Вчені записки Університету «КРОК»

МЕХАНІЗМ ВЕНЧУРНОГО ФІНАНСУВАННЯ ПРОЕКТІВ В УПРАВЛІННІ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ІТ, БІЗНЕСУ В УМОВАХ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Оксана Кириченко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено механізми венчурного фінансування проектів в управлінні інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств сфери ІТ, бізнесом, в умовах відновлювальної економіки.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що сучасний стан підприємств та необхідність впровадження процесів їх розвитку, оновлення на засадах реалізації проектів впровадження нових технологій та інновацій потребує значних інвестиційних ресурсів, яких сьогодні в Україні недостатньо. Досвід провідних країн світу свідчить, що найбільш ефективними інвесторами в інноваційному розвитку національної економіки можуть виступати саме вітчизняні інвестори ‒ юридичні та фізичні особи. Саме тому питання формування та впровадження механізмів венчурного фінансування проектів в управлінні інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств сфери ІТ, бізнесом, в умовах відновлювальної економіки має пріоритетне та важливе значення.

Метою статті є дослідження механізму венчурного фінансування проектів в управлінні інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств сфери ІТ, бізнесом, в умовах відновлювальної економіки. Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, системний підхід, структурний, процесний, адаптивний, комплексний, функціональний наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають у обгрунтуванні механізму впровадження венчурного фінансування проектів в управлінні інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств сфери ІТ, бізнесом, в умовах відновлювальної економіки, виявленні того, що цей механізм є основоположним економічним інструментом, що ефективно застосовується для впровадження інновацій та реалізації проектів та дослідженні сутності цього механізму, що полягає в акумулюванні фінансових ресурсів, відбору інноваційних проектів для подальшого фінансування, спрямування розміщення венчурних інвестицій та здійснення контролю за своєчасністю повнотою повернення вкладених інвестицій. Виявлено, що впровадження механізмів венчурного фінансування інноваційних проектів спрямованих на розвиток підприємств в умовах відновлювальної економіки та цифровізації, впровадження нових цифрових технологій має певні відмінності від загального механізму венчурного фінансування пов’язані, як вже зазначалося, із факторами створення та впровадженням радикально нових технологій, що на мікрорівні підприємств мають тривалий термін окупності та є як матеріальними так і нематеріальними активами підприємств, що зменшує ризики та збільшує термін окупності даних інвестицій та виводить підприємства на новий техніко-технологічний рівень, а тому має пріоритетне важливе значення в умовах економічного відновлення.

Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності детального розгляду складових механізму венчурного фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності, важелів стимулювання та регулювання діяльності та застування сучасних методів та інструментів управління, що є невід’ємними елементами механізму венчурного фінансування.

ОПТИМІЗАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ЗАСТОСУВАННЯ АДАПТИВНИХ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ТА ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Марта Копитко, Володимир Галіка — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Доведено, що сьогодні, в багатьох галузях конкуренція переміщується з рівня продукту на рівень процесів, коли перевагу отримує не той, хто просто має кращу ідею, а той, хто здатний стабільно, швидко й економно виготовляти, постачати, обслуговувати, відновлювати, масштабувати й водночас гарантувати якість і прозорість виконання. Мета дослідження полягає у розробленні теоретико-методичних положень щодо оптимізації операційної діяльності підприємств через застосування адаптивних стратегій розвитку та інноваційних технологій. Об’єкт дослідження це операційна діяльність підприємств і процеси її управління в умовах мінливого зовнішнього середовища. Методологія дослідження передбачає використання системного підходу та методи аналізу і синтезу. Охарактеризовано основні джерела неефективності, серед яких простої обладнання, брак і переробки, надлишкові запаси, дублювання функцій, довгі узгодження, нерівномірне завантаження потужностей, слабка прозорість даних і розриви координації між підрозділами. Обгрунтовано доцільність переходу від разових заходів економії до системного процесного підходу, який поєднує стандартизацію операцій, відповідальність власників процесів, налаштування показників результативності та регулярне усунення причин відхилень. Встановлено, що адаптивні стратегії розвитку забезпечують гнучке планування, управління за сценаріями, швидке переналаштування ресурсів, підтримку альтернатив у ланцюгах постачання, кросфункціональність персоналу та безперервне поліпшення на основі накопиченого досвіду. В нашій статті, також, розкрито зміст і практичну значущість оптимізації операційної діяльності підприємств на основі застосування адаптивних стратегій розвитку та інноваційних технологій у середовищі, для якого характерні коливання попиту, ресурсні обмеження, ускладнення логістики, підвищення вимог клієнтів до якості та строків виконання, а також загострення конкуренції на рівні процесів. Визначено, що ключовим результатом оптимізації є не лише зниження витрат, але й підвищення керованості процесів, зменшення втрат часу і матеріалів, зростання надійності виконання, стабільність якості та підсилення операційної стійкості.

УПРАВЛІНСЬКИЙ АНАЛІЗ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАТРАТ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я КОМУНАЛЬНОЇ (МУНІЦИПАЛЬНОЇ) ВЛАСНОСТІ

Олександр Сумець — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Система охорони здоров’я України перебуває в умовах сталого дефіциту фінансових ресурсів щодо забезпечення діяльності муніципальних медичних закладів. За таких умов управлінський облік і аналіз матеріальних затрат стають одним із ключових інструментів ефективного управління ресурсами та забезпечення фінансової стабільності закладів, зокрема підвищення ефективності використання бюджетних і власних коштів, забезпечення економічної обґрунтованості медичних послуг, підтримки прийняття управлінських рішень, прозорості та мінімізації корупційних ризиків, а також адаптації до сучасних стандартів якості та безпеки медичного обслуговування. То ж, актуальність аналізу матеріальних затрат муніципальних закладів охорони здоров’я з метою подальшої їх оптимізації не викликає жодних сумнівів.

Мета статі: дослідити обсяг і питому вагу матеріальних затрат у загальних операційних витратах діяльності закладів охорони здоров’я муніципальної власності й розробити рекомендації щодо їх оптимізації.

Для забезпечення якості результатів дослідження були використані такі наукові методи: абстрактно-логічний – для ґрунтовного аналізу проблеми й узагальнення результатів дослідження, порівняння – для встановлення питомої ваги матеріальних затрат у загальному обсязі операційних витрат для досліджуваних закладів охорони здоров’я, метод АВС-аналізу – для групування закладів охорони здоров’я за обсягами матеріальних затрат.

Результати. У статті обґрунтовано значущість управлінського аналізу матеріальних затрат у діяльності закладів охорони здоров’я. Описано зміст ефектів від запровадження управлінського обліку й аналізу матеріальних затрат. Визначено питому вагу матеріальних затрат у загальних операційних витратах закладів охорони здоров’я муніципальної власності. З використанням АВС-аналізу виконано групування муніципальних закладів, що підпорядковані Департаменту охорони здоров’я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за критерієм питомої ваги матеріальних затрат у загальних операційних витратах. Сформульовано узагальнені рекомендації щодо оптимізації матеріальних затрат для визначених груп закладів охорони здоров’я муніципальної власності.

Науковою новизною дослідження є визначення питомої ваги матеріальних затрат у загальній структурі операційних витрат медичних закладів муніципальної форми власності, що важливо для коригування стратегії управління останніми для умов обмеженого фінансування.

Практичною цінністю дослідження є розроблені узагальнені рекомендації щодо оптимізації матеріальних затрат у залежності від їхнього обсягу в загальній структурі операційних витрат діяльності муніципальних закладів охорони здоров’я.

СТАЛИЙ МАРКЕТИНГ У КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН

Анжеліка Балабаниць, Олена Ріберо Рамос, Тетяна Верительник — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто трансформацію маркетингових підходів в умовах глобальних змін і зростаючих зовнішніх викликів, таких як: кліматичні зміни, соціальна поляризація, економічна нестабільність і масштабна цифровізація. Окреслено змістовне наповнення категорії «маркетинг сталого розвитку» та систематизовано ключові фактори, що визначають рівень сталості маркетингу в сучасних умовах. Проаналізовано сутність сталого маркетингу як концепції, що поєднує економічні цілі бізнесу з соціальною відповідальністю та екологічною свідомістю, а також розглянуто практики сталого розвитку вітчизняних компаній. Визначено фактори, які зумовлюють зміну поведінки споживачів та впливають на формування стратегій брендів, зокрема цифровізацію, кліматичні виклики, етичне споживання. Обґрунтовано ключові імперативи в діяльності сучасних підприємств та вектори їх маркетингового розвитку на основі аналізу підходів до створення цінності. Розглянуто ключові драйвери, які стимулюють підприємства до розробки екологічно-відповідальних стратегій у контексті сучасних глобальних викликів. Приділено увагу ролі екологічної відповідальності як стратегічному імперативу сталого розвитку бізнесу та необхідності впровадження міжнародних стандартів, зокрема Global Reporting Initiative (GRI). Показано стратегічні орієнтири маркетингового сталого розвитку підприємств в умовах глобалізаційних трансформацій. Також наголошено на важливості впровадження екологічно чистих технологій, енерго- та водозбереження, формування «зеленого» асортименту продукції, зменшення використання пластику та організації роздільного збору сміття. Окрему увагу приділено підвищенню екологічної свідомості споживачів через інформаційні кампанії, прозорості бізнесу у звітності про досягнення в сфері сталого розвитку та співпраці з екологічними організаціями. Підкреслено, що маркетингові стратегії сталого розвитку мають бути спрямовані не лише на екологізацію виробництва, а й на покращення рівня життя місцевих громад та залучення співробітників до волонтерських ініціатив. Визначено доцільність використання концепції сталого розвитку як маркетингового інструменту, який дозволяє підприємствам формувати позитивний імідж, зміцнювати конкурентні переваги та залучати нових клієнтів у довгостроковій перспективі. Майбутні дослідження будуть зосереджені на впливі цифрових технологій на сталий маркетинг та розробці чітких індикаторів оцінки ESG-ініціатив, з особливою увагою до українського контексту та його специфічних викликів.

ПЕРСПЕКТИВИ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНСЬКИХ ГОТЕЛІВ ДО МОДЕЛІ «НУЛЬ ВІДХОДІВ»

Тетяна Капліна, Світлана Дудник — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти впровадження моделі «Zero Waste» у діяльність готельних підприємств України в контексті переходу сфери гостинності до сталого розвитку. Визначено, що зростання обсягів твердих побутових і харчових відходів у готелях, відсутність системного підходу до їх обліку та утилізації створюють суттєві ризики для екологічної безпеки та конкурентоспроможності підприємств. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо реалізації концепції «Zero Waste» у готельному бізнесі України. Методологічну основу становлять аналітичний, порівняльний, системний та структурно-логічний методи, які дали змогу проаналізувати міжнародний досвід упровадження програм «Zero Waste», визначити можливості їх адаптації до українських реалій і сформувати структурну модель переходу до «нуль відходів». У результаті дослідження розроблено концептуальну модель упровадження «Zero Waste» у готельних підприємствах, що передбачає чотири етапи - діагностику, проєктування, пілотування та масштабування із подальшою сертифікацією за міжнародними стандартами екологічного менеджменту (ISO 14001). Запропоновано систему базових індикаторів моніторингу, яка забезпечує кількісну оцінку ефективності реалізації екологічних програм. Наукова новизна роботи полягає в узагальненні та адаптації міжнародного досвіду впровадження моделі «Zero Waste» до умов українського готельного бізнесу, а також у формуванні методичного підходу до побудови системи екологічного менеджменту на основі вимірюваних показників сталості. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання запропонованих рекомендацій для підвищення ресурсоефективності готельних підприємств, покращення ESG-рейтингів та підвищення рівня довіри клієнтів.

Ключові слова: Zero Waste, готельний бізнес, управління відходами, циркулярна економіка, екологічний менеджмент, сталий розвиток, ESG-рейтинг, ресурсоефективність, екологічне навантаження, кількісна оцінка.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ЛІДЕРСТВА В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ ГЕНЕРАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Ксенія Савенко, В'ячеслав Полєтаєв — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

. Компетентнісний підхід до лідерства є сучасною парадигмою, що розглядає управлінську діяльність як сукупність вимірюваних компетенцій – знань, навичок, установок і поведінкових індикаторів, що забезпечують ефективність керівників у досягненні стратегічних цілей організацій. Стрімкий розвиток генеративного штучного інтелекту (ГШІ) змінює традиційні вимоги до керівників: лідери повинні поєднувати цифрову та ШІ-грамотність із стратегічним баченням, аналітичними та адаптивними навичками, високим рівнем комунікації й етичної обізнаності. В умовах трансформаційних змін компетентне лідерство стає ключовим фактором ефективного управління та інтеграції технологічних інновацій у бізнес-процеси. Мета дослідження полягає в аналізі теоретичних підходів до компетентнісного лідерства та розробці концептуальної моделі поетапного розвитку компетенцій «лідерів, готових до використання ГШІ». Методологія роботи включала систематичний аналіз англомовної та україномовної наукової літератури, контент-аналіз практик корпоративного лідерства, синтез і концептуалізацію отриманих даних, а також рекомендації щодо впровадження навчальних траєкторій для управлінців. У результаті проведеного дослідження ідентифіковано ключові компетенції сучасного лідера: цифрову та ШІ-грамотність, здатність до стратегічного та аналітичного мислення, навички управління змінами, комунікативні та етичні компетенції. Запропоновано поетапну модель навчання та розвитку керівників, яка поєднує технологічні, аналітичні й соціально-управлінські аспекти лідерства, дозволяючи формувати у лідерів готовність до ефективного впровадження та використання ГШІ у бізнес-процесах. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному узагальненні теоретичних підходів і практичних моделей розвитку компетенцій у контексті генеративного ШІ. Перспективи подальших досліджень включають емпіричну перевірку ефективності запропонованої моделі навчання, оцінку впливу сформованих компетенцій на результативність реалізації ШІ-проєктів, а також порівняльний аналіз розвитку компетенцій лідерів у різних галузях та організаційних культурах, зокрема в українському та міжнародному контексті.

ГЕНЕЗА ПОНЯТТЯ «ПРОФІЛЬ ПОСАДИ» У ПРАКТИЦІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ

Олександр Правдивець — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено генезу поняття «профіль посади» в системі управління персоналом підприємств та обґрунтовано його роль як ключового інструмента компетентнісного HR-менеджменту.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що інтенсифікація цифрової трансформації у сучасній економіці потребує точних інструментів управління людським капіталом, які забезпечують прозорість вимог до працівників, відповідність їхніх компетентностей стратегічним цілям організації й стандартам професійної діяльності. Одним із таких інструментів є профіль посади — документ, який системно описує компетентнісну модель працівника та вимоги до результатів його діяльності.

Метою статті є дослідження історико-теоретичних засади формування поняття «профіль посади», науково-методичному визначенні структури та призначення «профілю посади» у світлі міжнародних стандартів і вітчизняних практик управління персоналом, а також розробка рекомендацій щодо удосконалення трудового законодавства України. Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, системний підхід, структурний, процесний, адаптивний, комплексний, функціональний наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають у дослідженні історико-теоретичних засад формування цього поняття «профіль посади» від професіографічних описів кінця ХІХ — початку ХХ століття до сучасних моделей компетентностей, інтегрованих у міжнародні стандарти ISO; проведено аналіз внеску класичних теоретиків менеджменту, а також українських науковців у формування теоретичної та методичної основи профілювання посад; досліджено нормативно-правові акти України та виявлено, як поняття «профіль посади» поступово інтегрується у практику державної служби, професійних стандартів та кваліфікаційних механізмів, проте все ще відсутнє у трудовому законодавстві; обґрунтовано доцільність гармонізації національного регулювання з міжнародними стандартами ISO, які визначають «профіль посади» як центральний інструмент добору, оцінювання, розвитку та звітності з людського капіталу; запропоновано уніфіковану структуру профілю посади на основі стандартів ISO, визначено його функціональне призначення у взаємозв’язку з класифікаторами професій, професійними стандартами, системами оцінювання та HR-аналітики; показано, що сучасний етап розвитку характеризується цифровізацією профілювання посад, інтеграцією цифрових компетентностей (DigComp), використанням HRMIS та впровадженням метрик людського капіталу.

Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності визначення напрямів вдосконалення законодавства України та окреслення перспектив подальших досліджень, пов’язаних із математичним моделюванням відповідності компетентностей, цифровим профілюванням, впровадженням відкритих баз компетентностей і формуванням динамічних профілів посад. Результати дослідження створюють науково-методичне підґрунтя для стандартизації профілів посад та підвищення ефективності управління людськими ресурсами в умовах цифрової трансформації та інтеграції до європейського простору кваліфікацій.

АГЕНТНЕ УРЯДУВАННЯ: ЕВОЛЮЦІЯ, ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Тетяна Мосійчук , Євген Кагановський — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена випрацюванню верхньорівневої концепції агентного урядування (Agentic Government) як якісно нової моделі державного управління для України. Актуальність дослідження обумовлена динамічним розвитком штучного інтелекту та його інтенсивною інтеграцією в державний сектор, що викликає нагальну потребу у випрацюванні нової управлінської парадигми.

Метою статті є системний аналіз сутності агентного урядування та його концептуальних основ, із чітким розмежуванням від класичних управлінських парадигм (електронного уряду та традиційного ШІ-урядування), а також а також висвітлення можливостей розробки практично зорієнтованої моделі агентного урядування в Україні.

Методологічною основою дослідження є системний, міждисциплінарний аналіз управлінських парадигм, правових концепцій та інформаційних технологій. Застосовано теоретичний аналіз та синтез для систематизації ключових підходів та випрацювання понятійного апарату. Емпіричний базис формується на аналізі світових кейсів впровадження ШІ на рівні державного управління та українського досвіду цифрової трансформації

В статті розглядається архітектура сучасної агентної системи у сфері державного управління, а також аналізуються світові емпіричні тренди. Особливу увагу приділено етичним та безпековим викликам впровадження мультиагентних систем. Обґрунтовано імперативність впровадження принципів пояснюваності (explainability) й аудитованості (auditability) та чіткого розмежування юридичної відповідальності між автономною системою та посадовою особою.

Враховуючи унікальний український досвід цифрової трансформації, високий рівень резильєнтності державних сервісів та необхідність швидкого післявоєнного відновлення, визначено організаційні аспекти впровадження агентного урядування: створення міждисциплінарного нагляду, залучення громадськості та адаптацію міжнародних стандартів. Наведено бачення пілотних проєктів на платформі Дія як перехідного етапу. Розглянуто потенційну роль екосистеми Microsoft у модернізації державних функцій України. Стаття обґрунтовує, що успішна реалізація агентного урядування є основою для підвищення прозорості й ефективності державного апарату. Україна, завдяки наявному цифровому базису, має потенціал не лише інтегрувати найкращі світові практики, а й сформувати власну референтну модель агентного урядування для інших країн.Ключові слова: агентне урядування, штучний інтелект, цифрова трансформація, державний сектор, Дія, Microsoft AI, етика, кібербезпека, мультиагентні системи.

НАРАТИВ І ДІЯ: КОПІРАЙТИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ СПОЖИВЧОГО ДОСВІДУ НА ІВЕНТАХ

Ірина Мала, Ірина Дьячук — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено копірайтинг як наративний інструмент, що формує споживчий досвід у сфері event-маркетингу. Актуальність теми зумовлена зміною ролі тексту в комунікаційній стратегії брендів, особливо в умовах війни, цифровізації та підвищеної емоційної чутливості аудиторії. Копірайтинг вже не виконує лише інформативну функцію — він структурує очікування, формує ідентичність та стимулює дію ще до початку події.

Метою дослідження є виявлення механізмів впливу event-копірайтингу на емоційне занурення та поведінкову активність учасників, а також аналіз соціокультурного контексту, у якому функціонує сучасний текст. Методологія поєднує контент-аналіз, дискурсивний і кейс-аналіз, а також елементи емпіричного спостереження.

У результаті дослідження проаналізовано понад 30 кейсів українських івентів 2020–2024 років. Встановлено, що найефективніший копірайтинг ґрунтується на наративному моделюванні участі — він не описує подію, а створює роль для читача в її межах. Виокремлено п’ять патернів стилізації (іронічна інклюзивність, емоційна надекспресія, культурна апелятивність, сенсорна візуалізація, тонкий гумор), які підсилюють залучення та відчуття приналежності.

Дослідження також виявляє феномен пост-копірайтингу — текстів, що фіксують і осмислюють досвід після події, створюючи ефект пам’яті та культурного резонансу. Зазначено, що в умовах війни копірайтинг набуває етичного виміру — мова стає інструментом солідарності, а не продажу. Це вимагає нових підходів до підготовки текстів у маркетингових командах. Перспективи подальших досліджень передбачають розширення емпіричної бази, аналіз візуально-текстових комбінацій та розробку рекомендацій для бренд-комунікацій у кризових умовах.

АРХІТЕКТУРНІ ПІДХОДИ ДО ПОБУДОВИ МАСШТАБОВАНИХ СИСТЕМ ГОЛОСОВОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІКУ ІТ-ПРОЄКТУ

Яна Бєлозьорова, Олег Лукутін — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджуються архітектурні підходи до побудови масштабованих систем голосової ідентифікації та їхній вплив на економіку ІТ-проєктів у сфері менеджменту та розробки програмного забезпечення. Актуальність теми зумовлена стрімким зростанням ринку голосових сервісів і потребою бізнесу одночасно забезпечувати високу точність біометричної аутентифікації, дотримання SLA щодо затримок та доступності, а також контроль сукупної вартості володіння (TCO). Теоретичною основою дослідження є сучасні роботи з побудови систем голосової біометрії, мікросервісних та хмарно-нативних архітектур, а також підходи до управління витратами CAPEX/OPEX для хмарних ІТ-рішень. Метою статті є розроблення концептуальної моделі зіставлення архітектурних рішень (монолітна vs мікросервісна архітектура, on-premise vs хмарне розгортання, використання сучасних ML-фреймворків) з ключовими економічними показниками ІТ-проєкту (CAPEX, OPEX, TCO, економія від масштабування, ризики недотримання SLA). Методологія дослідження ґрунтується на системному аналізі наукових джерел, порівняльному аналізі архітектурних альтернатив, формалізації економічних залежностей та побудові узагальненої моделі витрат для різних сценаріїв розгортання систем голосової ідентифікації. Отримані результати включають: структурну модель типової системи голосової ідентифікації; аналітичне порівняння монолітної та мікросервісної архітектур з погляду впливу на CAPEX/OPEX; інтегровану економічну модель оцінки TCO для чотирьох варіантів розгортання: моноліт on-premise, мікросервіси on-premise, моноліт у хмарі (IaaS) та хмарно-нативна/serverless-архітектура. Було показано, що перехід до мікросервісної хмарно-нативної архітектури зменшує частку CAPEX і переводить витрати в більш керований OPEX.

ОПАНУВАННЯ СУЧАСНИМИ ІНСТРУМЕНТАМИ ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТУ ЯК НАПРЯМ РОЗВИТКУ ТА МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ В НЕСТАБІЛЬНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Наталя Корсікова, Юрій Кічук, Дар’я Палієнко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню проблематики розвитку та мотивації персоналу компаній в сучасних нестабільних умовах господарювання. Актуальність дослідження обумовлена тим, що в нових умовах загострюється проблема опанування працівниками нових навичок і компетенцій, які б сприяли їх адаптації та підвищували рівень вмотивованості до праці. Метою статті є обґрунтування доцільності застосування в практичній діяльності інструментів тайм-менеджменту, які розвивають здатності розпізнавати потенційно вдалі ситуації для виконання завдань з метою найоптимальнішого використання як особистих, так і організаційних ресурсів.

В статті визначено які саме характеристики сучасного світу обумовлюють необхідність підвищеної уваги до питання розвитку навичок і компетенцій персоналу будь-якої компанії. Зазначено, що найбільшої актуальності набувають здатність людини до адаптації та вміння взаємодіяти із зовнішнім середовищем. Увагу приділено інструментам контекстного планування і кайрос-менеджменту, як сучасного управлінського інструменту, спрямованого на розвиток особистісного потенціалу працівників. Надано характеристику дієвим інструментам для розвитку соціального інтелекту, як складової адаптивного інтелекту людини.

Актуальним напрямом подальших досліджень стане формування такої системи управлінських інструментів, які будуть сприяти формуванню у сучасного працівника не тільки уміння ефективно організовувати свою роботу, використовувати власні ресурси, час таким чином, щоб підвищувати свою продуктивність, але й отримувати задоволення від самої праці та її результатів, що, в свою чергу, буде підвищувати рівень вмотивованості до праці.

ОПТИМІЗАЦІЯ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ ОБРОБКИ ЗАМОВЛЕНЬ У МАЛОМУ E-COMMERCE БІЗНЕСІ ЗА ДОПОМОГОЮ IT-РІШЕНЬ НА ОСНОВІ LEAN-ІНСТРУМЕНТІВ: КЕЙС МАЛОГО БІЗНЕСУ

Оксана Сєдашова, Андрій Годяцький — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто досвід оптимізації процесу обробки замовлень малого підприємства у сфері електронної комерції на засадах Lean-менеджменту. Базою для дослідження став магазин дитячих товарів “Мамалюк”, де впроваджено інструменти ощадливого виробництва (5S, Kanban, Value Stream Mapping, метод 5 Whys, Kaizen) та розроблено власну CRM-систему “Houston” для автоматизації процесів. Для аналізу поточного (“as-is”) та цільового (“to-be”) стану процесу застосовано методології SIPOC, IDEF0 та діаграму станів. Визначено ключові показники ефективності (KPI): середній час обробки одного замовлення, кількість помилок (неправильні відправлення, скасування через внутрішні причини), вартість процесу обробки, рівень задоволеності клієнтів. Наведено конкретні результати покращень: скорочення часу обробки замовлення з 15 до 5 хвилин, зменшення вартості з 52 грн до 17 грн, зниження кількості помилок та повернень з ~5% до ~0.1%, підвищення задоволеності клієнтів. Зроблено висновки про ефективність Lean-підходу в малому бізнесі, можливість масштабування успішних рішень та окреслено напрями подальшого вдосконалення процесів за рахунок впровадження штучного інтелекту й додаткової автоматизації.

АГЛОМЕРАЦІЯ, МЕРЕЖІ ТА ІНСТИТУЦІЙНА ПІДТРИМКА В ІННОВАЦІЙНІЙ АЕРОКОСМІЧНІЙ ГАЛУЗІ ЄВРОПИ

Балогун Толулопе, Ірина Петрова — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У цій статті розглядається взаємопов'язана роль агломерації, мереж та інституційних переваг у формуванні конкурентної динаміки європейської аерокосмічної промисловості. Взаємодія агломерацій, формальних та неформальних мереж, а також державних та приватних інституцій створює фундамент для інноваційного розвитку, високої ефективності та конкурентоспроможності європейської аерокосмічної галузі. Метою статті є аналіз такої взаємодії та виявлення шляхів забезпечення стійких конкурентних переваг підприємств і галузі в цілому в процесі своєчасного реагування на виклики з боку зовнішнього середовища. Аерокосмічна галузь характеризується технологічною інтенсивністю, складними ланцюгами створення доданої вартості та міцною співпрацею між державним та приватним секторами, що забезпечує унікальний контекст для аналізу того, як просторова концентрація, формальні та неформальні мережі, зв'язки співпраці та інституційні рамки спільно сприяють інноваціям та конкурентоспроможності. Ці принципи цілком відповідають ESG-концепції, яка захищає європейські цінності. Агломерація відображається в аерокосмічних кластерах, таких як Тулуза, Гамбург та Турин, де обмін знаннями, дослідження та розробки, пули кваліфікованої робочої сили, інтеграційні зв’язки та близькість постачальників підвищують ефективність діяльності компаній та інноваційний рівень галузі. Мережі, як формальні, так і неформальні, дозволяють компаніям керувати ланцюгами поставок, отримувати доступ до додаткових можливостей та інтегруватися в глобальні системи, тоді як інституційні переваги, що виникають в результаті політики ЄС, національних стратегій та спеціалізованих державних та приватних установ, забезпечують регуляторну стабільність та фінансування. Разом з тим, компанії аерокосмічної галузі постійно стикаються з серйозними викликами, що можуть вплинути на їх стійкий розвиток. Серед найбільших викликів у статті відзначено інтенсивну глобальну конкуренцію, необхідність пошуку альтернативних джерел енергії, геополітичні ризики, нестача кваліфікованої робочої сили і масштабного інвестування, кібернетичні безпекові ризики.

Застосовуючи конфігураційний аналіз, автори висвітлюють, як ці три виміри- агломерація, мережі та інституційна підтримка - взаємодіють, реагуючи на виклики та створюючи кумулятивні переваги, що лежать в основі лідерства Європи в аерокосмічній галузі.

ОЦІНЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЕФЕКТУ ВІД ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ НЕЧІТКОГО ЛОГІЧНОГО ВИСНОВКУ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У ВИПРОБУВАЛЬНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ

Олександр Кузьменко, Леонід Віткін — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Об’єктом дослідження є процес оцінювання та економічного обґрунтування ефекту від впровадження системи нечіткого логічного висновку у процес прийняття управлінських рішень у випробувальній лабораторії. У роботі розглянуто актуальну проблему підвищення ефективності управління діяльністю випробувальних лабораторій в умовах невизначеності, ризику та обмеженості статистичних даних, що зумовлено необхідністю забезпечення відповідності вимогам міжнародних стандартів ISO/IEC 17025:2019, ISO 9001:2015 та ISO 31000:2018. Зазначено, що традиційні ймовірнісні методи оцінювання ризиків не завжди забезпечують достовірність результатів у разі недостатності даних або наявності якісних експертних оцінок, тоді як системи нечіткого логічного висновку дозволяють ефективно поєднувати кількісні та лінгвістичні параметри ризиків. Метою дослідження є оцінювання економічного ефекту від впровадження у випробувальній лабораторії моделі прийняття управлінських рішень на основі нечіткої логіки, що дозволяє мінімізувати втрати, знизити рівень невизначеності та підвищити результативність управлінських дій. У статті представлено науково обґрунтований підхід до кількісного оцінювання економічного ефекту, який враховує зниження витрат на усунення похибок, скорочення часу прийняття рішень, оптимізацію процесів контролю якості та збільшення продуктивності лабораторних випробувань. Наукова новизна полягає у розробленні методики визначення інтегрального економічного ефекту через поєднання показників зниження ризику, отриманих на основі нечіткої моделі Q=f(I₁,I₂,…,I_n), з економічними параметрами функціонування лабораторії. Запропоновано двокомпонентну систему оцінювання, що включає прямий ефект — економію витрат, і непрямий ефект — приріст продуктивності персоналу та ефективності управлінських процесів.

Практична значущість дослідження полягає у тому, що система нечіткого логічного висновку формує адаптивний інструмент управління для лабораторій, який дозволяє приймати рішення на основі поєднання кількісних показників і експертних суджень, враховувати ризики вимірювань, людський фактор і технологічну нестабільність. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення систем управління якістю у випробувальних та метрологічних лабораторіях, а також як методологічна основа для розробки цифрових інтелектуальних систем управління ризиками у сфері науково-технічного контролю

ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ МЕНЕДЖМЕНТУ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ: РОЛЬ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Максим Кучма , Ольга Орлова-Курилова — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Сучасний менеджмент зазнає кардинальних змін під впливом цифрових технологій та штучного інтелекту, що зумовлює необхідність перегляду класичних управлінських концепцій та пошуку нових ефективних моделей управління. Глобальна цифровізація, автоматизація бізнес-процесів, застосування алгоритмічного прийняття рішень та аналітики великих даних сприяють трансформації стратегічного планування, операційного менеджменту, управління людськими ресурсами та маркетингових підходів. Впровадження штучного інтелекту дозволяє підвищити ефективність управлінських процесів, покращити точність прогнозування, оптимізувати операційні завдання та створити персоналізовані бізнес-моделі. Метою дослідження є аналіз еволюції концепцій менеджменту в умовах цифрової трансформації та визначення ролі штучного інтелекту у зміні управлінських підходів. У статті розглянуто основні етапи розвитку теорії менеджменту, починаючи з класичних підходів Ф. Тейлора, М. Вебера та А. Файоля до сучасних алгоритмічних моделей управління. Особлива увага приділена ролі цифрових технологій у трансформації управлінських процесів, розвитку адаптивних бізнес-моделей та використанню автоматизованих рішень у стратегічному плануванні. Методологія дослідження базується на застосуванні системного, історичного та порівняльного аналізу, що дозволяє простежити взаємозв’язок між розвитком управлінських концепцій та технологічним прогресом, а також визначити ключові фактори впливу цифрових технологій на менеджмент. Результати дослідження свідчать, що штучний інтелект суттєво змінює процеси прийняття рішень, фінансового аналізу, управління людськими ресурсами, маркетингових стратегій та операційної діяльності підприємств. Інтелектуальні системи підвищують точність прогнозування, оптимізують процеси та дозволяють швидко адаптуватися до ринкових змін. Виявлено, що використання ШІ у сфері стратегічного менеджменту сприяє вдосконаленню процесів планування, автоматизації бізнес-операцій та персоналізації управлінських підходів. Разом із цим дослідження вказує на необхідність збалансованого підходу до інтеграції технологій у бізнес-процеси з урахуванням етичних, соціальних та правових аспектів. Перспективи подальших досліджень включають аналіз впливу алгоритмічного управління на корпоративну культуру, оцінку можливих ризиків, пов’язаних із заміщенням людської праці автоматизованими системами, та вивчення шляхів підготовки фахівців до роботи у високотехнологічному бізнес-середовищі. Окрему увагу варто приділити розробці нових управлінських моделей, що поєднують технологічний розвиток з людською креативністю та забезпечують ефективне функціонування організацій в умовах динамічної цифрової економіки.

ЕВОЛЮЦІЯ ЦИФРОВИХ РІШЕНЬ В УПРАВЛІННІ ПРОБЛЕМНИМИ АКТИВАМИ БАНКІВ

Олександр Алефіренко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню процесів цифрової трансформації банківської системи та впливу впровадження штучного інтелекту на еволюцію банківської індустрії. Дослідження базується на аналізі історичних даних, узагальненні наукових джерел, статистичних даних та кейс-стаді провідних банків і фінтех-компаній, статистичних даних Національного Банку України. Метою дослідження є всебічний аналіз процесів цифрової трансформації банківської галузі, оцінка ролі та економічної доцільності впровадження AI технологій, а також виявлення ключових можливостей і ризиків, які виникають внаслідок цієї еволюції. Для написання статті та проведення досліджень були використані методи системного підходу, порівняльного аналізу та ретроспективного огляду. Зокрема, порівняльний аналіз використовується для порівняння традиційного legacy підходу та підходу, орієнтованого на AI, за п'ятьма основними напрямами банківської діяльності. Для формування розуміння технологічної основи трансформації застосовується концептуальний аналіз ключових понять AI, включаючи машинне навчання, глибинне навчання, обробку природної мови NLP та великі дані big data. Статистичний та економічний аналіз використовується для оцінки впливу цифрових рішень, таких як скорочення мережі відділень, зростання транзакцій цифрових платіжних інструментів (stablecoin) на операційну ефективність та конкурентне середовище. На прикладі українських цифрових платформ СЕТАМ, Prozorro Sale, WEAGROBANK застосовується кейс-метод для демонстрації національних особливостей цифровізації. Отримані наукові результати свідчать, що діджиталізація та впровадження новітніх AI-технологій надає традиційним банкам вагомі конкурентні переваги, дозволяючи перейти від реактивного до проактивного та прогнозного управління ризиками і бізнес-рішеннями. Застосування RPA та NLP чат-ботів значно оптимізує внутрішні процеси та підтримку клієнтів, забезпечуючи економію витрат на утримання персоналу та фізичні відділення. Визначено, що хмарні обчислення виступають критичною інфраструктурною основою для масштабування AI-рішень, перетворюючи обчислювальну потужність на комунальну послугу і знижуючи енергоспоживання до 80-90%. Виявлено зростаючу конкуренцію з боку цифрових платіжних інструментів, які пропонують майже миттєві та дешеві транскордонні операції. Перспективи подальших досліджень автор вбачає у аналізі регуляторних викликів, пов'язаних із масовим впровадженням AI у критично важливих банківських процесах з метою подальшого використання у вигляді рекомендацій банківським установам, дослідженні можливості синергії між традиційними банками та Fintech-компаніями через моделі відкритого банкінгу, API-інтеграції та відкритого банкінгу (open-banking).

КЛЮЧОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ В ГАЛУЗІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Іван Крискун — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто теоретико-методологічні засади управління проєктами в галузі інформаційних технологій в умовах цифрової трансформації. Акцентовано увагу на поєднанні класичних принципів проєктного менеджменту з сучасними інструментами цифровізації — штучним інтелектом, машинним навчанням, аналітичними системами прогнозування ризиків і DevOps-підходами. Узагальнено особливості процесного підходу до управління життєвим циклом ІТ-проєкту, що охоплює ініціацію, планування, виконання, моніторинг, контроль і завершення. Описано моделі інтеграції, змісту, термінів і якості, підходи до формування команд і застосування систем управління змінами. Особливу увагу приділено управлінню ризиками, забезпеченню якості програмного продукту та використанню сучасних програмних інструментів (Microsoft Project, Jira, ClickUp, Asana, Trello) для підвищення ефективності командної взаємодії. Результати дослідження доводять, що синергія гнучких методологій (Agile, Scrum, Kanban) та інтелектуальних технологій створює нову парадигму управління ІТ-проєктами, спрямовану на підвищення адаптивності, прозорості й результативності управлінських рішень.

УПРАВЛІННЯ КОМАНДНОЮ ВЗАЄМОДІЄЮ В ПРОЄКТАХ НА ОСНОВІ МОДЕЛЕЙ ОСОБИСТОСТІ

Олег Мушинський, Катерина Тимофєєва — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто управління взаємодією команд у проєктах в умовах гібридної роботи, що характеризуються зростаючою віртуалізацією, гетерогенністю команд та посиленням конфліктних факторів. Актуальність дослідження зумовлена переходом до гібридних форм організації праці, трансформацією парадигми управління проєктами та недостатньою розробленістю підходів, які інтегрують організаційні та особистісні якості командної взаємодії. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розроблення системної моделі управління командною взаємодією в проєктах на основі моделей особистості. Методологія дослідження спирається на системний та діяльнісний підходи, використано структурно-логічний аналіз текстів, порівняльний аналізу, метод класифікації та графічне системне моделювання. У статті уточнено зміст категорій «взаємодія в проєктах» та «управління взаємодією в команді» і пропонується нове визначення управління командною взаємодією, яке базується на формуванні комфортного середовища взаємодії на основі тріади «безпека – довіра – благополуччя». Сформульовано постулат гармонійної згуртованості команди, що інтегрує взаємодоповнюваність, співпрацю, комунікацію та спільну мету як ключові атрибути ефективної команди. Обґрунтовано чотири-компонентну класифікацію моделей особистості на рольові, емоційні, поведінкові та ціннісні групи. Запропоновано інтегровану системну модель оцінки членів команди, побудовану на семантиці цілісної особистості, описаної через виміри «раціо–емоціо–інтуіціо–трансіо». Продемонстровано можливості комплексного поєднання різних типів моделей особистості для формування та підтримання гармонізованої згуртованості команди протягом усього життєвого циклу проєкту. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною валідацією запропонованої моделі, розробленням алгоритмів формування проєктних команд та кількісною оцінкою впливу гармонізованої командної взаємодії на показники успішності проєктів.

ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Сергій Рожок — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті проведено дослідження підходів до формування механізмів управління інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств сфери інформаційних технологій.

Актуальність теми полягає у тому, що процес інвестиційно-інноваційної діяльності здійснюється завдяки впровадженню та ефективній дії механізму управління інвестиційно-інноваційним забезпеченням який включає методи та засоби, а також інструментарій, завдяки яким будуть здійснюватися практичні заходи. Саме тому дослідження підходів до формування механізмів управління інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств сфери інформаційних технологій мають важливе значення та актуальність.

Метою статті є дослідження підходів до формування механізмів управління інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств сфери інформаційних технологій.

Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, спостереження, порівняння; системний, ресурсний, історичний, комплексний, логічно-діалектичний методологічні підходи.

Отримані наукові результати полягають в узагальненні та дослідженні методичних наукових підходів до інвестиційно-інноваційного забезпечення підприємств, таких як: техніко-технологічний; системно-структурний підходи; виробничий; логістичний; підхід за критеріями ефективності; цільовий, точковий; фінансово-інвестиційний; підхід з позицій економічної ефективності; динамічний; структурно-об’єктний, суб'єктно-об'єктний підходи; процесно-циклічний та сценарний методичні підходи, що є характерними для здійснення управління інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств сфери інформаційних технологій та мають як концептуально-методичне так і науково-практичне значення.

Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності подальшого вивчення складових системи управління інвестиційно-інноваційним забезпеченням та процесів формування сприятливого інвестиційно-інноваційного середовища, розбудови інфраструктури, інвестицій та інновацій, діяльності відповідних структур та інститутів, формування безпосередньо механізму інвестиційно-інноваційного забезпечення та впровадження методів, засобів, інструментів управління інвестиційно-інноваційним забезпеченням.

ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Дмитро Полтавський — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено принципи управління інноваційним розвитком підприємств в умовах євроінтеграції.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що сучасний техніко-технологічний розвиток, динаміка та непередбачуваність ринкових, суспільних, економічних перетворень, зростання ринкової конкуренції потребують швидкої адекватної реакції підприємств на ринкові економічні зміни у створенні та просуванні продуктів і послуг. Внаслідок цього інноваційна діяльність виступає основою інноваційного розвитку підприємства. Інновації здійснюють фундаментальний визначний вплив на ефективність функціонування та на розвиток як окремих суб’єктів господарювання, так і на розвиток суспільства загалом як рушійна сила і водночас механізм інноваційних зрушень, подальшого поширення здобутків науково-технічного прогресу. Водночас, управління процесами інноваційної діяльності із розробкою та впровадженням інновацій здійснюється із дотриманням низки принципів, що виступають основою управлінської діяльності та прийняття управлінських рішень, що набуває особливого значення в умовах євроінтеграції.

Метою статті є дослідження принципів управління інноваційним розвитком підприємств в умовах євроінтеграції.

Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, спостереження, порівняння; системний підхід, процесний, комплексний, функціональний, логічно-діалектичний методологічні підходи.

Отримані наукові результати полягають в узагальненні та систематизації принципів управління на засадах яких здійснюється забезпечення, досягнення підприємствами інноваційного розвитку, формування систем управління, управлінських процесів, серед яких принципи: системності, комплексності, науковості, уніфікації, динамічності, інтегрованості, альтернативності, обґрунтованості, специфікації, послідовності, безперервності, адаптивності, збалансованості, пріоритетності, доцільності, об’єктивності, дотримання яких дає можливість розбудувати систему та механізми управління підприємством здатні забезпечити ефективне функціонування та подальший розвиток підприємств.

Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності вивчення принципів, механізмів, методів та інструментів управління здатних забезпечити системний і динамічний розвиток підприємств в умовах значних внутрішніх та зовнішніх змін, ризиків та невизначеності пов’язаних із процесами євроінтеграції, підприємств та динамічними змінами технологій викликаними процесами цифровізації та переходом на нові технології.

СУЧАСНІ ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ВПЛИВИ ГЛОБАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ НА КАДРОВУ ПОЛІТИКУ ДИПЛОМАТИЧНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Валерій Карпов — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено особливості проходження дипломатичної служби в Україні в контексті реформи державної служби. Проведено аналіз імплементації вітчизняних нормативно-правових актів до вимог Європейського Союзу у сфері дипломатичної служби.

Проаналізовано особливості проходження дипломатичної служби в контексті оновленого законодавства та визначено подальші перспективи нормативного регулювання цього аспекту функціонування дипломатичної служби. Обґрунтовано, що нові світові тенденції потребують переформатування підходів щодо впровадження нових форм в дипломатичній діяльності, практики використання інформаційних технологій та ШІ в закордонних дипломатичних представництвах та МЗС в цілому. Акцентовано увагу на доцільності реорганізації структур управління персоналом ЦОВВ та на їх основі створення повноцінних HR-департаментів.

Доведено необхідність підвищення рівня професійної компетентності дипломатів та вдосконалення знань іноземних мов, зокрема в закордонних навчальних закладах. Проаналізовано динаміку кадрового забезпечення дипломатичних установ України.

Внесено пропозиції щодо врахування під час підготовки дипломатів таких напрямків, як знання основних нормативно-правових актів функціонування Європейського Союзу та його інституцій, а також обов'язкове володіння однією з офіційних мов ЄС (англійською, французькою та німецькою) на достатньому рівні.

Акцентовано увагу на необхідності удосконалення інформаційного забезпечення зовнішньополітичної діяльності та кадрової політики центрального апарату МЗС і закордонних дипломатичних установ України в умовах російської військової агресії проти України, що потребує потужної міжнародної підтримки.

Проаналізовано наукові публікації вітчизняних та зарубіжних вчених, експертів з напрямків особливостей проходження дипломатичної служби в Україні та впровадження міжнародного досвіду цифровізації в систему публічної служби.

Звернуто увагу на результати аналізу сучасного складу працівників дипломатичної служби, що констатує незбалансованість кадрового складу МЗС за фаховою та мовною підготовкою, рівнями посад та необхідними напрямами діяльності.

Внесено пропозиції щодо необхідності ефективного втілення корпусом дипломатичної служби, який очолює МЗС України, заходів з цифровізації державної служби, поліпшення кадрового забезпечення закордонних дипломатичних установ України (відміна конкурсного підбору кадрів) та інші проблеми з цього напряму, а також оновлення задач, поставлених перед дипломатичною службою України.

Встановлено, що дослідження стану та напрямів реформування кадрової політики дипломатичної служби України в умовах глобалізації суспільства та подовження воєнного стану в країні потребують більш детального вивчення.

РОЗБУДОВА СКЛАДОВИХ ТА ЕЛЕМЕНТІВ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ДІДЖІТАЛІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ, В УКРАЇНІ

Максим Рожок — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено питання розбудови складових та елементів системи управління інноваційною діяльністю підприємства в умовах діджіталізації бізнесу, в Україні.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що враховуючу вагу та значення сучасних цифрових технологій в діяльності підприємств саме інновації виступають головним джерелом конкурентних переваг та дають можливість підприємству ефективно функціонувати на сучасних динамічних ринках, в умовах високого рівня турбулентності, ризиковості ведення бізнесу. Впровадження інновацій дає можливість бізнесу швидше адаптуватися до цих ринкових змін. Таким чином, управління підприємством для багатьох бізнесів-новаторів, з активною інноваційною позицією поєднується та споріднюється з здійсненням інноваційної діяльності, управлінням інноваціями.

Метою статті є дослідження питання розбудови складових та елементів системи управління інноваційною діяльністю підприємства в умовах діджіталізації бізнесу, в Україні.

Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, спостереження, порівняння; системний, комплексний, структурний, проектний, логічно-діалектичний, змістовно-суб’єктний методологічні підходи.

Отримані наукові результати полягають у дослідженні питання управління в сфері інновацій обгрунтовує наявність та дію системи управління інноваційною діяльністю, елементами складовими якої виступають суб’єкти, об’єкти управління, принципи її розбудови та функціонування, функції прийняття та реалізації управлінських дій та рішень, організаційно-правові, економічні, соціально-психологічні методи реалізації, а також невід’ємною умовою функціонування такої системи виступає належний обсяг необхідного ресурсного забезпечення.

Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності подальшої розробки напрямів інноваційної стратегії підприємства в якій визначаються мета, цілі завдання інноваційного розвитку підприємства та подальшого узгодження напрямів управлінських дій з стратегією, стратегічними цілями та управлінськими рішеннями які будуть приймати керівники в управлінні інноваційною діяльністю.

ОЦІНКА ВПЛИВУ ВПРОВАДЖЕННЯ РОЗРОБЛЕНОЇ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ РИЗИКАМИ У ВИПРОБУВАЛЬНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ НА КОРПОРАТИВНУ КУЛЬТУРУ ТА СТЕЙКХОЛДЕРІВ

Вадим Чурилін — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено результати дослідження ефективності впровадження удосконаленої моделі управління екологічними ризиками у випробувальних лабораторіях, яка розглядається крізь призму її впливу на корпоративну культуру, стейкхолдерську взаємодію та організаційну зрілість. Теоретичною та методологічною основою роботи є поєднання трьох підходів — розрахунку інтегрального індексу соціоекологічної адаптації (SEA — Socio-Ecological Adaptation), індексу узгодженості очікувань стейкхолдерів (CSI — Concordance Stakeholder Index) та інтеграції положень військового стандарту НАТО STANAG 4370 “Environmental Protection, Testing and Evaluation” [1]. Такий підхід забезпечує комплексну оцінку технічної, організаційної та соціальної результативності управлінських інновацій. Застосування інтегрованої методики дозволяє виявити зміни в рівні корпоративної культури, екологічній свідомості персоналу та довірі з боку стейкхолдерів, підтверджуючи ефективність запропонованої моделі у формуванні екологічно стійких і соціально відповідальних лабораторій.

Оцінювання здійснювалося за уніфікованою методикою на до- та пост-інтервенційному етапах, що дало змогу відстежити динаміку змін у різних лабораторіях з огляду на їхню початкову організаційну зрілість. Розрахунок SEA, який включає п’ять ключових векторів (корпоративна культура, стейкхолдерське залучення, внутрішній екологічний самоконтроль, цифрова інтеграція, нормативна відповідність), дозволив продемонструвати зростання адаптивної зрілості організацій та підтвердив ефективність інтеграції вдосконаленої моделі.

Особливу увагу приділено впливу моделі на розвиток корпоративної культури: зростання прозорості й підзвітності, підвищення дисципліни та обізнаності персоналу, розвиток культури навчання, формування екосвідомості та відповідальності співробітників. Запропоновані інституційні заходи сприяли підвищенню ефективності операційних процесів, посиленню відповідності стандартам екологічного менеджменту та зниженню ризиків невідповідності нормативним вимогам. Додатково показано, що удосконалена модель управління екологічними ризиками значно впливає на рівень довіри з боку стейкхолдерів. Завдяки розрахунку індексу CSI було зафіксовано підвищення узгодженості між очікуваннями та фактичними результатами у ключових групах зацікавлених сторін: військових структурах, регуляторних органах, громадських екологічних організаціях, місцевих громадах та бізнес-партнерах. Військові структури, зокрема, високо оцінили інтеграцію військових стандартів у систему управління ризиками, що забезпечує відповідність найвищим вимогам надійності та безпеки. Таким чином, результати дослідження підтверджують, що інтегральний підхід, який базується на поєднанні індексів SEA і CSI, є ефективним інструментом верифікації екологічних управлінських інновацій. Він дозволяє не лише оцінювати технічну та організаційну результативність впроваджуваної моделі, а й відображати її соціальний ефект, що особливо важливо в умовах посилення вимог до корпоративної відповідальності та сталого розвитку. Впровадження даної моделі у випробувальні лабораторії забезпечує багатовимірний позитивний вплив на корпоративну культуру, екологічну свідомість персоналу та довіру з боку стейкхолдерів, сприяючи формуванню екологічно стійких і соціально відповідальних організацій.

ДЖЕРЕЛА ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ КЛІНІЧНИХ МОНІТОРІВ ТА ПЛИННОСТІ КАДРІВ У КОНТРАКТНО-ДОСЛІДНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

Мар’яна Левків, Полад Амрахов — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Актуальність дослідження зумовлена стрімким зростанням індустрії клінічних досліджень та різким дефіцитом клінічних моніторів, що призвело до загострення кадрових ризиків у контрактно-дослідних організаціях (КДО). Професійне вигорання та висока плинність кадрів є критичними загрозами для стабільності проектів, оскільки монітори виконують комплексну сукупність операційних функцій, від контролю якості даних до координації взаємодії між учасниками досліджень. За умов матричної організаційної структури особливої ваги набувають конфліктів розподілу ресурсів та недостатня управлінська підтримка, які часто стають каталізаторами вигоряння. Метою дослідження є виявлення ключових організаційних, структурних та психологічних факторів, що формують ризики професійного вигорання та плинності кадрів моніторів, а також визначення причинно-наслідкових зв'язків між рівнем стресу, управлінськими практиками та наміром працівників залишити компанію. Методологічна база ґрунтується на системному, процесному та ризик-орієнтованому підходах. Використані методи системного аналізу, контент-аналізу, синтезу та порівняльного аналізу, а також кореляційний аналіз даних попередніх міжнародних досліджень. В результаті виявлено: системний характер кадрових ризиків; домінуючий вплив горизонтальних конфліктів між функціональними та проектними менеджерами; критичну роль неадекватного розподілу навантаження та відсутності методик оцінки компетентності моніторів; статистично значущі зв'язки між рівнем стресу, вигорянням та наміром змінити місце роботи. Встановлено невідповідність між реальними причинами плинності кадрів та реакцією організацій, що часто не усувають джерела ризику. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні моделі ризик-орієнтованої кадрової політики КДО, створенні інструментарію для ранньої діагностики вигоряння, удосконаленні системи оцінювання компетентності моніторів та аналізі ефективності різних типів матричного управління для зниження плинності кадрів.

КЛІЄНТСЬКИЙ ДОСВІД У ВИРОБНИЦТВІ ПОВНОМЕТРАЖНОГО КІНО В УКРАЇНІ

Ірина Кахно — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджується роль клієнтського досвіду (Customer Experience, CX) у сучасному виробництві повнометражного кіно в Україні в умовах цифрової трансформації та зростаючого впливу онлайн-медіа на споживання контенту. Акцент зроблено на виявленні ключових чинників, які визначають якість взаємодії глядача з продуктом на різних етапах життєвого циклу фільму — від етапу ідеї та промоції до дистрибуції, перегляду та посткомунікації. Проаналізовано слабкі місця традиційної моделі взаємодії, що ґрунтувалася на касових зборах, обмеженій комунікації з аудиторією та відсутності персоналізованих механізмів впливу. У роботі розглянуто міжнародний досвід кіностудій і стримінгових платформ, які активно використовують аналітику великих даних, алгоритмічні рекомендації, краудфандинг, гейміфікацію, AR/VR-інструменти та цифрові екосистеми для формування стійкого залучення глядачів. Особлива увага приділена українському контексту, де повномасштабна війна спричинила трансформацію моделей виробництва та розповсюдження, зумовила прискорений перехід аудиторії в онлайн-середовище та актуалізувала потребу в гнучких, цифрово-орієнтованих підходах до взаємодії з користувачем. На основі аналізу аналітичних даних, звітів Держкіно, міжнародних організацій і практик вітчизняних студій запропоновано структуру сучасного клієнтського досвіду для повнометражного кіно. У статті показано, що системне управління CX може бути стратегічною конкурентною перевагою для українських кіностудій, оскільки воно дає змогу формувати довгострокові відносини з глядачами, підвищувати лояльність і розширювати потенціал монетизації. Отримані результати підкреслюють важливість інтеграції цифрових інструментів, аналізу поведінкових даних та багатоканальної комунікації як ключових складових розвитку національної кіноіндустрії в умовах воєнних і післявоєнних трансформацій.

СУЧАСНІ МЕТОДИ ЕЛЕКТРОННОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ДЕРЖАВІ ТА НАПРЯМИ ЇХ РОЗВИТКУ

Максим Савенець — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено аналізу сучасних підходів до електронної взаємодії в системі державного управління України з урахуванням поточного стану цифрової трансформації та накопичених структурних обмежень. Актуальність теми підкреслюється необхідністю удосконалення наявних рішень електронної взаємодії в державі, спираючись на перевірені світові підходи та сучасні технології – від автоматизації до штучного інтелекту. Мета статті полягає у всебічному аналізі сучасних методів електронної взаємодії у державному управлінні, окресленні бар’єрів їх ефективного використання та пропозицій щодо практичних напрямів розвитку. У роботі використано методи: аналізу та синтезу щодо поділу складного явища електронної взаємодії; порівняльний метод; системний підхід для розгляду електронної взаємодії як складної соціотехнічної системи; метод узагальнення; прогностичний метод щодо оцінки можливих наслідків подальшого розвитку моделі електронної взаємодії.

Отримано наукові результати, що показати тривалий період експлуатації системи електронної взаємодії органів виконавчої влади без комплексної модернізації, що зумовило поступове технологічне й архітектурне старіння системи. Виявлено обмеженість спроможності системи електронної взаємодії органів виконавчої влади відповідати сучасним вимогам до масштабованості, інтероперабельності, кіберстійкості та адаптивності управлінських процесів. Особливу увагу приділено аналізу організаційних і нормативно-правових чинників, які впливають на ефективність електронної взаємодії, зокрема фрагментованості відомчих систем електронного документообігу та відсутності єдиних підходів до стандартизації обміну даними.

Перспективи подальших досліджень сформовані на основі аналізу міжнародного досвіду (Європейський Союз, Естонія, Фінляндія, Сінгапур), в результаті якого обґрунтовано значення принципів інтероперабельності, централізованої координації цифрової політики та принципу once-only для розвитку ефективних моделей електронної взаємодії. Окремо розглянуто перспективний проєкт ePostUA (єПошта), який перебуває на стадії концептуального опрацювання та може розглядатися як можливий напрям подальшої модернізації міжвідомчого електронного обміну. Зроблено висновок про необхідність системного підходу до розвитку електронної взаємодії, що поєднує оновлення нормативної бази, модернізацію ІТ-архітектури та розвиток цифрових компетентностей публічних службовців.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ФАСИЛІТАТОР НЕВИЗНАЧЕНОСТІ: ПЕРЕХІДНИЙ ПРОСТІР ВЗАЄМОДІЇ HUMAI

Павло Лушин, Яна Сухенко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У сучасному академічному дискурсі домінує оборонна позиція щодо штучного інтелекту, яка акцентує увагу переважно на його обмеженнях – нездатності розуміти, відчувати, мати свідомість чи справді творити. Це дослідження пропонує альтернативну перспективу, засновану на моделі екологічної психологічної фасилітації (ECPF), постгуманістичній філософії та теорії вільної енергії Фрістона. Центральна теза роботи полягає в тому, що ШІ може утримувати невизначеність як джерело розвитку, компенсуючи еволюційну спрямованість людського мозку на її мінімізацію. Аналізуючи нейропсихологічні механізми людини до уникнення невизначеності та зіставляючи їх з архітектурними особливостями сучасних ШІ-систем, дослідження розвиває концепцію ШІ як фасилітатора «буферної зони розвитку» – простору між відомим і невідомим, де через парадоксальний контроль і толерантність до невизначеності відбувається генерація нового потенціалу особистості. Метою дослідження є концептуалізація штучного інтелекту як фасилітатора невизначеності-як-джерела-розвитку та введення концепції HUMAI як інтегративного перехідного простору людино-ШІ взаємодії. Ключові результати включають обґрунтування асиметрії когнітивних функцій людини та ШІ, а також введення концепції HUMAI, що базується на чотирьох принципах: асиметричного доповнення, фасилітації можливостей, емерджентного напруження та інноватики збереження. Практичні імплікації стосуються проєктування систем людино-ШІ взаємодії, орієнтованих на підтримку перехідного простору, в якому народжуються нові конфігурації мислення. Перспективи подальших досліджень пов'язані з емпіричною верифікацією концепції HUMAI та розробкою практичних моделей людино-ШІ взаємодії в контексті психологічної фасилітації та освітньої практики.

ГАРМОНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ІДЕНТИЧНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОК В УМОВАХ ЖИТТЄВИХ ВИКЛИКІВ. ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД

Ольга Васильченко, Ганна Валєнса — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Дослідження присвячене вивченню системи ідентичності українських жінок, які пройшли крізь різноманітні життєві кризи в період з 2022 року. Підтверджено, що інтегративний підхід, ґрунтований на теоретичних засадах раціогуманізму, є продуктивним у вивченні ідентичності через поєднання традиційних номотетичних та сучасних наративних методів і дозволяє виявити суттєві властивості та зв’язки в системі ідентичності особистості, які демонструють потенціал гармонізації ідентичності в умовах життєвих криз. За допомогою моделі ієрархічної регресії перевірено гіпотезу, де параметри Наративної ідентичності, авторського опитувальника Динаміки Рольового Спектру Ідентичності та нестандартизованого самоопису «Хто я?» виступають предикторами Психологічного Благополуччя за К. Ріфф. Встановлено, що така трирівнева модель ідентичності пояснює майже вісімдесят відсотків загальної дисперсії Психологічного Благополуччя. Найбільше покращення прогностичної сили моделі відбувається при включенні показників опитувальника Динаміки Рольового Спектру, де за це відповідають параметри Зрілості та Дорослості. Найкраще загальна модель описує шкалу Самоприйняття в структурі Психологічного Благополуччя. Виявлено відсутність статистично значущого зв'язку між Кількістю Заявлених Типів Життєвого Виклику (КЗТЖВ) та компонентами Психологічного Благополуччя, що вказує на пріоритет внутрішніх ресурсів ідентичності над суб’єктивним сприйняттям кількості пережитих стресових подій.

Ключові слова: ідентичність, інтегративний підхід, наративна ідентичність, динаміка рольового спектру ідентичності, психологічне благополуччя, життєві кризи, гармонізація системи ідентичності, українські жінки.

Формули: 0, рис.: 0, табл.: 2, бібл.: 9

Abstract

The study examines the identity system of Ukrainian women who have experienced various life crises since 2022. It has been confirmed that the integrative approach, based on the theoretical principles of rational humanism, is productive in the study of identity through a combination of traditional nomothetic and modern narrative methods and allows us to identify essential properties and connections in the identity system of the individual, which demonstrate the potential for harmonising identity in conditions of life crises. Using a hierarchical regression model, the hypothesis was tested, in which the parameters of Narrative Identity, the author's questionnaire on the Dynamics of the Role Spectrum of Identity, and the non-standardised self-description "Who am I?" were predictors of Psychological Well-being, according to K. Riff. It was found that such a three-level identity model explains almost eighty percent of the total variance of Psychological Well-being. The greatest improvement in the model's predictive power occurs when the indicators of the Role Spectrum Dynamics questionnaire are included, with the Maturity and Adulthood parameters driving this. The general model best describes the Self-Acceptance scale in the Psychological Well-Being structure. No statistically significant relationship was found between the Number of Declared Types of Life Challenge (NDTLC) and the components of Psychological Well-Being, indicating the priority of internal identity resources over the subjective perception of the number of experienced stressful events.

Keywords: identity, integrative approach, narrative identity, dynamics of the role spectrum of identity, psychological well-being, life crises, harmonisation of the identity system, Ukrainian women.

ДОБА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: КАМО ГРЯДЕШІ?

Ольга Петрунько, Олександр Плющ — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена осмисленню феномена штучного інтелекту та його ролі у розвитку високорозвинених інформаційних суспільств, їх наукових, освітніх та інших систем і людства в цілому. Штучний інтелект розглядається як новітня технологія, що з’явилася у відповідь на глобальні виклики цифрової доби і має надзвичайно великий потенціал впливу на всі сторони життєдіяльності людства. Акцентовано увагу на тому, що однозначної думки академічної спільноти на природу і функціонал штучного інтелекту наразі немає, і думки експертів переважно поляризуються навколо двох позицій: 1) це створений людством метаінструмент, який виведе людство на шлях еволюції через розквіт колективного розуму; 2) це досить небезпечний інструмент, який становить приховану загрозу і здатний спричинити інволюційний розвиток людства, спрямувавши його на шлях егоїстичної економії розумових зусиль, інтелектуальної дезактивації та когнітивного спрощення.

Показано, що величезне значення у виборі людством еволюційного чи інволюційного шляху свого розвитку має стратегія звернення його до штучного інтелекту: бінарна стратегія егоїстичного використання як «інструменту для себе» чи стратегія саморозвитку через звернення до колективного розуму. Ці стратегії засновані на двох базових пояснювальних парадигмах – бінарній («свідомість – матерія») та тринітарній, або парадигмі саморозвитку («свідомість – носій свідомості – матерія»).

Обстоюється думка, що бінарна парадигма не дає змоги адекватно оцінити місце штучного інтелекту в еволюції людини і людського пізнання, зводячи аналіз до технократичного порядку денного та антропоморфізації цифрових технологій. Натомість пропонується альтернативний підхід у парадигмі саморозвитку, де штучний інтелект пропонується розглядати як унікальну технологічну можливість для створення альтернативних моделей свідомості, які в часи сучасної технологічної революції можуть стати відповіддю на глобальний інформаційний виклик та ризик когнітивного колапсу. У межах парадигми саморозвитку носієм штучного інтелекту виступає не технічна система, а спільний продукт команди розробників, яким приписуються ознаки суб’єктності та інтелект, оскільки цей продукт надає можливість для розв’язання інтелектуальних задачі найвищого рівня складності. Що ж до приписуваної штучному інтелекту суб’єктності, то вона, на думку авторів статті, є не чим іншим, як віддзеркаленням власної суб’єктності користувача, або «дзеркальною суб'єктністю».

Таким чином, штучний інтелект розуміється не як незалежний від суб’єкта, такий що є виключно продуктом високих технологій, а як продукт колективної діяльності розробників і користувачів та каталізатор подальшої спільної інтелектуальної діяльності. На відміну від бінарної методології, де природний і штучний інтелект перебувають в опозиції один до одного, у методології саморозвитку головними є індивідуальний і колективний суб’єкти пізнання, які взаємодіють у технологічному просторі штучного інтелекту, що дає підстави говорити про коеволюцію колективного розуму і технологій в ім’я еволюції людства на гуманістичних засадах.

ОСОБЛИВОСТІ РЕІНТЕГРАЦІЇ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ В ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Ірина Сингаївська, Вікторія Бузова — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню особливостей реінтеграції ветеранів війни в професійну діяльність у сучасних соціально-економічних умовах України. Розкрито взаємозв’язок між бойовим досвідом, емоційним станом, рівнем соціальної адаптації та професійною мотивацією ветеранів. Проаналізовано основні бар’єри успішного працевлаштування ветеранів війни, серед яких: посттравматичний стресовий розлад, депресивні й тривожні симптоми, емоційне виснаження, соціальна ізоляція, стигматизація та невідповідність військових навичок цивільному ринку праці.

Емпіричне дослідження, проведене серед 90 українських ветеранів і ветеранок, виявило значну поширеність посттравматичного стресового розладу, тривожних і депресивних розладів, середній рівень соціальної та професійної адаптації, високий рівень соціальних бар’єрів. Більшість респондентів повідомили, що після звільнення з військової служби вони стикаються з низькою оплатою праці, обмеженою кількістю вакансій за фахом, недостатнім досвідом у цивільній сфері, браком державної підтримки, а також із труднощами, пов’язаними з власним психоемоційним станом, втомою та проблемами зі здоров’ям.

Загальні результати дослідження свідчать про те, що проблеми професійної реінтеграції ветеранів війни мають не лише індивідуальний, але й системний характер, що вимагає розробки та реалізації комплексних програм підтримки. У статті підкреслюється важливість застосування сучасних соціально-психологічних технологій, програм розвитку емоційної стійкості, а також груп підтримки та наставництва у сфері професійної зайнятості ветеранів. Запровадження таких інструментів у діяльність державних, громадських і волонтерських структур може суттєво підвищити рівень професійної інтеграції ветеранів війни в Україні.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання у роботі психологів, соціальних працівників, кар’єрних консультантів, фахівців центрів зайнятості та державних інституцій, які реалізують програми підтримки ветеранів війни. Отримані дані можуть стати основою для вдосконалення системи професійної адаптації, формування індивідуальних планів розвитку, створення психологічно безпечного робочого середовища та підвищення якості життя ветеранів війни і їхніх сімей.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОК-ПЕРЕСЕЛЕНОК ТА ЖІНОК З ІНШИХ КРАЇН

Світлана Арефнія — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто актуальну проблему суб’єктивного благополуччя жінок, які проживають у різних соціокультурних і політичних умовах, зокрема українок, що пережили вимушене переселення внаслідок повномасштабної війни, та жінок з інших країн, які перебувають поза контекстом воєнних дій. Актуальність дослідження зумовлена тривалим впливом воєнних загроз, високим рівнем невизначеності, зміною соціального статусу та необхідністю адаптації до нового середовища, що істотно позначається на психологічному стані та якості життя жінок. Водночас залишається недостатньо вивченим питання того, як поєднання резильєнтності та копінг-стратегій визначає рівень їхнього суб’єктивного благополуччя в умовах війни та міграції.

Метою дослідження є порівняльний аналіз суб’єктивного благополуччя українок та жінок з інших країн, що проживають у Німеччині, а також визначення ролі резильєнтності та копінг-стратегій у формуванні цього феномену. Методологія дослідження включала використання валідних психодіагностичних інструментів: шкали позитивного ментального здоров’я (PMH-scale), модифікованої шкали суб’єктивного благополуччя (BBC-SWB), шкали резильєнтності CD-RISC-10 та опитувальника Brief COPE. Статистичний аналіз передбачав застосування описових показників, порівняльних аналізів між групами та визначення зв’язків між ключовими конструктами.

Отримані результати засвідчили наявність значущих міжгрупових відмінностей: українські жінки демонструють нижчі показники суб’єктивного благополуччя та позитивного психічного здоров’я порівняно з жінками з інших країн. Показники резильєнтності виявилися вагомим предиктором благополуччя для обох груп, проте їхній вплив був більш вираженим серед українок. Крім того, серед українських жінок частіше фіксувалися емоційно-орієнтовані та уникаючі копінг-стратегії, тоді як представниці інших держав частіше використовували проблемно-орієнтований копінг.

Перспективи подальших досліджень полягають у розширенні вибірки, включенні інших соціально вразливих груп, а також у вивченні динаміки благополуччя в умовах тривалого перебування за кордоном або повернення до України.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ РІВНЯ ТРИВОГИ У ВАГІТНИХ ЖІНОК З ПРИФРОНТОВИХ І ТИЛОВИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Євген Гребоножко , Наталя Причепа — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено вивченню особливостей прояву тривожності у вагітних жінок, які проживають у різних умовах воєнного часу – у прифронтових і тилових регіонах України. Тривога в перинатальний період розглядається як багатовимірний феномен, що поєднує загальнопсихологічні механізми і контекстуальні чинники вагітності. Підкреслюється, що вагітність як критичний період розвитку особистості супроводжується високою емоційною сенситивністю, а її перебіг значною мірою залежить від соціального середовища. Умови війни, на відміну від мирного часу, формують особливий тип перинатальної тривоги, що поєднує страх за власне життя, за плід та майбутнє дитини. Емпіричне дослідження проводилося серед 60 вагітних жінок віком від 20 до 38 років, поділених на дві групи – мешканок прифронтових (Дніпропетровська, Харківська, Запорізька області) і тилових регіонів (Львівська, Тернопільська, Вінницька області). Використано шкалу тривожності Спілбергера–Ханіна (STAI), опитувальник соціальної підтримки Sarason SSQ та авторську анкету соціально-психологічних чинників. Оброблення даних здійснювалося методами описової статистики, t-критерію Стьюдента та кореляційного аналізу (SPSS 27). Результати порівняльного аналізу засвідчили статистично значущі відмінності у рівнях ситуативної та особистісної тривожності між групами: у жінок із прифронтових регіонів середні показники STAI-S і STAI-T були відповідно на 10–15 % вищими, ніж у тилових. Виявлено негативний зв’язок між рівнем соціальної підтримки та ситуативною тривожністю (r = –0,42; p < 0,01) і позитивний зв’язок між частотою повітряних тривог і рівнем тривожності (r = 0,38; p < 0,05). Отримані дані підтверджують, що війна створює багаторівневий психосоціальний тиск, а рівень тривожності вагітних визначається поєднанням зовнішніх загроз, доступності медичної допомоги та якості соціальної підтримки. У статті наголошується на практичному значенні результатів: запропоновано диференційований підхід до психологічної допомоги вагітним жінкам залежно від контексту проживання та ступеня загрози життю. Рекомендовано впровадження системи регулярного скринінгу тривожності у медичних закладах, розвиток груп підтримки у прифронтових регіонах, застосування когнітивно-поведінкових і майндфулнес-інтервенцій, а також створення державної програми психоемоційного супроводу вагітності. Отримані результати розширюють уявлення про вплив війни на перинатальне психічне здоров’я та слугують основою для формування міждисциплінарних стратегій підтримки майбутніх матерів у кризових умовах.

ПТСР У КОМБАТАНТІВ, ЯКІ ТРИВАЛИЙ ЧАС ПЕРЕБУВАЮТЬ У ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ АСПЕКТІВ ПРОБЛЕМАТИКИ

Вікторія Гриджук, Віра Бурак — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню психологічних особливостей розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у комбатантів, які тривалий час перебувають у зоні бойових дій. Акцентовано увагу на тому, що ПТСР є багатовимірним феноменом і включає в себе нейробіологічні, психологічні та соціокультурні компоненти. Природа і механізми розвитку ПТСР у комбатантів мають свою специфіку, оскільки екстремальна ситуація тривалого власного та групового балансування між життям і смертю розкриває діапазон дії усіх можливих чинників хронізації цього психічного стану. Наслідком тривалого перебування в зоні безпосередніх бойових зіткнень стає наявність у комбатантів симптоматики комплексного та відстроченого типів ПТСР.

Проведений ретроспективний аналіз соціально-психологічних аспектів проблематики на прикладі комбатантів афганської і сучасної російсько-української війн вказує на наявність схожих патернів дезадаптації у комбатантів обох війн, а саме: високого рівня психосоціального стресу, флешбеків, інтрузивних спогадів, нічних кошмарів, відчуження і соціальної ізоляції. Але на противагу домінуванню у “афганців” “замороженості” емоцій, у сучасних комбатантів частіше фіксується гіпервігілянтність, надмірна відповідальність, почуття провини (“синдром вижившого”).

Обидві категорії комбатантів стикаються з труднощами реінтеграції. Проте ветерани афганської війни страждали від відсутності системної психологічної допомоги та навішування ярликів “проблемних людей”, а комбатанти сучасної російсько-української війни отримують належну медико-психологічну допомогу та суспільну підтримку для відновлення особистісних ресурсів.

Супутніми, додатковими соціально-психологічними чинниками, що ускладнюють психічний стан сучасних комбатантів є: вплив інформаційних стресорів гібридної війни; специфічна ціннісно-екзистенційна травматизація, породжена особливостями ментального сприйняття природи російсько-української війни; масштабність загрози безпеці всього населення держави, включно і сімей комбатантів у тилових областях. У цьому контексті відсутність належної системи психосоціальної підтримки комбатантів може сприяти поновленню сценарію “втраченого покоління” у його сучасному форматі.

ГЕНДЕРНО-ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ВІКТИМІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПРОБЛЕМА КЛІНІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Тетяна Гущина, Ольга Сидоренко , Анна Широкова — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається віктимність як складна клініко-психологічна проблема, що потребує міждисцплінарного аналізу та уточнення у сучасній науці. Підкреслено, що феномен віктимності не зводиться лише до пасивної ролі жертви, а включає ширший спектр проявів: від індивідуально-психологічних схильностей до поведінкових патернів і соціальних сценаріїв, які формуються під впливом культурного та соціально-економічного контексту. Встановлено, що термін «віктиність», «віктимна поведінка», віктимогенність» позначають різні аспекти дослідження проблеми, що зумовлює складність її наукової операціоналізації. Проаналізовано індивідуально-особистісні чинники (когнітивні схеми, механізми психологічного захисту, емоційна регуляція), соціально-контекстуальні впливи (сім’я, соціальні інститути, культура), а також динаміку віктимності на різних вікових етапах у жінок та чоловіків. Виявлено, що гендер значною мірою визначає сценарії віктимізації: у жінок переважають моделі міжособистісної залежності та ризики сексуалізованого насильства, тоді як у чоловіків – патерни ризикованої та агресивної поведінки. Встановлено вікові відмінності: дитинство характеризується високою залежністю від мікросоціуму, підлітковий вік – чутливістю до групового тиску, рання дорослість – соціально-рольовою нестабільністю, а пізня дорослість та старість – ризиком ізоляції та експлуатації. Запропоновано інтегративну клініко-психологічну модель аналізу віктимності, яка поєднує мікрорівень особистісних психологічних механізмів та макрорівень соціального середовища. Зроблено висновок про необхідність подальшої розробки диференційованих програм профілактики та психотерапії з урахуванням гендерно-вікової специфіки, що визначає практичну значущість дослідження.

НЕЙРОБІОЛОГІЯ ТА ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ ВИКЛИК У ФЕНОМЕНІ «ВТРАЧЕНОЇ ІДЕЇ»

Вероніка Горєлова — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджується феномен «втраченої ідеї» як багатовимірне психонейроекзистенційне явище, що поєднує когнітивні, психологічні, психоаналітичні та філософські аспекти людського досвіду. Ситуація гострого переживання втрати власної думки розглядається не як короткочасний когнітивний збій, а як момент глибинного зіткнення ідентичності з межами самосвідомості. У статті аналізується механіка цього феномена на трьох рівнях (нейробіологічному, психологічному та екзистенційному) з опорою на сучасні пояснювальні моделі пам’яті, захисних механізмів психіки та смислотворення.

Показано, що забування не означає знищення інформації, а є наслідком блокування доступу до нейронного ансамблю, спричиненого контекстною зміною або внутрішнім конфліктом значень. На психологічному рівні це прояв захисної реакції психіки, що перешкоджає появі думок, здатних порушити стабільність «Я» або спровокувати етичну, ціннісну чи ідентифікаційну кризу. На екзистенційному рівні «втрата ідеї» інтерпретується як символічна втрата авторства над власною свідомістю – зіткнення з питанням, чи є думка продуктом «Я», чи проявом ширшого смислового поля.

Метою дослідження є обґрунтування тези, що біль від втрати ідеї виникає не через зникнення змісту, а через втрату потенційної версії себе, пов’язаної з цією думкою. Методологія поєднує феноменологічний опис, нейрокогнітивні моделі пам’яті, психоаналітичну інтерпретацію витіснення та екзистенційно-філософський аналіз авторства мислення. Застосований міждисциплінарний підхід дозволяє розкрити, що спроба «згадати» – це не реконструкція змісту, а акт відновлення цілісності особистісного досвіду.

Результати дослідження свідчать про потребу змінити підхід: замість механічного відтворення – усвідомлення і переосмислення. Втрата ідеї – це не помилка пам’яті, а внутрішній захисний і водночас трансформаційний процес, що відкриває можливість оновлення ідентичності. У статті запропоновано перейти від спроби «пригадати» до здатності «визнати і пересотворити» – як спосіб інтегрувати втрачене у глибший процес особистісного розвитку і пошуку сенсу.

ЕКЗИСТЕНЦІЙНА СВОБОДА ТА ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР УКРАЇНЦІВ У ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНІЙ РОБОТІ ПО САМОВІДНОВЛЕННЮ ПІСЛЯ ТРАВМ ВІЙНИ

Юрій Живоглядов — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

В сучасних реаліях повномасштабної війни в Україні питання результативності сприяння посттравматичному відновленню, зростанню особистості, дієвих моделей цього процесу підчас надання психотерапевтичної допомоги стають все більш актуальними. Існує нагальна потреба в теоретико-прикладних напрацюваннях, здатних обґрунтувати стратегії практичної допомоги особистості у ході трансформування свого травмівного досвіду в бік посттравматичного зростання. Описані психологічні особливості роботи потерпілих від війни з психотерапевтом, у яких вони підкреслюють позитивні наслідки розгорнутого, аргументованого, усвідомленого виконання завдання на смисл, яке в мирні часи відбувається згорнуто, не досить усвідомлено, непомітно. Вони відчувають значущість ціннісно-смислових змін, коли старі пріоритети, бажання, мрії кардинально трансформуються. В статті пропонується екзистенційно-феноменологічний опис клієнта або пацієнта, який звертається по допомогу з клінічною проблемою, але насправді бореться з фундаментальними екзистенційними питаннями. Таку людину, чиє психічне страждання є наслідком неусвідомленого зіткнення з екзистенційними даностями (смерть, свобода, ізоляція, безглуздість), називають "філософ мимоволі". Своїм проханням "вилікувати" симптом (наприклад, тривогу, депресію, фобію), такий клієнт, насправді, відмовляється усвідомити справжню причину свого страждання, бо його тривога, це не просто панічний розлад, а екзистенційний страх перед смертю, кінцевістю життя; що його депресія – не просто апатія, а криза сенсу, а його залежність – це спроба втечі від відповідальності за власне життя. Запропонована схема психотерапевтичної роботи в феноменологічно-екзистенційному ключі, націлена на те, щоб допомогти клієнту перетворити свій симптом (неусвідомлену філософську тугу) на свідому екзистенційну відповідь. Першим кроком є усвідомлення екзистенційної свободи: поміч клієнту побачити, що свобода вибору ставлення до всього, що відбувається в його житті залишається непорушною. Другий крок самовідновлення – це саме вільний, особистісно створений сенс, отримання клієнтом власного розуміння щодо того, що самовідновлення – це не повернення до "того, що було", а формування нового, більш стійкого "Я". Третій крок самовідновлення, це коли клієнт перестає бути "філософом мимоволі" і стає свідомим філософом власного життя, інтегрує травму в свою життєву оповідь.

Обґрунтовано екзистенційно-філософське розуміння свободи, яку відстоюють українці, які готові не тільки боротися, але і вмирати за неї. Наведено теоретико-прикладні ілюстрації екзистенційного характеру українців, котрий не є сукупністю вроджених рис або засвоєних норм, а здатністю людини до автентичного, вільного вибору та зайняття власної позиції перед лицем неминучих екзистенційних даностей, здатністю свідомо і вільно обирати свою позицію в критичний момент, незважаючи на особисту вигоду чи соціальний тиск.

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ РЕІНТЕГРАЦІЇ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ У ЦИВІЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Антоній Мельник, Таїсія Галянт — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена комплексному дослідженню психологічних механізмів успішної реінтеграції ветеранів у цивільне життя після завершення бойових дій. У роботі розкрито процеси відновлення внутрішньої узгодженості особистості, гармонізації життєвих смислів та реконструкції цілісного образу «Я» в умовах переходу від військової до цивільної діяльності. Здійснений аналіз підтверджує, що реінтеграція не зводиться лише до соціальної адаптації, а є процесом відновлення психологічної, емоційної та поведінкової цілісності. Отримані результати емпіричного дослідження демонструють, що ветерани, які характеризуються високим рівнем внутрішнього контролю, емоційної стабільності, працездатності та усвідомлення власних ресурсів, мають вищу здатність до соціальної та професійної інтеграції. Особливу роль у цьому процесі відіграють механізми переживання бойового досвіду, осмислення травматичної пам’яті та відновлення часової перспективи, що забезпечують перехід від позиції виживання до відчуття життєвої перспективи. Водночас дослідження виявило наявність бар’єрів, зумовлених соціальною стигматизацією, травматичними спогадами та розривом між військовими та цивільними ціннісними системами. Підкреслено, що інклюзивна реінтеграція передбачає створення умов, у яких ветеран не лише повертається до суспільства, а й відчуває належність, підтримку та можливість самореалізації. Результати дослідження мають практичне значення для розроблення програм психологічної підтримки та соціальної реабілітації військовослужбовців, спрямованих на відновлення особистісної цілісності, психічної рівноваги та ефективного функціонування в мирному житті.

ЗАСТОСУВАННЯ КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ МОЛОДИМИ ЖІНКАМИ ПІД ЧАС ВІЙНИ: СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Вікторія Острова, Олена Литвинова — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У сучасній соціальній дійсності надзвичайної актуальності набуває питання надання психологічної допомоги українцям та українкам у формуванні конструктивних копінг-стратегій, оволодінні ефективними способами подолання стресу, швидкого відновлення після його впливу, підвищення стресостійкості, життєстійкості, набуття досвіду посттравматичного зростання, для чого необхідно визначити загальні тенденції вибору копінг-стратегій з урахуванням соціально-демографічних характеристик.

Мета статті полягає у представленні результатів дослідження, спрямованого на визначення вибору молодими жінками різних видів копінг-стратегій у соціально-демографічному розрізі.

Проаналізовано сучасні вітчизняні дослідження і публікації з проблеми опанувальної поведінки. Визначено, що основними характеристиками копінг-стратегій особистості як способу долання труднощів, управління стресом і підтримки психосоціальної адаптації є усвідомленість, адекватність ситуації, відповідність особистісним характеристикам людини із застосуванням когнітивних, емоційних та поведінкових ресурсів. Конструктивні копінг- стратегії забезпечують благополуччя індивіда, його стабільність та задоволеність життям.

Представлено результати дослідження вибору і застосування молодими жінками копінг-стратегій під час війни. Вибірка дослідження склала 60 осіб. Визначалися адаптивні, умовно адаптивні і неадаптивні копінг-стратегії відповідно до таких соціально-демографічних характеристик як «Соціальний статус», «Сімейний стан», «Наявність і кількість дітей» та «Територіальний статус».

Визначено, що проживання в умовно безпечних місцях («Територіальний статус») сприяє швидкому вибору адаптивних стратегій, а, залишаючись у потенційно небезпечних місцях, жінки вчаться диференціювати стресові ситуації, які потребують негайного вирішення, чи допускають ймовірність емоційного дистанціювання від проблеми.

Зазначено необхідність обов’язкового урахування соціально-демографічних характеристик у наданні психологічної допомоги молодим жінкам під час війни, особливо у плануванні і застосуванні групових форм роботи.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕФЕКТИВНОГО СПІЛКУВАННЯ ПІДЛІТКІВ ТА БАТЬКІВ

Анатоій Шулдик — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню чинників успішного спілкування в родині: домінуючим стратегіям спілкування, ставленню батьків до дітей, самооцінці підлітків.

Актуальність проблематики дитячо-батьківських стосунків залишається незмінно гострою протягом усього розвитку психологічної науки і практики. При цьому в центрі уваги знаходиться той аспект сімейних стосунків, який пов’язаний переважно із взаєминами батьків і дітей, розвитком дитини в сім’ї, формуванням її особистості.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження чинників ефективного спілкування батьків та дітей.

Методи дослідження: узагальнення психологічних даних за проблемою дослідження, спостереження, анкета “Шкала якості спілкування”, методика “Стратегії сімейного виховання” (автор С. Степанова в модифікації І. Махоніної), “Тест-опитувальник батьківського ставлення” (А. Варга, В. Столін), “Дослідження рівнів самооцінки особистості” (тест С. Будассі).

Під час діагностики отримано такі результати. Високий рівень комунікативних навичок виявлено у 5% респондентів, у 15% – достатній рівень, у 30% респондентів – середній рівень, а у 50% респондентів – низький рівень.

Аналіз проведеної методики “Стратегії сімейного виховання” показав наступні особливості:

У 40% батьків спостерігається орієнтація на “Співпрацю”, що свідчить про відносно гармонійний стиль виховання у сім’ях, де цінується діалог та взаємна підтримка. У 30% батьків виявлено виражені риси “Авторитарного контролю”, що відображає схильність батьків до жорсткого контролю, обмеження автономії, високих вимог без достатньої емоційної підтримки.

У 20% батьків відзначається стратегія “Потурання”, що проявляється у надмірній свободі підлітків та зниженому контролі з боку батьків.

У 10%, батьків діагностовано ознаки “Ігнорування” – низький рівень уваги до потреб дитини, відсутність послідовності у вихованні.

Для підлітків із переважанням співпраці з батьками характерна вища емоційна стабільність, позитивне ставлення до батьків та однолітків. У підлітків, де в сім’ї зафіксовано авторитарний контроль, частіше проявлялись конфліктність у стосунках, підвищений рівень тривожності та прагнення до незалежності. У сім’ях з переважанням потурання спостерігається тенденція до імпульсивної поведінки дітей та труднощів з дотриманням правил. При ігноруванні спостерігається найнижчий рівень задоволеності сімейними стосунками та підвищене відчуття самотності.

Після впровадження програми формування ефективного спілкування у сім’ї наступили позитивні зміни у рівні якості спілкування (рівень комунікації та взаєморозуміння), стратегіях сімейного виховання, батьківському ставленні до дітей та самооцінці підлітків.

РОЗВИТОК ОСОБИСТІСНОЇ РЕСУРСНОСТІ ЯК ЧИННИК САМОРЕГУЛЯЦІЇ ПСИХОЛОГА: РЕЗУЛЬТАТИ ФОРМУВАЛЬНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

Наталія Степаненко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті висвітлюються результати формувального експерименту з розвитку особистісної ресурсності як чинника саморегуляції психолога. Представлено програму "Психолог у ресурсі: особистісна ресурсність як основа саморегуляції". Проаналізовано методологічне підґрунтя дослідження, шо формується на основі діалектичного, гуманістичного, системного, екофасилітативного підходів і теорії збереження ресурсів. Визначено структуру, зміст і організаційні аспекти програми, що охоплює когнітивно-інформаційний, фасилітаційний та рефлексивний блоки. Експериментально перевірено ефективність реалізації програми на вибірці з 50 психологів. Для оцінки результатів використано комплекс психодіагностичних методик, спрямованих на діагностику ключових компонентів особистісної ресурсності (резильєнтність, оптимізм, усвідомленість, толерантність до невизначеності, сенс життя, відчуття когерентності, самоконтроль). Отримано статистично значущі результати щодо підвищення показників усіх досліджуваних компонентів особистісної ресурсності в експериментальній групі порівняно з контрольною. Акцентовано увагу на змінах загального рівня емоційної саморегуляції. Виявлено позитивні зміни у стратегіях саморегуляції, зокрема уміння рішуче діяти в складних ситуаціях, звертатися до нових джерел для вирішення проблем. Показано, що важливими елементами ефективності програми є екофасилітативний підхід, створення безпечного рефлексивного осмислення та практичного відпрацювання навичок усвідомленості (майндфулнес). Структурованість програми забезпечила поєднання теоретичного розуміння з практичним відпрацюванням навичок. Результати свідчать про практичну значущість подібних інтервенцій для системи підтримки психічного здоров'я та професійної ефективності психологів, особливо в умовах хронічного стресу та невизначеності.

РЕЛЯЦІЙНЕ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ «ПОЗАСВІДОМОГО» ТА ЙОГО РОЛЬ У МЕТОДОЛОГІЇ СУЧАСНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ

Іван Данилевський — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено аналізу трансформації поняття «позасвідоме» в межах реляційної парадигми сучасної психотерапії. Актуальність. Класичний психоаналіз розглядав позасвідоме як інтрапсихічне утворення, ізольоване всередині індивіда. Натомість наприкінці ХХ ст. в межах «реляційного повороту» відбувся перехід до міжсуб’єктного розуміння психіки, в якому позасвідомі процеси розглядаються як співстворювані у просторі взаємодії двох осіб. Така зміна оптики висуває питання про методологічну цінність оновленого поняття позасвідомого для теорії та практики психотерапії. Мета дослідження – реконструювати еволюцію уявлень про позасвідоме від інтраперсональної моделі до інтерсуб’єктної та окреслити теоретичні, клінічні й методологічні наслідки цього зсуву. Методологія. Застосовано теоретичний аналіз і синтез психоаналітичної літератури; історико-порівняльний огляд концепцій позасвідомого; аналіз клінічних прикладів переосмислення психотерапевтичної техніки. Результати. Показано, що реляційний підхід розширює поняття позасвідомого: окрім «репресованого всередині» воно включає неусвідомлені взаємообумовлені процеси між людьми – так зване «реляційне позасвідоме». Зміна перспективи зумовила переосмислення техніки: психотерапія трактується як діалог двох суб’єктів, у якому позасвідоме проявляється та трансформується через взаємодію, а не лише через інтерпретацію зі сторони аналітика. Висновки. Реляційна парадигма розглядає позасвідоме як динамічний міжсуб’єктний процес, що поєднує внутрішній досвід особистості з контекстом реальних стосунків. Такий підхід заперечує ілюзію повної нейтральності аналітика та підкреслює значення взаємності й етичної рефлексії у терапевтичному просторі. Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розробку емпіричних методів вивчення реляційного позасвідомого (наприклад, аналіз невербальної синхронії та «мікропроцесів» взаємоузгодження в діаді), на оцінку впливу міжсуб’єктних факторів на результат терапії, а також на інтеграцію нейронаукових даних про неусвідомлену емоційну комунікацію для поглиблення розуміння механізмів психотерапевтичних змін.

ДЕПОЗИТНІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ: КЛАСИЧНІ МЕТОДИ ТА ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАЛУЧЕННЯ РЕСУРСІВ

Ігор Румик, Каріна Черниш, Галина Петренко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Актуальність теми дослідження зумовлена зростанням конкуренції на банківському ринку та необхідністю підвищення ефективності управління ресурсною базою комерційних банків, де ключове місце посідають депозитні вклади. Метою статті є систематизація класичних та інноваційних методів залучення депозитів, аналіз тенденцій розвитку депозитного ринку України та формування класифікації методів депозитної політики. Методологія дослідження ґрунтується на використанні порівняльного аналізу, статистичного методу, контент-аналізу банківських продуктів та системного підходу до вивчення депозитної політики. У межах дослідження проведено аналіз структури депозитного ринку України, динаміки обсягів депозитних вкладень та впливу цифровізації на залучення ресурсів. Особлива увага приділяється оцінці процентної ставки, визначенню факторів, які впливають на вибір депозитних продуктів, та способів підвищення їх лояльності. Розроблено класифікацію методів залучення депозитів, яка передбачає поділ на класичні (строкові, ощадні, карткові депозити) та інноваційні (онлайн-депозити, кешбек-депозити, депозити з елементами гейміфікації, мультивалютні програми). Також проаналізовано ефективність різних каналів комунікації з клієнтами, включаючи мобільні додатки, інтернет-банкінг та соціальні мережі. Підкреслено, що цифровізація не лише спрощує доступ до депозитних продуктів, а й створює можливості для персоналізації пропозицій, що підвищує їх привабливість для різних категорій населення. Визначено ключові напрями вдосконалення депозитної політики банків: розширення цифрових каналів залучення коштів, впровадження бонусних програм і персоналізованих депозитних продуктів. Серед перспективних інструментів також виділено стимулювання довгострокових заощаджень та розвиток гнучких депозитних продуктів. Такий підхід сприяє зміцненню довіри клієнтів до банків і підвищенню стабільності депозитного портфеля. У результаті дослідження узагальнено підходи до класифікації депозитів, порівняно практики українських та європейських банків щодо формування відсоткових ставок за депозитами, досліджено вплив цифровізації на залучення коштів населення, запропоновано шляхи підвищення ефективності депозитних програм. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою моделей прогнозування динаміки депозитного портфеля із використанням цифрових технологій та аналізом поведінки вкладників у кризові періоди.

ЦИФРОВА ЕКОНОМІКА В УКРАЇНІ: СТРАТЕГІЧНІ ВИКЛИКИ, МОЖЛИВОСТІ ЗРОСТАННЯ ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ

Євгеній Бобров — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена комплексному аналізу розвитку цифрової економіки в Україні в умовах глобальних трансформацій та внутрішніх викликів. Цифрова економіка розглядається як ключовий чинник модернізації економічних процесів, що базується на використанні цифрових технологій, даних, алгоритмів та платформ. Вона змінює традиційні моделі виробництва, розподілу та споживання, формуючи нові механізми створення вартості та конкурентні переваги. Автор акцентує увагу на ролі інформації як стратегічного ресурсу, що визначає структуру сучасних ринків, а також на впливі цифрових платформ на бізнес-моделі та поведінку споживачів.

У статті проаналізовано сучасний стан цифрової економіки України, її ключові драйвери та приклади успішних рішень, серед яких цифрова екосистема «Дія», розвиток ІТ-сектору, електронна комерція та фінансові технології. Наведено статистичні дані щодо експорту ІТ-послуг, зростання популярності онлайн-платформ та цифрових сервісів. Визначено основні переваги цифрової трансформації, зокрема підвищення ефективності державного управління, зниження транзакційних витрат, створення нових форм зайнятості та інтеграцію України у глобальні ринки.

Окрему увагу приділено викликам, що супроводжують розвиток цифрової економіки: нерівномірний доступ до інтернету, цифрова нерівність між регіонами та соціальними групами, недостатній рівень цифрових навичок, ризики кібербезпеки та відтік висококваліфікованих кадрів. Розглянуто проблеми модернізації освітніх програм, необхідність розвитку STEM-освіти та безперервного навчання для формування компетенцій у сферах штучного інтелекту, великих даних та хмарних технологій.

Автор підкреслює стратегічну важливість інтеграції України до європейського цифрового простору шляхом імплементації регламентів Digital Markets Act та Digital Services Act, що забезпечить гармонізацію правил конкуренції, захист персональних даних та прозорість алгоритмів. Запропоновано напрями подальшого розвитку цифрової економіки, включаючи інвестиції в інфраструктуру, підтримку інноваційних стартапів, розвиток венчурного фінансування та формування нормативної бази для впровадження новітніх технологій.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ВИМОГ ЩОДО ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ ПІД ОПЕРАЦІЙНІ РИЗИКИ В БАНКУ

Віктор Грушко, Володимир Кузьмінський, Олександр Пікуль — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Світові глобалізаційні процеси в економічній сфері зумовлюють зростання потреби в актуалізації законодавчих і нормативно-правових актів України щодо банківського регулювання відповідно до міжнародних стандартів. Це особливо важливо в умовах інтеграції фінансової системи України до глобального економічного простору, де стабільність та прозорість банківської діяльності є ключовими чинниками довіри інвесторів та партнерів. У статті досліджено еволюцію вимог до формування капіталу під операційні ризики в банках, зокрема у контексті стандартів Базельського комітету та їх впровадження в Україні. Розглянуто підходи до оцінки операційного ризику та практичні аспекти імплементації нових нормативів у тому числі в національне законодавство із урахуванням їх переваг, обмежень та практичної застосовності в умовах української банківської системи. Узагальнено проблеми та перспективи розвитку системи управління операційним ризиком, що виникають під час адаптації міжнародних норм до національного контексту, зокрема проблемам методологічної узгодженості, доступності якісних даних та рівня технологічної готовності банків. Також проаналізовано практичні аспекти впровадження нових нормативів, включаючи зміни у внутрішніх політиках, системах управління ризиками та процедурі звітності, що потребують комплексного підходу та між інституційної взаємодії. Запропоновано шляхи вдосконалення нормативно-правових вимог України в частині оцінки достатності капіталу банку відповідно до міжнародних стандартів, що базуються на ризик-орієнтованій методології розрахунку. Зокрема, акцентовано увагу на важливості адаптації українських нормативів до вимог Базель III, що передбачає більш гнучке управління ризиками, підвищення стійкості банків до кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності в довгостроковій перспективі. Впровадження таких змін потребує не лише технічної модернізації, а й формування нової культури ризик-менеджменту, орієнтованої на превентивне виявлення загроз та стратегічне планування. Це дозволить забезпечити більш ефективне управління капіталом, підвищити прозорість фінансової звітності та зміцнити довіру до банківської системи з боку міжнародних партнерів і національних стейкголдерів.

ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЄКТУ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА МІКРОЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

Галина Пекна, Мирослава Гофман, Артем Дмитриченко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті обґрунтовано доцільність впровадження стратегічного планування як ключового інструменту забезпечення економічного розвитку підприємства в умовах динамічного ринкового середовища.

На прикладі ТОВ «Буд Трейд Сталь» проаналізовано особливості взаємодії підприємства з зовнішнім і внутрішнім середовищем, що зумовлює потребу в системному підході до управління. Здійснено комплексне дослідження впливу макро- та мікроекономічних чинників на діяльність компанії із застосуванням інструментів PEST- і SWOT-аналізу, а також побудовано TOWS-матрицю для вибору оптимальних стратегій. Розкрито значення мікроекономічного аналізу як основи для оцінки ефективності функціонування підприємства, зокрема: аналізу структури капіталу, рентабельності, фінансової автономії та інвестиційної активності.

Наведено фінансові показники діяльності ТОВ «Буд Трейд Сталь» у 2022–2024 роках, що демонструють зростання капіталу та покращення фінансової стабільності, попри зниження рентабельності. Це свідчить про потребу стратегічного переосмислення ресурсного використання та управлінських підходів. Запропоновано використання інструментів стратегічного планування й управління проєктами як засобу підвищення ефективності та конкурентоспроможності.

Стаття має практичне значення для підприємств, що функціонують в умовах високої ринкової невизначеності та потребують комплексного підходу до формування стратегій розвитку.

Результати роботи можуть бути використані як практичний інструмент для прийняття управлінських рішень на підприємствах, що перебувають у стані трансформації або планують реалізацію довгострокових інвестиційних проєктів.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СТРАХУВАННІ

Світлана Плетенецька, Анастасія Загреба — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню процесів використання цифрових технологій у страхуванні, які виступають каталізатором розвитку страхових відносин.

У статті висвітлюються теоретичні положення поняття Insurtech як сукупності технологічних інновацій у страховій галузі. Проаналізовано ключові цифрові інструменти, які активно впроваджуються страховими компаніями у всьому світі, зокрема використання штучного інтелекту, машинного навчання блокчейн-технологій, хмарних сервісів, а також мобільних додатків і чат-ботів для взаємодії з клієнтами. Визначено основні переваги діджиталізації у стахуванні: оптимізація бізнес процесів, автоматизація оцінки ризиків, підвищення точності андеррайдингу, прискорення швидкості врегулювання страхових випадків та покращення клієнтського досвіду. Оцінено напрями використання цифрових технологій у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та визначено місце цифрових технологій як складову стратегічного розвитку, що дозволило не лише підвищити якість обслуговування клієнтів, а й зміцнити ринкові позиції у сфері страхування.

Водночас визначено ключові виклики, пов’язані з цифровізацією, серед яких: необхідність забезпечення кібербезпеки, захисту персональних даних клієнтів, дотримання нормативно-правових вимог та подолання цифрової нерівності серед споживачів.

У статті проаналізовано перспективу розвитку цифрового страхування в Україні. Наголошено на важливості інноваційного підходу до розвитку страхового бізнесу та необхідності адаптації до нових умов цифрової економіки. Запропоновано рекомендації щодо ефективного впровадження цифрових рішень у страхову діяльність з метою підвищення конкурентоспроможності компанії на сучасному ринку.

Дослідженням підтверджено думку, що використання цифрових технологій у страхуванні є не просто трендом, а є невід’ємною частиною стратегії розвитку, яка дозволить страховим компаніям не тільки вижити в умовах зростаючої конкуренції, але й процвітати, пропонуючи високоякісні, ефективні та інноваційні страхові продукти, що відповідають потребам XXI століття. Подальше дослідження цих аспектів є важливим для розуміння майбутнього страхового ринку в умовах війни.

РОЛЬ ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ У ФОРМУВАННІ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПОВОЄННОЇ УКРАЇНИ

Олена Наумова, Марія Наумова — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено роль волонтерського руху у формуванні соціального підприємництва як чинника сталого розвитку повоєнної України. Актуальність теми зумовлена потребою в ефективних інструментах відновлення людського капіталу, посилення соціальної інклюзії та зміцнення довіри до бізнесу в умовах тривалої війни та майбутнього повоєнного відновлення. За умов обмежених ресурсів держави волонтерські ініціативи та соціальні підприємства відіграють важливу роль підтримки вразливих груп населення, зниження соціальних ризиків і зміцнення стійкості громад. Метою дослідження є аналіз того, яким чином волонтерський рух сприяє розвитку соціального підприємництва, посиленню соціальної інклюзії, відтворенню людського капіталу, зміцненню ділової репутації бізнесу та підвищенню рівня соціальної безпеки в контексті повоєнного відновлення України. Методологічну основу становлять загальнонаукові методи аналізу та синтезу, індукції й дедукції, а також методи узагальнення, системного підходу та аналізу вторинних статистичних даних (зокрема World Giving Index і соціологічних опитувань Центру Разумкова), нормативно-правових актів і кейсів українських соціальних підприємств, що започаткувалися на основі волонтерських і громадських ініціатив. Результати дослідження дають підстави охарактеризувати волонтерський рух як каталізатор становлення соціального підприємництва, що акумулює людський і соціальний капітал, сприяє поширенню волонтерства й корпоративної соціальної відповідальності, формуванню довіри суспільства до бізнесу та розширенню можливостей зайнятості для вразливих груп населення. Запропонована багаторівнева модель взаємодії соціального підприємництва з волонтерським рухом, територіальними громадами, органами влади, донорами та бізнес-партнерами дає змогу розглядати соціальні підприємства як важливий елемент інфраструктури соціальної безпеки й інструмент досягнення цілей сталого розвитку. Перспективи подальших досліджень пов’язані з кількісним вимірюванням впливу участі у волонтерській діяльності та соціальному бізнесі на показники соціальної інклюзії, розвиток людського капіталу, економічну стійкість компаній і громад, а також із поглибленим вивченням інституційних механізмів підтримки соціального підприємництва у повоєнний період.

СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ІТ-КОМПАНІЙ У КОНТЕКСТІ СТРУКТУРНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Ольга Пилипенко, Ярослав Процко — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті здійснено комплексне дослідження економічних стратегій розвитку національних ІТ-компаній в умовах структурних перетворень глобальної цифрової економіки. На основі системного аналізу теоретичних підходів (Resource-Based View, теорія динамічних можливостей) та емпіричних даних міжнародних організацій, аналітичних звітів і статистики за 2021-2025 роки, обґрунтовано чотири взаємопов'язані стратегічні напрями трансформації українського ІТ-сектору. Ключовим висновком є необхідність переходу від традиційної аутсорсингової моделі до високомаржинальної продуктової. Порівняльний аналіз економічних показників доводить стратегічну перевагу продуктової моделі: рентабельність (EBITDA-маржа 25-40%) перевищує аутсорсингову (8-18%) у 2,5-4 рази, а інвестиційна привабливість є значно вищою. Запропоновано траєкторію трансформації через гібридну модель до повного продуктового орієнтування і подальшої глобальної експансії. Визначено критичну роль цільової технологічної спеціалізації. Серед перспективних напрямів виділено Defence Tech з темпом зростання понад 30% та AI/ML з маржею 25-35%, що є стратегічними пріоритетами для створення високої доданої вартості та конкурентної переваги. Виявлено ключові інституціональні бар’єри, зокрема критичний дефіцит венчурного капіталу в Україні (0,2-0,4 млрд дол./рік) порівняно з провідними технологічними хабами, що значно стримує інноваційний розвиток і темпи зростання сектору. Незважаючи на позитивний вплив спеціальних режимів на кшталт Diia.City, недостатнє фінансування R&D (0,33% ВВП у 2022 році) та витік досвідчених фахівців залишаються серйозними викликами. На основі результатів дослідження сформульовано науково обґрунтовані рекомендації для трьох груп стейкголдерів. Для державної політики запропоновано розширення податкових стимулів, створення державного венчурного фонду, системну підтримку експортної диверсифікації та модернізацію ІТ-освіти. ІТ-компаніям рекомендовано стратегічне фокусування на перспективних технологічних нішах, збільшення інвестицій у R&D та активну інтеграцію в глобальні інноваційні екосистеми. В статті запропоновано комплексну аналітичну рамку та конкретні інструменти для забезпечення сталого, інноваційно-орієнтованого розвитку національного ІТ-сектору в умовах структурних змін та геополітичних викликів.

ПРОГНОЗУВАННЯ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

Ольга Чумаченко, Юлія Скулиш — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Сучасні умови розвитку економіки України, що супроводжуються трансформаційними процесами, воєнним станом, макроекономічною нестабільністю та кризовими явищами на світових ринках, створюють додаткові ризики для функціонування підприємств різних галузей. Однією з головних загроз для бізнесу є втрата платоспроможності та банкрутство, які мають негативні наслідки не лише для самого підприємства, але й для його працівників, партнерів, кредиторів та економіки держави загалом. Відтак, питання прогнозування ймовірності банкрутства набуває першочергового значення як у науковій площині, так і у практичній діяльності підприємств, фінансових інституцій, аудиторських та консалтингових компаній. Фінансова стійкість є ключовим чинником виживання та розвитку підприємства. Ефективне управління нею та своєчасне прогнозування банкрутства дозволяють мінімізувати ризики, забезпечити стабільність та інвестиційну привабливість підприємства. Водночас новітні тенденції, що включають використання машинного навчання, статистичного аналізу великих масивів даних, а також інструментів фінансової аналітики, створюють можливість підвищити точність прогнозів та адаптувати їх до національних умов. Прогнозування ймовірності банкрутства дає змогу підприємствам завчасно виявити ознаки фінансових проблем, розробити стратегії санації та уникнути ліквідаційних процедур. Для кредиторів та інвесторів воно виступає інструментом управління ризиками та ухвалення зважених рішень щодо співпраці. Для держави та суспільства ефективні методи прогнозування банкрутства означають стабільність податкових надходжень, збереження робочих місць та запобігання соціальній напрузі. Таким чином, актуальність дослідження зумовлена необхідністю створення комплексних підходів до оцінки та прогнозування ймовірності банкрутства підприємств, які враховували б як класичні фінансові коефіцієнти, так і сучасні інструменти економічного аналізу.

ДОБРОЧЕСНІСТЬ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОЦІНЮВАЧІВ МАЙНА ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ВАРТОСТІ ОБ`ЄКТІВ ДОХІДНИМ МЕТОДОМ

Віта Андрєєва, Антон Бугорський, Владислав Бодаш — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

У статті проведено пошуки визначення поняття «доброчесність в сфері оцінки майна» в іноземних та українських економічних словниках. У зв’язку з цим, встановлено актуальність дослідження та визначено принципи доброчесності в сфері оцінки майна в Україні в умовах економіки військового стану. Відображено погляд українських вчених, щодо рівних умов суб’єктів вільного ринку в правовому розумінні. Обґрунтовано, що будь-яка угода може бути здійснена лише при наявності згоди обох (юридично рівних між собою) сторін про вартість об’єкта угоди. Таким чином, питання доброчесності щодо визначення ринкової вартості майна та написання звіту про вартість майна, що пропонується на вільному ринку, набуває актуальності як для потенційних продавців, так і для потенційних покупців. В цих умовах виникає нагальна потреба в доброчесних послугах професійного оцінювача. Адже існують оцінювачі, які погоджуються за винагороду сприяти некоректному визначенню ринкової вартості майна, що також обґрунтовує вибір даного напрямку дослідження. Особливу увагу приділено аналізу методів оцінки та дохідного підходу зокрема як ключового інструменту процесу оцінки рухомого та нерухомого майна. Запропоновано удосконалення методичного підходу до оцінки майна, пов’язаного із розрахунком від доходу оренди на умовному прикладі. Обґрунтовано, що в процесі розрахунку ринкової вартості майна може існувати конфлікт при визначенні порогових значень об’єкту. Оцінювач має визначити вартість майна згідно існуючих методик та вимог, не зважаючи на побажання продавця та покупця. Дохідний підхід, зокрема, передбачає оцінку вартості, виходячи з можливостей об’єкту приносити дохід. При цьому, оцінювач повинен доброчесно прогнозувати коректні майбутні доходи щодо розрахунків капіталізації та дисконтування грошових потоків навіть в умовах ситуації ризику (військового стану). У висновках підкреслюється, що правильно вибраний підхід щодо визначення ринкової вартості нерухомого та рухомого майна дозволяє коректно визначити справедливу вартість. Важливо, при цьому, вдало обґрунтувати вибір методу оцінки згідно існуючих стандартів оцінки та загальноприйнятих методик.

КОМПЛЕКСНА ДІАГНОСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Олеся Ананьєва, Олександр Білокриницький, Олег Фельтін — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Дослідження присвячене теоретико-методичним засадам комплексної діагностики ефективності системи управління капіталом, що є критично важливим для забезпечення стійкого функціонування підприємства в сучасних умовах. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка комплексної методики діагностики ефективності системи управління капіталом підприємства, що передбачає поєднання класичного фінансового аналізу із сучасними підходами для забезпечення прийняття обґрунтованих управлінських рішень спрямованих на підвищення ринкової вартості та фінансової стійкості підприємства. На основі аналізу наукових підходів запропоновано авторську модель комплексної діагностики, яка передбачає послідовну реалізацію аналітичних процедур. У роботі підкреслено, що традиційні показники фінансового аналізу залишаються фундаментом для діагностики ефективності системи управління капіталом підприємства. Вони забезпечують основну інформаційну базу щодо структури капіталу, рівня фінансового ризику та здатності підприємства генерувати прибуток. Особливу увагу приділено визначенню ролі EVA як універсального показника, що відображає реальну економічну вигоду та здатність підприємства генерувати додану вартість понад витрати на інвестований капітал. Доведено, що використання EVA доповнює традиційні фінансові показники та сприяє більш глибокій оцінці впливу операційних, інвестиційних та фінансових рішень на ринкову вартість підприємства. Для поглибленого аналізу впливу факторів на рентабельність капіталу підприємства запропоновано використовувати багатофакторну модель Дюпон, яка дає змогу визначити функціональні сфери, що потребують найбільшої уваги. Встановлено необхідність включення оцінки ESG-факторів у діагностичний процес, що відповідає світовим тенденціям сталого розвитку та інвестиційної привабливості бізнесу. Запропонована методика може бути використана підприємствами для удосконалення системи управління капіталом та забезпечення сталого розвитку в умовах сучасних економічних викликів.

СОЦІАЛЬНА РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ З УРАХУВАННЯМ ВІЙНИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ОЦІНКИ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА НА ВИРІШЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ, ВИКЛИКАНИХ ВІЙНОЮ

Тетяна Пісецька — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Соціальне підприємництво (СП) у контексті повоєнного відновлення України є одним із ключових інструментів відновлення зайнятості, місцевих економік і соціальної інтеграції вразливих груп. Проте в умовах триваючої війни росії проти України, традиційні методи оцінки соціальної рентабельності інвестицій, зокрема Social Return on Investment (SROI), потребують адаптації до контексту війни. Класична методика SROI, яка широко використовується для оцінки впливу соціальних підприємств у мирний час [10], не враховує специфічні фактори, пов’язані з втратою людського капіталу, релокацією бізнесу, руйнуванням інфраструктури та зростанням соціальної вартості базових потреб під час війни.

У цій роботі пропонується новий метод оцінки впливу, зокрема впливу соціальних підприємств, – соціальна рентабельність інвестицій з урахуванням війни (англ. War-Adjusted SROI, w-SROI), який дає можливість отримати інтегральний показник соціальної рентабельності інвестицій з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що відображають військові ризики та економічні втрати.

У сучасних умовах в Україні формується поєднання підприємництва, зумовленого як необхідністю, так і можливістю, при цьому соціальна місія дедалі більше визначає зміст і спрямованість підприємницької активності. Це створює підґрунтя для розгляду соціального підприємництва як важливого механізму відновлення людського капіталу, розвитку місцевих громад та зміцнення економіки у післявоєнний період.

Соціальне підприємництво є важливим інструментом у процесі повоєнного відновлення України, сприяючи економічному розвитку та вирішенню соціальних проблем. Підтримка цього сектору є необхідною для забезпечення сталого та інклюзивного відновлення країни.

Отже, для розуміння та оцінки впливу соціального підприємництва в умовах війни і повоєнного відновлення, автор пропонує додати до класичного методу вимірювання скоригований показник - соціальна рентабельність інвестицій з урахуванням війни.

РОЗВИТОК МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Ольга Полторацька — Tue, 30 Dec 2025 00:00:00 +0200

Повномасштабне вторгнення росії в Україну зумовило суттєві виклики для бізнесу в Україні, особливо для малого бізнесу. в той же час, малий бізнес на четвертому році повномасштабного вторгнення демонструє стійкість та адаптацію. При цьому основними викликами для малого бізнесу в сучасних умовах є : непередбачуваність ситуації, нестабільність законодавства, нестача кадрів, низька платоспроможність, нестача капіталу, тощо. У статті досліджено сучасні тенденції розвитку малого підприємництва в Україні у першому півріччі та II кварталі 2025 року з урахуванням регіональних і гендерних особливостей. Проведено аналіз статистичних даних щодо відкриття та закриття фізичних осіб-підприємців (ФОП) у різних областях країни, включно з регіонами, що зазнають постійного воєнного впливу. Встановлено, що навіть за складних умов низка територій демонструє позитивну динаміку підприємницької активності. Так, у Запорізькій області, після значного відтоку бізнесу на початку року, другий квартал зафіксував чистий приріст нових підприємців. Схожі тенденції виявлено у Харківській, Сумській, Миколаївській та Херсонській областях, де кількість нових реєстрацій перевищила число закриттів. Особливу увагу приділено гендерним аспектам: жінки продовжують залишатися провідною рушійною силою малого бізнесу, забезпечуючи понад 60% нових реєстрацій ФОПів, тоді як серед закритих підприємств спостерігається майже паритетний розподіл за статтю. Зроблено висновок, що масове припинення діяльності ФОПів на початку 2025 року носило тимчасовий технічний характер, пов’язаний із особливостями державних реєстрів, а другий квартал засвідчив поступове відновлення економічної активності малого бізнесу. Отримані результати дозволяють оцінити стійкість і адаптивність підприємницького середовища в умовах кризових викликів та визначити ключові регіони та галузі для підтримки державної політики у сфері малого підприємництва.