ПРИНЦИПИ РОБОТИ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРА В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.31732/2663-2209-2019-56-60-63Ключові слова:
державний регулятор, банківський сектор, соціально-економічний сектор, ресурси, ризики, регулюванняАнотація
В статті розглянуто принципи роботи банківського сектора. Висвітлено питання модернізації банківського сектора з точки зору його співпраці з економічним сектором та соціальним сектором, актуальність якого на сьогоднішній день набуває все більшого розмаху в частині впливу на діяльність банківського сектора зовнішніх чинників. Дослідження в області впливу державного регулятора на діяльність банківського сектора останнім часом розглядаються в економічній літературі такими вченими. В своїх працях науковці відзначають позитивний чи негативний вплив заходів регулятора на банківський сектор, але на сьогодні існує необхідність розглянути питання принципів взаємозв’язку державного регулятора з банківським та соціально-економічним сектором, виявленні проблемних питань в даному взаємозв’язку. Метою дослідження є висвітлення принципів взаємодії державного регулювання діяльності банківського сектора з соціально-економічним сектором та виявленні проблемних питань, які виникають під час даної взаємодії. Розглянуто проблемні питання взаємодії банківського сектора в частині «ризиків», «ресурсів» та «регулювання». Виявлено негативний вплив специфіки державного регулювання на діяльність банківського сектора та банківські ресурси, як одночасний прояв дії таких проблемних складових, як: «ризики», «ресурси», «регулювання». Доведено, що участь держави в капіталі банків іноземних банківських груп та банків з приватним капіталом доречна лише в рамках проведення антикризових заходів, а часові межі участі повинні визначатися підвищенням темпів економічного зростання в перші два-три роки після кризи. Автором виявлено, що в реалізації комплексного народногосподарського завдання функція має бути покладена на другий рівень банківського сектора, на який, в короткостроковому і середньострокових періодах, покладена особлива відповідальність заповнення існуючих провалів ринку і формування стійких неформальних інститутів банківського бізнесу в справі надання фінансової підтримки соціально- економічного розвитку. Розглянуто зарубіжний досвід на основі чого зроблено висновки, що адаптація такого досвіду фінансування і кредитування зусиллями банків з державною часткою, банками іноземних банківських груп та банками з приватним капіталом має перспективи в Україні, так як спрямована на вирішення проблем у взаємодії банківського сектору та соціально-економічного сектора.
Завантаження
Посилання
Behn R. D. Rethinking Democratic Accountability. Washington : Brookings, 2015, р. 26.
Governance for Sustainable Human Development. World Bank. Proceedings of the World Bank Annual Conference on Development Economics. Washington, 1992, р. 38.
Manning N. The legacy of the new public management in developing countries. International Review of Administrative Sciences, 2016, №67.
Kettl D. The Global Public Management Revolution, 2017, p. 30-33.
Osborne D. Reinventing government: how the entrepreneurial spirit is transforming the public sector. Reading, Mass. Addison-Wesley Pub. Co., 2012, p. 398-405.
O’Toole The Implications for Democracy in a Networked Bureaucratic World. Journal of Public Administration Research and Theory, 2017, vol. 7, p. 443-459.
Plumptre T. Governance and Good Governance: International and Aboriginal Perspectives. Institute On Governance, 2016, December 3, 27 p. URL : http://www.iog.ca/publications/govgoodgov.pdf.
Коваль Я.С. Механізм державного регулювання банківських установ України в сучасних умовах. Право та державне управління, 2017. №4. Т.2. С. 74-82.
Terry L. Administrative Leadership, Neo Managerialism, and the Public Management Movement. Public Administration Review, 2018, №3, Vol.58, p.22.