РОЗВИТОК ОСОБИСТІСНОЇ РЕСУРСНОСТІ ЯК ЧИННИК САМОРЕГУЛЯЦІЇ ПСИХОЛОГА: РЕЗУЛЬТАТИ ФОРМУВАЛЬНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
DOI:
https://doi.org/10.31732/2663-2209-2025-80-460-467Ключові слова:
особистісна ресурсність, психологи, соціально‐психологічний тренінг, саморегуляція, психологічне здоров’я, екофасилітативний підхід, усвідомленість, майндфулнесАнотація
У статті висвітлюються результати формувального експерименту з розвитку особистісної ресурсності як чинника саморегуляції психолога. Представлено програму "Психолог у ресурсі: особистісна ресурсність як основа саморегуляції". Проаналізовано методологічне підґрунтя дослідження, шо формується на основі діалектичного, гуманістичного, системного, екофасилітативного підходів і теорії збереження ресурсів. Визначено структуру, зміст і організаційні аспекти програми, що охоплює когнітивно-інформаційний, фасилітаційний та рефлексивний блоки. Експериментально перевірено ефективність реалізації програми на вибірці з 50 психологів. Для оцінки результатів використано комплекс психодіагностичних методик, спрямованих на діагностику ключових компонентів особистісної ресурсності (резильєнтність, оптимізм, усвідомленість, толерантність до невизначеності, сенс життя, відчуття когерентності, самоконтроль). Отримано статистично значущі результати щодо підвищення показників усіх досліджуваних компонентів особистісної ресурсності в експериментальній групі порівняно з контрольною. Акцентовано увагу на змінах загального рівня емоційної саморегуляції. Виявлено позитивні зміни у стратегіях саморегуляції, зокрема уміння рішуче діяти в складних ситуаціях, звертатися до нових джерел для вирішення проблем. Показано, що важливими елементами ефективності програми є екофасилітативний підхід, створення безпечного рефлексивного осмислення та практичного відпрацювання навичок усвідомленості (майндфулнес). Структурованість програми забезпечила поєднання теоретичного розуміння з практичним відпрацюванням навичок. Результати свідчать про практичну значущість подібних інтервенцій для системи підтримки психічного здоров'я та професійної ефективності психологів, особливо в умовах хронічного стресу та невизначеності.
Завантаження
Посилання
Кіреєва, З. О. (заг. ред.). (2023). Динамічна взаємодія ресурсів минулого-теперішнього-майбутнього. Особистісні ресурси людини на різних етапах життя [Колективна монографія]. Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. https://doi.org/dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/35687
Лушин, П. В. (2005). Проблематика та еволюція уявлень про саморегуляцію (на прикладі ситуації особистісного змінювання). Журнал практикуючого психолога, (11), 88–93.
Лушин, П. В. (2021). Екофасилітація як інноваційна модальність психологічної допомоги. Матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції «Психолого-педагогічний супровід професійної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців в умовах трансформації освіти», 187–195. Київ: ДЗВО «УМО». https://doi.org / cutt.ly/IYeaNtO
Лушин, П. В., & Сухенко, Я. В. (2022). Протокол екофасилітативної сесії як інструмент індивідуального професійного розвитку суб՚єкта психологічної допомоги. Київ : ДЗВО «УМО». https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/733047/1/Lushyn_Sukhenko_2022_EF_protocol.pdf
Лушин, П. В., & Cухенко, Я. В. (2025). ECPF: Екологічна психологічна фасилітація у практиці психологічної, педагогічної допомоги зі штучним інтелектом: Навчальний посібник. Таллінн: Teadmus OÜ. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.30670676
Avey, J. B., Luthans, F., Smith, R. M., & Palmer, N. F. (2010). Impact of positivepsychologicalcapitalonemployeewell-beingovertime. Journal of Occupational Health Psychology, 15(1), 17–28. https://doi.org/10.1037/a0016998
Baumeister, R. F., Vohs, K. D., & Tice, D. M. (2007). The strengthmodel of self-control. Current Directions in Psychological Science, 16(6), 351–355. https://doi.org/10.1111/j.1467-8721.2007.00534.x
Hobfoll, S. E., Tirone, V., & Holmgreen, L. (2016). Conservation of resources the oryappliedtomajor stress. У G. Fink (Ред.), Stress: Concepts, cognition, emotion, and behavior, 65–71. Academic Press. https://doi.org/10.1016/B978-0-12-800951-2.00007-8
Hölzel, B. K., Carmody, J., Vangel, M., Congleton, C., Yerramsetti, S. M., Gard, T., & Lazar, S. W. (2011). Mindfulness practice leadstoincreases in regional braingray matter density. Psychiatry Research: Neuroimaging, 191(1), 36–43. https://doi.org/10.1016/j.pscychresns.2010.08.006
Kabat-Zinn, J. (1994). Whereveryougo, thereyouare: Mindfulnessmeditation in everydaylife. Hyperion.
Luthans, F., Youssef, C. M., & Avolio, B. J. (2007). Psychological capital: Developing the humancompetitiveedge. Oxford University Press. https://www.academia.edu/22943737/Psychological_Capital_Developing_the_Human_Competitive_Edge
Ryan, R. M., & Deci, E. L. (2000). Self-determinationtheory and the facilitation of intrinsicmotivation, social development, and well-being. American Psychologist, 55(1), 68–78.https://doi.org/10.1037//0003-066x.55.1.6
Tang, Y. Y., Hölzel, B. K., &Posner, M. I. (2015). The neuroscience of mindfulness meditation. Nature Reviews Neuroscience, 16(4), 213-225. https://doi.org/10.1038/nrn3916
Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
