Вчені записки Університету «КРОК»

ДИСТРЕС РЕПАТРІАЦІЇ: БАГАТОВИМІРНІ НЕОЧІКУВАННЯ УКРАЇНЦІВ

Ольга Кочубейник — 2025-03-30

У статті представлено вивчення особливостей дистресу репатріації українців, які повертають в країну під час війни. Згаданий феномен добре досліджений в умовах добровільної еміграції (студенти «за обміном», працівники міжнародних компаній, що тривалий час працювали за кордоном, місіонери) та в умовах повернення у відносно стабільну країну походження. Однак особливості переживання дистресу репатріації в спільнотах, що повертаються в країну походження під час та після війни, залишаються «білою плямою». Для українського кейсу таке дослідження, очевидно, є одним із перших. Мета дослідження полягає в ідентифікації тих психологічних навантажень, які найбільшою мірою можуть провокувати розвинення дистресу репатріації в українських біженців. У дослідженні застосовувалася зручна вибірка, тому вона має зміщення, що обмежують зовнішню валідність, а саме: до складу вибірки увійшли лише жінки, а також нерівномірним є територіальне представлення з домінуванням Києва та західні областей. Основним дослідницьким завданням було порівняння двох вибіркових сукупностей Першу з них становлять особи, що назавжди повернулися в Україну після тривалого перебування за кордоном (n=43). Другу – особи, що перебувають за кордоном, але відвідують Україну з короткочасними візитами (n=39). Для вимірювання особливостей дистресу репатріації використовувався метод багатовимірного шкалування. Було сформовано твердження, з якими досліджуваним слід було погодитися або не погодитися. Оцінювання здійснювалося за семибальною шкалою. Виявлено статистично значущі відмінності між субвибірками в загальному показникові рівня дистреса (Ue=492, р=0,001). Крім того, ідентифіковано відмінності, що стосуються оцінювань характеру дружніх стосунків, суму через втрату життя за кордоном, переживання відчуженості, ускладнень при адаптації до життя в рідній країні, а також рефлексії власних змін та підвищення критичності до рідної країни. Зроблено висновок, що виникнення дистресу репатріації можна пояснити двома причинами. По-перше, це неузгодженість між очікуваннями при поверненні й реальністю повернення. Ця неузгодженість вкорінена у психологічну потребу збереження незмінюваного образу дому, що дозволяє зберегти відчуття стабільності та контролю в умовах важких змін. По-друге, це неузгодженість між стандартами життя за кордоном та в Україні. Повернення в Україну означає різке погіршення стандартів життя та усвідомлення того, що припинення війни не означатиме швидкого підвищення якості життя. У першій вибірці обидві ці неузгодженості вже дезактуалізувалися, очікування відкоригувалися реальністю, тому рівень дистресу є нижчим. У другій субвибірці такого корегування й прийняття реальності не відбувається, що продукує вищій рівень дистресу репатріації.

РЕЛЯЦІЙНИЙ ПІДХІД ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАПРЯМОК ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОРЕКЦІЇ ПЕРФЕКЦІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ

Ольга Петрунько — 2025-03-30

У статті показано значення мотивації як системного чинника розвитку і функціонування особистості та означено ключову роль мотивації в успішній соціалізації та інкультурації особистості в соціальну ситуацію її розвитку. Розглянуто феномени оптимальної та неоптимальної мотивації. Детально проаналізовано один з прикладів неоптимальної мотивації, якою автор статті вважає перфекційну мотивацію. У зв’язку з цим у статті детально розглянуто таке породження перфекційної мотивації як перфекціонізм. Проаналізовано наукові уявлення про перфекціонізм, перфекційну особистість, перфекційну мотивацію та перфекційну поведінку, накопичені у зарубіжній і вітчизняній фаховій літературі філософського та психологічного спрямування.

Показано, що перфекціонізм є універсальним та позачасовим кроскультурним соціально-психологічним феноменом, який виявляється в усіх сферах і на всіх рівнях включення особистості в соціальне життя і є одним з провідних регуляторів соціальної поведінки. Акцентовано увагу на соціальній природі перфекціонізму та показано, що модус перфекціонізму залежить від репрезентованих у суспільному дискурсі уявлень про цей феномен, інтегрованих у картину світу соціальних суб’єктів. Показано, що притаманний перфекційним соціумам дискурс перфекціонізму чинить легітимний символічний тиск на членів цих соціумів, які мусять перебувати в сфері перфекційних настанов і переконань, а частина з них не витримує цього тиску і потребує фахової психологічної допомоги.

Проаналізовано доцільність застосування в теоретичних і прикладних дослідженнях мотивації реляційного методологічного підходу, який постулює пріоритет соціальних комунікацій, що ґрунтуються на «живих» та оперативних зворотних зв’язках (реляціях) між учасниками соціальної комунікації. Показано придатність реляційного підходу в теоретико-прикладних досліджень мотивації на всіх рівнях функціонування «живих» біопсихосоціальних систем. Доведено можливості реляційного підходу як дослідницької методології, придатної для аналізу перфекційної мотивації та перфекційної поведінки на мікро-, мезо- та макрорівні їх функціонування.

ОСОБЛИВОСТІ СПОЖИВАЦЬКОЇ ПОВЕДІНКИ УКРАЇНЦІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Ольга Васильченко — 2025-03-30

У рамках дослідження було здійснено комплексний аналіз споживацької поведінки дорослих українців під час війни. Це дозволило розкрити ключові особливості адаптації споживачів до кризових умов; сформулювати практичні рекомендації по оптимізації споживацької поведінки в рамках соціальних програм підтримки населення та управління рекламними кампаніями. Дослідження акцентує увагу на важливості зв'язку між соціальними та психологічними аспектами особистості, і сферами споживацької поведінки.

Споживацьку поведінку було визначено як складний багатогранний процес, що охоплює всі етапи взаємодії споживача з товаром або послугою: від усвідомлення потреб до утилізації продукту. Встановлено, що споживацька поведінка є інтегративним феноменом, який поєднує в собі економічні, соціальні, культурні та психологічні аспекти. Визначено, що споживацька поведінка є ключовим індикатором соціально-економічних змін та відіграє важливу роль у формуванні стратегій бізнесу та суспільства в умовах нестабільності.

Емпіричне дослідження дозволило встановити, що війна змінює структуру споживчих витрат, мотивацію, пріоритети та стратегії ухвалення рішень. Економічна невизначеність та зниження рівня доходів змушують споживачів переорієнтовуватися на товари першої необхідності, скорочуючи витрати на категорії, які не є критичними. Водночас відзначено посилення раціонального підходу до витрат, що включає пошук вигідних альтернатив, заощадження та уникнення імпульсивних покупок.

У рамках дослідження було розроблено типологізацію споживацької поведінки дорослих українців в умовах війни, що базується на емпіричному дослідженні зв’язків між аспектами особистості та сферами споживацької поведінки. Такий підхід дозволив виявити закономірності поведінкових пріоритетів та забезпечити їх систематизацію. Типологізація була здійснена за допомогою ієрархічної кластеризації. Було виділено чотири основні типи споживацької поведінки.

Творці особистого потенціалу. Орієнтовані на інвестиції в освіту, курси та тренінги, сприймаючи їх як шлях до самореалізації. Орієнтуються на досягнення довгострокових цілей. Пріоритетна сфера споживацької поведінки – розвиток і навчання. Визначальні аспекти особистості: доброзичливість світу, власна цінність, суб’єктна активність.

Соціально-орієнтовані новатори. Активно залучаються до благодійних ініціатив, використовують інноваційні підходи для підтримки інших, зміцнюють соціальні зв’язки та демонструють альтруїзм. Пріоритетна сфера споживацької поведінки – благодійність. Визначальний аспект особистості: соціальний фактор мотивованої інноваційності.

Практичні реалісти. Прагматично підходять до управління бюджетом, створюють заощадження, інвестують у вигідні проекти та підтримують фізичний добробут через профілактику й активний спосіб життя. Пріоритетні сфери споживацької поведінки – фінансовий стан і здоров’я. Визначальні аспекти особистості: матеріалізм, когнітивний фактор мотивованої інноваційності.

Творчі гедоністи. Віддають перевагу експериментам у гастрономії, творчо підходять до захоплень, активно взаємодіють у соціальних спільнотах і отримують задоволення від своїх інтересів. Пріоритетні сфери споживацької поведінки – харчування, хобі та захоплення. Визначальні аспекти особистості: матеріалізм, гедонічний і функціональний фактори мотивованої інноваційності.

Отримана типологія відкриває можливості для подальших досліджень, спрямованих на уточнення елементів поведінки споживача залежно від динаміки умов, що сприятиме ефективнішому управлінню ресурсами на рівні держави, бізнесу та соціальних ініціатив.

БОЄЗДАТНІСТЬ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ ТА ЧИННИКИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ

Tетяна Малкова — 2025-03-30

Гіпотеза дослідження полягала в припущенні про те, що боєздатність бійця залежить від його психологічного стану, який зумовлюється багатьма чинниками. Ці чинники ми назвали складовими боєздатності. Боєздатність військовослужбовців впливає на ефективність воєнних операцій. Центральною фігурою у війні залишається людина. Природа людини, як свідчать пам’ятки культури різних епох, є незмінною протягом багатьох тисячоліть. Це уможливлює використання результатів досліджень попередніх війн, особливо в сучасних умовах нестачі наукової інформації про самопочуття віськовослужбовців на лінії фронту, їхні переживання, думки, ставлення до війни, вплив екстремальної ситуації контактного бою на психіку бійця.

Завданням дослідження було вивчення чинників формування складових боєздатності. Зрозуміло, що якість функціонування армії як цілісної системи є передумовою формування боєздатності бійців. Від неї залежить рівень задоволення основних потреб військовослужбовців з огляду на забезпечення умов їх фізичного існування, управлінське та ресурсне забезпечення наступальних та оборонних операцій, морально-психологічний клімат у підрозділах. Нами були виокремлені та досліджувалися такі складові боєздатності як соціально-психологічна, мотиваційна, психофізіологічна, психолого-психіатрична. Дослідження мало теоретичний характер і передбачало узагальнення даних, отриманих різними дослідниками в різні історичні періоди та свідчень кваліфікованих експертів та учасників військових дій, наявних «у всесвітній павутині».

В основу дослідження були покладені праці британського війського історика Р. Холмса (Holmes, Richard. 1985; 2011). В результаті дослідження були зроблені висновки щодо шляхів формування боєздатності. Підкреслена необхідність зміцнення малих груп як базових одиниць армії та обгрунтована необхідність ротації.

ПСИХОЛОГІЧНА РЕЗИЛІЄНТНІСТЬ РЕПАТРІАНТІВ: ПОДОЛАННЯ ТРУДНОЩІВ ПІСЛЯ ТРИВАЛОЇ МІГРАЦІЇ

Дмитро Ткач — 2025-03-30

У статті розглядається актуальна проблема психологічної резилієнтності українських репатріантів у контексті їх повернення після тривалого перебування за кордоном. Особливої значущості це питання набуває в умовах масової вимушеної міграції українців внаслідок військової агресії та подальших процесів повернення на батьківщину.

Мета дослідження полягає у визначенні ключових факторів, що впливають на формування психологічної стійкості репатріантів, та розробці практичних рекомендацій щодо подолання труднощів реадаптації в українському суспільстві.

Методологія дослідження базується на комплексному підході із застосуванням якісних та кількісних методів, включаючи глибинні інтерв'ю з репатріантами, анкетування, психологічне тестування та аналіз експертних оцінок. У дослідженні взяли участь 200 осіб, які повернулися в Україну після перебування за кордоном понад один рік.

Результати дослідження виявили основні психологічні виклики, з якими стикаються репатріанти: культурний шок повернення, труднощі у відновленні соціальних зв'язків, професійна дезадаптація, емоційне вигорання та посттравматичний стрес. Встановлено, що рівень психологічної резилієнтності прямо корелює з тривалістю перебування за кордоном та наявністю підтримуючого соціального середовища після повернення.

Практична цінність дослідження полягає у розробці комплексної моделі психологічного супроводу репатріантів, яка включає індивідуальні та групові форми роботи, методики самодопомоги та рекомендації для фахівців соціальних служб. Запропоновані підходи можуть бути використані при розробці державних програм підтримки репатріантів та у практичній роботі психологів.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ІНТЕГРАЦІЇ ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Ірина Сингаївська — 2025-03-30

Ця стаття досліджує ключові аспекти міжнародного досвіду інтеграції вимушених переселенців у період воєнних конфліктів. Аналіз ґрунтується на теоретичних моделях дезадаптації та посттравматичного досвіду (Кюблер-Росс, Франкл, Тедешчі, Босс), враховуючи вплив соціокультурних чинників на процес адаптації. Дослідження розглядає різні терміни, що використовуються для позначення вимушених мігрантів (біженці, мігранти, іммігранти, ВПО), та аналізує чинники, що впливають на успішність інтеграції, зокрема рівень соціальної підтримки та культурну подібність.

Дослідження розглядає різний національний досвід інтеграції вимушених мігрантів, зокрема: позитивний досвід Фінляндії та Данії, приклади успішної інтеграції завдяки культурній подібності та розвинутій системі підтримки; негативний досвід Данії (досвід з палестинськими біженцями) – приклад неуспішної інтеграції, пов'язаний із соціокультурними відмінностями та відсутністю адекватної підтримки; досвід інтеграції українців в Ірландії у контексті війни, враховуючи проблеми адаптації та забезпечення психологічної допомоги.

У статті аналізується вплив соціокультурних чинників. Аналіз зосереджується на впливі соціокультурних чинників на процес інтеграції, включаючи культурну подібність, рівень соціальної підтримки, доступ до ресурсів та наявність дискримінації.

На основі аналізу міжнародних кейсів формулюються рекомендації щодо поліпшення політики інтеграції.

ОСОБЛИВОСТІ ЧАСОВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ МАТЕРІВ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ

Руслана Пасічняк — 2025-03-30

Виховання дитини з розладом аутистичного спектру (РАС) є складним випробуванням для батьків, що часто супроводжується високим рівнем стресу, емоційним вигоранням та тривожністю. Особливості часової перспективи батьків можуть суттєво впливати на їхній емоційний стан та адаптаційні можливості. Дослідження часових орієнтацій матерів, які виховують дітей з РАС, є важливим для розуміння психологічних механізмів адаптації до складних життєвих обставин та розробки ефективних психологічних інтервенцій.

Мета дослідження полягала у вивченні особливостей часових орієнтацій матерів, які виховують дітей з РАС, їх взаємозв'язку з толерантністю/інтолерантністю до невизначеності та суб'єктивним відчуттям благополуччя. У дослідженні взяли участь 218 батьків дітей з РАС, з яких 95,41% складали жінки.

В рамках емпіричного дослідження було використано наступні психодіагностичні інструменти: опитувальник часової перспективи Ф. Зімбардо (ZTPI), шкала інтолерантності до невизначеності Н. Карлетона (IUS-12), шкала психологічного благополуччя К. Ріфф. Статистична обробка одержаних результатів була здійснена з використанням критерію Шапіро-Уілка, t-критерію Стьюдента та коефіцієнта кореляції Пірсона.

Отримані результати дають підстави стверджувати, що для матерів, чиїм дітям встановлено діагноз розлад аутистичного спектру, характерна незбалансована дезадаптивна часова перспектива з домінуванням «Негативного минулого» та «Фаталістичного теперішнього», сумніви в своїй здатності вплинути на актуальну життєву ситуацію, переживання власної безпорадності та слабка орієнтація на досягнення цілей майбутнього. Виявлено кореляції цих часових орієнтацій з загальною інтолерантністю до невизначеності, прогностичною та гнітючою тривогою.

Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вивчення впливу різних психологічних інтервенцій на часову перспективу та психологічне благополуччя матерів, які виховують дітей з РАС. Перспективним є дослідження впливу соціокультурних факторів на часову перспективу та адаптацію матерів до виховання дітей з РАС.

ПОНЯТТЯ АКАДЕМІЧНОЇ УСПІШНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ У КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Інна Шаталович — 2025-03-30

Стаття присвячена дослідженню поняття академічна успішність, яка відіграє ключову роль у розвитку майбутніх професійних фахівців, а також є важливим показником у психологічних дослідженнях. Проте зазначене поняття не має чіткого однозначного тлумачення у науковій або нормативній літературі і відповідно, потребує термінологічного прояснення.

Метою роботи є експлікація поняття академічна успішність здобувачів вищої освіти у контексті психологічного дослідження. Для досягнення поставленої мети використано низку теоретичних методів, як-от: методи аналізу, синтезу, порівняння, класифікації, а також метафізичний і герменевтичний методи.

З’ясовано, що в першому ‒ «зовнішньому» підході, академічна успішність відображає ступінь засвоєння обсягу знань, навичок, умінь, встановлених стандартами вищої освіти, з точки зору їх осмисленості, повноти, глибини, міцності і знаходить своє вираження в оціночних балах. Проте, орієнтація на оцінки та середній бал не завжди точно відображає навчальні досягнення чи когнітивний розвиток. Крім того, вузьке трактування успішності часто не враховує суб’єктивне сприйняття успішності самими студентами. Тому, цілком доцільно враховувати і другий ‒ «внутрішній» підхід до розуміння академічної успішності, який умовно можна назвати «психологічним».

Висвітлено, що розуміння успіху в освіті є багатогранним і включає як зовнішнє визнання, так і внутрішнє задоволення. У широкому значенні поняття успішності з точки зору психології містить у собі процес досягнення значущих цілей, результат їх досягнення, а також суб'єктивну задоволеність процесом і результатами діяльності. Відповідно, критеріями навчальної успішності у ЗВО є не тільки результативність навчання, виражена в оціночних балах академічної успішності, а й задоволеність, вмотивованість студентів на придбання знань, умінь і навичок. Проведений аналіз надав можливість з’ясувати академічну успішність як складову більш ширшого феномену навчальної успішності, яку в межах подальших досліджень доцільно використовувати як у безпосередньому «зовнішньому» значенні середнього балу успішності, так і у «внутрішньому» значенні пошуку її психологічних чинників.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ І ПРОЯВУ СТРАХУ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Анатолій Шулдик — 2025-03-30

Стаття присвячена дослідженню страхів військовослужбовців, які повернулися з війни і проходять реабілітацію. У статті здійснено огляд сучасних досліджень страху, його адаптивних і дезадаптивних функцій, а також механізмів подолання страху у військових. Розглянуті основні фактори, що впливають на формування страху у військовослужбовців: загроза життю, страх отримання поранень або потрапляння в полон, психоемоційний стрес, необхідність приймати складні моральні рішення. Проаналізовано рівень психогенних втрат серед українських військових: 80 %, серед яких 30–40 % – це незворотні втрати, коли психологічні проблеми переходять у психіатричні, на формування яких впливають різні чинники: страх смерті, попадання в полон, поранення та інвалідність, психоемоційний стрес, загибель побратимів по зброї, необхідність вбивства людини, хоча й противника, зловживання алкоголю чи наркотиків, страждання, які обумовлені різноманітними умовами перебування у зоні бойових дій.

Представлені емпіричні дані щодо поширеності страхів серед військовослужбовців на різних етапах бойового досвіду: перед боєм, під час бою та після повернення до мирного життя. Особлива увага приділяється аналізу страхів, пов’язаних із соціальною адаптацією ветеранів після демобілізації.

Емпіричне дослідження проводилося на базі Центру ветеранського розвитку, створеного на факультеті соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. У експерименті взяло участь 15 військовослужбовців, які після демобілізації проходять реабілітацію. Для діагностики рівня страху використано комплекс психодіагностичних методик: Refugee Health Screener-15 (RHS-15) та State-Trait Anxiety Inventory (STAI). На основі отриманих даних розроблено систему тренінгових вправ, спрямованих на корекцію страхів і відновлення психологічної стійкості військовослужбовців. Результати дослідження свідчать про ефективність застосованих методів у зменшенні проявів страху та покращенні адаптації ветеранів до цивільного життя.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Олена Никоненко — 2025-03-30

У результаті теоретичного дослідження було визначено стан досліджень професійної мотивації та впорядковано різні теорії у вигляді класифікації за підходами вивчення. З’ясовано основні концепції та підходи, їх сумісність між собою, особливості та відмінності та як на їх основі створюють моделі мотивації і системи засобів мотивації. Враховуючи особливості мотиваційної сфери, відмічено, що при певній її сталості більшість авторів вказує на її високу динамічність і залежність від багатьох чинників: багаторівневість, широка детермінованість та багатовекторність. Мінливість відмічають і в ієрархії як структурних елементів так і чинників. Структурність та елементи мотивації володіють характеристикою деякої абстрактності і можуть сприйматись і як елемент мотивації, так і бути її чинником в залежності від розглянутої теорії чи ситуації, в якій феномен проявляється, тому більшість авторів радять розглядати теорії не як сталу аксіому, а як гіпотезу.

Було проведено емпіричне дослідження мотиваційної сфери військовослужбовців та таких передбачуваних важливих чинників, як вигорання та креативність. У дослідженні взяли участь 60 військовослужбовців, було задіяно комплекс психодіагностичних методик: авторська анкета, методика “Діагностика мотивації до успіху” (Т. Елерс), методика “Мотивація професійної діяльності” (методика К. Замфір у модифікації А. Реана), проективна адитивна методика ММІ Ж. Ньюттена, методика “Визначення психічного вигорання за О .Рукавішніковою” та методика “Визначення рівня креативності за Н. Вишняковою”.

Було використано статистично-математичні методи, графічне подання даних, групування, обчислення середнього арифметичного, визначення статистичної моди, визначення нормального розподілу, підрахунки сумарного значення, обчислення коефіцієнта Пірсона та кореляційний аналіз. У вибірці переважаючим є тип внутрішньої мотивації (55%), зовнішня позитивна мотивація у 20%, а зовнішня негативна мотивація у 11,7%. Крім оцінки мотиваційного комплексу потрібно розглянути значення внутрішньої мотивації, в більшості 68,3% вона висока, а у 20% середня, що говорить про високу внутрішню мотивацію. У більшості досліджуваних високий рівень внутрішньої мотивації. Дослідження за методикою Ж. Ньюттена говорить про глибокі трансцедентальні мотиви, не пов’язані з релігійністю, а з сенсом життя та нестачу родинного спілкування. За методикою О. Рукавішнікової визначено, що у військовослужбовців вкрай висока альтруїстична професійна мотивація, яка корелює з мотивацією до успіху, та спостерігається тенденція обернено пропорційної залежності між психоемоційним виснаженням та мотивацією до успіху. Загалом психічне вигорання досліджуваних військовослужбовців має середні та високі показники, а у 6,7% вкрай високі показники, що говорить про необхідність надання військовослужбовцям психологічного супроводу та роботи з колективом. А також визначено лінійні зв’язки між мотивацією до успіху та вигоранням і креативністю.

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ОСОБИСТОСТІ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Наталія Лук'янчук — 2025-03-30

У статті представлено теоретичне дослідження питань психологічної підтримки/супроводу особистості з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Війна в Україні спричинила значний стресовий вплив на психічне здоров’я населення, що призвело до зростання випадків посттравматичного стресового розладу (ПТСР), депресії, тривожних розладів та інших психоемоційних порушень. Дослідження свідчать, що особливу вразливість демонструють військовослужбовці, внутрішньо переміщені особи, діти та люди похилого віку. В умовах кризи постає необхідність ефективної психологічної підтримки, що охоплює як професійну допомогу, так і стратегії самодопомоги.

У статті розглянуто сучасні наукові підходи до психологічної підтримки в умовах війни. Проаналізовано методи самодопомоги, зокрема релаксаційні техніки, ведення щоденника, фізичну активність і когнітивно-поведінкові стратегії, що допомагають знижувати рівень тривожності. Окремо наголошено на важливості соціальної підтримки, яка містить допомогу з боку сім’ї, друзів, волонтерських організацій і державних інституцій.

Стаття також висвітлює роль професійних психологічних інтервенцій, таких як когнітивно-поведінкова терапія, метод десенсибілізації та переробки рухами очей (EMDR), групова терапія та кризове консультування. Виявлено, що комплексний підхід до психологічної допомоги, що поєднує індивідуальні та групові методи терапії, дозволяє ефективніше справлятися з наслідками війни.

Отримані результати підкреслюють необхідність розширення доступу до психологічних послуг у кризових умовах, розвитку онлайн-ресурсів для підтримки ментального здоров’я та впровадження національних програм реабілітації. Подальші дослідження мають бути спрямовані на вивчення довгострокових наслідків війни, впровадження інноваційних методів психологічної допомоги та оцінку ефективності цифрових інтервенцій.

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ТА ЯКІСТЬ ПРИВ’ЯЗАНОСТІ ПАРТНЕРІВ ЯК ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ДОВІРИ У ПАРІ

Ганна Склярова — 2025-03-30

У статті розглянуті поняття “ціннісні орієнтації”, “прив’язаність”, “довіра”, та охарактеризовано довіру як основу міжособистісних стосунків у парі. Зазначається, що ціннісні орієнтації зумовлюють те, як індивід сприймає навколишній світ, надає йому оцінку та вступає у взаємодію. Відповідно, схожі ціннісні орієнтації партнерів можуть розглядатися як об’єднуючий чинник, сприяючий високому рівню міжособистісної довіри. Також, у статті наголошується на важливості врахування основних положень теорії прив’язаності при дослідженні

міжособистісних відносин, адже одним з постулатів зазначеної теорії є те, що необхідність мати довірливі, глибокі емоційні стосунки зі значущим іншим, є базовою людською потребою. Поняття “довіра” пропонується розуміти як готовність йти на ризик у відносинах з іншою людиною, в очікуванні на взаємне прийняття, повагу, підтримку та включеність у стосунки.

На емпіричному рівні досліджено, як ціннісні орієнтації партнерів та якість їх прив’язаності впливають на встановлення довірливих стосунків між ними. Респондентами є 30 гетеросексуальних пар (60 осіб віком від 18 до 55 років), які проживають у законному чи громадянському шлюбі, або мають довготривалі (більше одного року) стосунки без спільного проживання та ведення господарства.

Для здійснення емпіричного дослідження використано: авторську анкету, за допомогою якої зібрано соціально-біографічні дані респондентів; методику «Ціннісні орієнтації» ( А. Некрасов, переклад Х. Цьомик), що дозволяє визначити значущість різних цінностей в житті особистості; тест на визначення якості прив’язаності (Measure of Attachment Qualities – MAQ), який дає можливість зробити висновки про тип прив’язаності кожного з респондентів.

Для перевірки гіпотези про існування кореляцій між ціннісними орієнтаціями респондентів, якістю їх прив’язаності та рівнем довіри до партнера, було використано коефіцієнт кореляції Пірсона.

ДІАГНОСТИКА РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ЛОГІСТИЧНОЇ СФЕРИ

Інна Каряка — 2025-03-30

Стаття присвячена вивченню проблеми професійного вигорання працівників логістичної сфери, що виникає внаслідок інтенсивної роботи, високих вимог до продуктивності та стійкості до стресу. Це явище спричиняє емоційне та фізичне виснаження, зниження мотивації, ефективності роботи, що негативно позначається на якості обслуговування та загальній продуктивності підприємства. Професійне вигорання є серйозною проблемою, оскільки знижує працездатність працівників, підвищує кадрові витрати та зменшує лояльність до компанії. Метою статті є виявлення основних факторів, що впливають на розвиток професійного вигорання в логістичній сфері, а також розробка діагностичного інструментарію для оцінки рівня його сформованості. У статті аналізуються як індивідуальні, так і організаційні чинники, що сприяють вигоранню, серед яких високі вимоги до ефективності, перевантаження інформацією, низька соціальна підтримка, нестабільність умов праці. Для оцінки професійного вигорання представлено авторську анкету, що охоплює чотири основні рівні: особистісний, професійний, колективний та організаційний. Кожен рівень анкети дозволяє оцінити різноманітні аспекти робочої діяльності працівника та допомагає виявити фактори, які сприяють виникненню вигорання. Особистісний рівень фокусується на психоемоційних характеристиках працівника, професійний — на навантаженні та відповідальності, колективний — на взаємодії в команді, організаційний — на умовах праці та підтримці з боку керівництва. Розроблений діагностичний інструмент сприяє своєчасному виявленню симптомів вигорання та допомагає вживати заходи для покращення робочих умов, зниження стресу та підтримки психоемоційного здоров’я працівників. Це є важливим кроком для підвищення ефективності діяльності в логістичній сфері та зменшення ризиків, пов’язаних з вигоранням працівників.

ФОРМУВАННЯ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У СПОРТСМЕНІВ ЧЕРЕЗ РОЗВИТОК ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ

Роман Гах — 2025-03-30

Статтю присвячено аналізу впливу вольових якостей на процеси саморегуляції в спортивній діяльності.

Акцентовано увагу на визначенні поняття вольових якостей у спорті та спортивній діяльності та зосереджено увагу на видах вольових спортивних якостей, зокрема цілеспрямованості, наполегливості, рішучості, витримці, самоконтролі та відповідальності.

Проаналізовано безпосередній феномен саморегуляції у спортивній діяльності. Зокрема, розглянуто компонентну складову спортивної саморегуляції, що складається із емоційної стабільності, контролю уваги, мотиваційної готовності та адаптивних здібностей.

Розглядається контекст взаємозв’язку у форматі вольових якостей та саморегуляції. Зокрема, систематизовано роль та місце вольових якостей у сприянні ефективному управлінню емоціями та поведінкою під час тренувань і змагань та впливі на здатність долати стрес.

Приділено увагу проблематиці формування та розвитку спортивних вольових якостей. Розглянуто конкретну методологію, що підлягає застосуванню в умовах становлення ментальної парадигми спортсмена (спортсменки): психологічна підготовка (Psychological Skills Training PST), візуалізація (Mental Imagery), самонавіювання (Self-talk), розвиток стресостійкості (Stress Inoculation Training SIT), біологічний зворотний звʼязок (Biofeedback) та метафоричне моделювання (Metaphoric Modeling).

Конкретизовано аспект практичного втілення концепції психологічного тренінгу та психологічного менторства у сегменті формування вольових спортивних якостей. Встановлено кореляційний зв’язок між вольовим спортивними якостями індивіда та стабільністю їхніх професійних результатів, емоційною стабільністю, демонстрацією психологічної відновлюваності та здатності реагувати на виклики, пов’язані із гнітом успіху та необхідністю демонстрації очікуваних (відповідно статусу, спортивного сегменту та конʼюнктури змагань) результатів.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ, ПІДХОДІВ ТА ЦІЛЕЙ У ПИТАННЯХ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ У РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

Лілія Бєлоусова — 2025-03-30

У статті аналізується актуальний стан, перспективи та підходи до вирішення проблеми виховання та освіти дітей раннього віку в міжнародному освітньому просторі. Здійснена порівняльна оцінка рівня досягнень освітніх стандартів в різних країнах світу. Проаналізовано причини та наслідки невідповідностей та неоднорідності досягнення поставлених цілей у забезпеченні рівного доступу до якісної освіти у розвинених країнах та у країнах з середнім та низьких доходом. Здійснено огляд літератури у цьому питанні, у тому числі, співставлено та проаналізовано статистичні дані у міжнародних та вітчизняних наукових дослідженнях. Використано методи оцінки досягнутих результатів та методи виявлення невідповідностей, перешкод, недоліків у дотриманні стандартів догляду за дітьми раннього віку у міжнародному освітньому просторі.

У статті розглянуто комплексний підхід до організації навчально-виховного процесу дітей раннього віку з точки зору держави, сім'ї та соціуму, взаємозв'язок усіх учасників процесу з точки зору дитиноцентричності.

У ході проведеного дослідження виявлено та окреслено нову проблему стосовно рівного доступу до якісної освіти дітей з країн, які проводять воєнні дії. Зокрема, виявлено недоліки у міжнародній системі ідентифікації кількості таких дітей, їх категоризації, оцінки їх психоемоційного та фізичного стану, а також, можливих шляхів вирішення цієї проблеми на міжнародному та локальному рівнях.

Запропоновані автором висновки мають на меті внести вагомий вклад у пошук можливих варіантів розв'язання поставлених проблем у забезпеченні рівного доступу до якісного виховання та розвитку дітей раннього віку.

ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ПОЗАКЛАСНОЇ АКТИВНОСТІ У УЧНІВ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Максим Аксьонов — 2025-03-30

У дослідженні проаналізовані особливості мотивації підлітків до навчання та позакласної активності. Було проведено два етапи опитування (вересень 2024р. – лютий 2025р.) серед учнів 5-9 класів приватної школи (Київ). Також було використано методи бібліосемантичного аналізу, аналізу й синтезу, узагальнення, графічного та статистичного аналізу. У дослідженні застосовувалися анкети, одна з яких була спрямована на оцінку рівня мотивації учнів (включаючи модифікаційну версію методики А.А. Реана), а друга – на визначення інтересів до чотирьох основних видів позакласної активності: спортивної, аналітичної, креативно-комунікаційної та суспільно-корисної. За результатами опитування є дані про те, що на початку навчального року більшість учнів демонстрували високу мотивацію досягнення успіху, але згодом, протягом навчального року рівень чітко вираженої мотивації знизився, що може бути пов’язано зі стресовими чинниками, змінами у навчальному процесі та впливом позакласних активностей. Учні 5-7 класів виявили високий інтерес до креативно-комунікаційної та суспільно-корисної діяльності, тоді як учні 8-9 класів більше цікавилися спортивними та аналітичними заходами. Повторне опитування у лютому 2025р. показало зміни. Учні 8 класу більше орієнтувалися на суспільно-корисну діяльність, тоді як у 9-класників підвищився інтерес до аналітичних активностей. Водночас загальний рівень «мотивації досягнення успіху» знизився, а кількість учнів із «нечітко вираженим мотиваційним полюсом» зросла. Дослідження підтвердило важливу роль позакласних активностей у формуванні навчальної мотивації. При залученні учнів до спортивних заходів у них відбувався розвиток лідерських якостей, при аналітичній активності виріс рівень цілеспрямованості, а креативні й суспільно-корисні ініціативи зміцнювали командну роботу та соціальні навички. Виявлено, що автономія вибору активностей позитивно впливає на внутрішню мотивацію учнів. Водночас, дослідження мало певні обмеження, такі як: вплив соціально-психологічних умов, війни та можливі зміни у стані здоров’я учнів. Необхідні подальші дослідження для визначення довгострокового впливу позакласної діяльності на мотивацію школярів у різних соціокультурних умовах.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ ПОТЕНЦІЙНИМИ АДИКТАМИ РІЗНОГО ВІКУ

Олександр Головін — 2025-03-30

Питання мотивації у використанні соціальних мереж є важливим напрямом психологічних досліджень, оскільки тісно повязані з підвищенними ризиками маніфестації залежної поведінки. Для прогнозування впливу мотивації на схильність особи до надмірного залучення до соціальних мереж використовуються різні теорії мотивації. Наближеність теми інтернет залежності до ігроманії та хімічних залежностей робить вдалими методи адиктології для аналізу проблемного використання мережі. Інтернет залежність часто є коморбідним станом у алкоголь залежних чи споживачів. Разом із спільними тенденціями зв’язків мотиваційної сфери особистості та розвитку проблемного використання інтернету проаналізовано також ключові відмінності. Основні рушійні сили до надмірного використання інтернету суттєво змінюються з віком, залежать від статі та є потенційно надійними прогностичними критеріми для визначення ризику залежної поведінки. Оскільки надмірне використання інтернету може суттєво впливати на поведінку, психічний стан і соціальні взаємодії людей, у статті аналізується сучасний стан проблеми інтернет-залежності в Україні та в світі. Автор робить огляд теоретичних засад та практичних досліджень тих викликів, з якими зустрівся наш соціум у зв’язку зі зміною форми спілкування та зміною умов застосування інформаційних технологій. Виявлено ряд особливостей мотивів інтернет залежних, які набули визначального значення та потребують подальшого вивчення: значення віку та статі, поряд із такими чинниками, як культурні особливості, формують потреби та підказують шляхи виведення персони з кризового стану.

Загалом, користувачі молодших вікових груп керуються мотивами самовираження, емоційної розрядки, соціальних контактів та ігор. В середньому віці серед інтернет залежних осіб жіночої статі більший відсоток залежних від соціальних мереж, в той час як у чоловіків тієї ж групи превалює потяг до ігор та перегляду онлайн відео. Представники старших вікових груп, як правило, використовують онлайн платформи для збереження контактів із близькими, пошуку інформації, підтримання соціальної складової життя. Таким чином, мотиваційні профілі користувачів соціальних мереж демонструють значні вікові відмінності, що підкреслює необхідність врахування специфічних потреб різних вікових категорій при аналізі проблеми інтернет залежності.

ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА В КОМАНДІ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЗАЛУЧЕНОСТІ ДО РОБОТИ В IT КОМПАНІЯХ

Ольга Клєсман — 2025-03-30

Успішність IT-компаній значною мірою залежить від ефективності роботи персоналу та командної взаємодії, що робить вивчення чинників залученості працівників критично важливим у контексті сучасних викликів, таких як зростання конкуренції за таланти, перехід до гібридних форматів роботи та невизначеність через воєнний стан в Україні. Психологічна безпека в команді, яка дозволяє вільно висловлювати ідеї без остраху осуду, розглядається як один із ключових факторів, що потребує теоретичного аналізу для закладення основи емпіричних досліджень, особливо в українському IT-секторі, де ця тема залишається недостатньо дослідженою. Метою роботи є вивчення взаємозв’язку між психологічною безпекою в команді та залученістю працівників до роботи в IT-компаніях України, обґрунтування її ролі у підвищенні відкритості, довіри та продуктивності в умовах сучасних викликів, а також створення теоретичної бази для адаптації методик вимірювання психологічної безпеки до локального контексту, зокрема до гібридних форматів роботи та реалій воєнного часу. Дослідження спирається на теоретичний аналіз наукової літератури, що охоплює концепції психологічної безпеки та залученості. Теоретичний аналіз підтвердив, що психологічна безпека сприяє залученості працівників через створення умов для відкритості та довіри в команді, набуваючи особливої ваги в українських IT компаніях через нестабільність ринку праці та брак адаптованих методик для її вимірювання, що підкреслює потребу в розробці стратегій підвищення залученості. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні впливу психологічної безпеки на залученість у різних галузях із акцентом на командну роботу, що сприятиме її інтеграції в управлінські стратегії та врахуванню культурних і соціальних факторів, а в IT сфері, що швидко розвивається, може покращити командну взаємодію, стимулювати інновації та підвищити ефективність бізнесу.

МОДЕЛЬ ВПЛИВУ ЧИННИКІВ ВІЙНИ НА РІВЕНЬ СЕКСУАЛЬНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ПАРИ

Юрій Нагорняк — 2025-03-30

У статті висвітлено результати дослідження, присвяченого розробці теоретичної моделі впливу соціально-психологічних чинників війни на рівень сексуального благополуччя пари. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю ґрунтовних наукових розвідок, які описують моделі внутрішніх процесів в середині пари, що відбуваються під дією чинників війни та їх зв’язок із сексуальними стосунками. В роботі вперше представлено комплексну теоретичну модель впливу ситуації війни на рівень сексуального благополуччя пари, яка враховує особистісні характеристики партнерів: характерологічні особливості (актуальні здібності за методом позитивної психотерапії), статево-рольову ідентичність, сексуальний сценарій, механізми поширення та подолання стресу в середині пари, вплив стресу на розвиток сексуальної дисфункції та детермінанти сексуального благополуччя. Хронічний стрес, що залишається неопрацьованим механізмами індивідуального та діадного копінгу, спричиняє ризик розвитку психогенних сексуальних дисфункцій та негативних психоемоційних станів, таких як тривога та депресія. В свою чергу, набір стратегій індивідуального та діадного копінгу визначається патернами статево-рольвої ідентичності особистості, на яку в умовах стресу війни значно зростає навантаження. Погіршення якості стосунків розглядається як чинник додаткового стресу, що також є предиктором сексуальних розладів. В якості детермінант рівня сексуального благополуччя модель визначає: наявність або відсутність сексуальних дисфункцій, якість стосунків між партнерами та можливість реалізації сексуального сценарію. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на апробацію моделі шляхом впровадження у практику психологічної допомоги для пар, які зіткнулися з погіршенням сексуального життя через війну. Також перспективними є емпіричні перевірки представленої моделі та визначення кореляцій між її компонентами.

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ КАР’ЄРИ ПРАЦІВНИКІВ СФЕРИ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ: ОПЕРАЦІЙНИЙ ТА ОСОБИСТІСНИЙ КОМПОНЕНТИ

Марта Тиченко — 2025-03-30

Важливим поняттям у сучасній організаційній психології є психологічна готовність до здійснення професійної кар’єри. Даний конструкт активно вивчався різними українськими дослідниками (Карамушка Л., 2000; Карамушка Т., 2022, Шеленкова, 2015). Авторка даної статті у попередніх публікаціях досліджувала поняття психологічної готовності до здійснення професійної кар’єри, зокрема окремі її компоненти в контексті сфери креативних індустрій, серед яких – ціннісно-мотиваційний, когнітивний компоненти, а також поняття суб’єктивного та об’єктивного кар’єрного успіху працівників цієї професійної царини. Мета даної статті полягає у вивченні особливостей операційного та особистісного компонентів психологічної готовності до здійснення професійної кар’єри працівників сфери креативних індустрій. Для досягнення поставленої мети було сформульовано наступні завдання: 1. Проаналізувати зв’язок складових операційного компоненту психологічної готовності до професійної кар’єри з чинниками мікрорівня (характеристиками працівників) та мезорівня (характеристиками організації). 2. Проаналізувати зв’язок складових особистісного компоненту психологічної готовності до професійної кар’єри працівників сфери креативних індустрій з чинниками мікрорівня та мезорівня. 3. Проаналізувати наявність зв’язків операційного та особистісного компонентів психологічної готовності до здійснення професійної кар’єри працівників сфери креативних індустрій з чинниками мікро, мезорорівнів. Загалом у статті описано специфіку цих компонентів. Показано наявність взаємозв’язку між їх складовими та чинниками мікро- та мезорівнів, що впливають на їхній розвиток.

Встановлені закономірності та описані особливості можуть бути істотними в питанні управління власною кар’єрою, та можуть використовуватися як самими працівниками, так і фахівцями з управління персоналом.

БАГАТОВИМІРНА МОДЕЛЬ СТРУКТУРИ ГОТОВНОСТІ ДО МАТЕРИНСТВА В УМОВАХ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ

Наталія Шматко — 2025-03-30

У статті здійснено теоретичний аналіз концепцій психологічної готовності до материнства, які були розроблені українськими науковцями протягом останніх 15 років. Актуальність дослідження зумовлена соціальними викликами сучасності, зокрема впливом війнита кризових ситуацій на психологічний стан жінок та їхню готовність до материнства. Незважаючи на значну кількість досліджень цього феномену, у науковій літературі відсутня єдина концепція, яка б інтегрувала психологічні, соціокультурні та екзистенційні аспекти готовності до материнства, а також враховувала її динамічність та адаптаційні механізми.

Метою дослідження є розробка багатовимірної концепції готовності до материнства, яка включає традиційні психологічні компоненти (когнітивно-рефлексивний, афективно-регулятивний, практично-компетентнісний), а також нові аспекти, що відображають динамічність процесу адаптації (психофізіологічний, соціально-ресурсний, ціннісно-мотиваційний з екзистенційним рівнем та динамічно-адаптивний компонент). Методологічною основою дослідження є теоретичний аналіз наукових праць, порівняльний аналіз концепцій та системно-структурний підхід для узагальнення розробленої моделі

У результаті дослідження визначено основні недоліки існуючих моделей готовності до материнства, зокрема їхню статичність та недостатнє врахування зовнішніх соціальних і кризових чинників. Запропонована концепція дозволяє розглядати готовність до материнства не лише як набір окремих компонентів, а як динамічну систему, що змінюється під впливом особистісних, соціальних і культурних факторів.

Перспективи подальших досліджень передбачають емпіричне підтвердження запропонованої моделі, зокрема вивчення її практичного застосування у сфері психологічного консультування та психотерапевтичної підтримки жінок у період підготовки до материнства, особливо в умовах кризових ситуацій під впливом війни.

Ключові слова: материнство, психологічна готовність, готовність до материнства,феномен готовності, проблема готовності, структура готовності до материнства, кризові ситуації, вплив війни, психологічна стійкість, адаптаційні механізми, кризові ситуації, компоненти готовності, концепція готовності до материнства.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В РОЗБУДОВІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Віктор Алькема — 2025-03-30

У статті досліджено теоретико-методичні засади прийняття рішень в розбудові системи управління закладом охорони здоров’я.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що в сучасних умовах функціонування рівень розвитку сфери охорони здоров’я, якість та доступність медичних послуг є одним із ключових показників сталого розвитку суспільства та країни загалом. В умовах України розвиток медичної сфери, її реформування, приведення до міжнародних норм та стандартів є завданням яке вирішується на рівні формування та впровадження державної політики в соціальній та медичній сферах. Проте, таке реформування, зміна як організаційних форм функціонування, так і самих підходів до організації та реалізації роботи з надання медичних послуг актуалізує питання відповідних змін в самій системі управління закладами охорони здоров’я, її механізмах, методах управління з метою їх відповідності вимогам часу, перебудові самих медичних закладів та необхідності зростання ефективності їх функціонування.

Метою статті є дослідження теоретико-методичних засад прийняття рішень в розбудові системи управління закладом охорони здоров’я.

Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, спостереження, порівняння; системний підхід, процесний, комплексний, функціональний, логічно-діалектичний наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають в визначенні мети прийняття рішень в системи управління закладів охорони здоров’я якою є забезпечення впливу на систему управління, її розбудову та забезпечення практичної реалізації прийнятих рішень згідно з визначеними цілями. Визначено головні умови, які впливають на ефективність прийняття управлінських рішень, в тому числі: застосування методів аналізу та оцінювання інформації з проведенням економічного аналізу, прогнозуванням, моделюванням; застосування наукових підходів, принципів до розробки управлінських рішень; структурування проблеми, яка потребує вирішення та вивчення і врахування альтернатив; формування ефективного механізму реалізації прийнятих управлінських рішень; мотивування працівників до ефективного виконання прийнятих управлінських рішень, впровадження ефективних систем контролю їх виконання та моніторингу отриманих результатів.

Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності продовження розгляду теоретико-методичних засад прийняття управлінських рішень оскільки вони є важливими невід’ємними елементами в системі управління закладом охорони здоров’я, аналізуючи та досліджуючи альтернативи яких керівник має вивчити всі можливі результати та наслідки, щоб прийняти найбільш раціональне та ефективне рішення.

ІНСТРУМЕНТИ РОЗВИТКУ ЛІДЕРСТВА В СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ

Людмила Паращенко — 2025-03-30

Дослідження розглядає розвиток лідерських навичок серед студентів закладів фахової передвищої освіти. У роботі підкреслюється важливість лідерства як ключової управлінської технології та його роль у формуванні сучасних фахівців. Метою дослідження є оцінка сприйняття студентами лідерства, значущості його розвитку для майбутньої кар'єри та можливостей освітніх установ у сприянні формуванню лідерських якостей у молодих спеціалістів. Було проведено опитування серед студентів першого курсу фахового коледжу (117 респондентів) для визначення їхнього розуміння лідерства та досвіду у лідерських ролях. У дослідженні використовувалися кількісні методи, зокрема статистичний аналіз відповідей респондентів, щоб оцінити їхній лідерський потенціал, готовність до виконання лідерських функцій та труднощі, з якими вони стикаються у процесі формування лідерських компетентностей. Отримані результати показують, що більшість студентів визнають важливість лідерства, дисципліни та відповідальності. Водночас значна частина респондентів висловила невпевненість у власних лідерських здібностях та труднощі з керуванням емоціями у стресових ситуаціях. Для вирішення цих проблем у дослідженні запропоновано комплекс інструментів розвитку лідерства, зокрема впровадження «Школи лідерів», що передбачає позанавчальну діяльність, таку як гостьові лекції, тренінгові програми та менторські ініціативи. Ці заходи спрямовані на розвиток лідерських навичок студентів шляхом практичного навчання, взаємодії з однолітками та залучення до співпраці з професіоналами галузі. Крім того, у дослідженні рекомендується впровадження регулярного оцінювання студентів і механізмів зворотного зв’язку у навчальний процес для моніторингу їхнього прогресу та коригування стратегій навчання лідерству. Практична цінність цього дослідження полягає у запропонованих рекомендаціях щодо вдосконалення навчання лідерству у фахових коледжах. Інтеграція лідерської підготовки у навчальний процес і позанавчальну діяльність сприятиме кращій підготовці студентів до управлінських ролей та професійних викликів. У дослідженні підкреслюється, що розвиток лідерських якостей у студентів не лише покращує їхні індивідуальні компетентності, а й сприяє загальному розвитку освітніх установ, роблячи їх більш конкурентоспроможними та відповідними до вимог сучасного ринку праці. Запропоновані стратегії розвитку лідерства створюють основу для подальших досліджень ефективного навчання лідерству в системі фахової підготовки.

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ, РЕПУТАЦІЙНІ, ЦИФРОВІ, ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ, БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ, ЇХ ВПЛИВ ТА ОЦІНЮВАННЯ

Оксана Кириченко — 2025-03-30

У статті досліджено інформаційно-аналітичні, репутаційні, цифрові, технологічні аспекти управління системою економічної безпеки підприємств, банківських установ, їх вплив та оцінювання.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що в сучасних умовах соціально-економічної нестабільності, ризиків, невизначеності функціонування, організації та підприємства знаходяться під потужним впливом факторів цифрового, технологічного розвитку, ринкового, конкурентного та інформаційного середовища здатних призвести як до зміцнення ділової репутації, фінансово-економічного потенціалу та ринкової позиції підприємств, банківських установ, так і до завдання значних втрат та збитків. В цих умовах, забезпечення ефективного управління системою економічної безпеки підприємств, банківських установ є важливим завданням яке потребує врахування зовнішніх та внутрішніх факторів таких як стан та рівень впровадження цифрових технологій, стан ділової репутації, інформаційно-аналітичного забезпечення, з метою формування та реалізації комплексних заходів управління.

Метою статті є дослідження інформаційно-аналітичних, репутаційних, цифрових, технологічних аспектів управління системою економічної безпеки підприємств, банківських установ, їх вплив та оцінювання. Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, системний підхід, структурний, процесний, адаптивний, комплексний, функціональний наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають в узагальненні інформаційно-аналітичних, репутаційних, цифрових, технологічних факторів та виявленні і систематизації показників, що їх характеризують та здійснюють вплив на управління системою економічної безпеки підприємств, банківських установ; адаптуванні сучасних методів аналізу та оцінювання, які дають можливість здійснювати як якісне, так і кількісне оцінювання ризиків, загроз, які виникають внаслідок впливу репутаційних, цифрових, інформаційно-аналітичних та технологічних факторів.

Перспективи подальших досліджень полягають у тому, що впровадження цифрових технологій, інтеграція та глобалізація ринкового середовища, надійність ділової репутації та ефективність системи розбудованого інформаційно-аналітичного забезпечення здійснюють безпосередній вплив на роботу підприємств, банківських установ, залежних від інвестицій підприємств в сфері будівництва та їх економічну безпеку, стабільність і майбутні перспективи функціонування, що актуалізує необхідність впровадження подальших наукових досліджень цього напряму.

УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЯМИ І ЗАКЛАДАМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НА ЗАСАДАХ ЛІДЕРСТВА З ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХ КОНЦЕПЦІЙ УПРАВЛІННЯ: ПСИХОЛОГІЧНІ ТА БЕЗПЕКОВІ АСПЕКТИ

Марта Копитко — 2025-03-30

Управління організаціями та закладами охорони здоров’я є складним завданням, що потребує злагодженої роботи багатьох факторів і багато в чому залежить від наявності тих або інших ресурсів, ключових компетенцій та можливостей організації, що зумовлюються розвитком його ресурсного потенціалу. Ефективне управління ресурсним потенціалом підприємств стає одним із найпріоритетніших завдань, які ставляться вищим керівництвом у рамках стратегічного управління підприємством, оскільки саме ресурсний потенціал визначає його можливості щодо досягнення тієї або іншої мети.

Актуальність даного дослідження полягає у необхідності глибокого розуміння ролі лідерства та його вплив на ефективність управління організацією. В умовах глобалізації та технологічної революції, особливості управлінської діяльності та вміння ефективно реагувати на зміни стають ключовими для забезпечення конкурентоспроможності та стійкості організацій. Також важливим є аналіз психологічних та безпекових аспектів лідерства, оскільки вони впливають на міжособистісні взаємини в колективі та ефективність управління організаціями та закладами охорони здоров’я.

Переважна увага приділяється вивченню важливих аспектів, таких як лідерські якості, комунікаційні навички, стресостійкість та здатність до прийняття рішень. Розглядаються сучасні підходи до формування та розвитку цих якостей, а також їх роль у досягненні успіху в управлінні.

УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Наталія Радіонова — 2025-03-30

Стаття присвячена дослідженню впливу зовнішнього контролю на підвищення ефективності управління системою контролю якості аудиторських послуг в Україні. Розглянуто основні аспекти нормативно-правового забезпечення аудиторської діяльності та показано рівні контролю якості аудиторських послуг в Україні. Зазначено позитивність змін, які впровадили відповідність регламентації української аудиторської діяльності до європейських підходів. Визначено рівні контролю якості аудиторських послуг в Україні з їх угрупуванням на зовнішній та внутрішній контроль. Показано розподіл значущих недоліків за окремими компонентами системи управління якістю та частота ідентифікації в САД, виявлених за результатами зовнішнього контролю. Зазначено ефективність моніторингу внутрішньої системи контролю якості аудиторських послуг САД на наявність тих недоліків, які виявилися типовими при здійсненні зовнішнього аудиту.

АКТУАЛІТЕТИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ / УСТАНОВАМИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ МОТИВАЦІЙНОЇ ПРИРОДИ ЛІДЕРСТВА

Світлана Бреус — 2025-03-30

У статті досліджено роль лідерства у розвитку освітніх установ / організацій як явища, що справляє визначальний вплив на формування стратегічного напряму їхнього функціонування, забезпечує ефективне управління ресурсами та сприяє створенню сприятливого освітнього середовища. Воно є ключовим чинником розвитку освітніх установ, визначає їхню ефективність, конкурентоспроможність та здатність відповідати на виклики сучасного суспільства. Стаття направлена на дослідження взаємозв’язку ефективності управління освітніми організаціями / установами у ракурсі мотиваційної природи лідерства. У процесі проведення дослідження використано ряд наукових та спеціальних методів, що слугували у якості підтвердження достовірності одержаних результатів, основними з яких є: логічний, теоретичного узагальнення, структурно-функціонального аналізу. Використання яких у комплексі дало підстави для використання системного підходу до визначення актуальних аспектів підвищення ефективності управління освітніми організаціями / установами у ракурсі мотиваційної природи лідерства. Проведено дослідження сутності вищої освіти як соціального інституту у ракурсі її амбівалентності та відповідній взаємодії традиційних освітніх парадигм із сучасними викликами глобалізації, діджиталізації та чинниками впливу ринкової кон’юнктури. Розглянуто заходи, що ініціюються та реалізуються на рівні вітчизняних освітніх організацій / установ задля забезпечення безперервності освітнього процесу й збереження доступності до освіти, зокрема вищої. Акцентовано увагу на ролі людського чинника у розвитку та відновленні економіки України у післявоєнний період, на формуванні та розвитку так званих «hard skills» та «soft skills» й ролі в управлінні лідерства як явища та відповідних теорій. Здійснено порівняльний аналіз з виокремленням сильних та слабких сторін моделей лідерства з урахуванням амбівалентності вищої освіти й зроблено відповідний висновок про можливість подолання амбівалентності вищої освіти через ефективне лідерство, що базується на мотиваційних підходах. Акцентовано увагу на необхідності виявлення та розвитку потенціалу керівників й відповідному удосконаленню «hard skills» та «soft skills» для забезпечення результативної взаємодії з колективом та стейкхолдерами. Зроблено висновок про доцільність розроблення адекватних заходів підвищення ефективності управління освітніми організаціями / установами через призму мотиваційної природи лідерства та проведення поглиблених досліджень у ракурсі розроблення удосконалених механізмів взаємодії суб’єктів та об’єктів управління у межах формування та розвитку лідерських навичок керівників на всіх рівнях управління ними й внесення відповідних змін у межах адаптивних стратегій, що базуються на мотиваційній природі лідерства.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВІРТУАЛЬНИМИ КОМАНДАМИ В ЦИФРОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Олександр Калінін — 2025-03-30

Сучасний розвиток цифрових технологій та глобалізація бізнес-процесів спричинили активне поширення віртуальних команд як ефективного формату організації роботи. Віртуальні команди забезпечують підприємствам доступ до глобального кадрового потенціалу, підвищення гнучкості та оптимізацію витрат. Проте дистанційна співпраця супроводжується значними управлінськими викликами, зокрема необхідністю забезпечення ефективної комунікації, координації діяльності та контролю за виконанням завдань. Традиційні управлінські підходи, що базуються на фізичній взаємодії, не завжди відповідають сучасним реаліям цифрової економіки, що зумовлює потребу у формуванні нових концептуальних засад управління віртуальними командами. Метою дослідження є обґрунтування та розробка концептуальних засад управління віртуальними командами з урахуванням специфіки цифрової економіки. Дослідження передбачає аналіз існуючих підходів до визначення сутності віртуальних команд, їхніх відмінностей від традиційних команд, оцінку впливу цифрових технологій на управлінські процеси, а також формування ефективних принципів та структур управління. Методологія дослідження базується на застосуванні аналізу наукових джерел, порівняльного аналізу традиційних та віртуальних команд, структурного підходу до організації віртуальної взаємодії, а також узагальнення статистичних даних щодо ефективності дистанційної роботи. Основні результати дослідження свідчать, що ефективне управління віртуальними командами базується на таких принципах: цифрової інтеграції, прозорості комунікації, гнучкості, орієнтації на результативність та підтримки корпоративної культури. У дослідженні проведено аналіз ключових функцій управління віртуальними командами, що включають планування, організацію, мотивацію та контроль, із застосуванням сучасних цифрових технологій. Виявлено особливості структурної організації віртуальних команд, визначено етапи їхнього формування, оцінки ефективності та оптимізації управлінських процесів. Перспективи подальших досліджень включають детальний аналіз впливу цифрових технологій на соціально-психологічні аспекти функціонування віртуальних команд, розробку нових підходів до мотивації співробітників у дистанційному форматі, а також оцінку ефективності різних моделей лідерства у віртуальних командах, що дасть можливість удосконалити механізми управління та забезпечити їхню відповідність сучасним викликам цифрової економіки.

ХАРАКТЕРИСТИЧНІ МОМЕНТИ СУЧАСНОЇ ПАРАДИГМИ КОМУНІКАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Олександр Сумець — 2025-03-30

У статті розглянута проблема формалізації парадигми комунікативного менеджменту. Комунікативний менеджмент є не тільки визначеною системою управління комунікаціями. У його змісті відбиваються характер і особливості професійного уміння менеджера спроектувати і реалізувати комунікативний процес, вибудувати в організації комунікативну систему і правильно визначити розміри комунікативного простору. Ці особливості й визначають актуальність дослідження за визначеною темою.

Мета статі є визначення і опис характеристичних моментів сучасної парадигми комунікативного менеджменту, що надасть можливість подальшого розвитку його теорії і методології. До характеристичних моментів парадигми віднесено трактування самого терміну «комунікативний менеджмент», місію, мету, завдання, спрямованість, рольове значення, об’єкт, предмет, призначення, ключові функції, інструментарій, сфери застосування, напрями теоретичних і прикладних інтересів, продукт (результат).

Методологія дослідження, що була використана для вирішення дослідницької проблеми, передбачала застосування таких методів як абстрактно-логічний і монографічний. Ці методи повністю узгоджені з метою і завданнями дослідження. При виконанні дослідження автор дотримувався загальнонаукових принципів, зокрема термінологічного, системного і когнітивного (пізнавального).

У статті обґрунтовано значущість реалізації положень і принципів комунікативного менеджменту для організацій різної галузевої належності й форм власності. Досліджено погляди науковців на тлумачення поняття «комунікативний менеджмент». Вказано на основні чинники різного трактування дослідниками дефініції «комунікативний менеджмент». Запропоновано авторське визначення дефініції «комунікативний менеджмент»: це одна із специфічних форм загального менеджменту, яка реалізується як цілеспрямована діяльність з управління комунікаціями між учасниками виробництва матеріальних благ у межах певного комунікативного простору. Наведено опис характеристичних моментів парадигми комунікативного менеджменту. Встановлено, що комунікативний менеджмент забезпечує інтегративні та координувальні ефекти в управлінні організацією в межах комунікативного простору. Зазначено, що критерій ефективності комунікативного менеджменту повинен обов’язково співвідноситися зі стратегією організації, яка не зводиться тільки до поточної ефективності.

Набули подальшого розвитку теоретико-методологічні засади комунікативного менеджменту та наукові уявлення про його сутність, зміст і значущість для ефективного управління організаціями, запропоновано удосконалене визначення терміну «комунікативний менеджмент».

Значущість наведеного матеріалу криється в наданні фахівцям систематизованої інформації щодо сучасної парадигми комунікативного менеджменту, ґрунтовного пояснення важливості застосування положень і принципів комунікативного менеджменту в загальному управлінні підприємствами, фірмами і компаніями.

Перспективою подальших досліджень є перегляд і уточнення концепції комунікативного менеджменту, обґрунтування його зв’язку із загальними функціями управління. Планується також поглибити дослідження у сфері оцінки ефективності комунікативного менеджменту з використанням кількісних і якісних методів.

МОДЕЛІ САМООРГАНІЗАЦІЇ В ПРОЄКТНИХ КОМАНДАХ

Олена Данченко — 2025-03-30

Стаття присвячена аналізу існуючих моделей самоорганізації в проєктних командах, їхніх переваг та викликів у порівнянні з традиційними системами управління проєктами. Представлення та критичний розгляд цих моделей сформували основну мету дослідження.

Актуальність дослідження зумовлена сучасними викликами бізнес-середовища, які включають високу динамічність ринкових відносин, зростання складності організаційних структур і необхідність оперативного ухвалення рішень. Зі зростанням обсягів інформації, підвищенням рівня конкуренції та швидкою зміною технологій традиційні ієрархічні підходи до управління проєктами не завжди здатні забезпечити необхідну швидкість, інноваційність та адаптивність до зовнішніх змін. У відповідь на ці виклики все більшого поширення набувають моделі, засновані на принципах самоорганізації, які дозволяють підвищити ефективність командної роботи через автономність, колективне ухвалення рішень та високий рівень взаємодії між учасниками. У статті розглядаються ключові моделі самоорганізації, серед яких Agile, Scrum, Kanban, бірюзові організації, холакратія. Кожна з цих моделей має свої особливості, проте всі вони спрямовані на створення високопродуктивних, адаптивних і гнучких команд, здатних ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища. Особливу увагу приділено аналізу переваг та потенційних ризиків впровадження самоорганізованих моделей. До переваг належать:Гнучкість та адаптивність – здатність швидко реагувати на зміни ринку та внутрішніх процесів. Висока мотивація команди – учасники залучені до ухвалення рішень і несуть відповідальність за результати. Ефективний розподіл ресурсів – усунення дублювання функцій, оптимізація робочого процесу. Прискорене ухвалення рішень – зменшення бюрократії та узгоджень.

Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення підходів до управління проєктними командами, підвищення їхньої ефективності, гнучкості та стійкості до зовнішніх змін. Отримані висновки мають практичне значення для компаній, які прагнуть покращити продуктивність своїх команд шляхом впровадження принципів самоорганізації та ройового управління.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ І ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Олександр Правдивець — 2025-03-30

У статті розглядається проблематика впровадження сучасних інноваційних рішень на основі цифрових технологій в процес управління економічною безпекою підприємств, що враховують специфіку сучасного кризового середовища в Україні.

Проведено аналіз наукових досліджень щодо впровадження сучасних інноваційних рішень на основі цифрових технологій в процес управління економічною безпекою підприємств. За результатами аналізу встановлено, що інтеграція сучасних цифрових технологій та стратегічний підхід до управління ризиками є основою забезпечення економічної безпеки підприємств у кризових умовах.

При цьому, особливостями застосування інноваційних технологій в Україні є те, що українські підприємства в умовах війни стикаються з унікальними викликами, що визначають специфіку використання технологій:

обмежені ресурси висока – вартість впровадження сучасних систем змушує компанії обирати гнучкі й економічно ефективні рішення;

регуляторні обмеження – постійні зміни у законодавстві потребують адаптації цифрових платформ до нових вимог;

зовнішня підтримка – міжнародні партнери часто надають фінансову й технічну допомогу для впровадження інновацій.

За результатами роботи розроблено та запропоновано стратегію інноваційних цифрових технологій у процес управління економічною безпекою підприємств, яка дозволяє системно інтегрувати інноваційні технології в управління економічною безпекою підприємства, підвищуючи стійкість і конкурентоспроможність підприємств в умовах кризових ситуацій, а також відповідний науково-методичний підхід, якій забезпечує поетапність і системність впровадження інноваційних технологій, створюючи умови для підвищення економічної стійкості підприємств у кризових умовах.

Подальшими напрямами наукових досліджень можуть стати розробка методичних рекомендацій щодо опрацювання алгоритму реалізації заходів науково-методичного підходу впровадження стратегії інноваційних цифрових технологій у процес управління економічною безпекою підприємства, зокрема:

аналіз проблем та оцінка потенціалу підприємства;

розробка індивідуального плану цифровізації;

тестування технологій на пілотних проектах;

оцінка результатів та внесення корективів;

інтеграція цифрових рішень у всі бізнес-процеси;

навчання персоналу;

постійний моніторинг та вдосконалення.

ПРИНЦИПИ РОЗБУДОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Ганна Пазєєва — 2025-03-30

У статті досліджено сутність та зміст принципів розбудови системи управління закладами охорони здоров’я як ключових, базових засад дотримання яких дасть можливість забезпечити досягнення визначених мети та цілей його діяльності.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що принципи управління узагальнюють уособлюють здобутки розвитку науки та управління й формують норми, на засадах яких здійснюється управління загалом. Принципи управління широко застосовуються для здійснення управлінських дій на всіх рівнях та етапах процесів управління. В сучасних реаліях функціонування ефективна, дієва та стійка система управління закладами охорони здоров’я повинна будуватися на засадах, здатних забезпечити цю надійність, стійкість та ефективність, а тому визначення та дотримання основоположних і специфічних управлінських принципів розбудови системи управління закладом охорони здоров’я набуває нової важливої ролі та пріоритетного значення.

Метою статті є дослідження принципів розбудови системи управління закладом охорони здоров’я.

Отримані наукові результати полягають у тому, що в статті узагальнено та систематизовано загальні принципи управління, такі як: цілеспрямованості, науковості, об’єктивності, гнучкості, безперервності, оперативності, оптимальності, економічної доцільності, що є спільними для організацій та визначають концептуальні засади управління загалом; а також виявлено уніфіковані специфічні принципи управління: системності; безпеки надання медичної допомоги; конституційності прав споживачів; достатності ресурсів; наявності перспективи використання; взаємозалежності; динамічної рівноваги, які визначають особливості управління в системах медичних закладів, як об’єктах управління, доповнюють базові принципи та розкривають специфічні ознаки та характеристики.

Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності продовження наукових та науково-прикладних досліджень а також комплексного дотримання базових та специфічних принципів, що забезпечує можливість розбудови ефективної, дієвої, стійкої до внутрішніх та зовнішніх впливів, дестабілізуючих факторів системи управління закладом охорони здоров’я, здатної забезпечити ефективне функціонування медичного закладу та його подальший активний розвиток.

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНОЇ КОГНІТИВНОЇ ТЕОРІЇ НА АДАПТАЦІЮ ТА НАВЧАННЯ ПРАЦІВНИКІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Наталя Москаленко — 2025-03-30

Стаття присвячена теоретичним аспектам процесу адаптації нового співробітника в організації з урахуванням соціальної когнітивної теорії Альберта Бандури. Адаптація в даному контексті розглядається як динамічний процес, що включає когнітивні, поведінкові та соціальні компоненти, які взаємодіють і визначають ефективність інтеграції нових працівників у корпоративне середовище. Одним із основних підходів до розуміння адаптації є концепція триадної взаємодії між особистістю, поведінкою та середовищем, запропонована Бандурою. За цією моделлю адаптація нового співробітника залежить від його внутрішніх переконань (особистісні фактори), а також від підтримки та стимулів, які надаються організацією (середовище). Модель взаємної причинності підкреслює, що кожен із цих факторів взаємодіє з іншими, створюючи постійну динаміку, яка має безпосередній вплив на результат адаптації. У статті також розглядається соціальне навчання як важливий аспект процесу адаптації. За Бандурою, навчання не обмежується лише власним досвідом, але включає й спостереження за іншими людьми. Спостереження за поведінкою досвідчених колег або керівників дозволяє новому співробітнику засвоїти ефективні стратегії вирішення завдань та інтегрувати їх у свою професійну діяльність. Створення середовища, в якому нові працівники можуть спостерігати за найкращими практиками, надає їм змогу швидше адаптуватися до нових умов. Особливу увагу в статті приділено етапам соціального навчання: увазі, запам’ятовуванню, відтворенню та мотивації, що допомагають новому співробітнику успішно адаптуватися в організаційному середовищі. Використання моделі навчання через спостереження дозволяє HR-менеджерам створювати ефективні програми адаптації, де важливу роль відіграє менторство, наставництво та надання зворотного зв’язку. Результати дослідження показують, що застосування теоретичних підходів Бандури в практиці HR-менеджменту дозволяє розробити більш ефективні програми адаптації, які не лише забезпечують швидке входження нового співробітника в організацію, а й сприяють його мотивації, залученості та довготривалому професійному розвитку. Впровадження таких програм здатне підвищити продуктивність праці та зменшити рівень плинності кадрів у компанії.

AGILE-ПІДХІД ДО АДАПТАЦІЇ НОВИХ СПІВРОБІТНИКІВ: ПЕРЕВАГИ ТА ВИКЛИКИ

Денис Мігаль — 2025-03-30

У статті розглянуто можливість застосування Agile-підходу в онбордингу як дієвого способу інтеграції нових співробітників у корпоративне середовище. Виявлено ключові критерії дієвості, серед яких гнучкість, адаптивність до змін, персоналізований підхід в процесі адаптації та стимулювання залученості персоналу. Систематизовано напрацювання вітчизняних і зарубіжних дослідників, які підтверджують ефективність підходів Agile-методології в умовах ринкової турбулентності. Що, в свою чергу впливає на рівень мотивації новачків, швидкість інтеграції, на зменшення стресового навантаження в період адаптації.

Стаття також містить дослідження основних проблем при впровадженні принципів Agile-методології. До них, зокрема, належать опір змінам у корпоративному середовищі, недостатній рівень компетентності менеджерів стосовно гнучких підходів, дефіцит якісного зворотного зв’язку на етапах адаптації новачків.

Проаналізовані підходи до онбордингу: управлінський - наголос робиться на структурованому навчанні та менторстві; психологічний - акцентує увагу на соціалізації новачків та формуванні культури командної взаємодії; стратегічний - за якого онбординг сприймається як стратегічний елемент довгострокової стабільності компанії та засіб зменшення відтоку персоналу.

Розкрито специфіку застосування принципів Agile-методології у процесі онбордингу. По-перше, важливим аспектом є поетапна адаптація як альтернатива одномоментному включенню в робочий процес, що дозволяє новому співробітнику поступово освоюватися. По-друге, невід’ємною складовою є обов’язковий механізм зворотного зв’язку, який дає змогу оцінювати динаміку розвитку працівника. По-третє, онбординг набуває командного формату, що передбачає активну участь наставників. Визначено, що важливим чинником залишається висока гнучкість процесу, оскільки навчальні методи можуть адаптуватися відповідно до рівня підготовки конкретного співробітника.

Таким чином, доведено, що імплементація принципів Agile-методології здатна не лише підвищити ефективність нових працівників, а ще позитивно вплинути на рівень їх залученості, покращити загальний організаційний клімат в колективі.

ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗПОДІЛУ РЕСУРСІВ У РЕАЛЬНОМУ ЧАСІ: МЕТОД DRART

Юрій Черненко — 2025-03-30

Це дослідження мало на меті оптимізувати розподіл ресурсів і підвищити ефективність проєкту в Мастергазі, постачальника комунальних та інженерних послуг у Києві, шляхом впровадження методу динамічного розподілу ресурсів у реальному часі (DRART) протягом дворічного періоду (2022–2024). Було застосовано змішаний підхід, який об’єднав кількісні дані онлайн-опитувань із якісними даними з напівструктурованих інтерв’ю за участю 50 професіоналів з управління ресурсами. Було вивчено 12 інженерних проєктів, включаючи встановлення лічильників води та ремонт системи центрального опалення. Результати показали скорочення середнього часу виконання завдань на 25%, а скорочення витрат ресурсів – на 15%. Структура DRART, яка включає потреби в ресурсах, доступність, пріоритетність проєкту та витрати, надала можливість здійснювати коригування в режимі реального часу, що призвело до більш ефективного розподілу. Учасники повідомили про покращення комунікації, більш швидке прийняття рішень та оптимізовані процеси. Результати підкреслюють ефективність DRART у забезпеченні економії коштів і кращих результатів проєкту, підкреслюючи його потенціал для більш широкого застосування в динамічних середовищах управління ресурсами. Демонструючи як кількісні переваги, так і якісні покращення, дослідження пропонує цінну інформацію для організацій, які шукають гнучкі стратегії для оптимізації використання ресурсів.

КОНФЛІКТИ У XXI СТОЛІТТІ В УПРАВЛІННІ КОМАНДОЮ ПРОЄКТУ: ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

Оксана Сєдашова — 2025-03-30

Управління людськими ресурсами та ефективністю проєктної командою є складним процесом, що включає моніторинг та контроль для запобігання конфліктним ситуаціям. Конфлікти можуть негативно впливати на взаємодію команди та спричиняти втрати ресурсів, однак при своєчасному виявленні та правильному вирішенні вони здатні сприяти розвитку команди та підвищенню ефективності проєкту. Дослідження підходів до управління конфліктами в проєктних командах вимагає врахування як організаційних, так і психологічних аспектів, зокрема емоційного інтелекту, когнітивних упереджень та стилів комунікації, які пов’язані з особливостями різних поколінь. Отже, сучасний менеджер проєкту повинен не лише володіти техніками управління конфліктами, а й глибоко розуміти їхню динаміку та психологічні аспекти. Метою статті є дослідження нових причин конфліктів у сучасних проєктних командах, що виникають через міжпоколінні відмінності у цінностях, життєвих прагненнях, професійних підходах та стилях комунікації. У ході дослідження використано методи аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння та гіпотетико-дедуктивний метод. Результати дослідження свідчать, що успішне управління конфліктами в проєктних командах можливе через впровадження стратегій врахування міжпоколінних особливостей. У сучасному бізнес-середовищі команди можуть складатися з представників різних поколінь, що мають відмінні погляди на робочий процес та комунікацію. Використання теорії поколінь дозволяє визначити основні чинники, що впливають на конфліктність у таких командах, та знайти шляхи для гармонізації робочих процесів. Таким чином, у статті запропоновано підходи до ефективного управління конфліктами, які враховують психологічні особливості представників різних поколінь. Результати дослідження можуть бути корисними для керівників проєктів, HR-фахівців та менеджерів, що прагнуть підвищити ефективність командної роботи через усвідомлене управління міжпоколінною взаємодією.

ЕФЕКТИВНІСТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ І ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ НЕПРАЦЮЮЧИМИ АКТИВАМИ В БАНКІВСЬКИЙ СФЕРІ

Олександр Алефіренко — 2025-03-30

Стаття присвячена висвітленню поняття ефективності діяльності банківських установ і кількісної оцінки ефективності управління активами, включаючи і непрацюючі активи. Дослідження базується на аналізі даних Національного Банку щодо фінансового результату Банків України на протязі періоду 2019-2023рр. щорічної аудиторської звітності фінансової діяльності і управління Піреус-Банку, статистичних даних Національного Банку України щодо динаміки частки непрацюючого кредитного портфелю. Мета дослідження – вивчити і дослідити поняття ефективності управління непрацюючими активами Банку, методи кількісної оцінки і шляхи підвищення ефективності управління НПА для можливості подальшої імплементації на практиці. Для написання статті та проведення досліджень були використані наступні методи: теоретичного узагальнення – для визначення сутності поняття ефективності управління активами в банківській сфері, метод статистичного аналізу для отримання і впорядкування даних щодо показників фінансової діяльності банків України, історичний метод дослідження для вивчення динаміки активів, графічний метод – для візуалізації динаміки частки непрацюючих активів і показників ефективності діяльності банків.

У цій статті розглянуто різні концепції та підходи до оцінки ефективності, включаючи аналіз ефективності використання активів (CAMEL) та прибутковість, приділено увагу системі оцінки ефективності Піреус-Банку, наведено динаміку агрегованих показників ефективності банківської систему України і зроблено припущення про вплив і залежності між цими показниками. Зроблено спробу зробити припущення, що показники CAMEL ефективних банків імовірно вищі, ніж у неефективних банків, а якість менеджменту, низький рівень непрацюючих активів, якість прибутків та показники ліквідності позитивно впливають на загальну ефективність банків. Також висловлено думку, що ступінь ефективності великих банків перевищує ефективність малих банків. Перспективи подальших досліджень автор вбачає у більш детальному аналізі показників ефективності топ 10 банків України, які отримали найкращій фінансовий результат протягом останніх років, а також у спробі сформулювати основі чинники досягнення видатних результатів з метою подальшого масштабування і використання у вигляді рекомендацій ефективної діяльності банківських установ.

БАЗОВІ ІНСТРУМЕНТИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЯХ

Наталія Калініна — 2025-03-30

Стаття присвячена аналізу основних інструментів вирішення конфліктів в організаціях, таких як конфлікт-менеджмент, переговори та медіація, із врахуванням їхньої ефективності у сучасних умовах. Автори акцентують увагу на важливості цих методів для забезпечення стабільності та ефективності корпоративного середовища в Україні, особливо в умовах соціальної напруженості, викликаної війною. Розглядається системний підхід конфлікт-менеджменту, який передбачає превентивні дії та довгострокове управління конфліктами, що дозволяє зменшити ризик їхньої ескалації. Визначено основні відмінності між конфлікт-менеджментом та вирішенням конфліктів, такі як орієнтація на превентивність, тривалість процесу та інтеграція в стратегію організації. Автори зазначають, що впровадження конфлікт-менеджменту є доцільним для середніх і великих організацій, тоді як для малих підприємств рекомендується навчання основним навичкам управління конфліктами. Окремий розділ присвячений переговорам як інструменту вирішення конфліктів. У статті розглядаються переваги цього методу, зокрема економія ресурсів, гнучкість та можливість досягнення сценарію "win-win". Зазначено ключові принципи, які забезпечують успіх переговорів, а також надано практичні рекомендації щодо їх ефективного використання. Медіація розглядається як альтернативний, позасудовий спосіб врегулювання конфліктів. Описано переваги цього підходу, зокрема конфіденційність, неупередженість, добровільність та спрямованість на розв’язання проблеми. Зазначено, що медіація дозволяє зберегти партнерські відносини та покращити психологічний клімат у колективі, однак потребує залучення кваліфікованих медіаторів. Наукова новизна статті полягає у структурованому аналізі трьох інструментів вирішення конфліктів та демонстрації їхньої взаємодоповнюваності. Автори наголошують на необхідності інтегрованого підходу, що охоплює всі три методи, для мінімізації конфліктів і покращення ефективності роботи організацій. Висловлюється потреба у подальших дослідженнях для адаптації зазначених інструментів до специфіки українського бізнес-середовища.

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ КОНФЛІКТОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІДЕРІВ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Віктор Алькема — 2025-03-30

У статті наведені результати щодо формалізації моделі формування конфліктологічної компетентності майбутніх лідерів в умовах цифровізації освітнього процесу. З’ясовано сутність поняття «конфліктологічна компетентність». Встановлено, що сформованість конфліктологічної компетентності майбутніх лідерів є критично важливою для їхньої професійної діяльності, оскільки вона впливає на ефективність роботи з людьми та здатність вирішувати складні міжособистісні проблеми. Доведено, що конфліктологічна компетентність включає в себе знання про природу конфліктів, їх види та причини виникнення, а також вміння ефективно вирішувати конфліктні ситуації, запобігати їх ескалації та знаходити компромісні рішення. Формування цієї компетентності є складним і багатогранним процесом, який потребує комплексного підходу та використання різноманітних методів й засобів навчання. Метою дослідження є розробка моделі формування конфліктологічної компетентності майбутніх лідерів в умовах цифровізації освітнього процесу. Для досягнення мети в дослідженні було здійснено аналіз конфліктологічної компетентності майбутнього лідера та з’ясовано особливості поняття «конфліктологічна компетентність» в аспекті підготовки здобувачів освітніх програм спеціальності «Менеджмент». Розроблено модель формування конфліктологічної компетентності майбутніх лідерів в умовах цифровізації освітнього процесу. Для досягнення мети та реалізації завдань було використано комплекс методів: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, порівняння для розкриття сутності та визначення базових понять досліджуваної проблеми, структурування, моделювання для розробки моделі конфліктологічної компетентності особистості майбутнього менеджера. Розроблено модель формування конфліктологічної компетентності майбутніх лідерів за умов цифровізації освітнього процесу. Запропонована модель включає три компоненти: когнітивний компонент, операційний компонент та рефлексивний компонент. Процес формування конфліктологічної компетентності складається з таких етапів: оцінювання базових знань та навичок, що є основою для подальшого розвитку конфліктологічної компетентності; визначення онлайн ресурсів для формування конфліктологічної компетентності й ідентифікація та організація технологічного і науково-методичного забезпечення їх ефективного використання; планування та контроль реалізації процесу формування конфліктологічної компетентності – включає планування та організування процесів когнітивного, комунікативного та професійного навчання із застосуванням цифрових технологій; діагностування рівня сформованості конфліктологічної компетентності. В запропонованій моделі визначено критерії педагогічних, технологічних і організаційних умов успішного формування конфліктологічної компетентності, а також критерії оцінки рівня її сформованості.

АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТА МОДЕЛЕЙ МЕДІАЦІЇ ЯК ПРОЦЕДУРИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ

Діана Левченко — 2025-03-30

У роботі проаналізовано наукові підходи до визначення поняття та моделей медіації як процедури вирішення конфліктів. Визначено медіацію у вузькому та широкому значеннях. Медіацію у вузькому значенні запропоновано розуміти як структурований процес альтернативного вирішення конфліктів та спорів, за якого нейтральний посередник (медіатор) сприяє організації діалогу між сторонами з метою досягнення взаємоприйнятної угоди чи ухвалення рішень. Медіація у широкому значенні запропоновано розуміти як комплексний, структурований процес альтернативного вирішення конфліктів та спорів, що охоплює соціальні, правові та психологічні аспекти комунікації, спрямованих на вирішення конфлікту, з формуванням культури консенсусного прийняття рішень, розвитку переговорних практик та запобіганню ескалації подальших конфліктів шляхом діалогу, взаєморозуміння та добровільного пошуку оптимальних рішень за участю нейтральної третьої сторони (медіатора). Визначено, що науковці використовують поняття «модель медіації» як «стиль медіації» або «тип медіації». Розкрито, що модель визначає підхід до проведення медіації; стиль медіації визначає манеру поведінки медіатора (наприклад, директивний, нейтральний); тип медіації або вид медіації, визначає сферу застосування медіації (наприклад, сімейна медіація, бізнес-медіація). Розкрито, що основне призначення моделей медіації, як теоретичних конструкцій, полягає у формуванні орієнтирів розвитку медіативної практики. Визначено, що розмежування моделей медіації є необхідним для систематизації підходів до вирішення конфліктів та спорів. Проаналізовано основні моделі медіації, до яких віднесено: фасилітативну, оціночну, трансформаційну, наративну, гуманістичну, ресторативну. Визначено критерії розмежування моделей медіації: мета медіації, роль медіатора, ступінь втручання медіатора, вичерпна характеристика медіації, сфера використання медіації, орієнтація на майбутнє чи минуле.

ДОСЛІДЖЕННЯ ДОСВІДУ ВИКОРИСТАННЯ НОВИХ ЦИФРОВИХ RFID ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІННІ ВИРОБНИЧИМИ, ОПЕРАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Віталій Олійник — 2025-03-30

У статті досліджено досвід використання нових цифрових RFID технологій в управлінні виробничими, операційними процесами підприємств.

Актуальність теми проведеного дослідження визначається тим, що з розвитком сучасних інноваційних технологій темпи цифровізації процесів зростають, а саме впровадження цифровізації та цифрових трансформацій набуває значного поширення, охоплюючи нові галузі, сфери діяльності та підприємства з різним рівнем технологічного розвитку, масштабами і напрямами діяльності. Цифровізація, впровадження сучасних цифрових технологій забезпечує підприємствам зростання технологічності, конкурентоспроможності продукції та самих бізнесів, проте різноманіття сучасних засобів цифровізації та технологій актуалізує питання дослідження досвіду застосування найбільш сучасних та поширених технологій з метою обгрунтування доцільності їх впровадження в управлінні для оптимізації операційної, виробничої діяльності підприємств різних сфер та напрямів, що має не лише теоретичне, а й практичне значення.

Метою статті є дослідження досвіду використання нових цифрових RFID технологій в управлінні виробничими, операційними процесами підприємств.

Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, порівняння; а також процесний, системний, динамічний, функціональний, кількісний, якісний наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають у дослідженні передового досвіду використання нових цифрових RFID технологій в управлінні виробничими, операційними процесами в різних сферах економічної діяльності, що дало можливість виявити та ідентифікувати основні напрями впровадження нових цифрових RFID – технологій яке здійснюється завдяки застосуванню RFID-карт та оптимізації бізнес-процесів інвентаризації основних засобів підприємств; інвентаризації, контролю, обліку, руху матеріальних ресурсів; автоматизації систем обліку складських запасів; контролю руху товарів в дорозі; ідентифікації транспорту; впровадженні внутрішніх платіжних систем; впровадженні контролю та систем обліку; автоматизації процесів діяльності.

Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності подальшого розгляду та обгрунтування впровадження нових цифрових RFID-технологій в виробничій, операційній діяльності підприємств, що як результат дає можливість не лише ідентифікувати матеріальні об’єкти та ресурси, здійснити контроль їх переміщення, удосконалити підсистеми обліку, управління запасами, управління логістичними процесами та процесами операційної діяльності, але й забезпечити управління витратами і налагодження ефективної системи контролю та безпеки виробничої, операційної діяльності, забезпечити зростання ефективності роботи підприємств.

КОПІРАЙТИНГ ДЛЯ СТАРТАПІВ: ЯК СТВОРИТИ СИЛЬНИЙ БРЕНД ЧЕРЕЗ СЛОВА

Ірина Мала — 2025-03-30

Дослідження присвячено питанням формування сильного вербального бренду стартапів, їхніх етичних засад та соціальної відповідальності, впливу крос-культурних особливостей на просування стартапу на міжнародні ринки. Актуальність теми даного дослідження зумовлена стрімким розвитком стартап-культури, яка вимагає інноваційних підходів до створення брендів. У сучасному світі, де конкуренція на ринку стає дедалі жорсткішою, успіх нових підприємств значною мірою залежить від їхньої здатності ефективно комунікувати свою цінність через словесний бренд. Мета дослідження полягає у визначенні ключових аспектів копірайтингу, які сприяють формуванню сильного вербального бренду, а також вивченні їхнього впливу на сприйняття споживачами.

Методологія дослідження включала аналіз існуючих теоретичних підходів до брендингу та копірайтингу, а також проведення емпіричних досліджень, спрямованих на вивчення практичних випадків успішних стартапів. Використано методи контент-аналізу, фокус-груп та опитувань, що дозволили отримати глибше розуміння того, які елементи вербального бренду найбільше резонують з різними культурними групами.

Отримані наукові результати підтверджують, що ефективний копірайтинг базується на глибокому розумінні цільової аудиторії та її потреб. Важливими аспектами є не лише привабливість тексту, але й його етичність, адже сучасні споживачі все більше орієнтуються на соціальну відповідальність брендів. Виявлено, що стартапи, які акцентують увагу на етичних засадах у своїй комунікації, здатні створювати більш стійкі та позитивні образи у свідомості споживачів.

Перспективи подальших досліджень включають вивчення впливу нових медіа та технологій на формування вербального бренду, а також дослідження специфіки копірайтингу в різних регіонах світу. Особливо актуальним є аналіз впливу соціальних мереж на стратегії просування стартапів, оскільки ці платформи забезпечують нові можливості для взаємодії зі споживачами та формування брендової ідентичності. Таким чином, результати проведеного дослідження можуть стати основою для розробки практичних рекомендацій для стартапів, які прагнуть створити впізнаваний і сильний бренд через потужний словесний контент.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІННІ СИСТЕМОЮ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Євген Ситнік — 2025-03-30

У статті досліджено теоретичні основи впровадження інноваційних цифрових технологій в управлінні системою економічної безпеки підприємства. Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що в сучасних умовах глобальної та загальної цифровізації всіх сфер суспільно-економічного життя забезпечення економічної безпеки спрямоване не лише на захист ресурсів підприємства, його економічних інтересів, воно здатне забезпечити розвиток, зростання конкурентоспроможності підприємства в нових ринкових умовах. Вирішення таких завдань потребує від системи економічної безпеки підприємства розбудови власних та інтегрування в загальні інформаційні системи, широкого використання сучасних цифрових технологій, їх узгодженості та взаємодії в забезпеченні безпеки.

Метою статті є дослідження теоретичних основ впровадження інноваційних цифрових технологій в управлінні системою економічної безпеки підприємства. Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, системний підхід, структурний, процесний, комплексний, функціональний наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають в узагальненні теоретичних основ впровадження інноваційних цифрових технологій в управлінні системою економічної безпеки підприємства, що дало можливість зробити висновок про наявність та дію цифрової безпеки яка є невід’ємною складовою загальної системи економічної безпеки, поєднана та забезпечує ефективну дію складових системи економічної безпеки та забезпечує їх можливості до взаємодії, спрямованої на комплексне впровадження заходів, які забезпечують конфіденційність, доступність та цілісність інформаційних ресурсів підприємства, їх захист від несанкціонованого впливу та надає технічні можливості для роботи з інформацією та формування сучасних цифрових комунікацій як в середині підприємства між функціональними складовими такі з партнерами. стейкхолдерами зовнішнього, ринкового середовища підприємства на сучасному цифровому техніко-технологічному рівні.

Перспективи подальших досліджень полягають у тому що цифрові технології є тим універсальним і водночас унікальним інструментарієм та засобами безпеки, комплексне та окреме застосування яких дає нові, значно ширші можливості для розбудови та функціонування дієвої системи економічної безпеки, здатної ефективно забезпечити захист та стабільне функціонування об’єктів господарювання в довгостроковій перспективі в умовах сучасних соціально-економічних змін та викликів.

СУТНІСТЬ ТА СКЛАДОВІ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ

Юрій Стечишин — 2025-03-30

У статті досліджено концептуально-методичні засади сутність та складові інформаційно-аналітичного забезпечення системи економічної безпеки банківських установ.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що за сучасних умов інформаційно-аналітичне забезпечення суб’єктів господарювання стає основою забезпечення їх ефективного управління та надає значні переваги і можливості для випереджального конкурентного розвитку. Саме тому дослідження проблем розбудови та здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення управління та загалом діяльності суб’єктів господарювання всіх сфер та напрямів діяльності набуває значного поширення та актуальності.

Метою статті є дослідження сутності та складових інформаційно-аналітичного забезпечення системи економічної безпеки банківських установ. Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, системний підхід,функціональний, структурний, процесний, комплексний, та інші наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають в узагальнення теоретико-методичних засад інформаційно-аналітичного забезпечення системи економічної безпеки банківської установи, що виступає сукупністю планів, дій та заходів організаційного та практичного спрямування, що включають планування змісту, задач, засобів, дії, термінів та черговості виконання завдань, інформаційної, облікової, аналітичної, операційної підсистем управління кожна з яких виступає джерелом надходження інформації, яка необхідна для здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення.

Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності вивчення питань розбудови та впровадження інформаційно-аналітичного забезпечення системи економічної безпеки банківських установ, що є важливою складовою функціонування системи безпеки, реалізуючи функцією отримання, аналізу, оцінки інформації, формування масивів інформації, баз даних, аналітичної, статистичної, облікової, документації, необхідних для ефективного моніторингу стану та рівня економічної безпеки, прийняття виважених і обгрунтованих управлінських рішень з питань безпеки організацій, банківських установ.

КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА ЯК ІНСТРУМЕНТ ТРАНСФОРМАЦІЇ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Ярослав Коханюк — 2025-03-30

Стаття призначена дослідженню проблематики корпоративної культуру як інструменту трансформації аграрних підприємств в умовах євроінтеграції. Метою дослідження є розгляд корпоративної культури як інструменту трансформації аграрного бізнесу, аналіз ключових європейських підходів та запропонування стратегії їх впровадження в українських агропідприємствах. Методами дослідження є теоретичний аналіз та узагальнення: аналіз концепцій корпоративної культури та її впливу на ефективність управління підприємством; порівняльний аналіз: визначення ключових особливостей трансформації корпоративної культури в умовах євроінтеграції; SWOT-аналіз: визначення сильних і слабких сторін корпоративної культури українських аграрних підприємств. Основні підходи, які визначають роль корпоративної культури у розвитку агропідприємств: традиційна, інноваційна та адаптивна моделі. Корпоративна культура є не лише внутрішнім регулятором поведінки працівників, а й стратегічним інструментом управління розвитком агропідприємств. Порівняльний аналіз показує, що корпоративна культура європейських агропідприємств є більш адаптивною, соціально відповідальною та орієнтованою на довгостроковий розвиток. Вона ґрунтується на гнучких управлінських моделях, залученості персоналу, технологічній інноваційності та екологічній відповідальності. SWOT-аналіз демонструє, що розвиток корпоративної культури є стратегічним завданням, яке потребує комплексного підходу та інтеграції сучасних управлінських практик. Українські агропідприємства, що зможуть ефективно адаптувати корпоративну культуру до європейських стандартів, отримають значні конкурентні переваги, що сприятиме їхньому сталому розвитку. Розроблено рекомендації для українських агропідприємств, що прагнуть ефективно адаптувати корпоративну культуру до європейських стандартів: впровадження демократичних та адаптивних моделей управління, створення системи залучення та мотивації персоналу, інтеграція європейських стандартів ESG у корпоративну культуру, посилення цифровізації управління персоналом і бізнес-процесів, розширення міжнародного партнерства та сертифікації за європейськими стандартами. Реалізація цих рекомендацій сприятиме перспективі подальших наукових розробок у цьому напрямку.

МЕТОДИЧНИЙ БАЗИС ВПРОВАДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Михайло Тодуров — 2025-03-30

У статті досліджено методичний базис впровадження механізму управління закладом охорони здоров’я.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що значні зміни фінансово-господарських механізмів, пов’язані із впровадженням процесів реформування в сфері охорони здоров’я потребують відповідних змін в самих системах та механізмах управління медичними закладами. Внаслідок цього пріоритетним завданням управління закладами охорони здоров’я є зміна самих управлінських механізмів, що в свою чергу дасть можливість до більш раціонального використання всіх наявних ресурсів та зростання ефективності функціонування медичних закладів загалом.

Метою статті є дослідження методичного базису впровадження механізму управління закладом охорони здоров’я.

Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, спостереження, порівняння; системний, структурний, комплексний наукові підходи; процесний, функціональний, методологічні підходи.

Отримані наукові результати полягають в уніфікації складових та елементів механізму управління закладами охорони здоров’я всіх форм власності, що включає наступні елементи: місію, цілі, загальні та специфічні принципи на засадах яких здійснюється управління, функціональну та забезпечувальну підсистеми, важелі та стимули завдяки яким в механізмі здійснюється вплив. Виявлено, що механізм управління закладом охорони здоров’я включає методи, засоби та інтрументарій які дають можливість здійснювати ефективне керівництво з застосуванням широкого переліку сучасних управлінських технологій та інтегрованого інформаційного забезпечення.

Перспективи подальших досліджень полягають у актуальності обгрунтування узагальнення методичних засад формування механізму управління закладом охорони здоров’я оскільки це забезпечує надання цьому механізму більше функціональних спроможностей і таким чином значно розширює інструментарій з застосуванням якого можуть реалізуватися ті чи інші методи управління, дає можливості до використання сучасних технологій управління в тому числі з впровадженням кращих світових практик.

ОБГРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Дмитро Полтавський — 2025-03-30

У статті досліджено питання обгрунтування напрямів інноваційного розвитку підприємств в умовах євроінтеграції.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що Україна, обравши шлях до Європейського Союзу визначила для себе вектори розвитку спрямовані на євроінтеграцію країни, її економіки, суспільної, політичної та науково-технічної сфери. Обрання напрямку інноваційного розвитку визначається можливостями підприємства та наявністю ресурсів, і в першу чергу інвестиційних, фінансових, необхідних для впровадження інновацій і очікуваної ефективності, яку може отримати підприємство від їх реалізації. Проте, від обраних напрямів та їх обгрунтування залежить можливість досягнення підприємством стратегічних цілей, ефективність отриманих результатів та забезпечення інноваційного розвитку загалом.

Метою статті є обгрунтування напрямів інноваційного розвитку підприємств в умовах євроінтеграції. Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, спостереження, порівняння; системний підхід, процесний, комплексний, функціональний, логічно-діалектичний методологічні підходи.

Отримані наукові результати полягають в обгрунтуванні ключових напрямів інноваційного розвитку підприємств в умовах євроінтеграції, таких як: розробка інноваційної стратегії та її впровадження; зростання активності підприємства в пошуку і залученні інвестицій; розвиток наукової, науково-технічної діяльності; налагодження взаємодії з науковими установами та трансфер технологій; розвиток людського капіталу, управління знаннями; цифровізацією процесів управління, виробництва, збуту; впровадженням нових методів управління, комплексне системне впровадження яких здатне забезпечити зміцнення ресурсного потенціалу підприємства, забезпечити його перехід до високотехнологічного виробництва і формування ефективної структури виробництва та забезпечить зростання конкурентоспроможності продукції за параметрами технологічності, ціни та якості, необхідних для ефективного інноваційного розвитку підприємства в умовах євроінтеграції.

Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності подальшого вивчення актуалізації напрямів інноваційного розвитку оскільки в умовах європейської інтеграції України важливого значення набуває визначення позицій країни на європейському та світовому ринках інновацій. В цьому контексті, ключовим завданням для інноваційного розвитку є зміцнення міжнародного партнерства та активування інвестиційних процесів із залученням європейських та світових інвесторів до фінансування інноваційних проєктів в різних сферах діяльності підприємств.

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ І ВИЗНАЧЕННЯ ШЛЯХІВ ЙОГО

Станіслав Мідіна — 2025-03-30

Дослідження спрямоване на вирішення проблемних питань, пов’язаних з необхідністю підвищення ефективності використання ресурсів вищого навчального закладу, оптимізації інформаційних потоків та забезпечення якісного навчального процесу. Метою є дослідження логістичного менеджменту у вищому навчальному закладі, виявлення проблемних зон та розробка практичних рекомендацій щодо їх ефективної оптимізації. Для досягнення мети дoслiджено сутність та особливості логістичного менеджменту у вищому навчальному закладі; проведено логістичний аналіз потоків, включаючи аналіз матеріальних, інформаційних потоків та потоків, пов'язаних з освітнім процесом; здійснено аналіз та оцінку логістичного менеджменту освітнього процесу та наукової діяльності, а також діагностику фінансово-господарської діяльності та оцінку ефективності логістичної системи вищого навчального закладу; розроблено пропозиції щодо використання інструментів та підвищення ефективності логістичного менеджменту, зокрема, щодо оптимізації логістичної системи; складено алгоритм використання логістичного менеджменту та розрахувати його ефективність

МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВОГО ОЦІНЮВАННЯ ДОБРОБУТУ НАСЕЛЕННЯ: СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ІНДИКАТОРІВ

Ігор Румик — 2025-03-30

У статті досліджено методологічні підходи до оцінки добробуту населення. Розглянуто три теоретичні підходи, що мають істотний влив на добробут людей. Економічний підхід фокусується на фінансових показниках, таких як доходи та споживання. Соціальний підхід аналізує доступ до освіти, охорони здоров’я та соціальних послуг. Мультидисциплінарний підхід поєднує різні аспекти життя. За допомогою абстрактно-логічного методу розкрито сутність концептуальних методологічних підходів, за допомогою яких можна вимірювати якість життя населення. Доведено твердження про те, що розглянуті підходи мають як очевидні відмінності, так і певні схожі характеристики. У зв’язку з цим встановлено, що методологічні підходи до оцінки добробуту населення включають використання об’єктивних показників та суб’єктивних оцінок. Метою статті є аналіз основних методологічних підходів до оцінки добробуту населення, визначення їхніх переваг та недоліків, а також оцінка сучасних викликів, що впливають на рівень добробуту. Проаналізовано макроекономічні індикатори для оцінки потенційного впливу запропонованих заходів на економіку України. Встановлено, що заходи зі стимулювання зростання економіки та зайнятості ведуть до зниження безробіття, притоку інвестицій і підвищення середніх доходів населення України. З використанням методу прогнозної оцінки встановлено, що за умови ефективної реалізації політики контролю за інфляцією можна стабілізувати купівельну спроможність населення та знизити рівень бідності, що позитивно вплине на соціальну складову запропонованих заходів. Теоретичні та практичні результати дослідження дали змогу сформулювати рекомендації щодо перспектив вдосконалення методологічних основ оцінки добробуту населення, пов’язані з покращенням оцінки шляхом інтеграції суб’єктивних показників і розширенням екологічних індикаторів. Отримано результати, які підкреслюють важливість процесу наукового оцінювання добробуту населення як важливої передумови для стабільності та економічного розвитку країни.

СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ У ЦИФРОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Ірина Петрова — 2025-03-30

Мобільність робочої сили є однією з рушійних сил ринкової економіки та важливим регулятором ринку праці. За сучасних умов її динаміка, інтенсивність та різноспрямованість значно посилилися. Вагомим фактором впливу на мобільність є цифровізація економіки, внаслідок якої відбуваються істотні зміни у змісті, характері та технологіях трудових і виробничих процесів, формуються нові вимоги до робочої сили, посилюється гнучкість зайнятості та мобільність працівників. Поведінкова модель, орієнтована на стабільну гарантовану зайнятість, змінюється на поведінкову модель мобільного працівника. Цифровізація спричиняє нові тенденції розвитку усіх форм соціальної мобільності, які взаємно переплітаються і взаємодіють між собою. Жодну з них не можна розглядати ізольовано. Метою статті є розкриття змісту соціальної мобільності як взаємопов’язаних пересувань індивідів у різних сферах життя, які призводять до зміни їх соціальної позиції, визначенні її функцій, форм, тенденцій розвитку та формуванні рекомендацій щодо її регулювання.

У світлі зазначених змін у статті удосконалено методологічні підходи до визначення соціальних функцій, вимірів мобільності та її нових тенденцій. Застосовані методи включають наукову абстракцію, аналіз та синтез – при визначенні соціальної мобільності та її складових, кількісно-якісного аналізу – для інтерпретації статистичних та соціологічних даних, системного підходу – для розробки практичних рекомендацій. У статті проаналізовано основні форми (соціальні виміри) мобільності: трудова, освітня, галузева і територіальна, виявлено їх взаємозв’язки та взаємодія. Відповідно до окреслених новітніх тенденцій соціальної мобільності та в розрізі її складових запропоновано актуальні заходи щодо її регулювання. Перспективи подальших досліджень полягають у поглибленому аналізі викликів та ризиків, які можуть супроводжувати посилення та непередбачувані ефекти соціальної мобільності.

АДАПТАЦІЯ СВІТОВОГО ДОСВІДУ ЕКОНОМІЧНОГО СТРАТЕГУВАННЯ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ

Лариса Ємельяненко — 2025-03-30

У статті представлено результати дослідження світового досвіду післявоєнного відновлення економічно розвинутих країн в контексті результативності економічного стратегування. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що усвідомлення переваг стратегування в період повоєнної стабілізації в економічно розвинених країнах дозволить визначити пріоритети адаптації результативної світової практики та адаптувати закордонний досвід для створення унікальної моделі повоєнного розвитку і стратегування національної економіки України. Авторами доведено доцільність здійснення компаративного аналізу світового досвіду післявоєнного відновлення та емпіричного оцінювання результативності практики економічного стратегування на основі проведеного дослідження досвіду економічно розвинутих країн, які успішно відновили, стабілізували національну економіку та є лідерами в глобальному економічному середовищі. Отримані результати дослідження дозволяють обґрунтувати доцільність запровадження перевірених досвідом механізмів стратегічного управління, що сприятимуть узгодженню урядових рішень із економічними стратегіями. Повоєнне відновлення України повинно бути стратегічно спрямовано на забезпечення перспектив економічного розвитку з урахуванням повноцінного відтворення національного потенціалу. Впровадження результатів дослідження у національну політику сприятиме не тільки відновленню економіки до довоєнного рівня, а й стабілізації економічного розвитку в перспективі задля покращення добробуту населення та підвищенню конкурентоспроможності України на глобальному ринку. Перспективи подальших досліджень спрямовані на розробку конкретних рекомендацій для оптимізації державної політики у сфері економічного відновлення, адаптацію інструментів стратегічного планування до поточних умов України та розробку механізмів моніторингу й оцінки ефективності впроваджених заходів.

ЕКОСИСТЕМА ІННОВАЦІЙНИХ ІТ-КЛАСТЕРІВ В КОНТЕКСТІ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Поліна Пузирьова — 2025-03-30

У статті визначено, що формування ефективної екосистеми інноваційних ІТ-кластерів у контексті цифрової трансформації та сталого розвитку потребує комплексного підходу, який включає технологічні інновації, освітню реформу, інституційні зміни та державну підтримку, що дозволить забезпечити не лише економічне зростання, а й соціальну відповідальність, екологічну безпеку та довгострокову стійкість цифрової індустрії. Мета статті полягає в дослідженні ролі та значення ІТ-кластерів як ключових елементів цифрової екосистеми, що сприяють інноваціям, економічному зростанню та досягненню цілей сталого розвитку. Доведено, що цифрова трансформація передбачає впровадження новітніх технологій у бізнес, урядування та соціальну сферу, а сталий розвиток забезпечує їхню гармонійну інтеграцію з урахуванням екологічних, соціальних і економічних чинників. Визначено ключові елементи та основні функції екосистеми інноваційного ІТ-кластера. Актуалізовано увагу на основних перешкодах та перевагах цифрової трансформації для інноваційних кластерів. Встановлено, що екосистема інноваційних ІТ-кластерів в контексті сталого розвитку орієнтується на такі аспекти: збалансоване економічне зростання; збереження природних ресурсів; підвищення рівня життя суспільства. Встановлено взаємозв’язок та вплив ІТ-кластерів на розвиток «зелених» технологій, соціальну відповідальність бізнесу, інновації у сфері Smart City та розширення цифрової інклюзії в умовах сталого розвитку. Запропоновано концептуальний підхід до екосистеми інноваційних ІТ-кластерів в контексті цифрової трансформації та сталого розвитку, який передбачає інтеграцію сучасних технологій з урахуванням потреб економічної ефективності та екологічних вимог. Основними складовими концептуального підходу визначено створення інноваційних інфраструктурних рішень, спрямованих на підтримку малого та середнього бізнесу, розвиток цифрових платформ для обміну даними та співпраці, а також імплементація екологічно чистих технологій та практик у виробничих процесах.

МІКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІАГНОСТИКИ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА НА РИНКУ НЕРУХОМОСТІ

Галина Пекна — 2025-03-30

Проведено аналіз досліджень діагностики конкурентного середовища підприємства, визначено низку наукових підходів. Розглянуто важливість проведення діагностики середовища на ринку нерухомості. Розраховано показники діагностики для окремого підприємства, визначено коло його конкурентів і проведено діагностичне дослідження та аналіз підприємства на ринку нерухомості.

Діагностика ринкового середовища передбачає покроковий аналіз кожного окремого ринку за складовими конкурентного середовища і здійснюється на основі показників концентрації, ринкової влади та бар'єрів входу в ринок / виходу з ринку. До показників діагноситики конкурентного ринку належать: коефіцієнт ринкової концентрації (індекс концентрації); індекс Херфіндаля-Хірінмана; індекс Розенблюту; чотирьох частковий показник концентрації; показник ентропії; коефіцієнт Джині; коефіцієнт відносної концентрації. В результаті розрахунків цих показників виявляються ті підприємства, які представляють собою особливу небезпеку як конкуренти і відносно яких слід розробити спеціальні стратегії. Ці показники дають достатньо серйозну інформацію про інтенсивність конкуренції, але для враховування особливостей конкретних ринків, досвід і методи ведення конкурентної боротьби можна використовувати модель п'яти сил конкуренції Портера, PEST-аналіз та інші.Діагностику ринкового середовища для АН «Партнер-Київ» на ринку нерухомості проведено за допомогою показників, що характеризують ступінь концентрації ринку:

Чотирьохчастковий показник концентрації показав, що частка найбільших чотирьох агенств нерухомості, які надають послуги на ринку нерухомості, становить 38,6 %, і слід зазначити, що АН «Партнер-Київ» не входить до їх складу.
Індекс Герфіндаля-Гіршмана виявив, що ринок є помірно концентрованим.
Значення індексу Розенблюта доводить ринок нерухомості м.Києва не є монополізованим і на ньому існує велика кількість учасників.
За коефіцієнтом відносної концентрації встановлено, що ринок нерухомості неконцентрований.

Проведена комплексна діагностика ринкового середовища функціонування підприємств на ринку нерухомого майна м.Києва демонструє, що аналізований ринок є висококонкурентним, що зумовлено великою кількістю агентств нерухомості, що працюють на ринку, а також високим ступенем схожості наданих послуг. У результаті діагностики ринкового середовища виявлено підприємства на ринку нерухомості, які являють собою особливу небезпеку як конкуренти. лідерами серед агентств нерухомості є «THE Capital», «FLATPRIME», «THE YARD», «АН VALION», АН «Благовіст», АН «Партнер-Київ». Вони мають високі рейтинги на всіх рекламних майданчиках та надає найбільш повний спектр послуг на ринку нерухомості.

ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕГРАЦІЇ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У БАНКІВСЬКУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ

Поліна Пузирьова — 2025-03-30

У статті встановлено, що глобалізація економіки та цифрова трансформація змушує банки впроваджувати новітні технології, зокрема штучний інтелект, щоб зберігати конкурентоспроможність, покращувати ефективність своїх процесів та надавати нові можливості для взаємодії з клієнтами. В результаті дослідження було проаналізовано процес інтеграції штучного інтелекту у банківську систему України і встановлено, що цей процес є стратегічно важливим, оскільки сприяє підвищенню ефективності роботи банків, оптимізації бізнес-процесів та покращенню якості обслуговування клієнтів. Мета статті полягає в дослідженні процесу інтеграції штучного інтелекту в банківську систему України, аналізі основних можливостей, викликів та переваг впровадження цієї технології. Встановлено, що використання штучного інтелекту дозволяє банкам автоматизувати рутинні завдання, зменшити операційні витрати, підвищити швидкість обробки запитів та знизити ризики, пов’язані з шахрайством. Виявлено, що завдяки аналізу великих масивів даних та прогнозуванню поведінки клієнтів штучний інтелект допомагає впроваджувати персоналізовані фінансові послуги, що, у свою чергу, сприяє зростанню довіри до банківських установ. Доведено, що процес імплементації штучного інтелекту супроводжується низкою перешкод та переваг. Запропоновано алгоритм інтеграції штучного інтелекту у банківську сферу, який надасть змогу банкам ефективно та безпечно впроваджувати новітні технології для оптимізації своєї діяльності, мінімізувати ризики, пов’язані з впровадженням штучного інтелекту, а також забезпечити його максимальну відповідність стратегічним цілям банківської установи. Доведено, що використання штучного інтелекту є перспективним напрямом розвитку фінансового сектору, і його активне впровадження дозволить українським банкам залишатися конкурентоспроможними у сучасному цифровому середовищі. Подальші дослідження ґрунтуються на систематичному аналізі ефективності імплементації штучного інтелекту в банківську систему України, оцінці його впливу на фінансову стабільність та конкурентоспроможність банків, а також вивченні можливостей подальшої оптимізації та вдосконалення ШІ-технологій.

ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

Світлана Плетенецька — 2025-03-30

У статті досліджено історичну ретроспективу становлення вітчизняного ринку страхування. Дослідженням встановлено основні 4 етапи розвитку: перший етап екстенсивного розвитку, другий етап структурних змін, третій етап посилення участі держави та крайній четвертий етап стійкості до нестабільних умов. Це зумовило актуальність подальшого дослідження особливостей функціонування особистих видів страхування в умовах війни в Україні та формування цілей статті. Визначено основні групи ризиків, під дією яких формується сучасне функціонування ринку страхування, зокрема, глобальні, макро- та мікроекономічні, фінансові та комерційні ризики. Проаналізовано проникнення страхування в Україні та визначено його рівень одним з найнижчих у світі. Оцінено основні види страхування за обсягом страховим премій та причини зростання обсягів автотранспортного страхування у 2022 році, що відобразилося у різкому підвищенню попиту на поліси «Зелена карта» в зв'язку з масовим виїздом українців закордон. Крім цього, зростанню об’ємів ринку особистих видів страхування посприяло не тільки зростання побоювань за своє здоров'я внаслідок пандемії Covid-19, але й формування в Україні своєрідної культури піклування роботодавців про своїх співробітників через забезпечення полісами добровільного медичного страхування. Охарактеризовано виклики з якими стикається ринок особистого страхування, зокрема, досліджено покриття воєнних ризиків по договорах страхування особистих видів. Дослідження показало, що покриття воєнних ризиків для цивільних осіб з деякими обмеженнями покривається по таких видах особистого страхування, як добровільне медичне страхування та страхування від нещасного випадку, та не покривається по програмах страхування життя чи туристичному медичному страхуванню. В процесі дослідження теоретичних та практичних результатів виявлено проблему відсутності покриття воєнних ризиків при особистому страхуванні для учасників бойових дій. Це потребує як нормативного врегулювання, так і практики впровадження нових страхових продуктів страховиками.

ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ЯК СПОСІБ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Ольга Чумаченко — 2025-03-30

У статті розглядаються основні способи вдосконалення системи управління ризиками на підприємстві, зокрема акцентується увага на необхідності інтеграції ризик-орієнтованого підходу в управлінські процеси компанії. В умовах глобальних політичних та економічних змін, зокрема, через вплив війни, зростання нестабільності на ринках, потреба в адаптації компаній до нових умов набуває критичної важливості. Ризики, що постають перед підприємствами, є всеохоплюючими та різноманітними, і вимагають своєчасного виявлення, оцінки та адекватного реагування для мінімізації потенційних збитків і забезпечення стабільного функціонування організації.

Метою статті є дослідження шляхів вдосконалення управління ризиками на підприємстві та впровадження ризик-орієнтованого управління. В роботі використані методи системного аналізу, індукції, дедукції, візуалізації даних. В статті зосереджено увагу на теоретичних засадах та практичних аспектах управління ризиками. Зокрема, підкреслено важливість інтеграції ризик-орієнтованих підходів у всі рівні управлінської діяльності підприємства, що забезпечує ефективне реагування на як зовнішні, так і внутрішні загрози.

Розглянуті основні етапи побудови системи управління ризиками, серед яких особливе значення надано ідентифікації ризиків та їх кількісній оцінці. Ідентифікація ризиків передбачає виявлення всіх можливих загроз, що можуть вплинути на діяльність підприємства. Методологія оцінки ризиків, а також їх агрегація методом Монте-Карло, дозволяє отримати кількісну оцінку сукупного ризику, що є необхідним для прийняття обґрунтованих стратегічних рішень. Також зазначено про необхідність культивації на підприємстві відповідної культури ризику, що допомагає залучити кожного працівника до участі в управлінні ризиками.

Стаття підкреслює важливість інтеграції управління ризиками на всіх рівнях підприємства, як основи для підвищення його фінансової стійкості. Виявлення ризиків, їх кількісна оцінка, а також впровадження ефективних моделей управління дозволяють не лише запобігти можливим втратам, але й значно підвищити шанси на успішний розвиток в умовах постійно змінюваного зовнішнього середовища.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Олена Будякова — 2025-03-30

Воєнні міграційні процеси в Україні внаслідок повномасштабного вторгнення росії в Україну спричинили найбільшу вимушену міграцію в Європі з часів Другої світової війни. Через три роки від початку воєнного конфлікту 10 млн українців досі не можуть повернутися до своїх домівок: майже 4 млн населення України є внутрішньо переміщеними особами, понад 6 млн виїхали за кордон і не лише в Європу. У статті досліджено основні соціально-економічні чинники, що впливають на міграційні процеси серед українців унаслідок війни, спричинені військовим вторгненням. Проведено аналіз воєнних міграційних процесів українців за період 2022-2024 рр.; ймовірності переїзду співвітчизників до іншої країни під час війни. Виокремлено 10 причин вимушеного переміщення, зокрема загрози безпеки, руйнування житла, втрата роботи та невизначеність майбутнього. Також досліджуються драйвери та бар'єри міграції, серед яких: фінансові труднощі, соціальні зобов'язання та мовний бар'єр. Особливо увага приділяється дослідженню тенденцій внутрішньої та зовнішньої міграції, а також стабілізації економічної ситуації серед українців. Проаналізовано працевлаштованість вимушених мігрантів та регулярність перебування за кордоном до воєнного стану. Отримані дані дають можливість дослідження мотивації громадян при прийнятті рішень щодо переміщення та перспективи подальших міграційних процесів. Також у статті відзначаються гуманітарні дослідження міграційної кризи, зокрема проблеми доступу до житла, медичних послуг, освіти, ринку праці. Значно увага приділяється психологічним аспектам вимушеного переселення, таким як стрес, травматизація та невизначеність майбутнього. Окремо аналізуються чинники, які сприяють поверненню українців додому, а також мотивація тих, хто розглядає можливість виїзду за кордон на постійне місце проживання. Зроблено висновки про тенденції міграційних процесів та їх вплив на соціально-економічну ситуацію в Україні, а також на країни-реципієнти.

Отримані результати можуть бути використані для формування державної політики щодо підтримки внутрішньо переміщених осіб та мігрантів, а також для розробки стратегій адаптації та реінтеграції людського капіталу у післявоєнний період.

ФІНАНСОВІ ІННОВАЦІЇ У ФОРМУВАННІ БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ

Володимир Кузьмінський — 2025-03-30

Стаття присвячена дослідженню фінансової безпеки, яка є однією з найважливіших проблем, яку банківські установи намагаються подолати. Доведено, що навіть складне програмне забезпечення, яке захищає аналітичні дані, не може повністю захистити облікові записи від шахраїв, фішингу, хакерських атак тощо. Досліджено, що оцінка фінансової безпеки банківської установи є важливою частиною управління фінансами та стратегічного планування. Встановлено, що сектор фінансів і страхування виявився головною мішенню для загроз фінансовій безпеці як в 2022 році, так і у 2023 році. Обґрунтовано, що незважаючи на наявність вагомої наукової бази, через постійні економічні зміни дослідження фінансової безпеки залишається актуальним завданням і потребує вирішення науковцями. Встановлено, що для ефективного забезпечення системи фінансової безпеки банківських установ необхідно використовувати системний і комплексний підходи. Системний підхід використовується для розробки відповідної системи забезпечення фінансової безпеки, а комплексний підхід передбачає розроблення комплексу організаційно-економічних заходів щодо забезпечення стабільного функціонування банківських установ, що дозволяє досягти належного рівня фінансової безпеки за умови усунення зовнішніх і внутрішніх загроз. Доведено, що система забезпечення фінансової безпеки банківських установ є обслуговуючим середовищем для організаційно-економічного механізму забезпечення фінансової безпеки. У свою чергу, структурними елементами організаційно-економічного механізму забезпечення фінансової безпеки банківських установ є складові програмного забезпечення управління фінансовою безпекою та складові впровадження управління фінансовою безпекою банківських установ. Під час проведення досліджень з’ясовано, що складовими програмного забезпечення управління фінансовою безпекою банківських установ є нормативне, інформаційне, методичне, аналітичне та техніко-технологічне забезпечення. Елементами впровадження управління фінансовою безпекою банківських установ є інструментарій забезпечення фінансової безпеки банківських установ, функціональні та процесно-організаційні механізми забезпечення фінансової безпеки банківських установ.

МАКРОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВПЛИВУ КРИПТОВАЛЮТ НА ГРОШОВИЙ РИНОК

Сергій Андрійчук — 2025-03-30

Ця стаття досліджує макроекономічні аспекти впливу криптовалют на грошовий ринок, акцентуючи увагу на їхньому взаємозв’язку з традиційними фінансовими системами, монетарною політикою та фінансовою стабільністю. Актуальність дослідження зумовлена зростаючим використанням криптовалют як фінансового інструменту та їхньою інтеграцією у світову економіку. В останнє десятиліття цифрові активи набули поширення не лише як засіб платежу, але й як елемент інвестиційного портфеля, що вимагає глибокого аналізу їхнього впливу на економічні процеси.

Метою дослідження є оцінка впливу криптовалют на грошову масу, механізми монетарного регулювання та фінансову стабільність держав. Методологія дослідження базується на використанні макроекономічного аналізу, статистичних методів, а також порівняльного аналізу різних підходів до регулювання криптовалютного ринку в різних країнах. Використано емпіричні дані, що дозволяють ідентифікувати основні тренди взаємодії цифрових активів із традиційними фінансовими системами та потенційні загрози для монетарної політики центральних банків.

Результати дослідження свідчать, що криптовалюти можуть виступати як чинник, що змінює традиційні механізми регулювання грошового ринку. Децентралізація криптовалют та їхня незалежність від державного контролю ставлять перед регуляторами нові виклики. З одного боку, криптоактиви можуть сприяти фінансовій інклюзії та забезпечувати альтернативні способи фінансування, з іншого – підвищують рівень волатильності та створюють ризики фінансової нестабільності.

У статті розглянуто роль стейблкоїнів у міжнародних фінансових потоках та їхній вплив на стабільність грошової маси. Зазначено, що стейблкоїни можуть виступати альтернативою фіатним валютам у цифровій економіці, що ставить питання про їхню регуляцію та місце у грошово-кредитній політиці держав. Досліджено потенційні сценарії інтеграції криптовалют у сучасну фінансову систему, зокрема, через розвиток цифрових валют центральних банків (CBDC), які можуть стати відповіддю на виклики, що ставить перед фінансовими системами швидкий розвиток технологій блокчейн.

Перспективи подальших досліджень у цій галузі включають аналіз ефективності регуляторних підходів до контролю за криптовалютами, дослідження кореляції між курсом біткоїна та макроекономічними показниками, а також розробку моделей прогнозування динаміки ринку цифрових активів. Розширене вивчення взаємодії криптовалют з традиційною банківською системою та їхній вплив на міжнародну фінансову стабільність залишається важливим напрямком наукових досліджень у майбутньому.

ВПЛИВ ВІЙНИ НА ТОРГІВЛЮ: ПРИКЛАД ТЮТЮНОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Олена Наумова — 2025-03-30

У статті здійснено дослідження змін в міжнародній торгівлі тютюновими виробами України у період 2010–2023 років. Автори зосередили увагу на динаміці торгівлі, структурних зрушеннях та стійкості тютюнової галузі в умовах геополітичних та економічних потрясінь. Війна в Україні негативно вплинула на всі аспекти економічного розвитку, спричинивши радикальні зміни у міжнародній торгівлі. Починаючи з 2014 року, Україна поступово зменшувала економічну залежність від Російської Федерації, розширюючи ринки збуту та змінюючи структуру зовнішньої торгівлі. Тютюнова промисловість, попри негативне торговельне сальдо за останні 14 років, є високодинамічним сектором, який залучає значні прямі іноземні інвестиції, створює робочі місця та формує податкові надходження до бюджету. Дослідження засноване на кількісному аналізі статистичних даних UN Comtrade Analytics (2024) та інших офіційних джерел, а також на якісних оцінках експертів та законодавчих змін. Методи дослідження, застосовані авторами, включають індукцію, дедукцію, узагальнення та порівняльний аналіз. Результати дослідження показують, що з 2010 до 2021 року обсяги торгівлі тютюновими виробами зростали, але у 2022 році внаслідок війни торгівля скоротилася на 49%. У 2023 році спостерігалося часткове відновлення (+6%), однак воно було спричинене переважно зростанням імпорту, а не експорту. Географічна структура торгівлі зазнала суттєвих змін: імпорт із РФ повністю припинився з 2022 року, тоді як Італія стала основним постачальником тютюнових виробів в Україну. Експортна структура залишалася більш стабільною, хоча Саудівська Аравія у 2023 році стала основним напрямком експорту, витіснивши традиційних торговельних партнерів. Висновки авторів підкреслюють значення тютюнової промисловості як сегмента, що створює додану вартість, та демонструють її відносну стійкість до кризових явищ. Подальші дослідження необхідні для оцінки довгострокових наслідків війни, змін регулювання та адаптації тютюнової галузі до глобальних викликів.

ЕКСПОРТНІ МОЖЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ ГАРАНТУВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Микола Горбачьов — 2025-03-30

У статті досліджено економічні можливості експорту основних видів сільськогосподарської продукції в умовах війни. Значна увага приділена значенню експорту в гарантуванні продовольчої безпеки. Досліджено зміну пріоритетів у функціонуванні економіки України у воєнний період. Обґрунтовано положення про те, що аграрний бізнес є важливою складовою продовольчої самозабезпеченості населення необхідними продуктами харчування та продовольчою сировиною. Метою статті визначено дослідження експортних можливостей економіки України в контексті її продовольчої безпеки. Детально проаналізовано негативні наслідки для аграрного вектору економіки, зумовлені війною. Розглянуто заходи та їх позитивні наслідки для експортування продукції з України, а саме: «зернову угоду», «шляхи солідарності», «гуманітарні коридори». Підтверджено, що збройна агресія стала глобальним випробуванням для продовольчої безпеки не тільки для нашої країни, а і для всього світу. У результаті виокремлено чотири чинники, на які найбільше вплинула війна: ланцюги постачання, виробництво, експорт, доступ до продовольства. Встановлено проблеми функціонування аграрного сектору, що виникли через збройну агресію. Доведено, що Україна все ще залишається одним з провідних експортерів сільськогосподарської продукції у світі. Проаналізовано експортні можливості України через дослідження видів сільськогосподарської продукції, що перетнула кордон з березня 2022 року до березня 2025 року. Детально розглянуто логістичні маршрути руху сільськогосподарської продукції за досліджуваний період, у результаті чого підтверджено основний канал транспортування через портову інфраструктуру. Встановлено, що на даний момент часу альтернативи експорту аграрної продукції морськими і річковими портами не існує. Доведено, що суттєві за обсягами види продукції можливо перевозити фактично лише через порти, насамперед морські. Для невеликих за обсягами видів продукції можливі інші варіанти, як-от залізниця чи автотранспорт. Проведений аналіз засвідчив те, що в структурі експорту найбільшу частку займає кукурудза – 48,50%, пшениця – 26,05%. Всі інші сільськогосподарські культури чи продукція займають менше 10% у загальній структурі експорту за досліджуваний період. Це дозволило визначити три основні напрями мінімізації загроз продовольчій безпеці України, забезпечення доступності, якості та безпечності продовольства для усіх верств населення світу: безпечне судноплавство, належна міжнародна підтримка, інвестиції в українське сільськогосподарське виробництво та відновлення економіки. Рекомендовано використовувати сучасні підходи до вирішення питання продовольчої безпеки з врахуванням внутрішніх можливостей на поточному етапі розвитку ситуації та прогнозних показників майбутніх часових періодів.

СОЦІАЛЬНА ІНКЛЮЗІЯ ЯК ЧИННИК ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Роман Стуга — 2025-03-30

У статті доведено, що соціальна інклюзія є важливим чинником економічного розвитку України, оскільки сприяє розширенню трудового потенціалу, зниженню рівня бідності та забезпеченню соціальної стабільності. Обґрунтовано необхідність інтеграції соціально вразливих груп у економічні процеси шляхом розширення можливостей зайнятості, підвищення доступу до освіти, підприємницької діяльності та фінансових ресурсів. Розкрито причинно-наслідкові зв’язки між рівнем соціальної інклюзії та темпами економічного зростання, що свідчить про значний потенціал інклюзивної економіки для забезпечення сталого розвитку країни.

У статті проаналізовано основні виклики, які постають перед Україною в умовах структурних економічних трансформацій, включаючи наслідки війни, демографічні зміни, цифровізацію та зростання рівня соціальної нерівності. Доведено, що відсутність ефективних механізмів залучення соціально вразливих груп у господарське життя негативно впливає на рівень продуктивності праці, інноваційний потенціал та загальний рівень добробуту населення. Особливу увагу приділено міжнародному досвіду в сфері соціальної інклюзії, що може бути адаптований до українських реалій.

Обґрунтовано роль державної політики у стимулюванні соціальної інклюзії через розширення доступу до ринку праці, підтримку малого та середнього бізнесу, розвиток цифрових технологій та реформування освітньої системи. У статті проаналізовано динаміку деяких соціально-економічних показників в Україні, що характеризують рівень соціальної інклюзії, зокрема, показники інклюзивної освіти та доступу до фінансових послуг, корефіцієнт Джині тощо.

Доведено, що соціальна інклюзія має стати стратегічним пріоритетом державної політики України в контексті повоєнного відновлення. Запропоновано комплекс заходів, які сприятимуть підвищенню рівня соціальної інклюзії населення, зокрема розвиток програм перекваліфікації для внутрішньо переміщених осіб, стимулювання підприємницької активності серед соціально вразливих категорій, впровадження цифрових рішень для розширення доступу до фінансових ресурсів та реформування системи соціального захисту. Реалізація таких заходів сприятиме формуванню стійкої соціально-економічної моделі розвитку, що відповідатиме сучасним викликам та європейським стандартам.

ІНДЕКСНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ ВИКОРИСТАННЯ BIG DATA НАЦІОНАЛЬНОЮ ЕКОНОМІКОЮ

Роман Пашковський — 2025-03-30

У статті досліджено міжнародні індекси та рейтинги, що оцінюють використання big data на макроекономічному рівні. Встановлено, що Big data readiness index — єдиний специфічний індекс, що здійснює оцінку цього феномену. Проаналізовано проблемні моменти щодо згаданого інструменту індексної оцінки в площині універсальності та методології. Доведено, що побудова індексу використання big data потребує глибокого розуміння процесів у цифровій економіці, їх меж та контексту. Розглянуто роль big data в контексті промисловості 4.0, звʼязок процесу датафікації з іншими явищами цифрової економіки: оцифровуванням, цифровізацією та цифровою трансформацією. Встановлено, що датафікація є водночас і наслідком, і каталізатором інших явищ цифрової економіки, у звʼязку з чим її опосередковано оцінюють наявні індекси цифрового перетворення. Сформульовано визначення індексу датафікації національної економіки, як схильності та спроможності до використання дата-орієнтованих інструментів у економічній діяльності. Запропоновано підхід до побудови індексу датафікації на основі узагальнених ключових факторів успіху big data для компаній в таких категоріях: організація, дані, люди, технології, регулювання. Окремі фактори успіху, визначені на макроекономічному рівні, узагальнено задля впорядкування і видалення дублікатів. Показано, що наявні індекси оцінки цифрової трансформації світової економіки співвідносяться з окремими компонентами індексу датафікації, і можуть надалі використовуватись для його розрахунку. Розглянуто напрямки подальших досліджень, зокрема уточнення компонентів і розробка методики розрахунку індексу.

ВПЛИВ ЦИФРОВІЗАЦІЇ НА ЕКОНОМІЧНУ НЕРІВНІСТЬ

Олексій Богодюк — 2025-03-30

Цифровізація є потужним фактором трансформації сучасної економіки, що відкриває нові можливості для підприємництва, зайнятості та фінансових інструментів. Вона змінює ринок праці, спрощує доступ до інформації та послуг, підвищує ефективність бізнес-процесів. Проте цифрова трансформація також супроводжується ризиками зростання економічної нерівності через нерівний доступ до цифрових технологій, концентрацію ринку в руках великих корпорацій і зміну вимог до кваліфікації працівників. Метою даного дослідження є визначення впливу цифровізації на економічну нерівність та аналіз можливих механізмів мінімізації негативних наслідків цифрової трансформації. Автор досліджує, як розвиток цифрової інфраструктури, рівень цифрової грамотності населення та державна політика можуть впливати на економічний розрив між соціальними групами та регіонами. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції та порівняння, що дозволили систематизувати наукові підходи до визначення впливу цифровізації на економічну нерівність. Результати дослідження показують, що цифровізація може як сприяти скороченню економічної нерівності, так і її загостренню. Одним із позитивних аспектів є розширення доступу до освітніх ресурсів, що дозволяє отримувати знання та професійні навички незалежно від місця проживання. Крім того, цифрові платформи відкривають нові можливості для працевлаштування та самозайнятості, дозволяючи економічно активному населенню отримувати додатковий дохід. Водночас автоматизація та штучний інтелект можуть скорочувати традиційні робочі місця, що призводить до зростання безробіття серед некваліфікованих працівників. Практичне значення дослідження полягає у формулюванні рекомендацій для зменшення економічного розриву через ефективне використання цифрових технологій. Зокрема, запропоновано заходи з розвитку цифрової грамотності, підтримки малого та середнього бізнесу, регулювання діяльності великих технологічних корпорацій та забезпечення рівного доступу до цифрової інфраструктури. Виконане дослідження підкреслює необхідність комплексного підходу до цифрової трансформації, який дозволить мінімізувати її ризики та сприятиме створенню інклюзивної економічної моделі. Таким чином, результати роботи можуть бути корисними для формування державної політики цифрового розвитку та впровадження заходів, спрямованих на подолання економічної нерівності у цифрову епоху.

РЕГІОНАЛЬНИЙ ВЕКТОР ЯК ІМПЕРАТИВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО КЛАСТЕРУ

Оксана Козійчук — 2025-03-30

У статті аналізуються умови та фактори розвитку рекреаційно-туристичної діяльності в регіоні та подаються рекомендації щодо вдосконалення управління потенціалом туристично-рекреаційного кластеру. Розглянуто сутності економічної категорії «рекреаційно-туристичний кластер», шляхом побудови структурно-логічної послідовності вивчення цього поняття. Це надало змогу сформувати «модель туристично-рекреаційного кластеру», як стратегічну єдність розвитку інтегрованих соціально-економічних складових потенціалу туристичної галузі (інституціональна, інноваційна, соціальна, економічна, фінансова), що спрямована на узгодженість та раціональне використання природних, оздоровчих, культурно-історичних ресурсів розвитку регіону з метою задоволення потреб споживачів, нарощування потенціалу туристичної галузі та національної економіки країни у стратегічному аспекті. Обґрунтована цілісна концепція збалансованого розвитку потенціалу туристичної галузі в регіоні. Запропоновано схема реалізація цілісної концепції, яка побудована на комплексному використанні кластерного підходу до вибору та реалізації варіантів управління збалансованим розвитком потенціалу рекреаційно-туристичного комплексу в регіоні. Визначено науковий підхід до збалансованого розвитку потенціалу туристичної галузі в регіоні (на основі результатів моделювання). Охарактеризовано позитивні риси та можливості створення туристичних комплексів в регіоні на основі організаційно-управлінських ресурсів. Розроблено та обґрунтовано модель формування туристично-рекреаційного кластеру на регіональному рівні із застосуванням методологічних положень.

У дослідженні удосконалено модель факторів впливу на збалансований розвиток потенціалу туристично-рекреаційного комплексу туристичної галузі в регіоні. Отримала подальшого розвитку теоретична модель формування стратегії розвитку управління туристично-рекреаційним кластером з організаційно-управлінський механізмом її реалізації.

Обґрунтовано організаційно-управлінський механізм ефективної рекреаційної діяльності, який повинен враховувати сукупну дію низку об'єктивних і суб'єктивних чинників, які в тій або в іншій мірі визначають реальні умови його реалізації. Визначено, що організаційно-управлінський механізм здійснення туристично-рекреаційної діяльності реалізується через певні організаційні структури, які сприяють реалізації інтересів державних, приватних, комунальних підприємств та установи на міжнародному, національному, регіональному і локальному (місцевому) рівнях.