Вчені записки Університету «КРОК»

ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ ФІЗИЧНОГО Я В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ ЦІЛІСНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Вікторія Олексюк — 2024-03-30

Статтю присвячено висвітленню актуальної теми впливу соціально домінуючих еталонів фізичної привабливості на становлення зростаючої особистості. Актуальність проблеми зумовлена тим, що у сучасному світі еталони зовнішньої привабливості посідають провідне місце у формуванні суспільних стандартів успішної особистості та домінують серед чинників становлення самосвідомості зростаючої особистості. Проаналізовано проблему ставлення людини до свого зовнішнього вигляду в структурі Я-концепції особистості як у зарубіжній, так у вітчизняній психології. Визначено трактування феномену «тіла» як матеріального наповнення людини, «тілесності» як матеріально-духовної субстанції, спрямованої на реалізацію у соціумі, а також теорію «схеми тіла», яка об’єднує тіло, емоції та розум. Обґрунтовано, що системотвірним елементом образу Я є образ тіла, який формується у особистісному життєвому досвіді людини внаслідок взаємодії з іншими індивідами, а психологічними чинниками впливу на структуру образу фізичного Я є емоційні переживання людини з приводу своєї тілесності, реакції інших індивідів на людину та ідеальний образ тіла, прийнятий еталонним у соціумі. При цьому психологічні механізми процесу становлення структури образу фізичного Я відображаються у розгортанні таких аспектів його усвідомлення як: джерела окремих переживань, відчуттів; володіння певними функціями та властивостями; об’єкта соціального середовища; носія культурного стереотипу. Акцентовано увагу на тому, що ознаки дорослішання підлітків найяскравіше виявляються у зміні тіла, тому зацікавленість своєю зовнішністю стає однією із найважливіших домінант у становленні самосвідомості. З`ясовано, що неприйняття своїх тілесних якостей здебільшого зумовлює не лише становлення неадекватної самооцінки, порушення соціалізації загалом, але також може стати поштовхом до розвитку психосоматичних розладів у подальшому. Висвітлено, що ставлення до себе щодо задоволеності своїм тілом є істотним компонентом складної структури самосвідомості та має значний вплив на самоповагу, самореалізацію особистості в усіх сферах життя від публічної до інтимної.

ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ СУЧАСНОЇ НАУКИ

Ольга Петрунько — 2024-03-30

У статті розглянуто особливості теоретико-методологічної організації класичної науки, її понятійний тезаурус, дослідницький інструментарій та її прогностичний потенціал в умовах сьогодення. Проаналізовано зв’язки між структурними елементами класичної науки і класичного наукового пізнання: зв’язки між теорією і методологією, методологією і методом, методом (методами) і методикою, методикою і технологією тощо. Детально проаналізовано характер цих зв’язків на ухвалених класичною наукою рівнях методології – філософському, загальнонауковому та спеціальному. Акцентовано увагу на методологічній кризі сучасної науки як способу організації пізнання у постінформаційних (мережевих) суспільствах та на необхідності її парадигмального переходу від класичної до постнекласичної методології. Показано, що одною з базових у постнекласичній методології науки є категорія «система, що саморозвивається». В цій категорії закладено розуміння квантової природи науки, згідно з яким наука (як досконала соціальна система) наразі одночасно перебуває в двох станах: «власне системи» (простий рівень) і «системи, що саморозвивається» (ідеальний рівень, якого вона прагне дістатися). При цьому віддається належне метапозиції колективного автора проекту цієї системи: когнітивна складність свідомості автора, його досвід, самоорганізація, саморозвиток є умовами, які гарантують ефективність та конкурентоздатність даної системи. З погляду постнекласичної методології, система представлених у сучасній постнекласичній науці понять, на відміну від традиційної класичної науки, є «системою, що саморозвивається». Щонайменше трьома засадовими ознаками такої системи є те, що: вона перебуває в надзвичайно щільних міждисциплінарних зв’язках з іншими системами осмислення і перетворення світу, а отже запозичує в них теорії, методології і понятійні дискурси; її становить динамічна сукупність понять, яким притаманні, з одного боку, певний рівень автономності, а з другого – рухливі й проникні кордони, і саме в динамічних умовах і на основі динамічного понятійного тезаурусу конструюються нові теорії та методології; внесок в процеси пізнання і створення нових теорій і методологій здійснюється множиною авторів, часом безіменних, і всіх їх разом можна вважати «колективним автором».

ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ЖІНКАМ, ЯКІ ПЕРЕЖИВАЮТЬ ВТРАТУ БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Ірина Сингаївська — 2024-03-30

Стаття присвячена дослідженню особливостей надання психологічної допомоги жінкам, які переживають втрату близької людини під час війни. Дослідження слугувало досягненню наступних завдань: з’ясувати особливості, з якими стикаються психологи під час надання психологічної допомоги жінкам в горі; виявити додаткові складнощі у переживанні втрати у зв’язку з повномасштабною війною; визначити важливість і ефективність тих чи інших рекомендацій для надання психологічної допомоги жінкам в переживанні втрати під час війни (в полегшенні симптомів горя, інтеграції втрати та адаптації до нових обставин життя). При проведенні дослідження застосовано метод експертних оцінок, направлений на використання професійного досвіду психологів, отриманого в роботі з жінками, які зазнали втрати близької людини. Основна увага приділена аналізу та синтезу існуючих наукових даних і практичних підходів до психологічної реабілітації таких жінок. Автори статті використовують емпіричні дані, зібрані через анкетування психологів, які працюють з цією категорією жінок. Розглядаються різні підходи до терапії горя, включаючи моделі подвійного процесу вправляння з втратою, створення сенсу після втрати, а також концепції посттравматичного зростання. Проведено емпіричне дослідження особливостей надання психологічної допомоги жінкам, які переживають втрату під час війни. Дослідження підкреслює складність психологічної роботи з жінками, які пережили втрату близьких у воєнний час. Результати показують, що стандартні моделі психологічної допомоги можуть бути неефективними через унікальність кожного випадку горя. Ефективність психотерапії значно залежить від індивідуального підходу, при цьому необхідно враховувати специфіку переживань втрати в контексті війни. Рекомендується використання гнучких моделей, здатних адаптуватися до особливостей переживання кожної жінки, а також забезпечення підтримки, яка допомагає жінкам інтегрувати втрату в своє життя, відновлюючи відчуття нормальності і сприяючи їхньому особистісному зростанню. Запропоновані методи та рекомендації можуть слугувати як важливий орієнтир для психологів, які працюють в умовах сучасних конфліктів і криз.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Лариса Данилевич — 2024-03-30

У статті проаналізовано сучасні теоретичні та емпіричні дослідження проблеми особистісно-професійного саморозвитку майбутніх психологів. Метою теоретичного та емпіричного дослідження є аналіз психологічних чинників (механізмів) особистісно-професійного саморозвитку майбутніх психологів у період навчання в ЗВО. Розкрито взаємозв’язок та взаємозалежність особистісного та професійного саморозвитку, проаналізовано підходи до визначення їх сутності та структури. Здійснений аналіз наукових джерел сутності особистісно-професійного саморозвитку допомагає визначити цей феномен, як комплекс особистісних властивостей, професійних знань та навичок, що зумовлюють успішність самовдосконалення та підвищення ефективності професійної діяльності до рівня професіоналізму. Проаналізовано особистісні та когнітивні особливості, які визначають особистісно-професійний саморозвиток майбутнього фахівця. Представлено результати емпіричного дослідження рефлексії, як основного механізму особистісно-професійного саморозвитку майбутніх психологів. За результатами емпіричного дослідження у майбутніх психологів визначено переважаючий середній та низький рівень розвитку рефлексивності, що вказує на неповний аналіз власної поведінки, свого стану в умовах постійних змін, минулих подій і себе в них; вони не враховують свої можливості у плануванні результатів діяльності, мають труднощі у розумінні поведінки інших людей. Узагальнено, що професійне навчання здійснює позитивний вплив на розвиток рефлексії майбутніх психологів, але здобувачі з низьким рівнем виявили відсутність навичок рефлексії та неготовність до особистісно-професійного саморозвитку. У висновках охарактеризовано шляхи оптимізації розвитку рефлексії та особистісно-професійного саморозвитку.

ПСИХО-СУГЕСТИВНИЙ АНАЛІЗ ПЕРЕКОНАНЬ В КОНТЕКСТІ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ НА СВІТОГЛЯД ТА ПОВЕДІНКУ РОСІЯН

Юрій Живоглядов — 2024-03-30

Інформаційно-психологічна війна, яку в засобах масової інформації Російська Федерація веде проти України, охоплює і широкі верстви населення російського суспільства. Державні джерела Російської Федерації, складаючи психологічні чинники підвищення шансів бажаної перемоги, використовують вплив на своїх громадян, що значно впливає на їх психологічний стан та свідомість. З метою просування кремлівських закликів та пропаганди «руського міра» використовуються наративи, що базуються на вигаданих чи маніпулятивних актах і подіях. У центрі уваги статті – психологічні механізми індивідуально-особистісних наслідків впливу засобів масової інформації Російської Федерації на військовослужбовців РФ. Психологічний вплив розглядається як вплив на психічний стан, думки, почуття й дії іншої людини за допомогою винятково психологічних засобів (вербальних, паралінгвістичних або невербальних). У війні завдання інформаційно-психологічного впливу зосереджуються на набутті реципієнтами нових переконань, формуванні нових форм поведінки. Мішенню виступають зміни в когнітивній сфері реципієнтів, формування наперед-заданих ініціаторами впливу переконань, які, в свою чергу, впливають на сприйняття світу, поведінку та прийняття рішень. Досліджуваним матеріалом виступили наявні у відкритому доступі відео-записи розмов з російськими військовополоненими, до яких ставилося питання щодо можливості засвідчити наявність психо-сугестивного впливу російської пропаганди, який здатен призводити до деструктивного стану свідомості, наявної психологічної дисфункції самосвідомості (ідентичності) реципієнта. Запропоновано психологічне описання такого порушення, його психо-лінгвістичний та психо-сугестивний механізм. Результатом проведеного психологічного аналізу встановлено: значення, якими військовослужбовець РФ наповнює свою поведінку, цілком належать міфологемам; відсутність суб’єктності та усвідомленості може свідчити про його конфліктну самосвідомість, а його ідентичність блокована цілковитою залежністю від міфологічних концептів. Психологічна навігація (сприйняття та розуміння) того, що відбувається жорстко обмежено мисленевими механізмами, тобто, образи сприйняття викривлені навіюваннями, більш нафантазовані, ніж реальні; психологічними джерелами ідентичності є новоміфи, симулякри та меми. Втрата вибору власної ідентичності, котра є наслідком цих особистісних деформацій, позбавляє військовослужбовців РФ можливості її відновлення та розвитку, здійснювати пошук себе, реалізовувати найвищу (християнську поперед всього) цінність свого життя – свободу, що можна впевнено назвати злочином перед людськістю, гуманітарною катастрофою суспільства, до якого належить пересічний росіянин (військовослужбовець рф).

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДОСЯГНЕНЬ В УМОВАХ ВІЙНИ

Олена Никоненко — 2024-03-30

У результаті теоретичного дослідження проаналізовано основні теоретичні підходи до вивчення проблеми мотивації досягнень особистості в дослідженнях зарубіжних та вітчизняних науковців. Виділено вихідне поняття «мотивація», яке покладено в основу визначення базових понять досліджуваного феномену (ціль, потреба, прагнення, мотив, бажання, потяг). Визначено суть поняття мотивації досягнень як стійке прагнення особистості до досягнення очікуваного успіху в своїй діяльності, орієнтації на конкретний результат шляхом мобілізації психічних ресурсів та підвищення активності. Здійснений аналіз основних змістовних та процесуальних теорій мотивації в психологічній науці свідчить про те, що дані теорії є взаємопов'язаними, складають єдину систему знань про мотивацію людської поведінки та можуть застосовуватися у вивченні психологічно-соціальних механізмів формування мотивації досягнень особистості. Проаналізовано основні соціально-психологічні механізми формування мотивації досягнень, до яких можна віднести: рівень домагань особистості, самоефективність, життєстійкість, почуття самоцінності та потреба у самоактуалізації, внутрішні очікування та стимули, соціальні гарантії та система заохочень, рівень соціалізації особистості, професійна спрямованість та перспективи кар’єрного росту, соціокультурне середовище, стиль управління в організації та умови праці. Аналіз соціально-психологічних чинників формування мотивації досягнень в умовах війни в Україні виявив, що мотиваційна сфера українців зазнала перегляду традиційних когнітивних, емоційних та поведінкових моделей, переосмислення життєвих перспектив та стратегій, зміни очікувань на майбутнє. Виявлено зміну мотиваційних орієнтирів в різних сферах життєдіяльності українців в умовах війни, зокрема більш детально акцентовано на психологічно-емоційних та соціальних аспектах формування мотивації досягнень керівників підприємств та власників бізнесу, працівників, вимушено переміщених осіб, військовослужбовців, волонтерів. Доведено важливість розуміння соціально-психологічних чинників формування мотивації досягнень та розробки ефективних стратегій підтримки високого рівня мотивації українців в кризових та стресових ситуаціях.

АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕРМІНІВ “ПРИХИЛЬНІСТЬ” ТА “ПРИВ`ЯЗАНІСТЬ” У НАУКОВІЙ ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Ганна Склярова — 2024-03-30

У статті здійснено огляд основних положень теорії привʼязаності й аналіз базових понять цієї теорії, а саме слів “прив`язаність” та “прихильність”, що в україномовному перекладі часто вживаються як синоніми. Для кращого розуміння допустимості вживання їх як синонімів, визначено спільні риси зазначених понять, а також відмінності, і випадки вживання термінів зі схожим, але не тотожним змістом, як от: “організаційна прихильність”, яке вживається у сфері організаційної психології та психології управління на позначення позитивного ставлення працівника до керівництва й компанії, бажання й надалі підтримувати трудові відносини з обраним підприємством, не порушувати дисциплінарних, виробничих та етичних норм, встановлених роботодавцем (може замінюватися термінами “корпоративна прихильність”, “організаційна лояльність”); “співзалежність”, яке належить до сфери міжособистісних стосунків, і на відміну від безпечної прихильності, яка сприяє особистісному зростанню особистості, означає відносини, у яких особистість однієї людини втрачається, зливається з особистістю іншої, потреби партнера переважають над власними потребами, цінність партнера завищена, а власна – занижена. У статті розглянуто основні положення робіт Джона Боулбі, автора теорії дитячо-батьківської привʼязаності та Сьюзан Джонсон, засновниці методу емоційно-фокусованої терапії, де базові ідеї теорії привʼязаності Дж. Боулбі використовуються для дослідження причин непорозумінь, сварок та емоційної відстороненості романтичних партнерів, і в той же час, як інструменти подолання цієї відстороненості та налагодження емоційного контакту між партнерами, розвитку їх чуйності один до одного. Для досягнення мети статті, проаналізовано низку робіт українських авторів, які зробили внесок у дослідження глибоких емоційних стосунків між матірʼю й дитиною, між шлюбними, романтичними партнерами. Також здійснено огляд основних типів привʼязаності та їх ознак, виділених Мері Ейнсворт.

ТЕХНОЛОГІЧНО-ПСИХОДИНАМІЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ: МОЖЛИВОСТІ І ПЕРСПЕКТИВИ

Ольга Васильченко — 2024-03-30

Стаття досліджує ситуацію з діагностикою психоемоційного стану і соціальної адаптованості в світі і в Україні. Вивчено світові підходи до діагностики психоемоційного стану і проблематика цієї сфери, сформульовано пошукову мету дослідження: "необхідно знайти технологію, яка б використовувала психодинамічний підхід і водночас спростила для фахівця інтерпретацію даних", і запропоновано рішення: Інтегральна Інструментальна Психодинамічна Діагностика (ІІПД) як психодіагностична технологія. Було використано комплекс методів: теоретичні – аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, порівняння, структурування світового досвіду; пошук оптимальної технології для дослідження психоемоційного стану і ступеня соціальної адаптованості. Щоб дослідити актуальність запропонованого рішення, застосовані емпіричні методи: онлайн тестування з використанням психометричних і проєктивних методик, кількісна і якісна обробка даних задля інтерпретації отриманих результатів, а також факторний аналіз зв’язків між даними по групі. В якості прикладу роботи з діагностичним завданням «дослідження психоемоційного стану і ступеня соціальної адаптації» застосовано: методику “Акцент 2-90” (модифікований тест Леонгарда-Шмішека-Мюлера); опитувальник «МБДО» (Методика багатостороннього дослідження особистості – адаптована Ф. Березіним форма MMPI (Міннесотський Багатоаспектний Особистісний Опитувальник; Minnesota Multiphasic Personality Inventory); метод портретних виборів Сонді; Колірний тест Люшера. Досліджено й описано актуальний для сьогодення, сучасний підхід до тестування і інтерпретації психометричних і проєктивних методик: Інтегральна інструментальна психодинамічна діагностика як технологія; Дістали подальшого розвитку теоретичні уявлення щодо шляхів розв’язання завдання масштабованої, швидкої і точної діагностики психоемоційного стану в умовах наростаючої хвилі психічних розладів в Україні та світі. Досліджений в роботі інструментарій і підхід до автоматизованої інтерпретації може бути використаний в закладах реабілітації ветеранів, психосоціальної допомоги ВПО, постраждалим; в освітньо-педагогічних закладах; для діагностики психоемоційного стану пацієнтів лікарями, на яких покладений цей обов’язок. Обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою пакета статистичних програм для SPSS 13.0 for Windows та пакета програм Microsoft Office for Mac OS; Google Workspace.

ПРОФЕСІОГРАМА ПРАЦІВНИКІВ СФЕРИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Марина Галак — 2024-03-30

Сучасний ринок праці висуває значні вимоги до діяльності працівників сфери управління персоналом. Професійна компетентність та особистісні якості в діяльності цих працівників є визначальними у досягненні професійного успіху будь-якої установи, відповідно повинні глибоко і всебічно вивчатися. У статті представлено порівняльний аналіз наукових підходів до застосування методу професіографії в психологічній науці, ретроспектива його заснування, розвитку та всебічного вдосконалення в умовах сьогодення. За результатами проведеного опитування фахівців сфери управління персоналом, були визначені найбільш важливі компоненти в структурі професіографічного профілю працівника кадрової служби. Обґрунтовано та розширено психодіагностичний інструментарій для розроблення загальної професіограми та психограми. Відповідно до проведеного опитування визначені основні професійно-важливі якості (ПВЯ) та психофізіологічні показники працівників. Удосконалено та якісно доповнено психодіагностичний інструментарій дослідження, куди були включені як загально-наукові так і спеціальні методи. В досліджені використані емпіричний і системний підходи, методи аналізу і синтезу, згідно з якими розроблення професіограми працівника, здійснювали із залученням безпосередніх суб’єктів ринку праці. Встановлено взаємозв’язок основних елементів діяльності працівників з виділенням специфічних факторів, що впливають на успішність діяльності компанії в умовах сьогодення, кризових явищ, що відбуваються у суспільстві внаслідок ситуації воєнного стану та перспектив роботи кадрових служб у повоєнний період, який відрізняється своїми особливостями, відмінними від мирного життя, як у способах діяльності самих фахівців кадрових служб, так і конкретного контингенту претендентів на працевлаштування. За результатами опитування та аналізу експертних оцінок до найбільш важливих професіографічних характеристик фахівця сфери управління персоналом були віднесені: емоційна стабільність; емпатія, високий рівень розвиненості емоційного інтелекту (EQ); комунікабельність; здатність до аналітичного мислення; навички ведення переговорного процесу, високий рівень емоційно-вольової саморегуляції; ефективне управління часом; стресостійкість тощо. Розроблено професіограму та психограму працівника сфери управління персоналом, наведено структурну модель професіографічного профілю працівника. Дослідження виконане на базі міжнародної рекрутингової компанії з підбору і найму спеціалістів для ІТ-продуктових компаній та маркетингових агентств «PRO.people Recruitment Agency», що працюють як в Україні так і на світових ринках праці з надання послуг з рекрутингу для компаній Європи, Азії та США.

ОБГРУНТУВАННЯ ПРОГРАМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВʼЯ ПРАЦІВНИКІВ ІТ-КОМПАНІЇ

Лілія Перція — 2024-03-30

У статті представлені результати ретроспективного аналізу наукових підходів до розв’язання проблем психологічного забезпечення професійного здоровʼя працівників організацій, з’ясовано стан розробленості проблеми у працівників ІТ-сфери. Здійснено уточнення термінів і понять в межах наукового дослідження, наведена їх неоднозначність та певні розбіжності застосування у законодавчій та нормативній базі. За результатами аналізу доведено, що існує потреба у розробці Програми психологічного забезпечення професійного здоровʼя для працівників ІТ-компаній (далі Програма), представлено її зміст та методичні рекомендації щодо особливостей її застосування в системі заходів психологічного забезпечення даної категорії працівників. Побудова Програми базувалася на принципах формування здорової та продуктивної робочої атмосфери членів команд, сприяння збереженню здоровʼя та добробуту співробітників, серед яких до першочергових завдань ми відносимо: зменшення ризику виникнення професійних захворювань, покращення якості життя в онтогенезі та професіогенезі, покращення продуктивності праці, зниження відсотків втрат робочого часу, формування позитивного іміджу компанії, створення здорового та успішного робочого середовища для працівників ІТ. Формування Програми здійснювалися на підставі узагальнення передового досвіду найбільш успішних компаній, аналізу психологічних особливостей діяльності працівників, за результатами констатувальної частини дослідження та висновків експертів. Такий підхід дозволив сформувати найбільш значущі блоки Програми та здійснити їх змістовне наповнення, що знайшло своє відображення в Концептуальній моделі Програми, яка представлена відповідними блоками, а саме: 1. Оцінка потреб та узагальнення актуальних станів працівників. 2. Розробка стратегії власне самої Програми. 3. Навчання та освіта. Розроблення змістовних теоретичних та тренінгових модулів самої програми. 4. Створення підтримувальної культури. Розроблення методичних рекомендацій керівництву та менеджерам компанії щодо впровадження та застосування Програми. 5. Впровадження робочих стандартів. Створення комфортних умов щодо підтримки і збереження професійного здоровʼя працівників компанії. 6. Психологічна підтримка виходила із потреб реалізації запитів членів команд на додаткове психологічне консультування, психологічний супровід та при необхідності переадресації до вузькопрофільних фахівців з питань здоровʼя особистості працівника. 7. Стимулювання самодопомоги. Забезпечення вільного доступу працівників до різноманітних ресурсів і матеріалів щодо самодопомоги. Сприянні формуванню свідомого ставлення до підтримки і збереження власного здоровʼя. 8. Моніторинг та оцінка результатів є обовʼязковою умовою для визначення метрик та обʼєктивного стану ментального добробуту працівників ІТ-компаній. Були встановлені переваги впровадження Програми в систему діяльності керівництва ІТ-компаній, серед найбільш значущих було виокремлено: покращення добробуту працівників; підвищення продуктивності праці; зниження витрат; збереження кадрового потенціалу та підвищення репутації компанії на ринку праці.

ВПЛИВ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ НА ВІДЕОІГРОВУ АКТИВНІСТЬ В УКРАЇНІ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОПІНГ У ЧАСИ КРИЗИ

Тимур Антонов — 2024-03-30

З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну, військові дії спричинили глибокі зміни у соціальному та психологічному житті населення. Це дослідження зосереджується на аналізі тенденцій використання відеоігор серед українців у контексті кризи, досліджуючи, як залучення до цього виду розваг змінилося з початком війни. Особлива увага приділена питанню, чи стали відеоігри більш популярними як засіб копінгу та ескапізму серед населення, що стикається зі стресом, тривогою та невизначеністю, спричиненими війною. Дослідження включає аналіз доступних даних з ігрових платформ, що виявляє динаміку використання відеоігор, а також популярність української мови в іграх як індикатор зростання активності українських гравців. Ці дані дозволяють оцінити не тільки зміни в ігровій поведінці, а й потенційну роль відеоігор як механізму психологічного копінгу в кризові періоди. Аналізується залежність між ігровими звичками українців і суспільно-політичними змінами, викликаними війною. Зокрема, наголошується на зростанні популярності відеоігор як засобу для полегшення стресу, зміцнення психічного здоров'я та розвитку спільнот, що може слугувати основою для розробки нових методів психосоціальної підтримки населення в умовах кризи. Крім того, стаття детально аналізує мотиваційні чинники, що стимулюють збільшення залученості до відеоігор під час кризи, включаючи ескапізм, пошук контролю та потребу в соціальному зв'язку. Ці мотивації відображають ширші стратегії копінгу, де відеоігри служать тимчасовим притулком і засобом виявлення агентності, зміцнення соціальних зв'язків та дослідження особистої ідентичності серед нестабільності. Однак, у дослідженні також розглядаються ризики, пов'язані зі збільшенням часу, проведеного в іграх, включно з можливістю надмірного використання, соціальної ізоляції, перевантаженням ескапізмом та нараження на токсичну поведінку. Такі ризики вимагають уважного ставлення до формування збалансованих ігрових звичок та розвитку підтримуючих, позитивних ігрових спільнот. У підсумку, стаття надає комплексний погляд на роль відеоігор у сучасному суспільстві, особливо в контексті воєнного конфлікту в Україні, підкреслюючи їх значення як механізму копінгу та потенційні психологічні переваги, а також ризики, пов'язані з їх використанням.

МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ЕКОНОМІЦІ: ТРАДИЦІЙНИЙ ТА ОНОВЛЕНИЙ ПІДХОДИ

Ірина Радіонова — 2024-03-30

У цій статті вирішується проблема ідентифікації традиційного та, так званого «оновленого» підходу до методології наукових досліджень. Автори знаходять аргументи на користь доцільних змін у методології наукових досліджень як в особливій сфері знань. Відповідно, йдеться й про зміни у методології наукових досліджень як в освітньому компоненті програм навчання докторів філософії (PhD). Метою дослідження є обґрунтування структури оновленого курсу методології наукових досліджень. В якості основних факторів (обставин) такого оновлення визначені: зміни, що відбуваються в організації сучасної науки, освіти та суспільства, а також існуюча практика необґрунтованого ототожнення філософії науки та методології наукових досліджень. У статті презентована структура курсу методології наукових досліджень, яка побудована авторами цієї статті на основі проведених апробацій під час реалізації освітньої програми підготовки докторів філософії (PhD) зі спеціальності 051 Економіка в Університеті «КРОК». Ця структура охоплює три компоненти, кожен з них підпорядкований специфічному завданню, а саме: формуванню уявлень про продукти наукової діяльності та зміст наукової новизни, розробці структури наукового дослідження з урахуванням сформульованої проблеми та мети дослідження, створенню джерельної бази дослідження та правильному використанню джерел. У дослідженні використано компаративний, історичний аналіз та факторний аналіз якісних зв’язків між процесами (явищами). Це дало можливість опрацювати, так званий «оновлений» підхід до методології наукових досліджень з позицій історичних досягнень у цій сфері знань і з позицій необхідних змін, пов’язаних з вимогами сучасності. Результатом дослідження є пропонована авторами структура курсу методології наукових досліджень в економіці. Вона має ознаки релевантності викликам, які спричинені змінами у сучасній науці та суспільстві. Саме тому така структура, на думку авторів, може розглядатись як прийнятний варіант змін у методології наукових досліджень в економіці та стати предметом обговорень у середовищі освітян.

ОЦІНКА ЗБИТКІВ ВІД ПОШКОДЖЕННЯ МАЙНА ВНАСЛІДОК ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ

Віта Андрєєва — 2024-03-30

Одним із найважливіших економічних аспектів в умовах військового стану в Україні є проблема оцінки збитків внаслідок знищення та пошкодження майна у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Суспільний досвід та практика країни Євросоюзу обґрунтовують доцільність формування методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам під час війни в Україні. Задля удосконалення механізму визначення шкоди та збитків, які завдані Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, Міжнародний Комітет Стандартів Оцінки тісно співпрацює із європейською асоціацією оцінювачів. У зв’язку з цим, запропоновано впровадження універсального методу визначення заподіяної шкоди нерухомому та рухомому майну України внаслідок військової агресії Російської Федерації з урахуванням досвіду Європейських країн. Необхідність впровадження даної методики обумовлена зверненням саморегульованих організацій оцінювачів, а також суб’єктів оціночної діяльності до Фонду державного майна України. У зв’язку з цим, в статті проаналізовано існуючі методики визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації відповідно процедури визначення шкоди та збитків, починаючи з 19 лютого 2014 року. Проаналізовано кілька підходів до оцінки збитків від війни та запропоновано використовувати витратний підхід з урахуванням залишкової вартості заміщення. Запропоновані етапи оцінки пошкодженого та зруйнованого майна при застосуванні витратного підходу. Авторами здійснено аналіз впливу інфляційних процесі на вартість оцінюваного нерухомого та рухомого майна, а також конкретизовано та проведено угрупування напрямків визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОГО ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ: ТРЕНДИ, ВИКЛИКИ, ЕФЕКТИВНІСТЬ (НА ПРИКЛАДІ КОНСАЛТИНГОВИХ КОМПАНІЙ)

Олена Грішнова — 2024-03-30

Стаття присвячена висвітленню трендів та нововведень y розвитку корпоративного людського капіталу під впливомцифровізації та оцінка ефективності цих нововведень, узагальнення досвіду, аналіз викликів і пошук можливостей компаній, щопрацюють у сфері надання інтелектуальних (зокрема, консалтингових) послуг, у цій царині. Для досягнення цієї мети авторамивикористано такі методи дослідження: абстрактно-логічний, дедукції, аналізу і синтезу, порівняльний аналіз, метод аналізурентабельності інвестицій (ROI), діалектичний метод та методи теоретичного узагальнення. Корпоративний людський капіталвизначено як сукупну кваліфікацію та професійні компетенції всіх працівників підприємства, а також здобутки компанії у справіефективної організації праці та розвитку персоналу. Розвиток корпоративного людського капіталу досліджено не просто як корпоративне навчання, а як значно комплексніший процес надання й розширення навчальних можливостей для розвитку знань, навичок, компетенцій співробітників в межах організації чи корпорації, включно з мотивацією і відведенням для цього робочого часу, як специфічний вид стратегічного управління, спрямований на вдосконалення професійних знань та компетенцій працівників з метою підвищення продуктивності, ефективності, іміджу й конкурентоспроможності компанії. Основна увага приділена дослідженню впливу цифровізації на розвиток корпоративного людського капіталу. Показано, що сучасний стан корпоративного навчання характеризується інтеграцією технологій і гнучкістю, яку забезпечує цифровізація. Організації використовують цифрові платформи та методи дистанційного навчання, щоб забезпечити співробітників зручним і цікавим навчальним контентом. Встановлено, що технології й надалі відіграватимуть ключову роль у формуванні корпоративного людського капіталу. Використовуючи новітні технології та персоналізований досвід навчання, організації надають своїм співробітникам широкі можливості набути нових навичок і підвищити продуктивність. Це стимулює інновації, покращує бізнес-результати та допомагає організаціям залишатися конкурентоспроможними на динамічному ринку. Аналіз інвестицій y розвиток корпоративного людського капіталу консалтингових компаній «Великої четвірки» показав, що компанії активно підтримують діджитилізацію y навчальних процесах, рентабельність інвестицій є високою, інвестиції в розвиток корпоративного людського капіталу є трендом майбутнього. З такими тенденціями розвитку корпоративного людського капіталу організації мають можливість розвивати культуру безперервного навчання. Мотивуючи постійний розвиток, організації створюють середовище, в якому співробітники зацікавдені постійно здобувати нові знання, вдосконалювати свої навички та творити інновації.

УГОРСЬКО – РОСІЙСЬКІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Дмитро Ткач — 2024-03-30

Стаття висвітлює ключові аспекти двосторонньої співпраці між Угорщиною та росією у XXI столітті. Стаття надає детальний аналіз економічних відносин у таких сферах, як енергетика, інвестиції, торгівля, і науково-технічне співробітництво. Особлива увага приділяється стратегічній значущості цих відносин у контексті змінюваної міжнародної політики та викликів, пов'язаних з глобальними санкціями та енергетичними трансформаціями. Стаття також розглядає політичні імплікації двосторонніх зв'язків, зокрема позицію Угорщини в Європейському Союзі і її взаємодію з Росією у світлі дипломатичних напружень. За результатами дослідження проведено аналіз сутності розвитку угорсько – російських економічних стосунків на сучасному етапі. Торговельні та економічні зв'язки між Угорщиною та росією динамічно розвиваються, причому ключовими сферами співпраці є енергетика, фармацевтика, машинобудування, аграрний сектор, аерокосмічна галузь, культурні ініціативи, освітні проекти, спортивні зв'язки, а також співробітництво в галузі науки та технологій. Метою дослідження є виявлення особливостей угорсько – російських економічних стосунків на сучасному етапі. Для проведення досліджень було застосовано методи теоретичного узагальнення, абстрактно-логічний, аналізу та синтезу, порівняння та метод системного підходу. У статті досліджено, що паливно-енергетичний комплекс та атомна енергія в Угорщині виступають ключовими аспектами співпраці між Угорщиною та росією. Висновки з аналізу вказують на важливість подальшого вивчення цих відносин для забезпечення балансу між економічними інтересами та політичною стабільністю на регіональному та глобальному рівнях.

ЕКОНОМІКА В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПОВОЄННИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

Віктор Грушко — 2024-03-30

Повномасштабна війна в Україні триває більше двох років і, відповідно, продовжує негативно впливати на українську економіку. Вона викликала масштабні руйнування виробничого капіталу та інфраструктури, принесла людські жертви та соціальні втрати, привела до скорочення робочих місць і доходів, зменшення купівельної спроможності і обсягів накопичених активів. Деструктивні наслідки війни проявляються не лише в економіці та соціальній сфері, а й фінансовій системі країни, що веде збройну боротьбу. На що орієнтуватись в подальшому економічному розвитку країни. Насамперед, для розкриття економічного потенціалу підприємництва необхідно відмовитись від шкідливої догми, яка домінує в українській економіці упродовж усього періоду її незалежності і до цього часу. Стаття аналізує глибокі зміни у економіці України, викликані повномасштабною війною, яка триває більше двох років. Особлива увага приділяється деструктивним наслідкам для виробничого капіталу, інфраструктури, а також соціальної сфери і фінансової системи країни. Основна мета статті полягає в аналізі впливу військової агресії на економіку України та визначенні стратегічних напрямків економічного відродження країни у повоєнний період. Основні завдання дослідження полягали у тому, щоб вивчити втрати ВВП, рівень інфляції, стан державного бюджету, а також зміни у структурі фінансування державних витрат; оцінити потреби у відновленні економіки та інфраструктури, а також розробити рекомендації для стабілізації економічного стану та сприяння майбутньому розвитку. Автор використовує методи теоретичного аналізу, абстрактно-логічного узагальнення, порівняльного аналізу, а також оцінює статистичні дані від міжнародних фінансових організацій. Стаття виявляє критичні наслідки війни для економіки України, включаючи значне падіння ВВП, високий рівень інфляції, і великі соціальні втрати. Водночас, вона підкреслює важливість переорієнтації на внутрішні та зовнішні джерела фінансування, лібералізацію економічної політики, розвиток інфраструктури та реформування фінансової системи. Подаються рекомендації щодо залучення міжнародної допомоги, впровадження нових технологій, і стратегії для поступового переходу до стійкого розвитку і повноцінної інтеграції з європейськими економічними структурами.

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ ПІДПРИЄМСТВ У СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Ольга Чумаченко — 2024-03-30

Стаття є дослідженням проблематики управління фінансовим станом підприємства у системі стратегічного менеджменту. Дослідження фокусується на вивченні впливу фінансового стану на формулювання стратегічних цілей і прийняття ефективних управлінських рішень. Визначено роль основних груп показників, що характеризують фінансовий стан компанії, порядок їх розрахунку та взаємозв’язок. Обґрунтовано, що на основі оцінки наявних у розпорядженні підприємства ресурсів, компанія має можливість розробити стратегічні плани свого розвитку. Крім того, у процесі дослідження визначено окрему важливу роль показників фінансового стану підприємства при функціонуванні його у кризових ситуаціях і можливості реалізації стратегічних напрямів розвитку в умовах економічної нестабільності. При висвітленні сучасних підходів до стратегічного менеджменту, додатково акцентується увага на інтеграції фінансового аналізу у процес прийняття стратегічних рішень. У статті розглянуто ключові чинники управління фінансами підприємства, включно з потребою визначення рівня беззбитковості, проведення PEST і SWOT аналізів, застосування методів ідентифікації ключових ризиків і можливостей для розвитку. Розкрито важливість проведення детального та поглибленого аналізу фінансового стану підприємства для розробки стратегічних напрямків його розвитку, особливо у контексті антикризового управління та фінансової санації. Дослідження показало, що адекватне фінансове планування та управління є важливими чинниками для забезпечення довгострокового успіху та стійкості підприємницької діяльності у сучасних умовах. Висновки статті підсилюють ідею про необхідність комплексного підходу до управління фінансовим станом підприємства як важливої складової стратегічного менеджменту, а також наголошують на важливості інтеграції фінансового аналізу у систему стратегічного планування для досягнення вищої ефективності й конкурентоспроможності діяльності.

ДИСТРИБ’ЮТОРСТВО ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Іван Мельніченко — 2024-03-30

Стаття присвячена дослідженню дистриб’юторства як особливого виду економічної діяльності підприємств. Проведено теоретичне узагальнення особливостей здійснення торговельно-посередницької діяльності. Встановлено, що ускладнення комерційних операцій в умовах війни, з одного боку, об’єктивно потребують прискореного формування інституту дистриб’юторства як елементу інфраструктури товарного ринку, а з іншого – удосконалювати нормативну базу, підвищувати професійну кваліфікацію посередників. Значна увага приділена дослідженню питання функціональної характеристики торговельно-посередницьких структур. За допомогою методу порівнянь проаналізовані види продавців та зміст їх діяльності. Зроблено висновок, що дистриб’ютори безпосередньо працюють з виробниками та закуповують товари за спеціальною ціною. Визначено роль та місце дистриб’юторів серед інших можливих учасників визначеного цільового ринку. Встановлено, що, незважаючи на те, що ритейлери та дилери, зокрема реселери, працюють безпосередньо з кінцевими споживачами продукції – покупцями, проте вони не є обов’язковими учасниками у цьому ланцюзі.На підставі цього зроблено висновок, що дистриб’юторство виступає особливим видом підприємницької діяльності на ринку товарів і послуг. Досліджено та розкрито характерні особливості дистриб’юторської діяльності. Визначено принципи роботи торговельно-посередницьких структур як незалежного і специфічного виду діяльності. На основі цього розглянуто функції дистриб’юторськихкомпаній, які лежать в основі торговельно-посередницької діяльності та залежать від виду та характеру здійснюваних ними операцій. Такий підхід дозволив встановити, що перелічені функції мають однакові властивості, яких у загальному можна виділити три. Досліджено економічно-правову сутність конфліктів між учасниками торгового ринку з використанням системного методу. Це дозволило провести упорядкування причин, що можуть виникати між дистриб’юторськими компаніями та іншими учасниками ринку. Встановлена необхідність проведення аналізу економічних показників, за допомогою яких можна визначити ефективність дистриб’юторських послуг за їх якісними характеристиками. Запропоновано використовувати комплементарний підхід для встановлення взаємовигідних відносин між виробниками, дистриб’юторськими компаніями та споживачами. Рекомендовано досліджувати методики оцінки економічної та маркетингової ефективності діяльностей дистриб’юторів в умовах, що складаються на відповідному етапі їх функціонування.

ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РИНКУ НЕРУХОМОСТІ: АСПЕКТ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Олена Наумова — 2024-03-30

У статті розглядаються особливості ціноутворення на ринку нерухомості в Україні, якому притаманний високий рівень невизначеності. Метою статті є дослідження проблем та наслідків ціноутворення на ринку нерухомості в умовах невизначеності в Україні. Поставлена в статті мета була досягнута за допомогою методів індукції, дедукції, узагальнення та методу системного аналізу. У статті досліджено фактори, що впливають на ціноутворення на квартири, такі як взаємодія між попитом та пропозицією, психологічні фактори, процентні ставки, іпотечні ставки та зовнішні події, такі як пандемія та війна. Наприклад, пандемія Covid-19 призвела до зниження попиту на житло, особливо в містах, де рівень захворюваності був найвищим. Війни та конфлікти негативно впливають на галузь нерухомості, спричиняючи руйнування, загибель людей, економічну та політичну нестабільність. Невизначеність і ризиковані обставини часто змушують людей відкладати операції з нерухомістю. Українські девелопери відчувають значні труднощі, пов'язані з війною, які проявляються в тому, що покупці затримують погашення кредитів, припиняють регулярні платежі та не поспішають інвестувати в нові будівельні проекти. Інвестори стають обережними та уникають інвестицій в нерухомість, яка може втратити в ціні після завершення воєнного конфлікту. Як наслідок, ціни на квартири знижуються, а продаж їх стає складнішим. Автори припускають, що ефективними ціновими стратегіями для продавців нерухомості є встановлення конкурентоспроможної ціни або надання додаткових гарантій. У статті також наводяться приклади того, як на ринок нерухомості вплинула пандемія коронавірусу та війна в Україні. Автори підкреслюють важливість розуміння та управління невизначеністю в ціноутворенні нерухомості для прийняття обґрунтованих рішень. Стаття містить дані та статистичну інформацію з різних джерел таких, як українські портали нерухомості та Державна служба статистики України.

ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ТА ПОСИЛЕННЯ ВПЛИВУ ВИМУШЕНОЇ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ, СПРИЧИНЕНОЇ ВІЙНОЮ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ПРОЦЕСАМИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Марія Вінічук — 2024-03-30

Метою статті є дослідження особливостей антикризового управління підприємством в умовах невизначеності та посилення впливу вимушеної трудової міграції населення, спричиненої війною російської федерації проти України, та виявлення основних проблем його забезпечення в умовах євроінтеграції. У статті визначено сутність антикризового управління підприємством та вимушеної трудової міграції населення, досліджено особливості та виявлено основні проблеми антикризового управління підприємством під впливом сучасних чинників невизначеності, нестабільності та війни росії проти України, внаслідок чого активізувалися процеси вимушеної трудової міграції населення. Встановлено, що сутність антикризового управління проявляється у реалізації комплексу спеціальних заходів, спрямованих на запобігання, попередження та протидію кризовим ситуаціям, які виникають на підприємстві та обумовлені дестабілізуючим впливом факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. З’ясовано, що вимушена трудова міграція чинить вагомий дестабілізуючий вплив на діяльність підприємств та розбалансовує механізми управління ними. Доведено неконтрольованість процесів вимушеної трудової міграції в період воєнного протистояння збройній агресії росії проти України та інтенсифікацію хаотичного переміщення населення в умовах небезпеки для його життя і здоров’я. Виявлено значний деструктивний вплив вимушеної трудової міграції на функціонування бізнесу в Україні та на діяльність підприємств різних форм власності. Доведено необхідність формування комплексу антикризових заходів, спрямованих на вирішення проблем вимушеної трудової міграції, залучення висококваліфікованих працівників та зниження ризиків фінансово-господарської діяльності підприємств. Запропоновано основні напрямки удосконалення антикризового управління підприємством в умовах невизначеності та посилення впливу вимушеної трудової міграції населення. З метою мінімізації ризиків посилення вимушеної трудової міграції обґрунтовано необхідність: перегляду та удосконалення механізмів регулювання ринку праці та попередження виїзду висококваліфікованих працівників за межі України; стимулювання економічної активності підприємств та залучення ними інновацій; зниження податкового навантаження на суб’єктів господарювання в період війни; удосконалення міграційної політики; забезпечення протидії нелегальній зайнятості.

ІМАНЕНТНІСТЬ ТА ТИПОЛОГІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ Й БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ В КРИЗОВИХ УМОВАХ

Ніна Петруха — 2024-03-30

В сучасних реаліях актуальним є питання формування теоретичного базису фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу, котрий має стати фундаментом для створення концептуальних основ наукового управління державною заборгованістю, важливим інструментом реального впливу на раціоналізацію політики державних запозичень, запобігання борговій кризі. Метою статті є визначення підходів до іманентності та типологізації державного боргу, а також окреслення окремих аспектів боргової політики в кризових умовах. Для проведення досліджень було застосовано методи теоретичного узагальнення, абстрактно-логічний, аналізу та синтезу, порівняння, які об’єднав архітип системного підходу. У статті досліджено теоретичні аспекти державного боргу та іманентність його формування. Розглянуто визначення державного боргу з різних ракурсів, зокрема в розрізі економічного, фінансового, правового, інноваційного, геополітичного, політологічного, соціального тощо. Встановлено, що це складна економічна категорія, яка може бути інтерпретована різними способами залежно від контексту та підходу до проведення досліджень. Деякі підходи взаємодоповнюються, в той час, як інші можуть суперечити один одному. Однак, незважаючи на різноманітність тлумачень, наявна стабільна тенденція держав до залучення боргів, будь то внутрішніх або зовнішніх. Досліджено економічну природу державного боргу як об’єкта макроекономічного регулювання з виокремленням специфічних рис, властивостей, системних компонентів. Визначено, що державному боргу притаманні різного роду функції, зокрема такі як, регулятивна, фіскальна, стабілізаційна, фінансування дефіциту бюджету та інші. Обґрунтовано різні підходи до типологізації державного боргу. Проведено систематизацію існуючих підходів щодо джерел та методів формування державного боргу, серед яких виокремлено за різними критеріями, а саме: за строками погашення, рівнем ризику, відсотковою ставкою, рейтингом кредитоспроможності держави, джерелами фінансування, валютою запозичення, ринком запозичення, формою видачі тощо. Окреслено окремі аспекти боргової політики в кризових умовах, зокрема в умовах діючого воєнного стану в Україні.

НАВЧАННЯ ТА РОЗВИТОК ЯК МОТИВАЦІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ

Ірина Петрова — 2024-03-30

Успіх чи невдача організацій в основному залежить від якості їхніх людських ресурсів. Добре навчені та високорозвинені співробітники вважаються ключовим стратегічним фактором успіху бізнесу компанії. У сучасній компанії навчання має бути безперервним процесом, який допомагає працівникам засвоювати необхідні професійні знання, уміння та навички, а потім застосовувати їх на роботі. Суттєве вдосконалення професійної підготовки співробітників підвищує ефективність виробництва, якості та конкурентоспроможності, як у сфері обслуговування, так і в організації виробництва. Завдяки навчанню компанія може отримати конкурентні переваги в реалізації своєї стратегії. Розвиток традиційно був пов'язаний з навчанням топ-менеджерів і головних спеціалістів компанії. Але, аргументуючи цю точку зору, автори вважають, що в епоху інновацій розвиток надзвичайно важливий для всіх працівників. Це сприяє вдосконаленню знань, умінь і навичок, необхідних для майбутньої трудової діяльності, набагато ширшої, ніж повсякденні завдання, з творчими та стратегічними управлінськими функціями. Навчання та розвиток забезпечують як професійне, так і особистісне зростання людей в компанії. У сукупності вони впливають на мотивацію співробітників, забезпечуючи короткострокові та довгострокові засоби для продуктивності співробітників. У центрі дослідження – їх вплив на мотивацію працівників. Автори провели дослідження щодо навчання та розвитку як мотиваційного інструменту, взявши приклад Dangotte Group Companies, одного з найбільших конгломератів на африканському континенті, зокрема його виробничу компанію з виробництва цементу, розташовану в Локоджі, штат Когі, Нігерія. Соціологічні дослідження, засновані на репрезентативній структурованій анкеті, підтвердили, що навчання та розвиток справді є інструментом мотивації для ефективності та продуктивності працівників, а також для їх лояльності та задоволеності. Тому було рекомендовано надати всім працівникам ефективні навчальні програми та ретельно розроблені плани розвитку, щоб вони могли вдосконалювати свої знання та вдосконалювати професійні та особисті навички. Дано рекомендації для менеджерів, які охоплюють усі етапи процесу навчання та розвитку та висвітлюють їхню велику мотиваційну роль у стратегічному управлінні людськими ресурсами організацій. Нарешті, у передбачуваному майбутньому можна провести дослідження для охоплення інших змінних, таких як (можливості, участь і креативність), які можуть вплинути на ефективність і продуктивність у стратегічній перспективі.

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ФАХІВЦІВ З МОБІЛІЗАЦІЙНОЇ РОБОТИ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ З ПИТАНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВЕДЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Олександр Правдивець — 2024-03-30

У статті розглядається проблематика підвищення кваліфікації фахівців з мобілізаційної роботи державних органів з питань організації та ведення військового обліку громадян України. Цілями цієї статті є проведення аналізу та надання рекомендацій з удосконалення нормативно-правового забезпечення, організації та проведення заходів із підвищення кваліфікації фахівців з мобілізаційної роботи державних органів з питань організації та ведення військового обліку, а також надання пропозицій щодо визначення орієнтовної структури та змісту програм підвищення кваліфікації фахівців з мобілізаційної роботи в державних органах. За результатами дослідження стану підвищення кваліфікації фахівців з мобілізаційної роботи державних органів з питань організації та ведення військового обліку, нормативно-правового забезпечення організації та проведення відповідних курсів встановлено, що на даний напрямок професійного розвитку державних службовців та посадових осіб, відповідальних за мобілізаційну роботу, зокрема організацію і ведення військового обліку в державних органах України не звертається достатня увага, а в деяких випадках ігнорується. Крім того, не розроблені професійні програми підвищення кваліфікації відповідних фахівців державних органів із визначенням пріоритетних напрямків (тем). Запропоновано орієнтовна структура та зміст програм підвищення кваліфікації фахівців з мобілізаційної роботи в державних органах. Надані практичні рекомендації з удосконалення нормативно-правового забезпечення з організації, розробки, впровадження та удосконалення системи підготовки спеціалістів з мобілізаційної роботи в державних органах, які опікуються питаннями військового обліку. Проведене дослідження надало можливість запропонувати шляхи вирішення проблемних питань щодо підвищення кваліфікації фахівців з мобілізаційної роботи державних органів.

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ЗАСТОСУВАННЯ МАРКЕТИНГОВИХ КОНЦЕПЦІЙ В УПРАВЛІННІ РЕКРЕАЦІЙНИМ КОМПЛЕКСОМ

Костянтин Євдокімов — 2024-03-30

Актуальність дослідження полягає у важливості ефективного управління рекреаційними комплексами у сучасних умовах, коли конкуренція на ринку послуг активно зростає, а споживачі мають все більше вимог та очікувань. Маркетингові концепції стають ключовим інструментом в управлінні рекреаційними комплексами, однак необхідно розуміти як їх переваги, так і недоліки для максимізації їх потенціалу. Метою даного дослідження є аналіз переваг та недоліків застосування маркетингових концепцій в управлінні рекреаційним комплексом. Для досягнення цієї мети використовувалися методи дослідження літературних джерел, аналізу статистичних даних та експертні оцінки. У результаті дослідження визначено поняття рекреаційного комплексу, форм рекреаційної діяльності. Сформульовано власне бачення важливості управління в рекреаційній діяльності, мету розвитку регіональної рекреаційної індустрії та значення маркетингу на шляху досягнення цієї мети. Встановлено, що застосування маркетингових концепцій управління рекреаційним комплексом може значно підвищити його конкурентоспроможність та ефективність, забезпечуючи більшу привабливість для клієнтів та забезпечуючи їхнє задоволення наданними послугами. З’ясовано особливості таких основних концепцій маркетингу, як концепція виробництва, концепція продукту, концепція збуту, концепція маркетингу та концепція соціального маркетингу. Розглянуто концепцію взаємодії та інформаційно-комунікаційну маркетингову концепцію та їх особливості в управлінні рекреаційним комплексом. Визначено їх переваги та недоліки. Встановлено, що в управлінні рекреаційним комплексом необхідно враховувати такі недоліки, як можливість втрати ідентичності та специфіки комплексу під впливом стандартизації маркетингових підходів. Перспективи подальших досліджень включають вивчення оптимальних стратегій застосування маркетингових концепцій в управлінні рекреаційним комплексом з урахуванням його особливостей та потреб ринку.

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СМАРТ-ТУРИЗМУ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ (НА ПРИКЛАДІ МІСТА КИЄВА ЯК ТУРИСТИЧНОЇ ДЕСТИНАЦІЇ)

Олексій Кара — 2024-03-30

Стаття присвячена аналізу сучасного стану та основних трендів у галузі смарт-туризму з акцентом на вплив цих технологій на розвиток міського туризму. Метою статті є аналіз світового досвіду впровадження смарт-технологій у туризмі та визначення перспектив їхнього застосування для українських туристичних дестинацій, зокрема міста Києва. Методологія дослідження базується на аналізі літературних джерел, статистичних даних та емпіричних спостережень. Результати розкривають потенціал смарт-технологій у покращенні якості туристичних послуг та збільшенні привабливості міста Києва для туристів. У дослідженні висвітлено сутність концепцій «смарт-сіті» та «смарт-туризм». Проаналізовано динаміку показників розвитку туристичної сфери столиці України за 2020-2022 роки, позиції міста в світових рейтингах смарт-міст та документи, що визначають впровадження концепцій «смарт-сіті» та «смарт-туризму» в столиці України. Авторами запропоновано перелік заходів задля посилення позиції міста Києва у цих рейтингах та зокрема розвитку напрямку смарт-туризму в столиці України як туристичній дестинації. Автори досліджують глобальні інновації та технологічні рішення, що сприяють ефективному туристичному менеджменту, і адаптації цих підходів у контексті України, з особливим фокусом на Київ. Розглядаються потенціал і виклики, пов'язані з імплементацією смарт-технологій у сфері туризму, які можуть підвищити привабливість Києва як туристичної дестинації. Стаття надає стратегічні рекомендації для розвитку смарт-туризму в Україні, виходячи з аналізу світових кращих практик та місцевих специфік. Дослідження вказує на необхідність подальших наукових досліджень у сфері смарт-туризму для вдосконалення інфраструктури та залучення більшої кількості туристів до міста. Розробка стратегій, які включають смарт-технології в туризмі, може стати ключовим фактором залучення туристів та підвищення конкурентоспроможності туристичних дестинацій на міжнародному рівні.

ВПЛИВ ФАКТОРІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

Марта Копитко — 2024-03-30

Основною метою дослідження є характеристика особливостей впливу різних факторів зовнішнього середовища на формування системи управління бізнес-стійкістю підприємств в сучасних умовах розвитку. Доведено, що зміни зовнішнього середовища, як економічні коливання, технологічні інновації, екологічні виклики, соціальні та політико-правові зміни, мають глибокий вплив на бізнес-стійкість сучасних підприємств. Вони не тільки створюють ризики та невизначеність, але й відкривають нові можливості для адаптації та інновацій, вимагаючи від компаній гнучкого підходу до управління ризиками, взаємодії з зацікавленими сторонами та дотримання нормативних вимог. Визначено, що ефективне реагування на ці зовнішні впливи є ключовим для забезпечення довгострокової стійкості, збалансування економічних, екологічних та соціальних інтересів підприємства. Виокремлено місце системи управління бізнес-стійкістю підприємства в процесі забезпечення економічної безпеки. Доведено, що у системі забезпечення економічної безпеки, бізнес-стійкість виступає як ще одна лінія захисту від зовнішніх та внутрішніх загроз, забезпечуючи довгострокове виживання та процвітання компанії, тим самим гарантуючи її здатність максимально стійко протистояти економічним коливанням, ринковим викликам і політичній нестабільності. Визначено ключові характеризуючі ознаки сучасної системи управління бізнес-стійкістю підприємства. Встановлено, що зниження кадрового потенціалу має значний вплив на бізнес-стійкість тих підприємств, які продовжують функціонувати. З'ясовано, що ігнорування зовнішніх факторів у сферах економіки, технологій, екології, соціуму та політики може призвести до втрати конкурентоспроможності, ринкової частки, довіри споживачів, а також до правових наслідків та фінансових збитків для бізнесу. Водночас, адаптація до цих змін сприяє підвищенню конкурентоспроможності, інновацій, покращенню корпоративного іміджу, зменшенню впливу на довкілля та створенню більш стабільного і стійкого бізнес-середовища.

ПЛАНУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЯМИ, ЗАКЛАДАМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Віктор Алькема — 2024-03-30

У статті досліджено планування стратегічного управління організаціями, закладами охорони здоров’я в сучасних умовах.Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що забезпечення роботи організацій, закладів охорони здоров’я потребує впровадження ефективних і сучасних управлінських дій, головними в яких є стратегічне управління закладом охорони здоров’я, удосконалення процесів та механізмів кадрового забезпечення та впровадження нових механізмів та методів зростання якості надання медичних послуг. При цьому завданням планування стратегічного управління приділяється особлива увага та значення, оскільки вони забезпечують використання нових підходів до управління сучасними закладами охорони здоров’я. Все це визначає актуальність та важливість дослідження концептуальних засад планування стратегічного управління організаціями, закладами охорони здоров’я в сучасних умовах. Метою статті є дослідження планування стратегічного управління організаціями, закладами охорони здоров’я в сучасних умовах. Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, спостереження, порівняння; системний підхід, процесний, комплексний, функціональний, логічно-діалектичний методологічні підходи. Отримані наукові результати полягають у дослідженні планування стратегічного управління організаціями, закладами охорони здоров’я в сучасних умовах та обґрунтуванні порядку виконання дій при стратегічному плануванні, що включає: здійснення стратегічного аналізу визначення зовнішніх та внутрішніх факторів впливу; визначення стратегічної мети та стратегічних цілей, обґрунтуванні основних стратегічних напрямів розвитку закладу охорони здоров’я; планування та розробки стратегічних планів та бюджету, необхідного для реалізації цих стратегічних планів; формування системи моніторингу та контролю за реалізацією розроблених та прийнятих управлінських рішень відповідно до прийнятого стратегічного плану. Перспективи подальших досліджень полягають у обгрунтуванні моделі моніторингу реалізації стратегії розвитку закладу охорони здоров’я, яка дає можливість визначити актуальність тих чи інших стратегічних цілей та стратегічного плану розвитку, а також ефективно і вчасно перерозподіляти ресурси та бюджет виконання запланованих заходів та за необхідності корегувати виконання плану у часі та між виконавцями.

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ В ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Олександр Сумець — 2024-03-30

У статті розглядається управлінське рішення та його роль для управління закладом охорони здоров’я. Зазначено, що ефективність функціонування закладів і своєчасність виконання завдань залежить від результативності реалізації управлінських рішень. Сформульовано визначення поняття «результативність управлінського рішення». Встановлено, що на цей момент часу відсутні розрахункові формули для обчислення результативності управлінських рішень, алгоритми, процедури і рекомендації виконання розрахунків результативності реалізації управлінських рішень. Запропоновано для оцінки результативності управлінських рішень використовувати узагальнювальний відносний показник. Він враховує специфіку здійснення управлінських рішень в закладах охорони здоров’я та поділ їх видів за функціональною і фазовою ознаках. Для практичних розрахунків числових значень узагальнювального відносного показника результативності управлінських рішень розроблена процедура послідовності виконання необхідних обчислень. Практичність і доцільність використання запропонованого показника і відповідної процедури доказана розрахунками на прикладі типової фази постачання лікарських засобів у заклад охорони здоров’я. У статті вказано, що узагальнювальний відносний показник результативності реалізації управлінських рішень може бути використаний як показник для контролю реалізації ухвалених управлінських рішень в усіх медичних закладах. Зазначено, що застосування узагальнювального показника для практичних розрахунків не вимагає від керівників закладів охорони здоров’я спеціальної математичної підготовки. Цей показник є інформативним і корисним для комплексного оцінювання реалізації управлінських рішень, що приймаються в закладах охорони здоров’я. Констатовано, що використання запропонованого алгоритму відпрацювання й реалізації управлінських рішень в закладі охорони здоров’я надасть можливість керівництву скоротити час на прийняття і реалізацію кожного управлінського рішення. Ця опція дозволить закладам охорони здоров’я підвищити ефективність господарювання в обраному сегменті ринку.

АДАПТИВНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ В СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ОРГАНІЗАЦІЯМИ, ЗАКЛАДАМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Оксана Кириченко — 2024-03-30

У статті досліджено адаптивні стратегії розвитку в стратегічному управлінні організаціями, закладами охорони здоров’я в умовах цифрової трансформації. Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що загальні інтеграційні процеси які відбуваються в галузі охорони здоров’я у світі та поступове поетапне впровадження медичної реформи в Україні активували питання адаптування та забезпечення розвитку закладів охорони здоров’я з здійсненням довготривалих значних структурних та системних змін. Протее, впровадження таких змін неможливе без ефективного довготривалого планування та стратегічного управління. Використання технологій, методів та інструментів стратегічного управління дає можливість адаптування галузі до існуючих динамічних змін. Метою статті є дослідження адаптивних стратегій розвитку в стратегічному управлінні організаціями, закладами охорони здоров’я в умовах цифрової трансформації. Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, стратегічний, системний підхід; адаптивний, процесний, комплексний, функціональний наукові підходи. Отримані наукові результати полягають у. обґрунтуванні базових етапів планe адаптивного стратегічного управління а саме: здійснення стратегічного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища закладу охорони здоров’я; визначення, вибору напряму стратегічного розвитку; остаточне формування альтернатив реалізації адаптивної стратегії. Узагальнено формулювання адаптивного стратегічного управління закладом охорони здоров’я яке можна визначити як складний процес, в основі якого лежить адаптивно-системний підхід до розбудови та управління закладом охорони здоров’я з розробкою та прийняттям довгострокових планів діяльності, організацією роботи закладу та його структурних підрозділів, з метою адекватної адаптації його діяльності та спрямування засобів та заходів на досягнення поставлених мети та цілей закладу охорони здоров’я. Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності всебічного вивчення аспектів планування та реалізації адаптивної стратегії розвитку закладу охорони здоров’я в сучасних умовах високо динамічних змін та значної турбулентності, невизначеності зовнішнього ринкового середовища функціонування закладів охорони здоров’я та відповідно до цього ефективного планування і фінансово-економічних, кадрових, техніко-технологічних та соціально-суспільних ресурсів закладів охорони здоров’я з метою забезпечення їх адаптації до зовнішніх змін і подальшого ефективного функціонування та розвитку.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИЙ БАЗИС УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ПРОЦЕСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Віталій Олійник — 2024-03-30

У статті досліджено теоретично-методичний базис управління виробничими процесами підприємства. Актуальність теми проведеного дослідження визначається тим, що на сучасних етапах економічного розвитку, ризиків, невизначеності та динамічності ринкового середовища питання ефективного управління виробничою операційною діяльністю підприємств набуває вагомого значення, оскільки саме впровадження нових технологій та удосконалення процесів виробництва продукції, послуг стають визначальними чинниками зростання як цінової так і технологічної конкурентоспроможності продукції чи послуг підприємства на ринку, визначають його прибутковість і перспективи майбутнього розвитку. Відповідно до вище зазначеного питання дослідження теоретично-методичного базису управління виробничими процесами підприємства є актуальним для впровадження подальших наукових досліджень і має не лише теоретико-методичне, але й практичне значення. Метою статті є дослідження теоретично-методичного базису управління виробничими процесами підприємства. Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, порівняння; а також процесний, системний, динамічний, функціональний, кількісний, якісний, суспільно-організаційний, відтворювальний, програмно-цільовий, нормативний, інституційний, системно-синергетичний наукові підходи. Отримані наукові результати полягають у дослідженні та виявленні впливу та дії процесного та системного наукових підходів як базових в управлінні виробничими процесами підприємства, впровадження яких передбачає: формування алгоритму управління виробничим потенціалом підприємства з визначенням мети виробничої діяльності; обгрунтування основних напрямів виробництва; оцінку використання виробничого потенціалу за системою показників; аналіз показників; розробку рекомендацій щодо зростання ефективності управління виробництвом; забезпечення контролю реалізації заходів. Таким чином, зазначені наукові підходи мають не лише широке теоретично-методичне застосування, але й забезпечують організацію розробки та впровадження механізму управління виробництвом. Перспективи подальших досліджень полягають у необхідності розбудови процесно-орієнтованої системи управління, головним завданням якої є формування механізмів взаємодії між структурними підрозділами, виконавцями (власниками процесів), як при управлінні підприємством, так і у його співпраці із контрагентами-партнерами зовнішнього середовища та впровадженні інтегруванні сучасних інноваційних технологій в операційній діяльності і управлінні виробничими процесами загалом, що забезпечить зростання ефективності та конкурентоспроможності підприємств.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Дмитро Полтавський — 2024-03-30

У статті досліджено теоретичні засади інноваційного розвитку підприємств в умовах євроінтеграції. Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що відповідно до аналізу наукових праць інноваційний розвиток є певним переходом, зміною структури виробництва, основних засобів, капіталу, технологій, ресурсів та пріоритетів із одного на інший складний, технологічно вищий і водночас більш розвинений рівень техніко-технологічного розвитку, що забезпечує зростання ефективності, продуктивності, енергоощадності та має інші, як економічні так і суспільні, соціальні переваги і таким чином забезпечується перехід на більш високий рівень суспільно-економічного розвитку, що відкриває широке поле для практичного застосування отриманих наукових теоретичних знань. Метою статті є дослідження теоретичних засад інноваційного розвитку підприємств в умовах євроінтеграції. Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, спостереження, порівняння; системний підхід, процесний, комплексний, функціональний, логічно-діалектичний методологічні підходи. Отримані наукові результати полягають в узагальненні дослідженні теоретичних засад, сутності, інновацій, інноваційного розвитку, визначенні, що їх понятійний апарат відзначається багатогранністю та поліаспектністю. Виділено чотири основні групи підходів до розуміння сутності інновацій: як процесу розробки ідей, новацій та їх впровадженні у виробництво з подальшою комерціалізацією у вигляді проєктів, процесів, обладнання, технологій; як системи яка створюється, формується з метою створення чи впровадження в діяльність підприємств, нових товарів, технологій, процесів, нового обладнання, тобто як певний комплекс дій, спрямованих на розробку та впровадження, комерціалізацію інновацій; як результату здійснення інноваційної діяльності в виді нової розробленої чи покращеної продукції, радикально нового чи покращеного технологічного процесу; та як зміни технологій виробництва, що являють собою певний «стрибок», перехід від застарілої до нової функції виробництва. Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності подальшого вивчення інноваційного розвитку як певного переходу, зміни структури виробництва, основних засобів, капіталу, технологій, ресурсів та пріоритетів із одного на інший, більш складний, технологічно вищий і водночас більш розвинений рівень технологічності, що водночас забезпечує зростання ефективності, продуктивності та інші, як економічні так і суспільні, соціальні переваги, що є особливо важливим для підприємств в умовах євроінтеграції.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО, ІННОВАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Сергій Рожок — 2024-03-30

У статті досліджено питання концептуальних засад інвестиційного, інноваційного забезпечення підприємств сфери інформаційних технологій. Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що в умовах сучасної економіки відбувається швидка зміна технологій які є результатами інноваційної діяльності. Саме інновації та їх інвестиційне забезпечення виступають основою конкурентоспроможності підприємств та забезпечують їх прибуткове функціонування і розвиток, що є особливо актуальним, важливим для високотехнологічних підприємств сфери інформаційних технологій. Метою статті є дослідження концептуальних засад інвестиційного, інноваційного забезпечення підприємств сфери інформаційних технологій. Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, спостереження, порівняння; системний, ресурсний, історичний, комплексний, логічно-діалектичний методологічні підходи. Отримані наукові результати полягають у систематизації та представленні концепцій та наукових підходів до розуміння інвестиційного, інноваційного забезпечення підприємств сфери інформаційних технологій. Обґрунтовано та представлено комплекс наукових підходів до розуміння інвестицій, інвестиційного забезпечення інновацій, а саме: витратний, ринковий, ресурсний та інноваційний підходи. З позицій витратного підходу інвестиції розглядаються як витрати на формування основних фондів, їх придбання, розбудову, техніко-технологічну модернізацію, переозброєння. Ознаками-характеристиками ринкового підходу до розуміння інвестиції є бачення науковцями економічної доцільності, інвестування з позицій отримання доходу; розуміння взаємозв’язку, набуття капітальних цінностей та витрат з цим пов’язаних; необхідності дослідження інвестицій та їх ефективності не як статичного, а як динамічного процесу; розширення переліку об’єктів інвестування. Представлено інноваційний підхід до інвестицій який визначає необхідність впровадження інновацій як матеріально-інтелектуальної основи і сутності змін які потребують підприємства і які є потенційно необхідними ринку. Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності проведення відповідного аналізу представлених наукових підходів до розуміння та сутності інвестицій в контексті розгляду еволюції змін виробничих систем та дослідження інноваційних процесів, які виступають рушійною силою, завдяки якій актуалізується питання необхідності оновлення, розбудови техніко-технологічних баз, їх ресурсного, матеріально-технічного забезпечення на новому техніко-технологічному рівні, що є особливо актуальним для високотехнологічних підприємств сфери інформаційних технологій.

РОЗРОБЛЕННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ НА ОСНОВІ НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКУ В ДІЯЛЬНОСТІ ВИПРОБУВАЛЬНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ

Олександр Кузьменко — 2024-03-30

В статті розглядається проблема оцінки ризиків в діяльності випробувальної лабораторії для прийняття управлінських рішень. Зазначено, що існуючі моделі управління діяльністю випробувальних лабораторій та методи аналізу ризику обмежують достовірність визначення ризику за рахунок неврахування лінгвістичної складової невизначеності та дозволяють оцінити вплив лише стохастичної складової невизначеності інформації. Метою дослідження є удосконалення механізму прийняття управлінських рішень на основі аналізу ризиків із застосуванням нечіткої логіки у випробувальній лабораторії. Для досягнення поставленої мети сформульовані наступні задачі: провести аналіз існуючих наукових і методичних підходів для прийняття управлінських рішень у випробувальній лабораторії; розробити математичну модель для визначення ризику в діяльності випробувальної лабораторії з використанням математичного апарату нечіткої логіки. Теорія нечіткої логіки коротко описана як метод, що дозволяє підвищити достовірність аналізу ризиків через врахування лінгвістичних факторів.

Зазначено, що достовірність аналізу ризиків для своєчасного прийняття управлінських рішень, спрямованих на обмеження впливу негативних факторів на діяльність випробувальних лабораторій, може бути підвищена за рахунок використання нечітких моделей. Враховуючи доведену здатність нечітких моделей до опису лінгвістичної складової невизначеності, використання нечітких моделей призведе до підвищення достовірності результатів аналізу ризику. Запропоновано математичну модель для визначення ризику в діяльності випробувальної лабораторії з використанням математичного апарату нечіткої логіки. Подальші дослідження будуть спрямовані на експериментальне підтвердженні достовірності запропонованої моделі.