Вчені записки Університету «КРОК»

ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТИВНОГО ТА ОБ’ЄКТИВНОГО КАР’ЄРНОГО УСПІХУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КАР’ЄРИ ПРАЦІВНИКІВ СФЕРИ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ

Людмила Карамушка — 2024-12-30

Мета статті полягає у вивченні особливостей суб’єктивного та об’єктивного кар’єрного успіху в контексті психологічної готовності до здійснення професійної кар’єри в розрізі сфери креативних індустрій. Для досягнення поставленої мети було сформульовано наступні завдання: дослідити рівні розвитку суб’єктивного та об’єктивного кар’єрного успіху працівників сфери креативних індустрій; проаналізувати наявність зв’язку між рівнями розвитку суб’єктивного та об’єктивного кар’єрного успіху працівників сфери креативних індустрій з чинниками мікрорівня (характеристиками фахівців); мезорівня (характеристиками організацій) та макрорівня (чинники війни) на рівень оцінки суб’єктивного та об’єктивного кар’єрного успіху працівниками сфери креативних індустрій; проаналізувати наявність зв’язку між рівнем оцінки суб’єктивного/об’єктивного кар’єрного успіху працівниками сфери креативних індустрій та компонентами психологічної готовності до здійснення професійної кар’єри. Загалом у статті описано рівні оцінки різних вимірів кар’єрного успіху працівниками. Показано наявність зв’язку між чинниками мікрорівня (організаційно-психологічними та соціально-демографічними), мезорівня (зокрема напрямком діяльності організації). Крім того, описано наявність позитивного кореляційного зв’язку між таким чинником макрорівня як втрата роботи під час війни та суб’єктивним кар’єрним успіхом. Доведено вплив чинника мезорівня (сфери діяльності працівників у організації) на різні виміри кар’єрного успіху. Також виявлено, що суб’єктивний кар’єрний успіх найбільшою мірою пов’язаний з операційним та особистісним компонентами.

Перспективи подальших досліджень полягають у синтезі раніше проаналізованих даних та попередніх емпіричних досліджень психологічної готовності працівників до професійної кар'єри.

КОУЧИНГ ЯК МЕТОД РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МЕНЕДЖЕРІВ В УМОВАХ ГЕЙМІФІКАЦІЇ БІЗНЕСУ

Ольга Петрунько — 2024-12-30

У статті зроблено акцент на когнітивній компетентності як важливому структурному елементі системи загальних професійних компетентностей менеджерів, які працюють у сфері бізнесу. Показано, що тотальна медіатизація свідомості пересічних громадян і професіоналів, яка є характерною для сучасних постінформаційних соціумів, а також специфічна й вузька спрямованість менеджерів і працівників бізнесу на розв’язання типових цілей і завдань конкретного бізнесу, знижують якість їх мислительних процесів та деформують їх професійну свідомість. Свідомість фахівця, в тому числі й бізнес-менеджера, звужується, спрощується, втрачає гнучкість і динамізм. Це ставить на порядок денний питання про підвищення якості мислительної діяльності та когнітивної компетентності менеджменту в бізнесі за допомогою спеціально організованих процедур і засобів.

Проаналізовано метод коучингу як інструмент неманіпулятивного соціального інжинирінгу, який набуває дедалі більшої популярності у професійних та бізнес-середовищах у різних областях соціальної активності. Цей метод є досить багатоаспектним і може бути реалізований у різних напрямках діяльності бізнес-структур та організацій, у тому числі з метою розвитку професійних компетентностей і компетенцій менеджерів та залучення й утримання клієнтів в полі впроваджуваного менеджменту. Особливу увагу приділено груповим формам коучингу, зокрема коучингу для бізнесу. Акцентовано увагу на тому, що основним завданням коучингу в сфері бізнесу є підвищення продуктивності менеджерів, працівників та клієнтів бізнес-організації в максимально цікавих і комфортних для них умовах. І в цьому сенсі бізнес-коучинг може розглядатися як екологічна та людиноцентрована соціально-психологічна технологія.

Аргументовано доцільність включення в процес навчання й підвищення когнітивної компетентності бізнес-менеджерів елементів (механізмів, чинників, правил) ігрової діяльності і навіть доцільного запровадження гейміфікації бізнес-процесів та процесів підвищення професійної, в тому числі когнітивної кваліфікації персоналу. Показано, що запровадження гейміфікації в діяльність бізнесу на перших її етапах можливе лише за умови залучення до цього досвідченого коуча з гарним портфоліо. За кваліфікованого супроводу коуча можлива успішна організація спільної цілеорієнтованої діяльності менеджерів, персоналу та клієнтів бізнес-організації в умовах гейміфікованої взаємодії.

ФОРМУВАННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ, АСЕРТИВНОСТІ ТА ГУМАНІСТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ У ВОЛОНТЕРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Зоряна Ковальчук — 2024-12-30

Анотація. Стаття присвячена аналізу процесу формування резильєнтності, асертивності та гуманістичних цінностей у студентів-медиків через участь у волонтерській діяльності. Дослідження фокусується на значущості цих психологічних якостей для майбутніх медичних працівників, а також на тому, як волонтерство стає важливим елементом їх професійного становлення. В роботі детально розглянуто роль резильєнтності як здатності до відновлення та адаптації після стресових ситуацій, що є невід'ємною частиною професійної діяльності медиків. Особливу увагу приділено розвитку асертивної поведінки, яка забезпечує ефективне спілкування, встановлення здорових меж у взаємодії з пацієнтами та колегами, сприяючи таким чином розвитку професійної впевненості та комунікативної компетентності студентів. Гуманістичні цінності, такі як емпатія, альтруїзм, співчуття, які є невід'ємними рисами професії лікаря, формуються через участь у волонтерських програмах, де студенти мають можливість безпосередньо працювати з людьми, що потребують допомоги. Волонтерська діяльність, завдяки своїй спрямованості на соціальну допомогу та підтримку, створює умови для розвитку цих цінностей і дає студентам можливість відчути важливість своєї професії не лише як функціональної, але й як гуманістичної. У науковій праці акцентується необхідність інтеграції волонтерства в навчальні програми медичних університетів, оскільки цей досвід формує важливі психологічні якості, які сприяють високій професійній ефективності, емоційному та психологічному здоров’ю лікарів, а також покращують їх здатність справлятися з професійними викликами та стресами. Зроблено висновок, що участь у волонтерських програмах є важливою складовою професійного становлення, оскільки дозволяє студентам розвивати необхідні для успішної медичної практики риси та навички.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ В РОБОТІ З ПІДЛІТКАМИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Ірина Сингаївська — 2024-12-30

Анотація. Стаття присвячена дослідженню особливостей психологічної компетентності вчителя в роботі з підлітками під час війни. Розкрито та описано теоретико-методологічну основу дослідження, яку склали наукові і прикладні дослідження в галузі педагогічної та вікової психології, соціальної психології, організаційної психології, психології управління, наукові праці в галузі педагогіки та управління освітою. Психологічний підхід до вивчення проблеми психологічної компетентності вчителя включав концептуальні положення класичних теорій особистісного розвитку людини. Проведено емпіричне дослідження особливостей психологічної компетентності вчителя в роботі з підлітками під час війни. При проведенні дослідження застосовано розроблену авторську анкету, яка включала три основні змістовні блоки: інформаційний, діагностичний і авторський блок – блок дослідження актуальних потреб та запитів. Дослідження слугувало досягненню наступних завдань: дослідити вплив війни на професійну діяльність вчителя та його здатність ефективно виконувати роботу і витримувати різного роду навантаження під час здійснення професійної діяльності; оцінити складнощі, наявні на даний час в роботі вчителя та визначити потреби у додаткових психологічних знаннях і навичках в умовах роботи під час війни та кризи; визначити компоненти психологічної компетентності вчителя та додаткові психологічні знання і навички, необхідні для ефективної роботи з підлітками в умовах війни. Проведений аналіз результатів дослідження дозволив виявити гостру потребу вчителів у спеціальних психологічних знаннях і навичках щодо роботи з підлітками в умовах війни та кризи, а також в отриманні психологічної підтримки для себе, що вимагає відповідного розвитку їхньої психологічної компетентності.

ВПЛИВ СІМЕЙНИХ ЧИННИКІВ НА СХИЛЬНІСТЬ ДО БУЛІНГУ СЕРЕД СТАРШОКЛАСНИКІВ

Юлія Рибінська — 2024-12-30

Анотація. Останніми роками проблема булінгу серед неповнолітніх викликає значне занепокоєння з огляду на її зв’язок з низкою негативних наслідків. Серед них - погана успішність, емоційні та невротичні проблеми, ескалація агресії та суїцидальних настроїв серед дітей. Отже, існує нагальна потреба протидіяти випадкам жорстокого поводження з неповнолітніми, відповідальність за що покладається на педагогічні колективи та практичних психологів у загальноосвітніх навчальних закладах. Для викорінення негативних наслідків агресивної поведінки школярів по відношенню до однолітків необхідно дослідити глибинні причини цього явища, які можна визначити як формування булінгової позиції. Актуальність статті зумовлена також впливом повномасштабної війни в Україні на психологічний та емоційний стан підлітків, а саме підвищенням рівня стресу, тривожності та агресії. Крім того, дуже важливо визначити стратегії, які можна застосувати, щоб зменшити ймовірність таких випадків. Мета статті – дослідити взаємозв’язок між особливостями дитячо-батьківських стосунків у сім’ях підлітків та типами булінгу, до яких вони можуть вдаватися по відношенню до своїх однолітків. Методологія дослідження включає порівняльний, системний та функціональний аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури. Дослідження виявило, що підлітки, які зазнають суворого та жорсткого виховного впливу, а також батьки, які покладають на них високі очікування, яких вони не виправдовують, менш схильні розповідати батькам про свої труднощі, брати участь у конструктивних дискусіях або шукати допомоги та підтримки у вирішенні проблем. Відповідно, така динаміка підвищує ймовірність виникнення та ескалації вербальної віктимізації серед підлітків у їхніх стосунках з однолітками. Стиль сімейного виховання та стосунки між батьками та дітьми відіграють значну роль у цій проблемі і, за умови правильної побудови, сприяють здоровому розвитку підлітка та забезпечують його безпеку в шкільному колективі та суспільстві.

ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛІВ У КОНТЕКСТІ НОВОГО ПРОФЕСІЙНОГО СТАНДАРТУ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ РОЗВИТКУ

Тетяна Даценко — 2024-12-30

У статті розглянуто значення психологічної компетентності педагога на основі вимог нового професійного стандарту «Вчитель закладу загальної середньої освіти». Проаналізовано низку наукових досліджень, які розглядали проблему психологічної компетентності в різних аспектах, зокрема в контексті міжособистісних взаємодій та адаптації педагогічних підходів. Психологічну компетентність вчителя визначено як комплексну здатність ефективно взаємодіяти з учасниками освітнього процесу, орієнтуючись у соціальних ситуаціях, розпізнаючи емоційний стан та індивідуальні особливості кожної особистості, а також здатність застосовувати відповідні методи взаємодії для підтримки психологічного благополуччя учнів.

Акцентовано на важливості вміння вчителя створювати позитивний психологічний клімат в класі та оцінювати емоційний стан учнів для забезпечення комфортного освітнього середовища. Підкреслено, що в умовах викликів, спричинених наслідками війни та соціально-психологічними змінами в суспільстві, психологічна компетентність педагогів стала важливим чинником для підтримки мотивації та психоемоційного стану учнів.

Детально проаналізовано виклики, з якими можуть стикатися вчителі у процесі розвитку психологічної компетентності в умовах сьогодення. Виокремлено ключові аспекти, такі як необхідність врахування індивідуальних психологічних особливостей учнів, адаптація педагогічних методик до психоемоційного стану школярів, підтримка їхньої мотивації та розвитку позитивної самооцінки. Розглянуто можливості подолання цих труднощів через систематичне підвищення кваліфікації вчителів, участь у професійних тренінгах і курсах, а також розвиток психологічних навичок, які дозволяють створити комфортне та ефективне освітнє середовище для учнів.

Загалом, стаття акцентує на важливості розвитку психологічної компетентності як невід’ємної складової педагогічної діяльності, здатної покращити освітній процес і забезпечити якісне навчання учнів в умовах соціально-психологічних змін.

ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ КАР’ЄРНОГО КОУЧИНГУ ДЛЯ РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЇ ДО УСПІХУ ПРАЦІВНИКІВ СФЕРИ ПРОДАЖІВ

Олена Никоненко — 2024-12-30

Враховуючи особливості мотивації працівників сфери торгівлі та впливу на неї зовнішнього контексту, в якому наразі знаходиться Україна з початком повномасштабного вторгнення та перебігу війни, побудова системи мотивації персоналу загалом та центрів кар’єрного консультування для продавців-консультантів всередині компанії, зокрема, потребують нестандартних підходів та рішень. В надскладних умовах, що склалися для усіх українців, алгоритми коучингової та психологічної підтримки, які впроваджені всередині компанії, дають можливість для керівників мати повну картинку можливостей та сильних сторін усіх співробітників, а для працівників сигнали та ознаки довгострокової турботи та уваги з боку компанії.

В статті проаналізовано специфіку впровадження кар’єрного коучингу всередині компанії з метою мотивації співробітників саме в умовах війни та встановлено, наскільки даний внутрішній сервіс служби персоналу є нетиповим для більшості компаній. Згідно останніх тенденцій ринку праці та через відтік населення в Україні, фокуси змістились в сторону здійснення прямого впливу на працівників, які генерують дохід компаній, а саме, на працівників лінійного рівня, тобто продавців-консультантів.

Підкреслено, що ця зміна фокусу є вкрай важливою, оскільки цілковито міняє підходи та парадигму мислення і ставлення до працівника зі сторони компанії, адже працівник вже більше не розглядається в контексті життєвого циклу конкретної компанії, а швидше компанія розглядає себе як етап кар’єри та робочого шляху конкретного співробітника.

В статті грунтовно проаналізовано особливості застосування програми кар’єрного коучингу та можливі перешкоди щодо розвитку цього напрямку діяльності. Під час війни поширеними перешкодами є психологічний стрес в умовах постійних тривог та обстрілів в країні, наслідками чого можуть бути психологічні травми, плинність саме цього рівня персоналу, яка завжди була високою, а наразі тільки зростає; поєднання даної консультаційної роботи з терміновим та одночасним перенавчанням персоналу в умовах нестачі працівників та вимогами керівництва виконувати КРІ, неможливість офлайн-формату та особистих зустрічей та ін.

Ключові слова: мотиваційна сфера особистості; мотивація до успіху; соціально-психологічні чинники мотивації до успіху; професійні компетенції; кар’єрний коучинг.

ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Олеся Притула — 2024-12-30

Анотація. Психологічна оцінка – перший і дуже важливий етап роботи практичного психолога. Дослідження продемонстрували переваги психодіагностичної оцінки як безпосередньо щодо психосоціальних результатів, так і щодо терапевтичного процесу психологічного консультування (наприклад, залучення клієнта до взаємодії, терапевтичний союз, комплаєнс тощо). Люди часто відчувають поліпшення настрою після психодіагностичного спілкування з психологом, при цьому повторне вимірювання показує зниження рівня тривожності та депресії, потенційно завдяки перевагам емоційного вираження та вимірювання, а також контакту з клієнтами. За таких умов актуалізується роль етичних принципів психологічної експертизи. Метою даної статті є визначення ключових етичних аспектів у психологічній діагностиці та експертизі. Психологічне тестування використовується у різних ситуаціях, що робить його одним із найбільш захоплюючих застосувань психології сьогодні. За результатами дослідження встановлено, що незалежно від того, чи йдеться про відбір працівників, чи намагання визначити, чи людина здорова, щоб постати перед судом, психологічне тестування викликає безліч юридичних та етичних проблем, зокрема конфіденційності та справедливості. У США для вирішення питання про кваліфікацію психолога, який може займатися тестуванням, прийняті закони про атестацію або ліцензування психологів. У більшості штатів висунуті наступні вимоги до фахівців: докторський ступінь з психології, наявність стажу роботи під керівництвом наставника і задовільне складання кваліфікаційного іспиту. В Україні етичний кодекс у психодіагностиці не наскільки поширений, як приміром у США. Етичні стандарти в Україні різні у різних професійних психологічних спільнотах, і ще потрібно докласти зусиль до створення єдиного етичного наративу, який би використовувався як у психологічній діагностиці, так і у психологічному консультуванні. Перспективами подальших досліджень є визначення специфіки етичних кодексів психологів, які працюють у галузі психологічної експертизи в Україні.

АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО ТА ВІТЧИЗНЯНОГО ДОСВІДУ ДОСЛІДЖЕННЯ РОМАНТИЧНИХ СТОСУНКІВ У ЛГБТІК СПІЛЬНОТІ

Олександр Конев — 2024-12-30

Анотація. У статті представлено комплексний та глибокий аналіз міжнародного та українського досвіду вивчення романтичних стосунків у ЛГБТІК спільноті, що підкреслює важливість розуміння різноманітних аспектів, які впливають на динаміку цих відносин у глобальному та локальному контекстах. У фокусі уваги авторів — соціальні, культурні, правові та психологічні чинники, які формують обличчя романтичних зв'язків, а також виклики, з якими стикаються представники ЛГБТІК спільноти в різних країнах. Особливу увагу приділено бар'єрам, що виникають внаслідок соціальної стигматизації, традиційних суспільних стереотипів та дискримінаційного тиску. Ці фактори значно обмежують можливості ЛГБТІК осіб у побудові відкритих, стабільних та здорових відносин, заважаючи їм повноцінно реалізувати свої потреби у коханні та партнерстві. Стаття підкреслює, що такі бар'єри не лише впливають на індивідуальне життя людей, але й формують загальну атмосферу у суспільстві, що заважає соціальній інтеграції та прийняттю. Крім того, аналізується важливість соціальної підтримки, яку надають родина, друзі та спільнота. Автори зазначають, що підтримка з боку близьких є критично важливою для збереження емоційного благополуччя ЛГБТІК пар, оскільки вона дозволяє долати виклики, пов'язані із зовнішнім тиском. У цьому контексті розглядається і роль правового визнання, включаючи легалізацію шлюбів, яка має вирішальне значення для зниження рівня дискримінації та створення сприятливих умов для соціальної адаптації. Легітимізація романтичних стосунків допомагає ЛГБТІК парам відчути себе більш прийнятими у суспільстві, забезпечуючи доступ до правових і соціальних ресурсів. Порівнюючи специфіку розвитку романтичних стосунків у ЛГБТІК спільнотах України та інших країн, стаття підкреслює, що соціальні зміни, правові ініціативи та культурні трансформації можуть суттєво впливати на формування відкритих і здорових відносин. Вивчення досвіду інших країн може стати цінним ресурсом для України, де підтримка ЛГБТІК спільноти залишається на низькому рівні. Загалом, стаття робить значний внесок у розуміння складності романтичних стосунків у ЛГБТІК спільноті, підкреслюючи важливість інтегрованого підходу, який враховує численні чинники, що впливають на ці відносини, та пропонує рекомендації для покращення умов життя ЛГБТІК осіб.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ ДО КОРУПЦІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Олексій Корнієнко — 2024-12-30

У статті аналізуються психологічні механізми та соціальні чинники, що сприяють формуванню толерантності до корупції в українському суспільстві. Особлива увага приділяється комплексному вивченню когнітивних, емоційних та поведінкових компонентів, які визначають психологічну готовність до сприйняття корупційних практик як прийнятного способу вирішення повсякденних проблем. Автор розглядає історичні передумови, які закріпили корупцію як соціальну норму, акцентуючи на впливі радянської спадщини та сучасних культурних патернів.

Дослідження висвітлює роль когнітивних викривлень, соціального научіння, групової динаміки, професійної деформації та емоційних чинників у створенні сприятливого середовища для толерантності до корупції. Зокрема, акцентується на механізмах раціоналізації, дифузії відповідальності та соціального порівняння, які дозволяють індивідам зберігати позитивний образ себе, незважаючи на участь у морально сумнівних діях. Увага приділяється також феномену "навченої безпорадності", що формує пасивність у протидії корупційним проявам, та культурним традиціям взаємодопомоги, які іноді виправдовують корупційні дії.

Автор наголошує, що низький рівень довіри до державних інституцій, економічна нестабільність та відсутність ефективних антикорупційних заходів сприяють нормалізації корупційної поведінки. Стаття пропонує шляхи подолання толерантності до корупції через впровадження освітніх програм, розвиток громадянської активності, підвищення рівня критичного мислення та формування антикорупційної стійкості.

Виявлені результати можуть стати основою для розробки комплексних психологічних інтервенцій, спрямованих на зниження толерантності до корупції на індивідуальному та суспільному рівнях, а також для створення ефективних програм профілактики. Це дослідження пропонує практичний внесок у боротьбу з корупцією та формування нового морально-етичного стандарту в українському суспільстві.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОГНІТИВНИХ ВИКРИВЛЕНЬ ТА ІХ ВПЛИВ НА ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У ПРОДАЖАХ

Олександр Лупаненко — 2024-12-30

Анотація; Стаття присвячена дослідженню методів аналізу психологічних систем і їхньому взаємозв’язку з когнітивними викривленнями. Основну увагу зосереджено на вивченні інтегрованих комерційних систем [5, 2017], які включають психологічні, поведінкові та когнітивні аспекти, що впливають на процеси ухвалення рішень у сфері продажів. Розглянуто взаємозв’язок між психологією інтегрованих комерційних систем та психологією продажів, що дозволяє виявити ключові механізми впливу когнітивних викривлень на підсистеми цієї системи. Особлива увага приділяється необхідності проводити аналіз інтеграції даних когнітивних викривленнь для підвищення точності прогнозів і розробки інноваційних методів оптимізації процесів у системі продажів.

Психологія інтегрованої комерційної системи [4, 2023] структурно охоплює три основні підсистеми: психологію продажів, психологію покупки та психологію товару. У статті акцентовано увагу на важливості аналізу кожної з підсистем окремо для глибшого розуміння їхніх особливостей і ролі у формуванні ефективних стратегій взаємодії з клієнтами. Виявлено, що існуючі методи аналізу прийняття рішень, попри їхню поширеність, мають низку недоліків у теоретичному аспекті, що ускладнює їхню адаптацію до практичних потреб.

Обґрунтована доцільність метода ранжирування когнітивних викривлень при ухваленні рішень про купівлю, та вплив зазначених підсистем як самостійних напрямів дослідження, що дозволяє отримати детальну інформацію про психологічні механізми впливу на ухвалення рішень у кожному з контекстів.

ОСОБЛИВОСТІ ЧАСОВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ ОСОБИСТОСТІ У ВИМУШЕНІЙ ЕМІГРАЦІЇ

Тетяна Моржевска — 2024-12-30

Анотація. У статті здійснюється теоретичний аналіз досліджень особливостей прогнозування часової перспективи особистості в умовах вимушеної еміграції. Виокремлено категорії вимушених мігрантів. Поняття «вимушена еміграція» в даній статті розуміється як потенційно критична життєва ситуація.

Виділено основні ознаки, що характеризують вимушену еміграцію як потенційно критичну життєву ситуацію, а саме: 1) еміграція як конкретная подія, що може проявлятись у виглядів труднощів в інтеграції минулого, когнітивних викривлень у теперішньому та прогнозування майбутнього як потенційно негативного; 2) ситуація невизначеності, що впливає на розуміння часової динаміки соціально-культурної та психологічної адаптації; 3) одночасне переживання процесу втрати попереднього образу життя та процесу переживання соціокультурної та психологічної адаптації в новому середовищі, що може стати причиною порушення часової перспективи та значного психологічного напруження; 4) індивідуально-суб’єктивні особливості у проходженні процесу еміграції через врахування характеристик особистості за віком, системою потреб, мотивацією, цінностями, життєвими цілями, прив’язаністю до рідної культури, рівнем домагань, рівнем володіння іноземними мовами, адаптаційним капіталом, матеріальним та соціальним статусом у рідній країні тощо; 5) індивідуальний баланс втрат та здобутків, що може проявлятись як посттравматичне зростання особистості, а життєстійкість бути одним з ключових чинників у прогнозуванні позитивного майбутнього у часовій перспективі особистості та стати ресурсом в інтеграції минулого та прийняття теперішнього в умовах різкої зміни місця проживання та зміни соціального статусу в іншій країні.

Наголошується, що питання часової перспективи розглядається у роботах українських та зарубіжних авторів, проте більшість цих досліджень фокусуються на ролі часової перспективи у прийнятті рішень, здійсненні конкретної поведінки та їх зв’язку з індивідуально-психологічними властивостями особистості та значно менше наукових праць присвячено дослідженню соціально-психологічних чинників їх виникнення. В даному дослідженні розглядається питання, як саме формується часова перспектива в умовах вимушеної еміграції та якими є особливості прогнозування часової перспективи особистості в ситуації термінової зміни місця проживання.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «СТОМАТОЛОГІЧНА ТРИВОГА» ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ЇЇ ВИНИКНЕННЯ

Микола Наумець — 2024-12-30

Анотація. Стоматологічна допомога посідає друге місце в усьому світі після терапевтичної за кількістю запитів. Разом з тим в цій сфері медичних послуг спостерігається висока конкуренція, що актуалізує необхідність підвищенні якості стоматологічної допомоги відповідно до гуманістичних підходів здійснення медичних маніпуляцій, оскільки пацієнти віддають перевагу тим стоматологічним установам і лікарям, в яких і з якими почувають себе більш комфортно, де їм надається більш якісна медична допомога. Серед чинників, які підвищують якість стоматологічного лікування, все більше підкреслюють роль психологічної складової, зокрема особливостей емоційної сфери особистості. Стаття присвячена теоретичному аналізу поняття «стоматологічна тривога» та побудові теоретичної моделі соціально-психологічних чинників її виникнення. Розглянуто дефініції поняття «стоматологічна тривога», «стоматологічний страх» та «дентофобія». Проаналізовані їх спільні та відмінні характеристики. Розроблено авторську модель соціально-психологічних чинників виникнення стоматологічної тривоги, яка включає три групи. По-перше, інтраособистісні чинники (стосуються безпосередньо особистості), до яких віднесли індивідуально-особистісні особливості, чинники, що пов’язані зі стилем життя, соціально-демографічні та професійні чинники. По-друге, інтерособистісні чинники (стосуються особистості в контексті її взаємодії з оточенням), які включають чинники, що пов’язані з попереднім досвідом отримання стоматологічних послуг, безпосередньо пацієнтом або його близьким оточенням, наявність чи відсутність підтримки з боку родини чи друзів, у разі необхідності проходження болісного, тривалого й коштовного процесу лікування. По-третє, екстраособистісні чинники (по’вязані з соціумом, в якому функціонує особистість), до яких віднесено чинники, що пов’язані з особистістю лікаря-стоматолога, чинники, пов’язані з клінікою, в якій надаються стоматологічні послуги, чинники, що пов’язані з війною в країні.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПСИХОЛОГІВ: КОГНІТИВНИЙ ТА ПОВЕДІНКОВИЙ АСПЕКТИ

Юрій Шинкаренко — 2024-12-30

Анотація. Статтю присвячено аналізу особливостей розвитку копінг-стратегій у процесі професійної підготовки майбутніх психологів із фокусом на когнітивному та поведінковому аспектах. У сучасних умовах високих вимог до психологічної підготовки фахівців особливого значення набуває формування стресостійкості та адаптаційного потенціалу через розвиток ефективних копінг-стратегій. Це дозволяє майбутнім психологам забезпечувати якісне виконання професійних обов’язків, долаючи виклики, пов’язані зі специфікою їхньої діяльності. У статті розкрито актуальність дослідження, обґрунтовано необхідність інтеграції розвитку копінг-стратегій у професійну освіту з огляду на високий рівень емоційного навантаження роботи психолога.

Проаналізовано сучасну наукову літературу, яка висвітлює зв’язок між особистісними рисами, соціальними впливами та специфікою навчального середовища у формуванні копінг-стратегій. Виокремлено ключові когнітивні й поведінкові компоненти цих стратегій, які відіграють значну роль у професійній ефективності та психологічному благополуччі фахівців. Обґрунтовано, що розвиток копінг-стратегій є важливим фактором запобігання емоційному вигоранню, що підкреслює їхню значущість у професійній підготовці майбутніх психологів.

У роботі використано методи теоретичного аналізу, порівняння, узагальнення та систематизації, що дозволило структурувати сучасні підходи до вивчення копінг-стратегій. Доведено, що професійна підготовка психологів має включати не лише здобуття теоретичних знань і практичних навичок, а й розвиток здатності до емоційної саморегуляції та адаптації до стресових ситуацій. Визначено змістовне наповнення когнітивного та поведінкового компонентів копінг-стратегій.

У результаті доведено, що результативність формування копінг-стратегій залежить від можливостей сучасної системи освіти враховувати когнітивні та поведінкові аспекти копінг-компетентності майбутніх фахівців. Окреслено конкретні методи та прийоми розвитку когнітивного та поведінкового компонентів копінг-стратегій у майбутніх психологів. Здійснене теоретичне дослідження формує ґрунтовну основу для подальшого вдосконалення психологічної освіти, спрямованої на підготовку стресостійких і професійно адаптованих фахівців.

Перспективи подальших досліджень пов’язані із вивченням динаміки розвитку когнітивного та поведінкового компонентів копінг-стратегій на різних етапах навчання, а також впливу на цей процес індивідуально-психологічних особливостей здобувачів психологічної освіти.

ГОТОВНІСТЬ ДО МАТЕРИНСТВА В УМОВАХ ВІЙНИ: ПСИХОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ

Наталія Шматко — 2024-12-30

Анотація. В даній статті здійснено теоретичний аналіз концепції готовності до материнства, з акцентом на психологічні, соціокультурні та психосоціальні аспекти цього феномену, які набувають особливої значущості в умовах військових конфліктів та кризових ситуацій. Зокрема, розглянуто взаємозв'язок між ціннісними орієнтаціями та готовністю до материнства, що є важливим чинником, який визначає не лише особисті переконання жінок, а й їхню здатність адаптуватися до нових умов життя. Враховано також вплив соціокультурних та емоційних чинників, що здатні змінювати психологічну стійкість жінок під час війни, впливаючи на рівень готовності до материнства.

В статті показано, що цінності, як загальні культурні та соціальні принципи, створюють основу для формування індивідуальних ціннісних орієнтацій, що, в свою чергу, визначають специфічні переконання та поведінкові установки жінок. Таким чином, ціннісні орієнтації впливають на рішення жінок щодо материнства, допомагаючи їм знайти сенс життя і напрямок руху у кризових ситуаціях.

У статті також розглядаються різноманітні міждисциплінарні підходи, такі як психологічний, соціологічний, культурологічний та філософський, які дозволяють глибше зрозуміти вплив соціокультурних чинників на готовність до материнства. Кожен з цих підходів дає унікальну перспективу для аналізу, що сприяє більш комплексному розумінню складних психологічних процесів, які визначають рівень готовності жінок до материнства в умовах війни. Феномен материнства в даній статті розглядається як багатовимірне явище, що охоплює не лише біологічні та соціальні чинники, а й культурні та духовні аспекти. Цей підхід є важливим для глибшого розуміння механізмів формування готовності до материнства в складних життєвих умовах, а також для розвитку теоретичних і практичних підходів у психології, соціології та соціальній роботі, що сприятиме підтримці жінок у складних соціальних умовах, зокрема, в умовах війни, наданню психологічної допомоги та формуванню стійкості до стресу в екстремальних ситуаціях.

Ключові слова: материнство, психологічна готовність, психологічна стійкість, готовність до материнства, психологічний вплив війни, цінності, ціннісні орієнтації, феномен материнства.

Формул: 0, рис.: 0, табл.: 0, бібл.: 11

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІКВІДНОСТІ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Ігор Румик — 2024-12-30

У статті досліджено природу економічних процесів і необхідність управління ресурсним потенціалом комерційних банків. Розглянуто теоретичні засади поняття «ресурсний потенціал» на основі вивчення наукової літератури. За допомогою абстрактно-логічного методу розкрито сутність дефініції «ресурсний потенціал». Доведено твердження про те, що, незважаючи на розвиток фінансової теорії, у тому числі про ресурсний потенціал, який має багату наукову історію, питання формування та використання ресурсного потенціалу та забезпечення ліквідності банківських установ в умовах війни наразі залишається проблематичним як у теоретичному, так і в прикладному аспектах. У зв’язку з цим встановлено актуальність дослідження та визначення напрямів удосконалення управління ресурсним потенціалом комерційних банків в Україні в умовах воєнного стану. Метою статті є дослідження особливостей функціонування системи управління ресурсним потенціалом і ліквідністю комерційних банків. Визначено підходи до формулювання цілей і завдань, принципи побудови, процес управління ресурсним потенціалом та його інструментарій в умовах воєнного стану. Проаналізовано ресурсний склад і структуру групи державних банків, групи іноземних банків і банків приватного капіталу, а також ефективність управління ресурсним портфелем і банківською ліквідністю. Встановлено, що стабільність і подальше зростання інвестиційної активності комерційних банків залежить від зростання та зміцнення ресурсного потенціалу, підкріпленого стабілізаційними зусиллями воєнного часу. Проаналізовано динаміку ресурсного потенціалу банків України за 2021-2023 роки. З використанням методу порівняльного аналізу виявлено, що загалом трирічні фінансові показники комерційних банків демонструють позитивну динаміку. Досліджено основні показники результатів діяльності банківської системи України у 2021-2023 роки. Оцінено у динаміці зміни показників ліквідності комерційних банків. Теоретичні та практичні результати дослідження дали змогу сформулювати рекомендації щодо підвищення ефективності управління ресурсами комерційних банків в умовах глобальних дисбалансів, невизначеності та російського вторгнення на територію України. Отримано результати, які підкреслюють важливість процесу управління ресурсним потенціалом і ліквідністю банків у сучасних умовах і необхідність продовження пошуків резервів ефективної діяльності.

ВПЛИВ АНАЛІТИЧНИХ ДАНИХ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Олександр Стеценко — 2024-12-30

У сучасному світі обсяги даних зростають з небаченою швидкістю, їх аналіз та використання стали ключовим фактором для розвитку підприємств різних галузей економіки. Однією з найактуальніших технологій, що дозволяють ефективно обробляти та аналізувати величезні обсяги даних, є Big Data. Встановлено, що її застосування дозволяє більш точно оцінити ризики та переваги різних стратегій, оптимізувати виробничі процеси, покращувати якість продукції та послуг, збільшувати ефективність маркетингових кампаній, визначати переваги та потреби споживачів, керувати ресурсами та бюджетами більш ефективно та багато іншого. Метою статті є дослідження впливу аналітичних даних на ефективність підприємств в контексті використання Big Data аналітики. При написанні роботи використовувалися методи наукового аналізу при дослідження теоретичних основ використання Big Data в діяльності підприємств, статистичні та економічні методи при аналізі тенденцій ринку Big Data та його структури і графічні і табличні методи для візуалізації отриманих результатів. У процесі написання статті визначено, що ефективною технологію аналізу великого обсягу даних є Big Data, яка дозволяє аналізувати великі обсяги інформації та проводити її аналітику. Визначено, що Big Data-аналітика має ряд переваг порівняно з традиційним аналізом даний, основною з яких є швидкість та релевантність отриманої інформації. Наступним було виділено основні технології Big Data, які використовуються компаніями при аналізі даних. Визначено, що використання Big Data в аналізі даних дозволить компаніями отримати переваги на ринку, що в підсумку позитивно вплине на їхні фінансові результати. Наведені приклади застосування Big Data в діяльності світових компаній та показана їхня ефективність. У підсумку нами була проаналізовано галузева структура застосування Big Data українськими компаніями та визначено, що дані технологій відкривають великі можливості перед українськими компаніями та позитивно впливатимуть на їхню конкурентоспроможність. У подальших наукових дослідженнях пропонується зосередити увагу на дослідженні використання Big Data в контексті маркетингу як перспективного розвитку на українському ринку технологій.

ІНВЕСТИЦІЙНІ ФОНДИ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Володимир Кузьмінський — 2024-12-30

Стаття присвячена комплексному аналізу ринку інвестиційних фондів в Україні, його сучасного стану, тенденцій розвитку та перспектив у контексті глобальних економічних викликів і можливостей. Зроблено акцент на структурі активів під управлінням (AUM) у 2019–2023 роках, ключових тенденціях, таких як зростання венчурних фондів, та впливі економічних, політичних і регуляторних факторів на цей сегмент фінансового ринку. Окремо розглянуто роль державних облігацій (ОВДП) як стабілізуючого елемента для фінансового ринку та основного інструмента інвестування в Україні. Дослідження висвітлює головні виклики, що стримують розвиток ринку інвестиційних фондів в Україні, серед яких недостатня довіра інвесторів, слабкість регуляторної бази, низький рівень фінансової грамотності, обмежений доступ до глобальних ринків капіталу та нестача диверсифікації активів. Вивчено регуляторні та структурні аспекти ринку на прикладі успішних кейсів з Польщі, Чехії, США та країн Західної Європи, які можуть бути адаптовані до українського контексту. Особлива увага приділяється значенню впровадження міжнародних стандартів, таких як Global Investment Performance Standards (GIPS), для забезпечення прозорості, підвищення конкурентоспроможності та інтеграції з міжнародними ринками. Також стаття розкриває вплив глобальних трендів на ринок інвестиційних фондів України. Зокрема, використання цифрових технологій і платформ для автоматизації управління активами, венчурні фонди, фонди нерухомості та інші. На основі аналізу було складено прогноз розвитку ринку інвестиційних фондів до 2025 року, з очікуваним збільшенням обсягу активів під управлінням до 700–750 млрд грн. Практичні рекомендації статті спрямовані на вдосконалення інвестиційного середовища в Україні через реформування регуляторної системи, запровадження нових інструментів, активізацію освітніх програм із фінансової грамотності, стимулювання залучення іноземних інвестицій і розвиток венчурного капіталу. Ці заходи мають забезпечити підвищення довіри інвесторів, розширення доступу до фінансових інструментів, інтеграцію українського ринку інвестиційних фондів у глобальну фінансову систему та зміцнення його позицій як ключового елемента національної економіки. Таким чином, стаття поєднує аналітичний підхід до вивчення ринку, аналіз міжнародного досвіду та рекомендації для стратегічного розвитку інвестиційних фондів в Україні в контексті глобальних викликів і можливостей.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ПРУДЕНЦІЙНОЇ ВАРТОСТІ В ОЦІНЦІ НЕРУХОМОГО МАЙНА

Віта Андрєєва — 2024-12-30

Однією із найважливіших економічних умов якісної трансформації України в європейський економічний простір, рівноправної інтеграції у світове економічне середовище є вимога стандартів Базельського комітету з банківського нагляду щодо запровадження та визначення пруденційної (попереджувальної) вартості активів компанії з точки зору їх забезпечення за зобов’язаннями компаній перед банківськими установами.

В роботі обґрунтовано доцільність запровадження практики країн Євросоюзу у вітчизняну практику оцінки альтернативних принципів пруденційних обмежень та засад оцінки їх ефективності на підставі дослідження основних цілей та засад «Базеля III» в оцінці вартості компанії. У зв’язку з цим, запропоновано впровадження універсального методу визначення пруденційної вартості нерухомого майна.

Одними з найголовніших цілей запровадження «Базеля ІІІ» в оцінку нерухомого майна в Україні є приведення банківського регулювання та нагляду до міжнародних стандартів оцінки, підвищення її спроможності протистояти сучасним викликам в умовах військового стану.

Даний процес також передбачає значну ґрунтовну, комплексну підготовчу роботу з боку державних органів і, в-першу чергу, з боку Національного банку України, на який покладено функції з державного регулювання банківської діяльності. Ця підготовча робота включає не лише внесення змін до нормативно-правової бази, а й вдосконалення та зміну засад регулювання та нагляду, розробку методичних засад оцінки ефективності «Базеля ІІІ», ризиковості вітчизняної банківської системи тощо.

Водночас, процес запровадження рекомендацій «Базеля ІІІ» в оцінці нерухомого майна не повинен бути відокремленим і має здійснюватись в межах стратегічних завдань та цілей розвитку вітчизняної незалежної оцінки. І саме цей аспект є найбільш актуальним для подальшого вивчення та дослідження.

У зв’язку з цим, авторами проаналізовано кілька підходів щодо визначення пруденційної вартості, яка не є ринковою, хоча може з нею збігатись. Запропоновано комплекс вимог щодо формування пруденційної вартості, дотримання яких дає змогу банку врахувати визначену вартість майна при розрахунку кредитного ризику.

В роботі досліджено альтернативні концепції змісту пруденційних обмежень щодо оцінки, для яких пруденційна вартість є актуальною, а також обґрунтовано доцільність дотримання пруденційних вимог через систему нагляду, рецензування та верифікацію оцінювача.

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Мирослава ГОФМАН — 2024-12-30

У статті досліджено теоретичні й практичні аспекти управління конкурентоспроможністю підприємств в умовах сучасного ринкового середовища, що характеризується високою динамікою, глобалізацією та економічною нестабільністю. Управління конкурентоспроможністю розглядається як комплексна задача, яка вимагає інтеграції інновацій, адаптації до змін зовнішнього середовища та ефективного використання ресурсів підприємства. Особлива увага приділена аналізу діяльності ПрАТ «Білоцерківський завод ЗБК», який є одним із лідерів у галузі виробництва залізобетонних конструкцій. Проведено детальний SWOT-аналіз підприємства, що дозволяє виявити його сильні сторони, такі як унікальність продукції, технічна досконалість, висока якість та оперативність виконання замовлень, а також окреслити загрози та можливості для подальшого розвитку.

У статті акцентується на необхідності впровадження стратегічного планування, що базується на використанні сучасних методів аналізу, зокрема стратегічної сегментації ринку, оцінки конкурентних переваг та розробки ефективних механізмів адаптації до умов невизначеності. Розглянуто ключові фактори, що впливають на конкурентоспроможність підприємства, серед яких: технічні параметри продукції, рівень інноваційності, якість обслуговування клієнтів, розвиток маркетингової стратегії та ефективність управлінських рішень. Зазначено, що для забезпечення стійкого розвитку підприємства необхідно реалізовувати комплексний підхід, який включає оптимізацію витрат, впровадження сучасних технологій, розширення асортименту продукції та активну взаємодію зі стратегічними партнерами.

У контексті діяльності ПрАТ «Білоцерківський завод ЗБК» виділено його переваги над конкурентами, зокрема унікальне обладнання, низький рівень зносу виробничих потужностей, а також наявність значних резервів для розширення ринків збуту. Показано, що підприємство значно перевершує своїх конкурентів за технічними характеристиками продукції, рівнем якості та ефективністю управління запасами. Водночас наголошується на необхідності вдосконалення маркетингової системи, проведення ринкових досліджень і розробки стратегій, спрямованих на зміцнення конкурентних позицій в умовах економічної нестабільності та зростання глобальної конкуренції.

Результати дослідження демонструють, що підвищення конкурентоспроможності підприємства можливе за рахунок реалізації стратегій, орієнтованих на довгострокове планування, інноваційний розвиток і посилення ринкових позицій. Впровадження таких стратегій сприятиме не лише стійкому економічному зростанню, а й забезпеченню конкурентних переваг у довгостроковій перспективі. Зроблено висновок, що активна взаємодія з клієнтами, адаптація до змін зовнішнього середовища та використання сучасних підходів до стратегічного планування є ключовими факторами успіху підприємства на сучасному етапі розвитку економіки.

ВПЛИВ ТРАНСМІСІЙНОГО МЕХАНІЗМУ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ НА КРЕДИТНІ ТА ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ

Олександр Сімаков — 2024-12-30

Анотація. У статті досліджено вплив основних показників монетарної сфери на капітальні інвестиції. Значна увага приділена аналізу аналітичних консолідованих балансів центрального та комерційних банків України. На основі складених балансів зроблено огляд грошової сфери та проаналізовано чинники впливу на широкі гроші. Продемонстровано відсутність тенденції до зниження відсоткових ставок за кредитами, незважаючи на зменшення інфляції та збільшення грошової маси. Встановлено, що кардинальне збільшення коефіцієнту ставки резервування чинить негативний ефект на показник мультиплікації грошей. Показано вплив змін у структурі кредитування та депозитів на стан та довіру до банківської системи країни. В статті відображена зміна співвідношення активів депозитарних корпорацій в бік зовнішнього сектору. Розкрито, що іноземні активи центрального банку стали визначальними в ієрархії чинників впливу на широкі гроші. Показано збільшення фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок монетарної складової. Проаналізовано рівень монетизації національної економіки і вказано на відставання динаміки широких грошей від динаміки ВВП. В результаті розроблено рекомендації з стимулювання інвестиційних процесів через активацію механізму монетарної трансмісії. Автором рекомендовано переорієнтування монетарної стратегії ЦБ з підтримки виключно курсу національної валюти і таргетування інфляції на кредитування реального сектору шляхом зниження облікової ставки та відсотків за депозитними сертифікатами із формуванням частини обов’язкових резервів у сертифікатах та кредитах на капітальні інвестиції озглянуто можливості подальших досліджень даної тематики в напрямку вивчення впливу змін відсоткових ставок на інвестиційні рішення економічних суб’єктів, а також створення неурядової некомерційної дорадчої організації із проведення об'єктивних знань з економічних досліджень.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ КОНКУРЕНТОЗДАТНИХ ЗАКЛАДІВ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ТА ЇХ ВИПУСКНИКІВ

Руслан Литовченко — 2024-12-30

У статті розглядаються теоретико-методологічні аспекти конкурентоспроможності закладів середньої освіти та їх випускників, що є надзвичайно актуальними в умовах глобалізації та швидких змін на ринку праці. Сучасні економічні процеси вимагають від освітніх установ високої гнучкості, здатності адаптувати освітні програми до нових вимог та підготовки випускників, здатних до швидкої адаптації в умовах конкуренції на ринку праці.

Актуальність теми дослідження полягає в необхідності аналізу факторів, що визначають конкурентоспроможність закладів середньої освіти та підготовку конкурентоспроможних випускників. Сучасна система середньої освіти стикається з викликами, які пов’язані зі швидкими змінами на ринку праці, розвитком нових технологій та потребою в адаптації навчальних планів до нових реалій. Зростаюча конкуренція між освітніми закладами вимагає від них не лише підвищення якості освіти, а й постійного оновлення педагогічних методик, інтеграції інноваційних підходів у навчальний процес.

Метою дослідження є визначення теоретичних основ конкурентоспроможності закладів середньої освіти, а також розробка методологічних підходів для підвищення конкурентоспроможності випускників у контексті їх підготовки до вимог сучасного ринку праці.

Автором встановлено, що важливою умовою для підвищення конкурентоспроможності є формування у випускників не лише професійних знань, а й таких особистісних якостей, як мотивація до постійного саморозвитку, здатність до креативного мислення та адаптації до змінних умов професійної діяльності.

На думку автора, перспективи подальших досліджень полягають у глибшому вивченні впливу конкретних методів навчання та інноваційних технологій на конкурентоспроможність випускників, а також у розробці механізмів, які дозволяють забезпечити ефективну взаємодію між освітніми закладами та ринком праці для забезпечення потреби в висококваліфікованих фахівцях.

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ І ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Андрій Ткачук — 2024-12-30

В умовах сучасних змін в соціально-трудовій сфері, зумовлених процесами діджиталізації праці, побудова дієвого соціально-економічного механізму ефективного розвитку і використання людського капіталу набуває особливої актуальності. Метою статті є дослідження концептуальних основ формування механізму ефективного розвитку і використання людського капіталу в умовах діджиталізації праці. Для досягнення цієї мети автором використано такі методи дослідження: аналізу і синтезу, абстрактно-логічний, індукції та дедукції, порівняльний аналіз, діалектичний метод та методи теоретичного узагальнення. Соціально-економічний механізм об’єднує відповідне нормативно-правове, організаційно-економічне та фінансово-економічне забезпечення й передбачає реалізацію таких основних завдань: розробка та реалізація державної програми розвитку і використання людського капіталу умовах діджиталізації; розвиток сучасної цифрової інфраструктури; імплементація міжнародних практик розвитку і використання людського капіталу; удосконалення нормативно-правового регулювання цифрової зайнятості; забезпечення державної підтримки бізнесу в сфері діджиталізації; подальший розвиток цифрових навичок працівників й впровадження інноваційних рішень в процеси управління людським капіталом; розширення доступності освіти та навчання в сфері цифрових технологій; фінансування досліджень і розробок у сфері новітніх технологій, які сприяють підвищенню ефективності праці та створенню нових робочих місць; заохочення компаній, які інвестують у розвиток людського капіталу та впровадження цифрових технологій. Перспективними напрямами подальших досліджень є визначення пріоритетних напрямів розвитку і використання людського капіталу в умовах діджиталізації праці та можливостей їх реалізації в умовах післявоєнної відбудови, аналіз нормативно-правового забезпечення для удосконалення регулювання цифрової зайнятості, а також змін, зумовлених поширенням практики використання рішень на базі штучного інтелекту в бізнес-процесах підприємств.

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Юрій Стусь — 2024-12-30

У статті ґрунтовно досліджуються ключові аспекти управління фінансовими ресурсами підприємства, які є основою його ефективного функціонування та розвитку в сучасних економічних умовах. Зокрема, акцентовано увагу на ролі фінансових ресурсів у забезпеченні стабільної діяльності підприємства, його здатності адаптуватися до зовнішніх викликів і змін ринкового середовища. Детально розглядаються основні методи та інструменти управління, які сприяють ефективному плануванню, моніторингу та оптимізації використання фінансових ресурсів.

Особлива увага приділяється впровадженню сучасних систем управлінського обліку, що дозволяють здійснювати систематичний аналіз фінансової інформації для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. У статті підкреслюється значення фінансового аналізу як інструмента оцінки поточного стану підприємства, виявлення можливих ризиків і резервів для покращення фінансової стійкості. Також обґрунтовано необхідність запровадження інноваційних підходів до управління фінансами, зокрема автоматизації процесів обліку та звітності, що сприяє підвищенню прозорості та оперативності управлінських дій.

Також у статті наведено практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення управлінських процесів у сфері фінансових ресурсів. Серед них – розробка стратегічних фінансових планів, оптимізація структури капіталу, ефективне управління ліквідністю та мінімізація витрат. Крім того, наголошується на важливості підвищення кваліфікації фінансових менеджерів, їх здатності аналізувати ринкові тренди та застосовувати сучасні фінансові інструменти.

Загалом, у роботі розкрито комплексний підхід до управління фінансовими ресурсами, який дозволяє забезпечити стійкість, конкурентоспроможність і довгостроковий розвиток підприємства в умовах сучасної ринкової економіки.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА: ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Віктор Алькема — 2024-12-30

У сучасному конкурентному середовищі ділова репутація є одним із ключових нематеріальних активів підприємств, що впливає на довіру споживачів, інвесторів та партнерів. Вона забезпечує економічну безпеку, сприяє сталому розвитку та формуванню конкурентних переваг. З огляду на значення репутації, зростає потреба в ефективних методиках її оцінки та управління. Стаття спрямована на систематизацію методичних підходів до оцінки ділової репутації підприємств, визначення їх впливу на економічну безпеку та сталий розвиток, а також розробку рекомендацій для інтеграції цих підходів у практику управління. У дослідженні застосовано змішаний підхід, що включає якісні методи (експертні оцінки, тематичні дослідження, інтерв'ю) та кількісні методи (опитування, регресійний аналіз, статистична оцінка). Використано тріангуляцію даних для підвищення надійності результатів. Ідентифіковано основні методичні підходи до оцінки ділової репутації: індикативний, ресурсно-функціональний, нечітко-логічний та експертний. Показано, що використання змішаних методів оцінювання дозволяє отримати комплексне уявлення про зв’язок репутації, економічної безпеки та сталого розвитку. Підтверджено, що підприємства з позитивною репутацією мають переваги у залученні капіталу, утриманні клієнтів та залученні висококваліфікованих кадрів. Інтеграція сталого розвитку в управління репутацією сприяє підвищенню її капіталу та зміцненню довіри зацікавлених сторін. Розробка більш точних інструментів для кількісної оцінки репутації, враховуючи динамічний характер бізнес-середовища. Поглиблене вивчення зв'язку між репутацією, цифровими технологіями та екологічними ініціативами. Ця стаття надає цінні рекомендації для підприємств, які прагнуть ефективно керувати своєю репутацією та забезпечувати довгострокову економічну стабільність.

НАПРЯМИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ПІДПРИЄМСТВ В СФЕРАХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ

Оксана Кириченко — 2024-12-30

У статті досліджено теоретико-методичні засади та практичні питання обгрунтування напрямів управління інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств в сферах інформаційних технологій та інновацій.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що на сучасному етапі цифровізації, діджіталізації питання управління інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств які працюють в сферах інформаційних технологій та інновацій є особливо актуальним та важливим адже вони належать до високотехнологічних організацій для яких нові технології, розробки, винаходи та самі процеси інформатизації, цифровізації є головними засобами здійснення їх функціонування і по суті змістом операційної діяльності, а тому мають важливу роль та значення.

Метою статті є дослідження напрямів управління інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств в сферах інформаційних технологій та інновацій. Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, системний підхід, структурний, процесний, адаптивний, комплексний, функціональний наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають у обґрунтуванні визначені напрямів управління інвестиційно-інноваційним забезпечення сфер інформаційних технологій та інновацій, що складаються із трьох основних ключових компонент: забезпечення державної підтримки та стимулювання цифровізації та інноваційної науково-технічної діяльності; сприяння у цифровізації, просуванні новостворених інновацій; формування та розбудови екосистеми цифрових інноваційних технологій комплексне, системне впровадження яких, дасть можливість перевести інноваційну діяльність на новий рівень високотехнологічного цифрового розвитку та забезпечить потужну інтеграцію, впровадження новостворених інновацій, зміцнити взаємозв’язок науки, освітньої сфери та виробництва і на його основі розбудувати нову потужну екосистему інновацій.

Перспективи подальших досліджень полягають у тому, що комплексне, системне впровадження обгрунтованих у цьому дослідження напрямів дасть можливість підняти інноваційну діяльність підприємств сфери ІТ та інновацій на новий рівень високо технологічного цифрового розвитку та забезпечити потужну інтеграцію, широке впровадження новостворених інновацій, та загалом зміцнити взаємозв’язок науки, сфери інформаційних технологій, освітньої сфери та виробництва.

ПРОБЛЕМАТИКА ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ЯК ІНДИКАТОР ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ БІЗНЕСУ

Зінаїда Живко — 2024-12-30

Стаття присвячена дослідженню проблематики ділової репутації як важливого інструмента економічної безпеки бізнесу. Метою дослідження є дефініція ролі ділової репутації як індикатору економічної безпеки бізнесу, а також аналіз проблем, що виникають під час її формування та підтримки. Дослідження спрямоване на ідентифікацію кардинальних факторів, що впливають на репутацію, та розроблення рекомендацій для підприємств щодо покращення їхньої репутаційної політики. Основними методами, використаними в дослідженні стали метода порівняльного аналізу, узагальнення, а також метод візуалізації для результатів дослідження. Розглянуто значення репутації в умовах зростаючої глобалізації та конкурентного змагання, а також їх вплив на довіру інвесторів, партнерів та споживачів. У сучасному бізнес-середовищі ділова репутація стає однією з ключових складових стійкого розвитку підприємства та забезпечення його конкурентоспроможності на ринку. У статті здійснено аналіз сучасних підходів до формування та управління діловою репутацією як на вітчизняному, так і на міжнародному рівні. Особливу увагу приділено вивченню інструментів, які використовуються для підвищення репутаційного капіталу, таких як соціальна відповідальність бізнесу, прозорість у веденні діяльності, інноваційний розвиток та ефективне управління комунікаціями. Визначено, що успішне формування ділової репутації передбачає не лише запровадження відповідних заходів у межах компанії, але й активну взаємодію з зовнішніми стейкхолдерами. Крім того, розглянуто вплив репутації на економічну безпеку бізнесу, зокрема на можливість залучення фінансових ресурсів, управління ризиками та забезпечення стійкості підприємства в умовах кризових ситуацій. Наголошено, що негативна репутація може призводити до серйозних фінансових втрат, втрати довіри з боку інвесторів та партнерів, а також ускладнення виходу на нові ринки. Тому важливим завданням компаній є формування системи управління репутацією, яка б забезпечувала постійний моніторинг, оцінку та корекцію репутаційних ризиків. Стаття також містить рекомендації щодо покращення репутаційної політики підприємств та заходів для підвищення їхньої економічної безпеки. Запропоновано низку практичних рекомендацій, які включають удосконалення корпоративної культури, підвищення прозорості та етичності у веденні бізнесу, активізацію соціальних проектів, спрямованих на підтримку місцевих громад. Визначено, що цілеспрямовані дії у напрямку покращення репутації здатні не лише зміцнити позиції компанії на ринку, але й забезпечити їй тривалу економічну стійкість.

ФУЛФІЛМЕНТ & ЛОГІСТИКА – ІННОВАЦІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДЛЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ У СИСТЕМІ ІНТЕРНЕТ-ТОРГІВЛІ

Олександр Сумець — 2024-12-30

Анотація. Стаття присвячена опису інтегративного ефекту від поєднання фулфілменту і логістики при обслуговуванні клієнтів в системі Інтернет-торгівлі.

Метою дослідження є встановлення логістичних операцій фулфілмент-процесу обслуговування клієнтів у системі електронної комерції в загальній моделі його поетапної реалізації на підприємствах роздрібної торгівлі.

На основі аналізу наукових джерел та бенчмаркінгу міжнародного досвіду була обґрунтована важливість аналізу логістичних операцій фулфілмент-процесу обслуговування клієнтів у системі Інтернет-торгівлі. Вказано на сутність фулфілменту, його роль, основні та допоможні функції. З метою забезпечення ефективного впровадження процесу фулфілменту на підприємствах була сформована поетапна модель реалізації через систему взаємозв’язків від продавця до покупця. На основі бенчмаркінгу міжнародного досвіду провідних компаній-лідерів були узагальнені переваги та недоліки, які варто враховувати в процесі побудови логістичних операцій фулфілмент-процесу обслуговування клієнтів у системі Інтернет-торгівлі. Сформульовані пропозиції щодо подальшого розвитку фулфілменту для підвищення рівня конкурентоспросможності та прибутковості в умовах швидкого прогресу та зростання на ринку.

Формалізовано та удосконалено модель поетапної реалізації процесу фулфілменту в системі “продавець-покупець” з урахуванням логістичних операцій. Дана модель надасть можливість підвищити рівень сервісного обслуговування покупців та досягти економії у довгостроковій перспективі.

Описані особливості формування логістичних операцій фулфілмент-процесу обслуговування клієнтів будуть корисними практикам-підприємцям, які займаються розвитком онлайн-торгівлі та знаходяться в пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності.

Ключові слова: електронна комерція, онлайн-замовлення, Інтернет-торгівля, фулфілмент, конкуренція, логістичні операції.

Формули: 0, рис.: 2, табл.: 3, бібл: 23.

КОМУНІКАЦІЙНІ ЛАНЦЮГИ У РОЗБУДОВІ ЕКОСИСТЕМИ КЛАСТЕРУ

Сергій Філатов — 2024-12-30

В умовах воєнного стану для національної економіки України важливою проблемою є пошук шляхів співпраці та комунікацій великих промислових підприємств, бізнесових структур, малих та середніх підприємств (МСП), наукових та освітніх установ, державного сектору і органів самоврядування. Однією з прогресивних форм співпраці суб'єктів ринку є кластери .З розвитком інноваційних екосистем та забезпечення сталого розвитку регіонів України актуальною проблемою стає продуктивний взаємозв’язок між учасниками кластеру. Бізнес екосистема передбачає: мультиплікацію вартості бізнесу; вигоду для всіх учасників; зв’язки, які підтримуються ідеєю. Основні гравці екосистеми створюють спільні активи, які жоден із них не зміг би створити, діючи поза системою. Використання ефективних комунікацій стейкхолдерів в екосистемі кластеру буде сприяти розвитку співпраці та здорової конкуренції. Саме тому метою даної роботи виступає питання дослідження узагальненого підходу до використання ефективних комунікацій в екосистемі кластеру. Враховуючи напрямок розвитку України до вступу в ЄС та вимоги сучасного глобального світу, в статі розглянуті моделі екосистем бізнесу та різних організацій стосовно їх стресостійкості до криз і невизначенностей, гнучкості для розвитку і удосконалення та на основі цих моделей побудувати можливі необхідні комунікаційні ланцюги в екосистемі кластеру. В рамках дослідження було розроблено узагальнений підхід до використання ефективних комунікацій, а саме визначено комунікаційні інструменти поетапного формування екосистеми кластеру із застосування сучасних вимог критеріїв європейської моделі досконалості EFQM. Вибір цих інструментів базується на практичному досвіді експертів та аналізі практичної роботи при консультуванні організацій при розбудові екосистем кластерів авторами цієї статті. Визначена послідовність запропонованих інструментів утворює наскрізний комунікаційний ланцюг, який може слугувати основою для конкретних практичних випадків, ситуацій, обставин в залежності від потреб екосистеми кластеру. Визначено основні якості роботи кластерних менеджерів (координаторів) для успішності реалізації визначених комунікаційних ланцюгів екосистеми кластеру

КОМУНІКАТИВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: БАР'ЄРИ КОМУНІКАЦІЙ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІЗАЦІЙ

Олександр Сумець — 2024-12-30

Анотація. Стаття присвячена актуальній темі – дослідженню бар’єрів комунікації персоналу організацій.

Початок нинішнього століття характеризується потужними змінами в політиці, економіці, технологіях, а також інтенсивними змінами як національних, так і міжнародних ринків. Все це накладає відбиток на людей і в морально-психологічному аспекті, і в соціо-культурному. Як результат це позначається на їхній поведінці при виконанні своїх трудових обов’язків. Експерти відзначають, що за останні роки кількість конфліктів на роботі має тенденцію до збільшення. Це пояснюється пережитою пандемією та нинішньою війною, погіршенням якості життя та великими вимогами до працівників з боку роботодавців. До цього переліку слід ще додати і наявність практично в кожному колективі бар’єрів, що виникають у процесі комунікацій. Кожен керівник розуміє цю проблему і намагається вирішити у той чи інший спосіб. То ж, щоб ці рішення були ефективними і результативними актуальність дослідження, аналізу і оцінки бар’єрів комунікації між співробітниками організацій не викликає сумнівів і вимагає дальшого ґрунтовного дослідження.

Метою дослідження є систематизація бар’єрів комунікації, що виникають у процесі професійної діяльності персоналу організацій різної галузевої належності й форми власності, та надання рекомендацій щодо їх подолання.

У статті розглянуто сучасні погляди науковців щодо трактування поняття «комунікативний бар’єр». Задекларована авторська точка зору щодо правильної назви дефініції «комунікативні бар’єри». Запропоновано використовувати назву «бар’єри комунікації». Це важливо для того, щоб не виникало плутанини при систематизації бар’єрів комунікації, що виникають у процесі професійної діяльності персоналу організацій.

Визначені бар’єри комунікацій, які найчастіше виникають між працівниками підприємств, фірм і компаній. Виконано систематизацію бар’єрів комунікації, надано їх стислу характеристику. Сформульовано рекомендації щодо подолання бар’єрів комунікації у процесі професійної діяльності персоналу організацій.

Виконано оцінювання частоти виникнення бар’єрів комунікації в закладах охорони здоров’я. Встановлено, що серед медичного персоналу більш за все виникають особистісні та організаційні бар’єри комунікацій. З метою уникнення бар’єрів комунікації запропоновано запровадження в організаціях психологічної підтримки персоналу.

КОРПОРАТИВНЕ ВОЛОНТЕРСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ ЛОЯЛЬНІСТЮ СТЕЙКХОЛДЕРІВ ОРГАНІЗАЦІЇ

Олена Наумова — 2024-12-30

У статті досліджено важливість застосування корпоративного волонтерства, як одного з інструментів управління лояльністю стейкхолдерів організації. Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена поточною економічною ситуацією в Україні, яка в загальному може бути охарактеризована терміном «ресурсна криза». Складовими такої кризи, зокрема, є війна, зниження ділової активності організацій, негативна ситуація на ринку праці України, падіння купівельної спроможності населення, проблеми в енергетичній сфері та інше. Зазначені фактори вимагають від організацій запровадження нових інструментів та практик щодо підвищення лояльності стейкхолдерів, а також управління цією лояльністю. Метою даної статті є дослідження явища корпоративного волонтерства, саме як управлінського інструмента, який організації можуть застосовувати при стратегічному плануванні, а також в своїй повсякденній діяльності для управління лояльністю стейкхолдерів. Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, методи систематизації та узагальнення, метод опитування. Отримані наукові результаті полягають у поглибленні теоретичних засад щодо впливу корпоративного волонтерства на лояльність стейкхолдерів організації. Запропоновано альтернативні варіанти визначення термінів «інструмент управління лояльністю» та «корпоративне волонтерство». Обґрунтовано твердження, що корпоративне волонтерство є інструментом управління лояльністю стейкхолдерів організації. Виявлено напрями впливу корпоративного волонтерства на досягнення організацією стратегічних цілей. Виконано порівняльний аналіз інструменту управління лояльністю та корпоративного волонтерства. Систематизовано за результатами опитування 100 респондентів інструменти управління лояльністю клієнтів та працівників організацій. Перспективи подальших досліджень полягають в поглибленому аналізі впливу корпоративного волонтерства на лояльність стейкхолдерів організації, розробці методичних рекомендацій щодо використання корпоративного волонтерства як інструменту управління лояльністю стейкхолдерів організації серед малих та середніх організацій.

РОЛЬ КАДРОВОГО АУДИТУ В РИЗИКООРІЄНТОВАНОМУ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ

Оксана Панченко — 2024-12-30

У сучасному бізнес-середовищі підприємства кадровий аудит виступає ключовим інструментом, який дозволяє виявляти, оцінювати та знижувати ризики, пов'язані з людським капіталом. Особливо важливим цей інструмент стає в умовах цифрової трансформації, яка змінює підходи до управління персоналом і вимагає інтеграції інноваційних методів. Основною метою статті є аналіз ролі кадрового аудиту в забезпеченні ефективного ризикоорієнтованого управління підприємством. Дослідження спрямоване на визначення впливу кадрового аудиту на зниження ризиків у сфері управління персоналом, підвищення ефективності кадрових процесів і сприяння досягненню стратегічних цілей організації. Для досягнення поставлених цілей використано такі методи: теоретичне узагальнення, абстрактно-логічний, метод візуалізації, аналізу та синтезу. Стаття ґрунтується на систематизації сучасних підходів до кадрового аудиту як важливого інструменту ризикоорієнтованого управління. Автором визначено ключові ризики, що виникають у сфері управління персоналом, зокрема: невідповідність компетенцій вимогам ринку; високий рівень плинності кадрів; неефективна структура управління персоналом; ризики, пов'язані з цифровізацією, включаючи кіберзагрози та низький рівень цифрових навичок персоналу.Розглянуто основні інструменти ідентифікації ризиків, такі як SWOT-аналіз, KPI та HR-аналітика. SWOT-аналіз дозволяє оцінити загальний стан кадрової політики, KPI забезпечує кількісну оцінку ефективності HR-процесів, а HR-аналітика сприяє глибокому аналізу даних і прогнозуванню ризиків. Автором запропоновано рекомендації щодо підвищення ефективності кадрового аудиту, зокрема:інтеграція сучасних цифрових платформ і технологій; навчання персоналу для роботи з інструментами HR-аналітики та KPI;постійний моніторинг ефективності HR-процесів. Майбутні дослідження мають зосередитися на розробці уніфікованих методик оцінки ризиків у сфері управління персоналом, інтеграції інноваційних інструментів у кадровий аудит і вивченні впливу цифрових трансформацій на HR-процеси. Окрему увагу слід приділити кібербезпеці та захисту персональних даних у контексті зростаючого використання HR-аналітики.

РОЗВИТОК ЛІДЕРСТВА В УПРАВЛІННІ ПРОЄКТНИМИ КОМАНДАМИ

Олег Мушинський — 2024-12-30

У статті розглянуто еволюцію ролі лідерства в управлінні проєктними командами, зокрема в контексті agile-середовища. Актуальність теми зумовлена трансформацією робочого середовища, зростанням популярності гібридних робочих моделей та необхідністю адаптації лідерських підходів до нових умов. Відсутність традиційного ієрархічного лідера в agile-командах потребує запровадження нових ролей, які сприяють продуктивності, мотивації та інноваціям. Мета дослідження полягає у визначенні функцій координатора команди проєкту як ключової ролі, що забезпечує формування комфортного середовища діяльності команди. Методологія дослідження включає аналіз сучасних концепцій лідерства, порівняльний аналіз agile-підходів, системний підхід та теорія управління проєктами. Отримані наукові результати полягають у виявлені стилів лідерства: служіння, розподілене, спільне та надихаюче, які застосовуються цілісно в управлінні командами; визначено ключові функцій координатора команди на основі аналізу agile-підходів; сформовано модель створення комфортного середовища діяльності, що описується тріадою «безпека-довіра-благополуччя. Теоретичне значення дослідження, полягає в уточненні ролі та функцій лідерства в проєктному менеджменті та у визначенні ключових чинників управління командами. Перспективи подальших досліджень полягають у вивчені можливості використання HR-технологій в діяльності координатора команди та дослідити методи підтримки благополуччя в умовах тривалих кризових ситуацій.

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ДІДЖІТАЛІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ, В УКРАЇНІ

Максим Рожок — 2024-12-30

У статті досліджено наукові підходи до управління інноваційною діяльністю підприємств в умовах діджіталізації бізнесу, в Україні.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що загальносвітові технологічні, суспільно-економічні зміни, розробка, впровадження та перехід до технологій Четвертої промислової революції, Індустрії 4.0. та динамічний рух до формування нової цифрової економіки, цифрового суспільства пришвидшують діджіталізацію всіх сфер життя. Проте процеси діджіталізації потребують обгрунтування теоретико-методичних засад які формують підгрунтя їх розбудови та впровадження.

Метою статті є дослідження наукових підходів до управління інноваційною діяльністю підприємств в умовах діджіталізації бізнесу, в Україні.

Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, спостереження, порівняння; системний, комплексний, структурний, проектний логічно-діалектичний, змістовно-суб’єктний методологічні підходи.

Отримані наукові результати полягають у обгрунтуванні доцільності імплементації всього комплексу наукових підходів до розбудови системи та впровадження управління інноваційною діяльністю підприємства, що дасть можливість вирішити проблеми, які гальмують розробку і впровадження інновацій в умовах діджіталізації та забезпечать ефективний інноваційний розвиток бізнесу. Застосування наукових підходів, принципів, функцій, методів та інструментів управління дасть можливість раціонально використовувати та примножувати людський капітал, його знання і здатність до генерування ідей, створення розробки та реалізації інновацій. Таким чином, управління інноваційною діяльністю забезпечує економічне зростання бізнесу і значною мірою формує рівень, результати соціально – економічного розвитку країни загалом.

Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності обгрунтування принципів, функцій, механізмів, методів які формуватимуть систему управління інноваційною діяльністю підприємств, комплексне поєднання яких дасть можливість для розбудови та управління інноваційною діяльність підприємств в умовах діджіталізації, переходу на цифрові форми та формати процесів здійснення операційної, виробничої, фінансово-господарської, інноваційної діяльності підприємств, діджіталізації ринкових комунікацій у взаємодії із зовнішніми стейкхолдерами, що загалом здатне забезпечити зростання ефективності діяльності підприємств, продукування та впровадження інновацій.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ КОМПАНІЇ

Кирило Моісеєв — 2024-12-30

Анотація. У сучасному світі, що постійно змінюється, життєздатність компанії стає критично важливим чинником успішного ведення бізнесу. В умовах економічної невизначеності, військових конфліктів, пандемій та технологічних структурних змін компанії повинні залишатися життєздатними та вміти адаптуватися до нових викликів, виявляючи гнучкість і інноваційність. Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю виявлення стратегій, які забезпечать стійкість і успіх компаній у таких умовах у довгостроковій перспективі. У статті досліджуються концептуальні аспекти життєздатності організацій через призму ідей Портера, Друкера та Крістенсена, що дозволяє сформулювати комплексне визначення цієї властивості компаній. Метою дослідження є аналіз та інтеграція ідей, які сприяють підвищенню життєздатності компаній. Методологія дослідження передбачає систематизацію та критичний аналіз теоретичних концепцій, а також практичних кейсів, що ілюструють успішні приклади реалізації зазначених стратегій. Окрему увагу приділено аналізу стратегіям відмови, постійного підвищення продуктивності, використання можливостей та інновацій, які постулюють ключові ідеї Друкера. У результаті дослідження були виявлені основні чинники, що впливають на життєздатність компанії, серед яких: здатність адаптуватися до змінюваних умов ринку, вміння виявляти та використовувати нові можливості, а також готовність до інновацій. Зосередження на можливостях, а не на проблемах, та систематичне вдосконалення процесів можуть стати рушійними силами для компаній, які прагнуть досягти успіху в умовах постійної зміни. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці практичних рекомендацій для компаній різних галузей щодо імплементації вищезазначених стратегій. А також в розкритті ролі антикризового управління в забезпеченні життєздатності компаній через призму ідей, розглянутих в статті.

МЕТОД ФОРМУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ КОМАНД ПРОЄКТІВ ТВОРЧОЇ СФЕРИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Ірина Рибалко — 2024-12-30

Анотація. Стаття присвячена теоретико-методичним аспектам розробки методу формування раціональних команд проєктів творчої сфери в умовах невизначеності шляхом відбору кандидатів до проєктної команди з урахуванням показників їх ступеня ризикованості. Актуальність та необхідність даної розробки викликана потребою забезпечити менеджерів арт-проєктів дієвим інструментарієм для відбору кандидатів до команди проєкту. Аналіз моделей та методів управління командою проєктів, що включає етап вибору кандидатів і формування команди, показав, що виконавцями даних проєктів є творчо обдаровані особистості, які мають свої психологічні аспекти, відмінні від психології раціональних людей. До цієї категорії потрібен інший підхід. Крім того, творча сфера має свою специфіку, яка відображається на процесі реалізації арт-проєктів. Всі ці фактори викликають додаткові ризики, які значно знижують відсоток успішно реалізованих арт-проєктів. Зважаючи на важливість мистецтва і творчої сфери на соціально-економічний розвиток країни, менеджери арт-проєктів потребують моделей та методів, що допоможуть їм мінімізувати кількість ризиків та/або їх наслідки і підвищити відсоток успішності проєктів. Розробка даного методу ґрунтується на концепції, що менеджер має усвідомити і прийняти до уваги те, що ризики не завжди виникають окремо один від одного. Здебільшого ризики можуть поєднуватися, утворюючі нові ризикові ситуації, та/або один ризик може викликати чи підсилити імовірність настання або вплив іншого ризику. Дана ідея відображена автором в концептуальній моделі «Палітра», яка стала поштовхом для розробки математичної моделі з алгоритмом розрахунку ступеня ризикованості з урахуванням пов’язаності ризиків через джерела їх походження. Метод формування раціональних команд ґрунтується на відборі кандидатів з мінімальними показниками ступеня ризикованості.

СУТНІСТЬ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ПІДПРИЄМСТВ

Сергій Рожок — 2024-12-30

У статті досліджено сутність процесів управління інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств. Актуальність теми полягає у необхідності дослідження сутності процесів управління інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств, оскільки здійснення інноваційної діяльності, яка забезпечує підприємству відповідний розвиток, залежить від можливостей залучення і достатності необхідних для цього фінансово-інвестиційних та інноваційних ресурсів у вигляді фінансового, інвестиційного капіталу; створених, залучених чи отриманих технологій, техніки, обладнання; інтелектуальних нематеріальних активів; матеріальних ресурсів та безумовно, кадрового ресурсу відповідної кваліфікації, компетентності, здатного ефективно ці ресурси використовувати, планувати, впроваджувати інноваційні процеси та загалом здійснювати управління інноваціями.

Метою статті є дослідження сутності процесів управління інвестиційно-інноваційним забезпеченням підприємств.

Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, спостереження, порівняння; системний, ресурсний, історичний, комплексний, логічно-діалектичний методологічні підходи.

Отримані наукові результати полягають у дослідженні сутності та управління інвестиційно-інноваційною діяльністю, забезпечення зростання підприємств на засадах впровадження інвестиційно-інноваційних проектів, що потребує здійснення ефективних змін в структурі управління підприємством та використання широкого кола підходів, методів управління та їх інструментарію, притаманних функціональним напрямам інвестиційного інноваційного менеджменту, поєднання традиційної управлінської системи та інноватизації, застосування методологій управління проектами, зростання гнучкості, ефективності управління ресурсами та зміцнення ресурсного потенціалу, впровадження інструментарію управління ризиками та можливості своєчасного та адекватного управління змінами в управлінні підприємствами.

Перспективи подальших досліджень полягають у визначенні чинників успіху інвестиційно-інноваційної діяльності, де найбільш вагомими складовими готовності підприємств до впровадження змін є наявність у них власних фінансових ресурсів для впровадження такої діяльності, реальна можливість залучення для здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності інвестиційних ресурсів із зовнішніх джерел, наявність інвесторів та їх зацікавленість в інвестуванні та формування, розбудова середовища, ринку, інфраструктури інноваційної діяльності для взаємодії всіх учасників інвестиційно-інноваційних процесів.

МЕДІАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ВИРІШЕННЯ СПІРНИХ ПИТАНЬ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЛІСОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ

Інна Доляновська — 2024-12-30

Конфліктність виступає невід'ємним складником взаємодії людини із навколишнім природним середовищем. У сучасному соціумі визначальна роль належить державному управлінню як регулятору політичної, соціальної, економічної та інших сфер суспільного життя. Вплив людини на природне середовище набуває глобальних вимірів, виникає ряд питань, пов’язаних не тільки із охороною природних ресурсів та попередження забруднення навколишнього середовища, а й обережного та раціонального використання, споживання природних ресурсів також. В основу взаємодії людини та використання такого виду природного ресурсу як ліси, покладено реалізацію потреб та інтересів, які нерідко носять взаємовиключний характер: з одного боку – задоволення економічних потреб користувачів лісовою галуззю, а з іншого – потреб екологічних і спрямованих на забезпечення цілісності даної екосистеми, її охорони та відтворення лісових природних ресурсів. Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що природа конфліктів у сфері державного управління загалом, а у сфері управління лісовим господарством зокрема, ускладнюється наявністю владних повноважень у органів управління, тому комунікації та діалог із державними службовцями вкрай складний, подекуди і неможливий. Альтернативні засоби вирішення конфліктів, зокрема медіації як інструменту діалогу та комунікації, може запобігти виникненню або розв’язанню вже існуючих конфліктів у сфері управління лісовим господарством. Метою дослідження є огляд особливостей державного управління сферою лісового господарства та з’ясування можливостей медіації як альтернативного способу вирішення спірних питань, які виникають під час здійснення даного виду управління. Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, а також комплексний, функціональний методи, аналіз наукової літератури з питання статті. Отримані наукові результати полягають у з’ясуванні причин виникнення конфліктних ситуацій під час взаємодії уповноважених підприємств по реалізації лісової продукції із посередниками та покупцями, обґрунтуванні доцільності та ефективності застосування альтернативних судовому розгляду методів вирішення конфліктів, зокрема медіації, формуванні рекомендацій з просування альтернативних методів вирішення конфліктів у сфері державного управління лісової галуззю, їх популяризації та стимулювання учасників даних відносин до широкого використання таких інструментів. Перспективами подальших досліджень є популяризація нетрадиційних або альтернативних судовим рішенням інструментів вирішення конфліктних питань у різних сферах державного управління, а саме: з’ясування природи державного управління, статусу суб’єктів державного управління у різних його сферах, критеріїв медіабельності вирішення спорів, де однією зі сторін виступає суб’єкт, наділений владними повноваженнями у тій чи іншій сфері державного управління.

МЕХАНІЗМИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ У СФЕРІ DEFENSE TECH: КЛЮЧОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ВИКЛИКИ

Ігор Окунєв — 2024-12-30

У статті досліджуються основні механізми вирішення конфліктів у сфері оборонних технологій (defense tech), що мають стратегічне значення для національної та глобальної безпеки. Швидкий розвиток оборонних технологій, включаючи впровадження штучного інтелекту, автономних систем та інших інновацій, створює нові можливості, але водночас породжує численні виклики, серед яких конфлікти між державними органами, приватними компаніями та міжнародними організаціями.

Метою роботи є аналіз існуючих механізмів вирішення конфліктів у сфері defense tech, визначення основних тенденцій і викликів, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення регуляторних і етичних підходів. Для цього використано системний аналіз, методи порівняння й узагальнення, а також аналіз нормативно-правової бази, яка регулює використання оборонних технологій.

Результати дослідження свідчать, що ключовими механізмами врегулювання конфліктів у defense tech є регуляторні інструменти, міжнародне співробітництво, медіація та інноваційні технологічні платформи. Регуляторні інструменти формують правові рамки для використання новітніх технологій, тоді як міжнародне співробітництво сприяє уникненню ескалації конфліктів через діалог між державами. Інноваційні підходи, як-от використання штучного інтелекту для моніторингу ризиків чи блокчейн-технологій для забезпечення прозорості контрактів, мають значний потенціал для зниження конфліктів.

Аналіз також виявив ключові тенденції у сфері оборонних технологій: посилення етичних стандартів і соціальної відповідальності, інтеграція передових технологій та зміцнення міжнародного регулювання. Однак основними викликами залишаються технологічна нерівність, етичні дилеми, обмеження доступу до конфіденційних даних і проблеми національної безпеки. Швидкий технологічний розвиток підсилює дисбаланс у доступі до оборонних технологій між країнами, що може спричиняти нові міжнародні конфлікти.

Подальші дослідження можуть зосередитися на розробці регуляторних підходів, які враховують розвиток штучного інтелекту, автоматизованих систем та аналіз великих даних. Важливим напрямком є дослідження моделей співпраці між державними й приватними структурами, а також впровадження етичних стандартів для мінімізації конфліктів у сфері оборонних технологій.

ТЕХНІКИ ТА ІНСТРУМЕНТИ МЕДІАЦІЇ В ТРУДОВИХ КОНФЛІКТАХ

Євген Василенко — 2024-12-30

У статті проведено комплексний аналіз інструментів та технік медіації, які можуть ефективно застосовуватися у врегулюванні трудових конфліктів з метою підвищення продуктивності та оптимізації робочих процесів. Серед основних напрямів дослідження розглядаються фасилітаційні техніки, що включають активне слухання, емпатичне сприйняття та використання відкритих питань для створення сприятливого середовища для обговорення. Значну увагу приділено також комунікаційним технікам, таким як нейтральне перефразування, структурований діалог та подолання бар’єрів у спілкуванні, що допомагає сторонам конфлікту краще зрозуміти один одного та досягти компромісу. Окремий акцент зроблено на техніках управління емоціями, зокрема на методах розвитку емоційної стійкості, емпатії та підтримки, які сприяють зниженню рівня напруги під час конфлікту та забезпечують більш конструктивний підхід до його вирішення. У статті проаналізовано, як такі інструменти можуть позитивно впливати на корпоративну культуру, створюючи атмосферу довіри та підтримки, що, у свою чергу, сприяє зниженню текучості кадрів та підвищенню рівня задоволеності працівників. Окрім цього, автори наголошують на важливості інтеграції інноваційних медіаційних практик у стратегічні HR-процеси для покращення ефективності комунікації та зміцнення робочих взаємин у великих і малих командах. Результати дослідження свідчать про значний вплив медіаційних технік на підвищення ефективності робочих процесів завдяки зниженню рівня конфліктності на робочому місці. Запропоновано рекомендації для HR-фахівців та менеджерів з управління персоналом, які включають поради щодо інтеграції медіаційних підходів у політику управління конфліктами на підприємствах. Стаття буде корисною для науковців та практиків у галузі менеджменту, які прагнуть покращити робочу атмосферу та підвищити ефективність діяльності організації за допомогою сучасних методів медіації.

КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ І ШЛЯХИ ЗМЕНШЕННЯ РІВНЯ НЕПРАЦЮЮЧИХ АКТИВІВ БАНКУ З ІНОЗЕМНИМ КАПІТАЛОМ ПРОТЯГОМ 2014-2023 ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

Олександр Алефіренко — 2024-12-30

Стаття присвячена детальному вивченню підходу до управління непрацюючими активами, який застосовано менеджментом АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (надалі – Банк) на протязі періоду 2014-2023рр. Дослідження базується на аналізі щорічної аудиторської звітності фінансової діяльності і управління Банку, статистичних даних Національного Банку України щодо динаміки частки непрацюючого кредитного портфелю банків України, інтерв’ю топ менеджменту Банку. Мета дослідження – з’ясувати і висвітлити ключові аспекти і шляхи зменшення рівня непрацюючих активів Банку для подальшої імплементації ефективного досвіду враховуючи сучасні умови процесів глобалізації. Для написання статті та проведення досліджень були використані наступні методи: теоретичного узагальнення – для визначення ролі та актуальності явища проблемних активів в банківській сфері, метод статистичного аналізу для збирання даних щодо суми проблемних активів банків в розрізі країн світу та України, історичний метод дослідження для вивчення рівня непрацюючих активів в динаміці, графічний метод – для візуалізації динаміки частки непрацюючих активів. В результаті дослідження сформульовано три основних шляхи зменшення рівня непрацюючих активів, які виявились найбільш ефективними в світовій практиці і можуть бути застосовані як в банку з іноземним капіталом так і масштабовані на банківську систему України. Перспектива подальших досліджень вбачається у більш детальному вивченні досвіду роботи з непрацюючими активами країн Єврозони, дослідженні електронних майданчиків і спеціальних компаній з управління активами.

КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ

Юрій Стечишин — 2024-12-30

У статті досліджено концептуально-методичні засади формування системи економічної безпеки банківських установ. Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що фінансовий ринок України протягом багатьох років знаходиться під тиском численних зовнішніх та внутрішніх факторів, ризиків та загроз, що впливають на його функціонування і розвиток. Невизначеність зовнішнього середовища пов’язують зі змінами та стрибками валютних курсів, зростанням рівня інфляції, зміною регуляторних норм, чинного законодавства та впливом інших факторів. Невизначеність формує середовище нових ризиків фінансової діяльності, а перед системами економічної безпеки фінансового сектору постають нові виклики та протидії їх реалізації. В цих умовах актуальної ваги та значення набуває формування ефективних систем економічної безпеки банківських установ, здатних убезпечити їх функціонування та сприяти ефективному розвитку.

Метою статті є дослідження концептуально-методичних засад формування системи економічної безпеки банківських установ.

Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, системний підхід,функціональний, структурний, процесний, комплексний, та інші наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають в узагальнення концептуально-методичних засад формування системи економічної безпеки банківських установ, що дало можливість сформулювати авторське визначення, відповідно до якого система економічної безпеки банківських установ є сукупністю складових та елементів, методичного, нормативно-правового, фінансового та матеріального забезпечення, механізму, методів та засобів, що забезпечують вплив суб’єктів управління на об’єкти, з метою забезпечення високого рівня економічної безпеки банківських установ на засадах системного, структурного, ситуативного, функціонального, гармонізаційного, конкурентного, адаптивного наукових підходів і принципів та з широким використанням цифрових і технічних засобів її інформаційно-аналітичного забезпечення. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні сутності та концептуально-методичних засад системи економічної безпеки банківських установ, що дає можливість виявити особливості їх формування та функціонування, пов’язані з необхідністю забезпечення цих систем інформацією на основі широкого використання телекомунікаційних та цифрових технологій.

IT СЕКТОР В УМОВАХ КАРДИНАЛЬНИХ ЗМІН НА РИНКУ ПРАЦІ

Микола Сміленко — 2024-12-30

Стаття аналізує поточний стан та тенденції розвитку української ІТ-індустрії в умовах воєнного часу, які значно вплинули на структуру та динаміку ринку праці. ІТ-індустрія має надзвичайно важливе значення для економіки України, виступаючи стабільним джерелом надходження іноземної валюти та стратегічно важливим сектором для національного розвитку. Метою цього дослідження є визначення ключових викликів, з якими стикається індустрія, аналіз впливу воєнного стану на людські ресурси та прогнозування перспектив подальшого розвитку. Швидке зростання ІТ-індустрії в останні роки призвело до значного збільшення кількості фахівців, зокрема серед фізичних осіб-підприємців, послуги яких є привабливими для компаній завдяки їхній гнучкості. У дослідженні також розглядається стан ІТ-освіти в Україні. Традиційні заклади вищої освіти випускають близько 16 000–17 000 ІТ-спеціалістів щороку, хоча через війну ця кількість зменшилася. Офіційна освіта покриває лише частину потреб індустрії, оскільки понад половина фахівців проходить додаткове навчання через ІТ-курси та спеціалізовані школи. Хоча ці установи задовольняють попит на нові кадри, вони також створюють ризики через відсутність контролю якості освітніх стандартів. Воєнний стан призвів до численних змін у структурі людських ресурсів в ІТ та у вимогах до кваліфікації фахівців. Серед ключових викликів — втрата інженерних і управлінських кадрів, зростання конкуренції серед спеціалістів початкового та середнього рівня, вимушена релокація багатьох співробітників та підвищені вимоги до навичок, особливо володіння англійською мовою. Віддалена робота стала стандартом для 70% компаній, що змушує бізнес адаптуватися до нових умов. У статті робиться висновок, що для сталого розвитку та відновлення ІТ-сектору України важливо враховувати ці зміни. Подальші дослідження зосередяться на розробці стратегій адаптації ринку праці до нових умов, розробці програм підтримки для сприяння поверненню кваліфікованих фахівців і посиленні контролю якості в ІТ-освіті для підвищення глобальної конкурентоспроможності молодих спеціалістів. Практична значущість статті полягає у створенні аналітичної бази для розробки рекомендацій, спрямованих на підтримку української ІТ-індустрії у відповідь на сучасні виклики.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ І СУТНОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Євген Ситнік — 2024-12-30

У статті досліджено концептуальні засади та наукові підходи до розуміння поняття і сутності економічної безпеки підприємства.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що в сучасних економічних умовах суб’єкти господарської діяльності в Україні перебувають під значним впливом зовнішніх негативних факторів що унеможливлюють стабільну ефективну роботу та погіршують загальні результати фінансово-економічної, операційної діяльності, призводять до криз та банкрутства підприємств. Забезпечення високої ефективності та стійкості економічної системи підприємства стає одним із першочергових завдань управління. Вирішення цих складних завдань та організація активної протидії зовнішнім та внутрішнім дестабілізуючим факторам вирішується завдяки забезпеченню, зміцненню економічної безпеки підприємства.

Метою статті є дослідження концептуальних засад та наукових підходів до розуміння поняття і сутності економічної безпеки підприємства.

Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, системний підхід, структурний, процесний, комплексний, функціональний наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають в узагальненні наукових підходів до розуміння поняття і сутності економічної безпеки підприємства. Визначено, що застосування захисного, конкурентного, ресурсного, ресурсно-функціонального, комплексного, стійкісного, гармонізаційного та комплементарного наукових підходів до сутності та дослідження дефініції економічної безпеки підприємства дає можливість узагальнити та систематизувати всі умови, аспекти, функціональні складові, напрями спрямування дій, методи та засоби, що мають ключове значення в забезпеченні економічної безпеки підприємства.

Перспективи подальших досліджень полягають в узагальненні наукових підходів які формують підґрунтя до подальшого розуміння та вивчення теоретично-методичних засад розбудови системи економічної безпеки підприємства, як сукупності всіх складових та елементів, спрямованих на забезпечення економічної безпеки підприємства з формуванням взаємозв’язків та взаємодії як в межах самого суб’єкта господарювання і між його функціональними підсистемами, так і у взаємодії з партнерами зовнішнього середовища.

ПЛАНУВАННЯ ПРОЕКТІВ У РОЗПОДІЛЕНОМУ СЕРЕДОВИЩІ З ВРАХУВАННЯМ РОБОЧИХ ГРАФІКІВ ПРАЦІВНИКІВ

Олександр Боголій — 2024-12-30

Останніми роками розподілена розробка програмного забезпечення набула значної популярності, дозволяючи компаніям підвищувати продуктивність завдяки використанню глобальних ресурсів, водночас знижуючи витрати на виробництво та скорочуючи час виходу на ринок. Проте, така організаційна модель ставить перед управлінцями низку викликів. Одним із таких викликів є складність планування завдань у віддаленому, розподіленому середовищі. Окрім традиційних факторів, які враховуються в умовах спільної роботи на одному місці, менеджери повинні зважати на різноманітність робочих годин та часових поясів, в яких працюють географічно розподілені члени команди. Незважаючи на те, що за останні десятиліття було розроблено багато методів планування, обмежена кількість досліджень присвячена плануванню з урахуванням робочих годин співробітників. Метою цього дослідження є розробка нового підходу до планування, який враховує календарні обмеження співробітників та надати цінні поради для керівників проектів, особливо тих, що працюють у віддалених, розподілених середовищах. Запропонована методологія включає розробку нового алгоритмічного підходу для створення оптимального плану проекту, який враховує робочий час працівників. Порівняльний аналіз із класичним двофазним методом планування для розподілених команд показав потенціал скорочення загальної тривалості проекту на 6% і продемонстрував особливу ефективність у проектах, що характеризуються високою складністю графа завдань. Крім того, експерименти показали, що планування з урахуванням робочого часу є ще ефективнішим, коли різниця в часових поясах між підкомандами становить приблизно 8 годин, що відповідає типовому робочому дню працівника. В подальшому запропонований підхід можна додатково покращити, враховуючи додаткові фактори та обмеження в процесі розподілу ресурсів, зокрема необхідність синхронізації між інженерами, які працюють у різних часових поясах.

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АГРОФІРМ

Вікторія Генчевська — 2024-12-30

У статті проведено аналіз визначень і сутність категорій «економічна безпека підприємства» та «забезпечення економічної безпеки підприємства», запропонованих у науковій літературі. Запропоновано та обґрунтовано авторське бачення трактування економічної безпеки підприємства та забезпечення економічної безпеки підприємства. Визначено переваги та недоліки підходів до визначення понять «економічна безпека підприємства» та «забезпечення економічної безпеки підприємства». Розглянуто функціональні складові у процесі забезпечення економічної безпеки агрофірм, а саме фінансову, кадрову, техніко-технологічну, інформаційну, силову, ресурсну, політико-правову, ринкову та інтерфейсну, та обґрунтовано їх важливість. Визначено основні цільові орієнтири агрофірм у процесі забезпечення економічної безпеки. Запропоновано та обґрунтовано авторське бачення трактування економічної безпеки агрофірми та забезпечення економічної безпеки агрофірми.

ЯК ПОВЕРНУТИ УКРАЇНЦІВ УКРАЇНІ: ЕКОНОМІЧНІ, СОЦІАЛЬНІ, ПСИХОЛОГІЧНІ ТА КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

Дмитро Ткач — 2024-12-30

Анотація

Актуальність теми дослідження "Як повернути українців в Україну: економічні, соціальні, психологічні та культурологічні фактори" зумовлена величезними масштабами міграції українців через війну, що розпочалася в 2022 році. За оцінками, близько 6-7,5 мільйонів українців залишили свою країну у пошуках безпеки та кращих умов життя. Повернення цих громадян є критично важливим для відновлення країни після конфлікту, стабілізації демографічної ситуації та відновлення економіки. З огляду на це, дослідження факторів, які впливають на рішення про повернення, набуває особливої важливості.

Метою даного дослідження є виявлення та аналіз ключових економічних, соціологічних, психологічних і культурологічних факторів, що впливають на бажання українців повернутися додому. Методологія включає аналіз результатів соціологічних опитувань серед українців, які перебувають за кордоном, а також вивчення економічних і соціальних умов в Україні. Дослідження охоплює такі аспекти, як безпека в Україні, можливості працевлаштування, доступність житла та рівень соціальної підтримки.

Окремо розглядається положенні українських біженців в Німеччині, Польщі, Чехії, Іспанії, Італії. Таким чином, станом на початок листопада 2024 року становище українських біженців у Європі залишається стабільним, але поступово змінюється. Ці та інші країни, продовжують надавати підтримку у вигляді тимчасового захисту, доступу до ринку праці, освіти та медичних послуг. У більшості країн продовжено дію тимчасового захисту до 2025 року. Однак у деяких країнах відбувається поступове скорочення соціальних виплат та зміни в умовах надання житла.

Отримані наукові результати свідчать про те, що основними чинниками повернення є відчуття безпеки в Україні, можливість знайти стабільну роботу та доступ до житла. Багато респондентів висловили бажання повернутися додому після завершення війни, але їхнє рішення залежить від покращення умов життя в країні. Також важливими є емоційні аспекти: туга за родиною та домом, а також підтримка з боку держави.

Перспективи подальших досліджень полягають у глибшому аналізі психологічних і культурологічних факторів, які можуть впливати на повернення. Важливо також розробити рекомендації для державної політики щодо підтримки біженців у процесі реінтеграції та створення сприятливих умов для їхнього повернення. Особливо звернено увагу на створення Міністерства єдності та тих функціях яке воно повинно виконувати для того, що прискорити процес повернення українців на Батьківщину.

ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ І КРЕДИТНОЮ БЕЗПЕКОЮ БАНКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Наталія Шевченко — 2024-12-30

У статті розглядається основна сутність поняття «кредитна безпека банку» яка визначається як комплекс заходів чи напрямів, що спрямовані на мінімізацію негативних ризиків, які пов’язані з видачою, управлінням та погашенням кредитів фізичним та юридичним особам. Визначено, що основними структурними елементами управління кредитною безпекою банківською установою є: формування: кредитного портфеля, кредитної політики та кредитної стратегії; визначення ризиків та факторів, що впливають на рівень кредитної безпеки; страхування від кредитних ризиків: формування резервів, диверсифікація, встановлення лімітів, співпраця з третіми особами тощо. Основними принципами управління кредитною безпекою є наступні: мінімізація кредитних ризиків, оцінки кредитоспроможності, забезпечення кредиту, диференціації кредитного портфеля, постійного моніторингу та контролю, адаптації до змін зовнішнього середовища, прозорості і інформованості, мінімізації концентрації ризиків, інноваційності та використання сучасних технологій.

Досліджено, що на рівень ефективності управління кредитною безпекою банків впливають зовнішні та внутрішні фактори: війна, постійні обстріли, міграція населення, відсоткові ставки, валютні коливання, рівень безробіття, зміни в законодавстві, стан фінансових ринків, впровадження технологічних інновацій та цифровизація, рівень оцінки позичальників, кредитна політика банку, фінансовий стан позичальників, якість кредитного портфеля, кваліфікація та досвід кредитних аналітиків, стратегії управління кредитними ризиками та інші.

Протягом 2019-2024 років зберігається позитивна тенденція скорочення кількості непрацюючих кредитів у структурі кредитних портфелів. Від початку 2024 року загальна сума заборгованості українців за мікрокредитами зросла у 1,7 рази: із 9,3 млрд грн до 16,02 млрд грн.