність єдиного адекватного розуміння його сутності, а з іншого – намагання економічних агентів використати даний концепт у своїх специфічних економічних інтересах, що, почасти, є конфліктними його природі з точки зору можливого порушення стабільності системи. В викладеного вище можна припустити, що виявлення і систематизація описаних аберацій, дозволить, уникаючи їх, раціоналізувати формулювання в подальших дослідженнях уніфікованої людиноцентричної теоретико-методологічної моделі сталого розвитку, а також, актуалізувати існуючі цілі сталого розвитку.