ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
DOI:
https://doi.org/10.31732/2663-2209-2020-60-10-17Ключові слова:
соціальна політика, соціальний захист, держава загального добробуту, соціальна інклюзія, соціальна ексклюзіяАнотація
У статті досліджено основні принципи та недоліки реалізації соціальної політики на основі моделі держави загального добробуту. Визначено, що зміст такої соціальної політики традиційно зводиться до соціального захисту, до надання соціальних трансфертів малозабезпеченим верствам населення, так званим ексклюзивним особам. Звідси склалася усталена точка зору ототожнення соціальної політики виключно із політикою захисту громадян від несприятливих соціальних і економічних обставин, від бідності. У цьому випадку люди є пасивними учасниками процесу, вони позбавлені мотивації до продуктивної діяльності. Така практика призвела до закріплення поглядів на соціальну політику виключно як на політику щодо виживання та подолання. Тому автор вважає, що реалізація соціальної політики на початку третього тисячоліття має відбуватися у інший спосіб, аніж через систему соціального захисту. Основною метою даної статті є визнання необхідності модернізації соціальної політики на початку третього тисячоліття. Теоретичним підґрунтям модернізації може стати соціальна інклюзія. У статті обґрунтовано необхідність зміни підходу до соціальної політики, її модернізації. Розглядається можливість застосування, а також обмеження таких альтернативних підходів як адресність соціального захисту та введення універсального базового доходу. Доведено переваги модернізації соціальної політики на основі концепції соціальної інклюзії. Запропоновано авторське тлумачення змісту соціальної інклюзії. Автор розглядає її не просто як протилежне соціальній ексклюзії поняття, а таку бажану ситуацію, при якій всі члени суспільства мають достатні можливості й доступ до споживання благ; володіння ресурсами; процесів управління для повноправної і повноцінної участі в усіх сферах суспільного життя – в економічній, соціальній, публічній і політичній. Відповідно до авторського визначення сутності соціальної інклюзії виділено три найважливіші форми її прояву: доступ до ресурсів, розподіл доходів і майна; трудова і підприємницька діяльність; участь у публічному управлінні. Саме соціальна інклюзія зміщує акцент на розвиток людини, підвищення її добробуту, зниження рівня бідності й нерівності; спрямована на активнішій участі в економіці, у створенні ВВП.
Завантаження
Посилання
Кудлаєнко С.В. Державна соціальна політика у сфері економічних відносин: концептуальні засади. Вісник Хмельницького національного університету. 2017. № 2. Том 1. С. 206-209.
Лібанова Е.М. Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття. Демографія та соціальна економіка. 2008. № 1. С. 9-22.
Kennedy P. Key Themes in Social Policy. London: Routledge. 2013. 201 р.
Platt L. What is social policy? URL: http://www.lse.ac.uk/social-policy/about-us/What-is-social-policy.
Spicker P. Social Policy Themes and Approaches, 2nd edn. Bristol: Policy Press. 2008. 278 р.
Esping-Andersen G. The Tree Worlds of Welfare Capitalism. Princeton University Press. 1990. 248 р.
Silver H. Social Exclusion and Social Solidarity: Three Paradigms. International Labour Review. 1994. Vol. 133. Р. 531–578.
Europe 2020. A Strategy for Smart, Sustainable and Inclusive Growth. Brussels. URL: https://ec.europa.eu/eu2020/pdf/COMPLET%20EN%20BARROSO%20%20%20007%20-%20Europe%202020%20-%20EN%20version.pdf.
Hujo K., Yi I. Social Policy and Inclusive Development. United Nations Research Institute for Social Development. 2015. 432 p.
Радіонова І. Функція соціальної політики та соціальна інклюзія в поясненні загальної економічної рівноваги. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». 2020. №1(208). С.49-55.
Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.