УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО ЗДАТНОСТІ ДО САМООРГАНІЗАЦІЇ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

  • Г. М. Мельниченко Інститут фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського національної академії наук України https://orcid.org/0000-0001-7430-6393
  • М. Ф. Гончаренко Міжнародної академії управління персоналом https://orcid.org/0000-0002-9193-9202
  • О. У. Безчасний Державний університет інфраструктури та технологій https://orcid.org/0000-0003-2663-4688
Ключові слова: інновації, інноваційний розвиток, самоорганізація, синергетика, сталий розвиток, регіон

Анотація

Актуальність досліджуваної теми полягає в тому, що в сучасному суспільстві найважливішою ознакою інноваційної економіки є різке зростання ролі організації і самоорганізації в науковому і технологічному розвитку. У зв'язку з цим абсолютно змінюється роль нових знань і компетенцій науково-технічної та управлінської еліти та роль самоорганізації у розвитку економіки як методології нелінійного управління складними системами, які знаходяться в стані нестійкості. Відтак дослідження управління інноваційним розвитком регіону на основі його здатності до самоорганізації є дуже вчасним та актуальним. В статті досліджено історичні етапи виникнення і розвитку науки синергетика, яка розкриває фундаментальні основи порядку в природних і соціально-економічних утвореннях, загальні принципи еволюції і самоорганізації складних нерівноважних систем. Визначено зв'язок науки синергетики із процесом самоорганізації. Подане авторське бачення дефініції самоорганізація, яка визначається як процес спонтанного структуроутворення, який є протилежним тенденціям руйнування існуючих структур. Визначено основні критерії та умови створення і функціонування соціально-економічних систем, які само організуються. Визначено, що в само організованій системі повинен бути певний орган, який виконує роль своєрідного фільтру, здатного розпізнавати характер впливів і в залежності від їх виду виконувати ті чи інші дії. Визначено важливість для управління функціонуванням самоорганізації дотримання закону «необхідної різноманітності», який визначає ефективність функціонування складних керованих систем. Сформульовано основні вимоги до формування, функціонування та розвитку систем, які само організують соціально-економічні системи. Досліджено, що процес самоорганізації найбільш повно розкривається через основні принципи синергетики: два принципи буття - гомеостатичність та ієрархічність, і п'ять принципів становлення - нелінійність, нестійкість, незамкнутість, динамічна ієрархічність і спостереження. Проведений автором аналіз дозволив прийти до висновку про те, що інноваційний розвиток регіональних соціально-економічних систем, як і інших складних нелінійних об'єктів, підпорядковується загальним законам самоорганізації.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографії авторів

Г. М. Мельниченко, Інститут фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського національної академії наук України

к.е.н., доцент, генеральний директор науково-дослідного інституту ДП «Каталіз і екологія»

М. Ф. Гончаренко, Міжнародної академії управління персоналом

к.е.н., доцент, ректор

О. У. Безчасний, Державний університет інфраструктури та технологій

д.е.н., доцент, доцент кафедри обліку і оподаткування

Посилання

Дзьобань О. П. Розвиток ідей синергетики як нової парадигми у природничо-науковому і соціальному пізнанні. Вісник Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого: збірник наукових праць. 2011. Вип. 9. С. 3–16.

Хакен Г. Синергетика: иерархия неустойчивостей в самоорганизующихся системах и устройствах : учебное пособие. Москва : Наука, 1985. 424 с.

Білоус В. С. Синергетика та самоорганізація в економічній діяльності: навчальний посібник. Київ : КНЕУ. 2007. 376 с.

Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой: перевод с английского Москва : Прогресс. 1986. 431 с.

Бакурова А. В. Самоорганізація соціально-економічних систем: моделі і методи : монографія. Запоріжжя : Класичний приватний університет. 2010. 328 c.

Forster G., Theil E. Ein Beytrag zur Völker - und Länderkunde, Naturgeschichte und Philosophie des Lebens. Leipzig, Kummer, 1789.

Мельник Л. Г. Теория самоорганизации экономических систем: монография. Сумы : Университетская книга. 2012. 439 с.

Коваленко О.П. Створення умов для самоорганізації соціально-економічних систем України в умовах децентралізації. Наука та інновації. 2015. Т. 11. № 5. С. 83-86.

Ashby W. R. An Introduction to Cybernetics. Chapman & Hall. 1956.

Hoefsloot A. M., Berg L. M. Successful examples of participatory region planning at the meso-level. 1992. 131 p.

Опубліковано
2020-06-05
Як цитувати
Мельниченко, Г., Гончаренко, М., & Безчасний, О. (2020). УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО ЗДАТНОСТІ ДО САМООРГАНІЗАЦІЇ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ. Вчені записки Університету «КРОК», (2 (58), 144-151. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2020-58-144-151
Розділ
Розділ 9. Інноваційна діяльність