Вчені записки Університету «КРОК»

КОМУНІКАТИВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ПОЯВУ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ БАР’ЄРІВ У КОМУНІКАЦІЯХ ПЕРСОНАЛУ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ, ФІРМ І КОМПАНІЙ

2025-09-01T17:03:55+03:00

Актуальність матеріалів дослідження, що представлені в статті, обумовлена зростанням ролі комунікативних процесів у налагодженні стійкого господарювання організацій. Ефективність комунікативних процесів залежить від чисельної кількості чинників. Серед різноманітності таких чинників більшість дослідників вказують на бар’єри, що виникають у комунікаціях персоналу підприємств, фірм і компаній. Одними із найбільш значущих бар’єрів визначено організаційні, які самі по собі породжують різного роду вторинні бар’єри. Отже, на цей момент часу і для дослідників, і для практиків першочерговим завданням є розробка рекомендацій для уникнення або ж значного послаблення організаційних бар’єрів. А вирішення цього завдання можливе тільки за умови ідентифікації, кількісного і якісного аналізу чинників впливу на появу організаційних бар’єрів. То ж ця ситуація вимагає ґрунтовного дослідження чинників впливу на появу організаційних бар’єрів у комунікаціях персоналу вітчизняних підприємств, фірм і компаній.

Мета статі: дослідити чинники, що породжують організаційні бар’єри у комунікаціях між персоналом підприємств, фірм і компаній, та розробити типові рекомендації щодо їх уникнення.

Основними методами наукового дослідження, що використані при написанні статті, стали абстрактно-логічний, монографічний і метод порівняння.

Результати. У статті обґрунтовано значущість проблеми дослідження чинників, що зумовлюють виникнення організаційних бар’єрів у комунікаціях персоналу вітчизняних підприємств, фірм, компаній і установ. Уточнено трактування поняття «організаційні бар’єри комунікацій». Сформовано перелік чинників, які мають суттєвий вплив на появу організаційних бар’єрів у комунікаціях персоналу різних організацій. Проведено експертне дослідження чинників впливу на появу організаційних бар’єрів. Визначено найбільш вагомі чинники, що породжують появу організаційних бар’єрів. Запропоновано керівникам і менеджерам типові рекомендації щодо уникнення або ж значного послаблення організаційних бар’єрів у комунікаціях персоналу.

Наукова новизна: набули подальшого розвитку наробки вітчизняних і закордонних вчених щодо формування науково-методологічної бази вивчення організаційних бар’єрів у комунікаціях персоналу організацій та чинників, що зумовлюють їх виникнення.

Практична значущість результатів дослідження криється в наданні менеджерам можливості ґрунтовно розробити галузеві рекомендації щодо усунення організаційних бар’єрів у комунікаціях персоналу підприємств, фірм, компаній і установ.

ВПРОВАДЖЕННЯ АДАПТИВНИХ СТРАТЕГІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В УПРАВЛІННІ ПРОЦЕСАМИ ОПЕРАЦІЙНОЇ, ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ З ВИКОРИСТАННЯМ НОВИХ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УМОВАХ

2025-08-18T10:34:58+03:00

У статті досліджено питання впровадження адаптивних стратегій інноваційного розвитку в управлінні процесами операційної, виробничої діяльності підприємств, МСП з використанням нових цифрових технологій, цифрової трансформації в умовах євроінтеграції.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що в сучасних економічних умовах забезпечення ефективного функціонування та подальшого розвитку підприємств, як промислових підприємств, так і малого та середнього бізнесу, актуалізує питання розробки та впровадження стратегій інноваційного розвитку, здатних забезпечити високий рівень конкурентоспроможності та прибутковості їх діяльності в довгостроковій перспективі. Саме тому особлива увага приділяється розробці та впровадженню адаптивних стратегій інноваційного розвитку, що здатні забезпечувати більш гнучке та ефективне управління процесами, виробничої діяльності, підвищують стійкість підприємств, МСП до зовнішніх впливів та ризиків, забезпечуючи кращі результати роботи.

Метою статті є дослідження впровадження адаптивних стратегій інноваційного розвитку в управлінні процесами операційної, виробничої діяльності підприємств, МСП з використанням нових цифрових технологій, цифрової трансформації в умовах євроінтеграції

Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, системний підхід, структурний, процесний, адаптивний, комплексний, функціональний наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають в обгрунтованні науково-прикладних аспектів розробки та впровадження адаптивних стратегій інноваційного розвитку в управлінні процесами операційної, виробничої діяльності підприємств, МСП з використанням нових цифрових технологій, цифрової трансформації в умовах євроінтеграції, що включає здійснення дій та досягнення стратегічних цілей розвитку за ключовими напрямками: операційним, виробничим з удосконаленням операційної діяльності; інноваційний з розробкою та впровадженням нових продуктів, технологій; інформаційно-цифровим, що передбачає широке впровадження нових технологій, в тому числі RFID в операційній та виробничій діяльності; кадрового з навчанням, підвищенням кваліфікації та розвитком персоналу, його цифрових навичок та компетентності; інтеграційного з розбудовою ефективних комунікацій підприємства як на внутрішніх ринках, так і на міжнародних ринках.

Перспективи подальших досліджень полягають у необхідності деталізації та грунтовного опрацювання комплексу операційних цілей за кожним із визначених напрямів адаптивних стратегій інноваційного розвитку в управлінні процесами операційної, виробничої діяльності підприємств, МСП та зазначених стратегічних цілей та деталізації заходів, які необхідно здійснити для практичної реалізації запропонованої стратегії в забезпеченні подальшого розвитку підприємств МСП.

ІНТЕГРАЦІЯ ПРОЄКТНОГО ТА ПРОЦЕСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В БІЗНЕСІ В УМОВАХ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

2025-09-17T12:31:49+03:00

У статті розглядається питання інтеграції процесного та проєктного управління як ефективного інструменту розвитку бізнесу в умовах відновлювальної економіки. Актуальність цього питання зумовлена необхідністю трансформації традиційних управлінських підходів, які не завжди відповідають викликам посткризового періоду, зокрема післявоєнного відновлення. У нових реаліях підприємства мають забезпечувати одночасно стабільність поточних бізнес-процесів і впровадження інноваційних змін, орієнтованих на стратегічне зростання. Сталий розвиток бізнесу вимагає поєднання проєктного підходу, як механізму досягнення конкретних цілей і впровадження інновацій, із процесним підходом, що забезпечує стандартизоване, безперервне та ресурсоефективне функціонування. У динамічному середовищі післякризового розвитку така інтеграція дозволяє підприємствам підвищити адаптивність, зменшити операційні ризики та підвищити довгострокову стійкість. Метою статті є обґрунтування доцільності інтеграції процесного та проєктного менеджменту в бізнесі в умовах відновлювальної економіки, а також розробка відповідних моделей управління з урахуванням високого рівня невизначеності, ресурсних обмежень і потреб стратегічної гнучкості. Методологічну основу дослідження становлять системний й процесний підходи до управління, принципи проєктного менеджменту. У розрізі відновлювальної економіки запропонована системна модель сталого розвитку орієнтована на досягнення балансу між економічними, соціальними, екологічними та інноваційними чинниками. Інтеграція процесного та проєктного підходів дає змогу підприємствам не лише підтримувати стабільну операційну діяльність, а й гнучко впроваджувати зміни. Така синергія дозволяє ефективніше реагувати на зовнішні виклики та забезпечує стратегічну стійкість бізнесу в умовах нестабільності. У післякризовий період стратегія розвитку бізнесу має бути комплексною, об’єднуючи різні напрями діяльності в єдину керовану систему. Головну роль у формуванні такої стратегії відіграє місія підприємства, яка визначає довгострокові орієнтири та вектори змін. Важливою умовою конкурентоспроможності є гармонійне поєднання економічних результатів із соціальною відповідальністю, екологічною безпекою та впровадженням інновацій. Запропонована модель управління допомагає бізнесу адаптуватися до складних обставин, раціонально використовувати ресурси та забезпечувати стале зростання на перспективу. Подальші дослідження доцільно зосередити на формуванні методології оцінки ефективності інтегрованого управління, адаптації моделей до галузевої специфіки та впровадженні цифрових рішень для підтримки прийняття управлінських рішень у контексті сталого відновлення.

ФОРМУВАННЯ БІЗНЕС-СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ШЛЯХОМ ЗАСТОСУВАННЯ АДАПТИВНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ ТА КРИЗОВИМИ СИТУАЦІЯМИ В УМОВАХ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ

2025-08-30T01:58:01+03:00

Актуальність теми нашої статті зумовлена різкою зростальною мінливістю зовнішнього середовища, ресурсними обмеженнями та прискореним переходом до моделей циркулярної економіки, у яких вартість формується через подовження життєвого циклу продукту, повторне використання, ремонтопридатність і відновлення матеріальних потоків. Мета статті передбачає обґрунтування процесу формування бізнес-стійкості підприємства в умовах циркулярної економіки шляхом застосування адаптивних систем управління фінансовими ризиками та кризовими ситуаціями. Об’єкт дослідження являє собою процеси та механізми забезпечення бізнес-стійкості підприємства через поєднання економічних і екологічних результатів у фінансовому плануванні та контролі. Обґрунтовано інтегровану концепцію формування бізнес-стійкості підприємства в умовах циркулярної економіки шляхом запровадження адаптивних систем управління фінансовими ризиками та кризовими ситуаціями. Визначено специфіку профілю ризику для циркулярних моделей. Доцільність застосування адаптивних систем управління фінансовими ризиками та кризовими ситуаціями полягає у їх здатності навчатися на потоці даних, оперативно оновлювати припущення і сценарії, поєднувати кількісні методи зі стратегічною експертизою менеджменту. Встановлено, що інтеграція економічних та екологічних метрик у фінансове планування підвищує безпековий потенціал підприємства, стабілізує грошові потоки, зменшує втрати від повернень і дефектності, оптимізує запаси та розширює доступ до інструментів зеленого фінансування. Доведено, що для підприємства малого та середнього бізнесу адаптивні системи компенсують обмеженість ресурсів завдяки швидкості навчання на даних і гнучкості управлінських інтервенцій. Охарактеризовано вимоги до управлінської системи адаптивного характеру впливу. Практична значущість проявляється у підвищенні кредитоспроможності, зниженні вартості капіталу, зміцненні репутаційної надійності та уніфікації управлінських рішень за умов високої невизначеності ринку.

АКТИВНІСТЬ КОМПАНІЙ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ДОВІРИ СПОЖИВАЧІВ НА РИНКУ B2B-ПОСЛУГ

2025-09-29T12:04:34+03:00

Актуальність теми зумовлена активними трансформаціями у поведінці споживачів на ринку B2B послуг, де цифровізація та швидкий розвиток соціальних мереж стають ключовими факторами конкурентоспроможності компаній. Якщо раніше взаємодія у B2B була обмежена переважно офлайн-комунікацією та прямими діловими зустрічами, то сьогодні соціальні медіа перетворилися на основний канал створення іміджу, формування довіри та підтримання тривалих відносин між партнерами. Довіра у сфері B2B розглядається як вирішальний чинник, що безпосередньо впливає на готовність клієнтів до співпраці, а отже, визначає і стабільність бізнесу. Мета статті полягає у визначенні ролі активності компаній у соціальних мережах у формуванні довіри споживачів та розробленні практичних рекомендацій для підвищення ефективності цифрової комунікації. Методологічну основу дослідження склали контент-аналіз офіційних сторінок компаній у LinkedIn, Facebook, Instagram і YouTube, SWOT-аналіз маркетингової діяльності консалтингової компанії та опитування представників B2B-сегменту. Результати показали, що регулярна присутність у соціальних мережах, використання персоналізованого контенту, демонстрація реальних кейсів і відгуків клієнтів, а також своєчасне реагування на повідомлення значно підвищують рівень довіри та формують сприйняття компанії як надійного партнера. важливим чинником виявився і розвиток персонального бренду керівників та співробітників, який забезпечує автентичність і прозорість комунікації. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному підході до аналізу взаємозв’язку між активністю у соціальних мережах і формуванням довіри у B2B комунікаціях, а також у врахуванні новітніх інструментів відеоконтенту, employee-generated content та інтерактивних форматів. Практичне значення отриманих результатів полягає в наданні рекомендацій компаніям щодо побудови контент-стратегії, впровадження CRM рішень і використання соціального доказу для зміцнення репутаційного капіталу. Перспективи подальших досліджень передбачають аналіз впливу генеративного штучного інтелекту на залучення аудиторії та вивчення особливостей адаптації B2B комунікацій у нових цифрових екосистемах

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ ЗА МЕТОДОМ IVPO: ДОСВІД КОМПАНІЇ MASTERGAZ

2025-07-23T16:29:21+03:00

У дослідженні розглянуто метод інтегрованого вектора оптимізації проєктів (IVPO) як інноваційний підхід до підвищення ефективності управління проєктами в інженерно-технічних середовищах із високим рівнем складності. Актуальність теми обумовлена необхідністю адаптації управлінських рішень до умов обмежених ресурсів, багатокритеріальності, змінних вимог зацікавлених сторін і потреб у гнучкому плануванні. Дослідження має на меті емпірично перевірити ефективність IVPO-методу щодо скорочення строків виконання проєктів, поліпшення бюджетної дисципліни та підвищення задоволеності стейкхолдерів. Методологічно дослідження ґрунтується на змішаному підході (mixed methods), що поєднує кількісний аналіз (опитування, регресійне моделювання) та якісні інтерв'ю з проєктними менеджерами Mastergaz. Було проаналізовано п'ять інженерних проєктів вартістю до 100 000 доларів США кожен із використанням платформи ERP-BPMS BOS CIS. Запропонований IVPO-алгоритм, оснований на задачі «рюкзака», дозволяє формувати вектор оптимального розподілу ресурсів із урахуванням таких факторів, як терміни, вартість, доступність, ризики, профіль навичок персоналу тощо. Результати показали скорочення тривалості виконання проєктів у середньому на 12%, зростання відповідності бюджетам на 5% і підвищення задоволеності зацікавлених сторін на 4%. Регресійний аналіз підтвердив статистично значущу залежність між використанням IVPO і покращенням основних показників ефективності. Встановлено, що IVPO не лише знижує витрати часу та ресурсів, а й сприяє прозорішому прийняттю рішень у складних проєктних середовищах. Перспективи подальших досліджень включають масштабування IVPO на більші проєктні портфелі, впровадження технологій машинного навчання для автоматизації вагових коефіцієнтів і застосування в інших галузях, зокрема в ІТ, виробництві та інфраструктурному будівництві. Дослідження робить внесок у розвиток гнучких, орієнтованих на дані систем підтримки прийняття рішень у сфері управління проєктами.

ІНТЕГРАЦІЯ СТАТИСТИЧНИХ МЕТОДІВ В AGILE-УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЄКТАМИ

2025-08-19T11:30:43+03:00

Сучасне бізнес-середовище характеризується високою динамічністю та непередбачуваністю, що зумовлює потребу в ефективних методах управління проєктами. Методологія Agile, попри широке визнання, стикається з викликами під час впровадження у великих організаціях через труднощі з об’єктивним вимірюванням ефективності та контролем. Проблема дослідження полягає в розриві між теоретичними перевагами Agile та їх практичною реалізацією, зокрема через брак емпіричної строгості в оцінці результатів і впливу "Cargo Cult" Agile. Актуальність теми посилюється обмеженою підтримкою керівництва через недостатню демонстрацію бізнес-переваг. Метою дослідження є аналіз систематичної інтеграції статистичних методів для підвищення прозорості, передбачуваності та ефективності Agile-проєктів.

Дослідження базується на аналізі сучасної наукової літератури, міжнародних стандартів управління проєктами (PMBOK, PRINCE2) та їх інтеграції з Agile-підходами. Проведено розмежування понять "бізнес-проєкт" та "бізнес-процес", а також проаналізовано їх взаємозв’язок у контексті Agile. Для оцінки ефективності пропонується застосовувати статистичні методи, зокрема регресійний аналіз, симуляції Монте-Карло та індикатори Earned Value Management (EVM).

Дослідження показало, що інтеграція статистичних методів з Agile-практиками може значно підвищити прозорість і достовірність управління проєктами. Гібридні моделі, що поєднують Agile з PMBOK і PRINCE2, сприяють адаптивності та результативності проєктів, впливаючи на трансформацію бізнес-процесів. Результати підтверджують, що Agile-проєкти, попри їх тимчасовий характер, створюють або модифікують постійні бізнес-процеси, що вимагає системного підходу до управління.

Інтеграція статистичних методів забезпечує емпіричну строгість, необхідну для подолання розриву між теоретичними перевагами Agile та їх практичною ефективністю. Гібридні моделі управління проєктами є перспективним напрямком для великих організацій, оскільки вони поєднують гнучкість Agile з дисципліною традиційних підходів. Подальші дослідження слід зосередити на розробці адаптивних моделей оцінювання, які враховують специфіку гібридних середовищ, та вдосконаленні статистичних інструментів для вимірювання ефективності Agile-ініціатив.

МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДГОТОВКИ (ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ) ІНСПЕКТОРІВ З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ

2025-07-31T14:59:16+03:00

У статті розглядається проблематика розробки науково-методичного інструментарію з оцінювання результатів підготовки (підвищення кваліфікаціїї) інспекторів з військового обліку.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що представлена методика забезпечує об’єктивне і всебічне оцінювання результатів підготовки (підвищення кваліфікації) інспекторів з військового обліку, зокрема їх рівня знань, умінь/навичок, комунікації, відповідальності і автономії відповідно до компетенцій та трудових функцій визначених у професійному стандарті «Інспектор з військового обліку» з метою подальшого визначення рівня професійної компетентності та присвоєння (підтвердження) відповідного рівня кваліфікації, визначеного професійним стандартом.

Метою цієї статті є розроблення методики оцінювання результатів підготовки (підвищення кваліфікації) інспекторів з військового обліку, яка б визначала порядок, умови її проведення та критерії оцінювання, і забезпечувала об’єктивне вимірювання рівня знань, умінь/навичок, комунікації, відповідальності і автономії відповідно до компетенцій та трудових функцій визначених у професійному стандарті «Інспектор з військового обліку». Методологічною основою дослідження стали методи аналізу та синтезу, спостереження, порівняння; системний, структурний, комплексний наукові підходи; процесний, функціональний, методологічні підходи.

Отримані наукові результати полягають у проведенні аналізу наукових досліджень щодо оцінки персоналу, зокрема оцінки результатів підготовки (підвищення кваліфікації) інспекторів з військового обліку за результатами якого встановлено, що не вирішеною частиною цієї проблеми є розробка відповідної методики оцінювання, яка повинна бути орієнтована на компетентності визначені професійним стандартом, використання адаптованих до дорослих методів навчання, та впровадження справедливих і надійних методик оцінювання успішності підготовки кадрів; розробці методики оцінювання результатів підготовки (підвищення кваліфікації) інспекторів з військового обліку в якій запропоновано загальний алгоритм проведення оцінювання, визначено умови та критерії оцінювання, що заповнює наявну науково-практичну прогалину в цій сфері. Результати дослідження становлять практичну цінність для вищих навчальних закладів, інших установ та організацій, які здійснюють підготовку (підвищення кваліфікації) інспекторів з військового обліку та відкривають відповідні центри акредитації.

Перспективи подальших досліджень полягають у визначені науково-практичних напрямів а саме: розробка контрольно-оцінювальних матеріалів з оцінювання результатів підготовки (підвищення кваліфікаціїї) інспекторів з військового обліку, зокрема з комплексного комп’ютерного тестування та практичного іспиту; розробка відповідного спеціалізованого програмного забезпечення за якими доцільно продовжувати дослідження.

ОСОБЛИВОСТІ ВИРІШЕННЯ ЗАДАЧ З КУРСІВ БІЗНЕС-МАТЕМАТИКА ТА СТАТИСТИКА АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ ЗАСТОСУНКАМИ ГЕНЕРАТИВНОГО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

2025-09-10T11:34:37+03:00

У цій публікації досліджено особливості використання генеративного штучного інтелекту (ГШІ) для розв'язання задач з курсів бізнес-математики та статистики, що викладаються англійською мовою. Зважаючи на широке впровадження ГШІ в освітній процес, ця тема є надзвичайно актуальною як для студентів, так і для викладачів.

Для дослідження були обрані одні з найпоширеніших на сьогодні ГШІ: ChatGPT, Gemini, Copilot та Grok. Задачі, що пропонувалися для розв'язання англійською мовою, мали заздалегідь відомі способи та результати, що забезпечувало об'єктивність аналізу. Для підвищення валідності дослідження задачі були розподілені за ступенями складності: прості та складні.

За результатами дослідження виявлено: задачі з бізнес-математики та статистики коректно розпізнаються ГШІ за умови подачі англійською мовою та наявності частково формалізованого опису; прості задачі (на обчислення, пошук відсотків, обробку рядів даних тощо) успішно вирішуються всіма розглянутими застосунками ГШІ. Однак, ступінь деталізації пояснень варіюється; наприклад, Copilot надає менш розгорнуті відповіді без додаткових пояснень; складні задачі, зокрема транспортні або ті, що потребують застосування комбінованих статистичних методів, викликають значні труднощі у ГШІ. Результати можуть бути частково правильними або повністю помилковими. Особливо проблемними для ГШІ виявилися задачі з великою кількістю змінних або зміненими умовами (наприклад, розбіжність між запасами та потребами в транспортній задачі).

Ймовірність використання ГШІ як основи для плагіату при вирішенні складних задач з бізнес-математики та статистики англійською мовою залишається низькою.

На основі отриманих результатів рекомендовано: уникати використання у завданнях для самостійної роботи студентів задач, які легко вирішуються ГШІ; проводити розв'язання таких задач в аудиторіях з індивідуальними варіантами вихідних даних для кожного здобувача освіти; активно використовувати засоби ГШІ для створення навчальних матеріалів, зокрема варіативних задач;запроваджувати завдання, орієнтовані на пояснення логіки рішення, а не лише на отримання кінцевої відповіді.

ТУРИСТИЧНИЙ БРЕНДИНГ, ПРОМОЦІЯ ТА ЦИФРОВІЗАЦІЯ ЯК ШЛЯХИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ ВІЙНИ (НА ПРИКЛАДІ МІСТА ЛЬВОВА)

2025-09-28T15:17:19+03:00

Актуальність теми дослідження зумовлена сучасними трендами, такими як глобалізація та цифровізація разом із надзвичайно складним періодом для України – повномасштабною війною, коли агресор цілеспрямовано знищує історико-культурну спадщину як свідчення національної ідентичності. Історико-культурна спадщина є символом і свідченням національної ідентичності, а також важливим ресурсом для розвитку туристичної галузі. Усвідомлення цінності історико-культурної спадщини, її популяризація серед потенційних туристів та промоція на міжнародному рівні є важливим фактором її збереження. Метою статті є аналіз взаємовпливу туристичного брендингу та збереження історико-культурних туристсько-рекреаційних ресурсів на прикладі міста Львова та визначення інноваційних інструментів захисту таких ресурсів через їх популяризацію в умовах війни. На основі аналізу офіційних документів та інформаційних матеріалів, які визначають напрями туристичного брендингу та захисту історико-культурної спадщини в умовах війни, автори розкривають різноманіття інноваційних цифрових інструментів, які застосовуються різними стейколдерами – публічною владою, бізнесом, міжнародними та громадськими організаціями – задля захисту історико-культурної спадщини в умовах війни шляхом її популяризації через туристичний брендинг і промоцію. Результати дослідження пропонують фактологічний матеріал щодо впровадження інноваційних технологій у збереження історико-культурної спадщини міста Львова шляхом її оцифрування та популяризації в якості туристичного продукту. Дослідження вказує на важливість ефективної взаємодії стейкхолдерів щодо захисту історико-культурної спадщини та підкреслює її важливість як історико-культурного туристсько-рекреаційного ресурсу для туристичного брендингу території та розвитку туризму. Також висвітлюється роль туристичного брендингу та промоції у збереженні історико-культурної спадщини шляхом формування розуміння її цінності та унікальності на глобальному рівні.

ОЦІНКА ТА УПРАВЛІННЯ БАР’ЄРАМИ ПЕРЕКВАЛІФІКАЦІЇ В ІТ: ІНДЕКСНИЙ ПІДХІД ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ NLP

2025-08-25T13:04:52+03:00

У статті досліджується проблема неготовності дорослого населення до перекваліфікації в ІТ-сферу як управлінський виклик у контексті цифрової трансформації ринку праці. На основі анкетного опитування 127 осіб, які планують зміну професійної траєкторії, запропоновано індекс неготовності до перекваліфікації - узагальнений показник, що охоплює ресурсні та організаційні бар’єри (відсутність вільного часу, персонального комп’ютера, стабільного інтернету, досвіду онлайн-навчання). Індекс дозволяє ідентифікувати категорії респондентів із підвищеним ризиком невходження до навчального процесу та сформувати типологію слухачів за рівнем їхньої стартової спроможності. Додатково здійснено обробку відкритих відповідей респондентів за допомогою методів обробки природної мови (NLP), що дало змогу деталізувати мотиваційні установки, очікування та тривоги кандидатів. Виявлено, що рівень неготовності тісно пов’язаний із самооцінкою технічних навичок і суттєво відрізняється залежно від запланованого напряму в ІТ. Найменше бар’єрів фіксується у респондентів, які обирають frontend або backend-розробку, тоді як аналітики й майбутні проєктні менеджери демонструють вищий рівень неготовності. Отримані результати мають управлінську значущість для закладів освіти, HR-департаментів та розробників програм перекваліфікації. Індекс може бути використаний як діагностичний інструмент для сегментації аудиторії, визначення цільових груп підтримки та адаптивного проектування освітніх маршрутів. Стаття підкреслює важливість інтеграції кількісних та якісних підходів у дослідженні професійної трансформації та формує емпіричне підґрунтя для обґрунтованого управлінського втручання. Таким чином, запропонований підхід дозволяє не лише кількісно фіксувати рівень неготовності, а й інтерпретувати його в межах освітньої та управлінської практики як маркер потенційного ризику та орієнтир для побудови персоналізованих стратегій підтримки. Стаття розширює інструментарій освітнього менеджменту, дозволяючи перейти від інтуїтивного підходу до структурованої роботи з бар’єрами перекваліфікації, що є особливо актуальним у період стрімких змін і дефіциту ІТ-фахівців.

УПРАВЛІННЯ МОНЕТИЗАЦІЄЮ ТА РОЗВИТКОМ: ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВЛАСНИКІВ МОБІЛЬНИХ ДОДАТКІВ ЩОДО СТРАТЕГІЙ ЇХ ПРОСУВАННЯ ТА ПЕРЕХОДУ НА FREEMIUM-МОДЕЛЬ

2025-07-24T14:11:50+03:00

У дослідженні розглянуто стратегії управління та просування мобільних додатків із фокусом на вплив змін моделі монетизації та використання мотивованого трафіку на видимість у магазині додатків, органічне зростання та ефективність кампаній із залучення користувачів. Основою є практичне дослідження на прикладі авторського iOS додатку “WordFace”, який спочатку поширювався за фіксованою ціною, а згодом перейшов на модель безкоштовного завантаження з підпискою в додатку. Метою є виявлення змін у вартості залучення користувачів, показниках конверсії та загальній рентабельності. Методологічно дослідження поєднує реальні дані рекламних кампаній з галузевими бенчмарками та аналітикою діджитал платформ (SplitMetrics, RevenueCat, Adapty).
Результати показали, що перехід на freemium-модель значно знизив вартість встановлення та підвищив коефіцієнт конверсії з переглядів у встановлення. Водночас нова модель монетизації вимагала вдосконалених онбордингу (привітальних екранів додатку) та воронки підписок для конвертації безкоштовних користувачів у платних. Було впроваджено структурований процес ознайомлення з продуктом і триденну безкоштовну пробну підписку, що дало змогу збільшити кількість запусків пробного періоду та покращити конверсії в платну підписку. Було проведене порівняння ефективності рекламних систем Apple Search Ads і Facebook Ads – друга платформа виявилися економічно вигіднішою, але зі складнішою реалізацією відстеження атрибуції. Також було досліджено стратегію мотивованих встановлень додатку на прикладі платформи KeyApp як інструмент підвищення позицій за ключовими словами й органічної видимості; результати виявилися неоднозначними.
Дослідження спрямоване на пошук оптимального способу узгодити обсяг залучених користувачів і доходи від них в рамках просування додатків за підпискою. Незважаючи на те, що freemium-модель сприяє розширенню охоплення та зниженню витрат на залучення, довгостроковий успіх залежить від утримання користувачів і їхньої довготривалої цінності (LTV). У перспективі подальші дослідження можуть бути зосереджені на розширенні вибірки та використанні моделей машинного навчання для прогнозування LTV і оптимізації маркетингових стратегій.

ОБГРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ПРОЦЕСАМИ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ НОВИХ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2025-09-03T11:27:41+03:00

У статті досліджено питання обгрунтування стратегії управління виробничими процесами підприємства на основі використання нових цифрових технологій.

Актуальність теми проведеного дослідження визначається тим, що обгрунтування та визначення пріоритетних для підприємства стратегічних напрямів є важливим завданням управління яке мають вирішувати менеджери та керівники підприємства на найвищому стратегічному рівні управління. Проте, від вибору рішень, які будуть прийняті та обраних напрямів буде залежати, які дії щодо планування організації та здійснення діяльності фактично будуть виконаними, за якими напрямами буде здійснюватися функціонування, чи будуть вони ефективними та прибутковими для діяльності підприємства і здатними забезпечити його стабільність та розвиток.

Метою статті є дослідження питання обгрунтування стратегії управління виробничими процесами підприємства на основі використання нових цифрових технологій.

Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, порівняння; а також процесний, системний, динамічний, функціональний, кількісний, якісний наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають у обгрунтуванні стратегії управління виробничими процесами підприємства на основі використання нових цифрових технологій, що передбачає довгострокове планування стратегічних цілей за такими ключовими напрямами як: підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства; зростання якості процесів виробництва та продукції підприємства; впровадження інновацій та формування конкурентних переваг; розвиток кадрів та управління знаннями, реалізація яких забезпечує підприємству можливісті до удосконалення операційної діяльності, конкурентоспроможності та забезпечення ефективного розвитку в довготривалій перспективі.

Виявлено, що обгрунтування та впровадження стратегії управління виробничими процесами підприємства на основі використання нових цифрових технологій потребує комплексного підходу, що включає комплекс дій та заходів, аналізу поточного техніко-технологічного та економічного стану підприємства, розробки стратегічних напрямів цілей та завдань та їх реалізації в межах довгострокового стратегічного планування.

Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності подальшого розгляду та обгрунтування питання удосконалення системи управління та формування організаційно-економічного механізму впровадження цифровізації управління виробничими процесами підприємства на основі нових цифрових технологій з широким використання сучасних методів, інструментів, засобів управління з метою удосконалення, оптимізації, зростання конкурентоспроможності та ефективності виробничої діяльності підприємства.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ ЗАСОБАМИ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

2025-06-10T12:09:15+03:00

У статті досліджено цифрову трансформацію управління якістю на підприємстві в умовах активного впровадження технологій штучного інтелекту. Актуальність теми зумовлена зростаючою потребою у підвищенні ефективності систем забезпечення якості, особливо в контексті глобальної конкуренції, посилення вимог до точності, швидкості реагування та гнучкості виробничих процесів. Традиційні підходи до контролю якості дедалі частіше виявляються недостатніми для вирішення сучасних викликів, зокрема через обмеження в адаптації до змін середовища та обробці великих обсягів даних. У зв’язку з цим актуалізується необхідність впровадження інтелектуальних цифрових технологій, здатних забезпечити комплексне, гнучке та передбачуване управління якістю на всіх етапах виробництва.

Метою дослідження є визначення ключових можливостей та перспективних напрямів підвищення ефективності управління якістю на основі застосування інструментів штучного інтелекту. Методологічну основу дослідження складають аналіз сучасної наукової літератури, систематизація підходів до забезпечення якості та узагальнення результатів впровадження цифрових рішень у провідних компаніях.

У результаті дослідження обґрунтовано, що інтеграція ШІ дозволяє перейти від фрагментарного до цілісного підходу в управлінні якістю, що передбачає високий рівень аналітичної підтримки прийняття рішень, прогнозування ризиків, виявлення прихованих дефектів та підвищення задоволеності споживачів. Такі технології, як машинне навчання, комп’ютерний зір, нейромережі, дедалі частіше використовуються для автоматизованого контролю якості, оптимізації виробничих процесів та адаптивного реагування на відхилення.

Однак, разом із перевагами, цифрова трансформація супроводжується низкою викликів. Серед них – технічні бар’єри впровадження, кадровий дефіцит фахівців з аналітики даних і ШІ, питання етичності алгоритмів, а також забезпечення кібербезпеки та конфіденційності даних. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці адаптованих до українських реалій галузевих моделей цифрового управління якістю, а також у формуванні ефективних стратегій інтеграції ШІ з урахуванням економічної доцільності, організаційної готовності підприємств та стратегії цифрового розвитку.

МАГІЯ СЛОВА ТА КОМУНІКАЦІЙ: РОЛЬ КОПІРАЙТИНГУ І PR-ТЕХНОЛОГІЙ У СУЧАСНОМУ МАРКЕТИНГУ

2025-07-23T16:22:30+03:00

У статті здійснено детальний аналіз взаємодії копірайтингу та PR-технологій як основних інструментів, що формують маркетингову комунікацію в умовах цифрової ери. Окреслено роль копірайтингу у створенні емоційно насичених, переконливих меседжів, які здатні залучати увагу споживачів та спонукати їх до дії. У той же час, PR виступає як стратегічна платформа, що забезпечує ефективне поширення цих меседжів та формує контекст, у якому вони сприймаються цільовою аудиторією.

Автори статті досліджують синергію між копірайтингом та PR на прикладі успішних кампаній світових брендів, таких як Nike та Dove, а також українських компаній, таких як Rozetka та Monobank. Це дозволяє продемонструвати, як інтеграція цих двох елементів може підвищити ефективність комунікацій, формуючи позитивний імідж бренду та зміцнюючи довіру споживачів.

У статті представлені аналітичні інструменти для оцінювання ефективності комунікацій, а також розглянуті приклади кризового PR, цифрового PR, сторітелінгу та гейміфікації. Автори акцентують увагу на важливості адаптації до локального контексту, оскільки успішні кампанії враховують культурні, соціальні та економічні особливості цільової аудиторії.

Крім того, в статті обговорюються виклики, з якими стикаються бренди в умовах інформаційного перенасичення, і підкреслюється, що інтеграція копірайтингу та PR є необхідною умовою для підтримки конкурентоспроможності на сучасному ринку. Матеріал підкріплено таблицями та конкретними кейсами, що ілюструють ключові висновки та рекомендації.

Таким чином, стаття надає цінні insights для фахівців у сфері маркетингу та комунікацій, пропонуючи стратегічні підходи до ефективного використання копірайтингу та PR у комплексних маркетингових стратегіях.

ІНКЛЮЗИВНЕ ЛІДЕРСТВО ТА УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНОЮ КУЛЬТУРОЮ: СТРАТЕГІЇ ІНКЛЮЗІЇ ТА АДАПТАЦІЇ ДЛЯ ІНТЕГРАЦІЇ ВЕТЕРАНІВ

2025-09-22T14:19:07+03:00

У цьому дослідженні розглядається внесок інклюзивного лідерства та управління корпоративною культурою у формування механізмів інклюзії та гнучкості, що, своєю чергою, сприяє залученню ветеранів до робочої сили. На основі опитування українських компаній і порівняльних даних окремих галузей подано огляд основних викликів, з якими стикаються організації, а також визначено базові умови для створення інклюзивних корпоративних культур. Використовуючи модель Cultural Integration and Inclusive Resilience System (CIIRS), у своєму дослідженні я підтверджую, що розвиток і навчальні заходи, доповнені культурним менеджментом і лідерськими практиками, здатні забезпечити інклюзію на робочому місці, підвищити людський капітал та досягти конкурентних переваг.

Попри численні задокументовані сильні сторони ветеранів, зокрема надійність, гнучкість та лідерські здібності, на практиці спостерігаються системні недоліки. Дані, отримані від Poltava Drilling Company, Beiken Energy Ukraine та DTEK Pavlogradugol JSC, свідчать про відсутність системного розвитку лідерства, обмеженість програм інклюзії та недостатність психологічної підтримки. Підхід CIIRS пропонує системний спосіб подолання цих прогалин шляхом активізації лідерства, забезпечення психологічної безпеки та спрямування управління культурою на довгострокову інклюзію та адаптивність.

З практичної точки зору дослідження презентує CIIRS як інструмент, придатний як для бізнес-структур, так і для державних інституцій, що прагнуть розвивати свої ініціативи у сфері різноманіття, забезпечення доступу до освіти, лідерської підзвітності та адаптивності на робочому місці. Поєднання принципів інклюзивного лідерства та управління корпоративною культурою в організаційній інфраструктурі дає змогу CIIRS спрямовувати компанії на перехід від формального дотримання вимог у сфері різноманіття до реалізації стратегій, що підтримують довгострокову інклюзію та гнучкість. Ця методологія приносить користь як ветеранам, так і організаціям, допомагаючи формувати інклюзивні, стійкі та конкурентоспроможні колективи у посткризових середовищах.

Внесок цієї роботи полягає у представленні CIIRS як нової концептуальної моделі інклюзії ветеранів на робочому місці. Якщо попередні підходи розглядали працевлаштування ветеранів як елемент соціальної відповідальності бізнесу чи вимогу дотримання стандартів, то CIIRS переосмислює інклюзію як довгострокове завдання управління корпоративною культурою та стійкістю. Завдяки поєднанню результатів опитування та напрацювань у сфері різноманіття, справедливості та інклюзії (DEI), у статті показано, що працевлаштування ветеранів може стати джерелом організаційної гнучкості, конкурентоспроможності та довгострокового успіху через ефективні стратегії інклюзії.

АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА ДИСТРИБ’ЮТОРА ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2025-09-03T10:47:08+03:00

Для підприємств дистриб’юторів лікарських засобів логістична діяльність є інтегральною частиною загального процесу функціонування та взаємодії великої кількості суб’єктів господарювання фармацевтичного ринку. Їх діяльність пов’язана зі значним рівнем соціальної відповідальності та необхідністю забезпечення належного рівня економічної безпеки усіх учасників цієї стратегічної сфери держави в умовах воєнного стану. Науково та практично обґрунтоване дослідження функціонування логістичних систем дистриб’юторів лікарських засобів в умовах воєнного стану є критично необхідним. Це передбачає ідентифікацію ключових чинників деструктивного впливу, комплексний аналіз їх впливу на логістичну систему підприємства, аналіз сучасних моделей та концепцій адаптації логістичних систем у кризових умовах та розробку ефективних управлінських рішень задля вирішення поставлених задач, враховуючи дефіцит фінансових, інформаційних, кадрових ресурсів та часу.

Мета статті полягає в визначенні деструктивних чинників воєнного стану та їх впливу на функціонування логістичної системи підприємства дистриб’ютора лікарських засобів в Україні, та розроблення рекомендацій для підвищення ефективності її функціонування. Інформаційною базою дослідження були наукові праці закордонних та вітчизняних вчених, а також інтернет-ресурси з досліджуваної проблематики. Методи дослідження: При дослідженні використовувався такий комплекс наукових методів: аналіз науково-технічної літератури та нормативної бази, діалектичний метод, структурний аналіз, системний та синергетичний підходи, загальнологічні методи.

Визначено, що великий пріоритет мають напрямки саме інтеграції цифрових рішень, особливо інтеграція хмарних технологій, цифровізація документообігу та системи динамічного прогнозування попиту. Також важливе місце посідає практика кооперації підприємств, включаючи кооперацію з державними підприємствами.

Нормативно-правове регулювання виконує як стримуючу, так і підтримуючу функції щодо забезпечення стабільності поставок критично важливої продукції. Вплив таких змін оцінювався за такими критеріями: регуляторна нестабільність та правова невизначеність, частота змін у нормативно-правових актах призводять до правової нестабільності, що змушує логістичні підрозділи швидко адаптувати документообіг, процедури обліку та взаємодію з контролюючими органами. Як наслідок, підвищується трудомісткість діяльності, що пов’язана з адаптацією документів, з’являються ризики порушення регламентів через невчасне оновлення внутрішніх процедур, спостерігається нестабільність поставок через затримки в оформленні документації.

Дослідження продемонструвало, що методи адаптації логістики до кризових умов продовжують активно оновлюватись, покращуватись та поглиблюватись. Визначено основні чинники деструктивного впливу на функціонування логістичної системи підприємства. Акцентовано увагу на важливості нормативно-правового регулювання та активної співпраці з іншими суб'єктами діяльності задля збільшення синергічного ефекту, зміцнення своїх позицій на конкурентному ринку.

Парадигма прийняття управлінських рішень має базуватись на адаптації до теперішніх хаотичних умов, враховуючи що активні бойові дії можуть тривати ще довгий період часу, а міжнародна підтримка може досить швидко або скоротитись, або повністю зупинитись. Практична значущість резульатів дослідження полягає в реалізації запропонованих управлінських рішень для підвищення ефективності функціонування логістичної системи підприємства та забезпечення довгострокової стійкості в нестабільному середовищі війни. Подальші дослідження мають бути направлені на пошук більш ефективних моделей кооперації та взаємодії комерційних підприємств та держави.

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВ

2025-08-27T15:39:48+03:00

У статті досліджено питання обгрунтування пріоритетних напрямів удосконалення управління інформаційно-аналітичним забезпеченням системи економічної безпеки банків.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що інформаційно-аналітичне забезпечення, його ефективність, повнота та своєчасність мають важливе значення в забезпеченні економічної безпеки банківських установ. Інформація виступає тим основним ресурсом, який забезпечує подальші можливості для здійснення аналізу та оцінювання небезпек, загроз та ризиків, ідентифікації впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ діяльності банку.

Метою статті є обгрунтування пріоритетних напрямів удосконалення управління інформаційно-аналітичним забезпеченням системи економічної безпеки банків. Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, системний підхід, функціональний, структурний, процесний, комплексний та інші наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають в обгрунтованні пріоритетних напрямів управління: організаційного, кадрово-компетентісного, техніко-технологічного, цифрового, реалізація яких дасть можливість здійснювати розбудову чи удосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення системи економічної безпеки та забезпечить можливість кращого обгрунтування та прийняття управлінських рішень на всіх рівнях управління, сприятиме зменшенню рівня ризиків та невизначеності в діяльності банку та в його структурних підрозділах.

Перспективи подальших досліджень полягають у доцільності подальшого деталізованого розгляду цілей та завдань пріоритетних напрямів удосконалення управління інформаційно-аналітичним забезпеченням системи економічної безпеки банків, оскільки інформаційно-аналітичне забезпечення не лише забезпечує збір та аналітичне опрацювання інформації з безпекових питань, воно дає можливості для планування та впровадження превентивних дій з нейтралізації, убезпечення від небезпек та ризиків та забезпечує зростання ефективності управлінської діяльності.

ДОГОВІРНІ МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПРИ ВЗАЄМОДІЇ СПОНСОРА/КДО У ПРОЄКТАХ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ

2025-09-08T10:54:58+03:00

Метою роботи є комплексний аналіз договірних механізмів ефективного управління ризиками у взаємодії між спонсором та контрактною дослідницькою організацією (КДО) у межах проєктів клінічних випробувань (КВ). Особливу увагу приділено порівнянню переваг, недоліків та потенційних ризиків двох домінуючих моделей аутсорсингу - Full Service (FS) та Full Service Provider (FSP), включно з їхніми підтипами та практичними аспектами застосування.

Дослідження виконано на основі системного огляду сучасних наукових і професійних публікацій, даних галузевої статистики та ринкових звітів, зокрема дослідження Tufts CSDD/ICON, аналітики Contract Pharma, Applied Clinical Trials та інших джерел. Проведено детальний розбір варіантів моделі FS (Fixed Price, Fee for Service, Fixed Unit Price-Based, Fixed Unit Price-Milestone) та моделі FSP із урахуванням фінансово-правових інструментів, ключових положень документа Statement of Work (SOW) та системи ключових індикаторів ризику (KRI), які забезпечують ефективний контроль і своєчасне коригування умов співпраці.

Моделі FS відзначаються гнучкістю у формуванні фінансових зобов’язань, але вразливі до ризиків затримок та конфліктів мотивацій сторін. Модель FSP демонструє вищу економічну ефективність, довгостроковість взаємодії, можливість швидкого перерозподілу ресурсів між проєктами та глибшу інтеграцію процесів, але може стикатися з проблемами подвійного підпорядкування персоналу та зниженням мотивації. У роботі сформульовано набір критично важливих положень контрактів - чіткий розподіл ролей і відповідальності, адаптивні схеми оплат, заздалегідь визначені порогові значення ризиків, які дозволяють мінімізувати поширені ризики. Запропоновано окремі умови для моделей FS з поетапною оплатою (milestone) у разі затримок, спричинених факторами, що не залежать від КДО, з метою забезпечення їхньої фінансової стабільності.

Запропоновані підходи можуть бути використані спонсорами та КДО для вибору оптимальної моделі аутсорсингу, підготовки збалансованого контракту і впровадження ефективних фінансово-правових механізмів стимулювання. Їх застосування сприятиме зменшенню кількості затримок, контролю витрат, підвищенню мотивації партнерів і забезпеченню стабільності виконання КВ. У підсумку це зміцнює взаємодовіру сторін, підвищує результативність проєктів і гарантує безпеку та якість досліджень.

АНАЛІЗ СТАНУ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПОКАЗНИКІВ ВПРОВАДЖЕННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ

2025-08-25T11:51:30+03:00

У статті досліджено науково-практичні аспекти аналізу стану та індентифікації показників впровадження цифрових технологій в забезпеченні економічної безпеки підприємств.

Актуальність теми проведеного дослідження обумовлена тим, що, ідентифікація та використання показників впровадження цифрових технологій в забезпеченні економічної безпеки підприємств дає можливість оцінювати як поточний стан та діючі процеси, так і розробляти прогнози на майбутні періоди аналізуючи та оцінюючи потенційні ризики, загрози.

Метою статті є дослідження науково-практичних аспектів аналізу стану та індентифікації показників впровадження цифрових технологій в забезпеченні економічної безпеки підприємств.

Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, системний підхід, структурний, процесний, комплексний, функціональний наукові підходи.

Отримані наукові результати полягають в дослідженні та ідентифікації показників використання цифрових технологій в забезпеченні економічної безпеки: показника наявності на підприємстві документації яка регламентує проведення заходів, дій чи процедур дотримання забезпечення безпеки ІКТ; показника розробки та затвердження та підприємстві документів, які регламентують питання безпеки ІКТ для віддаленого доступу; показника впровадження документації - регламентів які визначають безпеку ІКТ; показника наявності на підприємствах програмного забезпечення для захисту, безпеки віддаленого доступу; показника впровадження, використання штучного інтелекту; показника застосування купівлі послуг «хмарних обчислень»; показника впровадження програмного забезпечення для безпеки та інших показників. Виявлено, що впровадження та комплексне використання інноваційних цифрових технологій в діяльності підприємств та забезпеченні економічної безпеки дає можливість здійснювати управління системою економічної безпеки підприємства на сучасному цифровому рівні та забезпечувати ефективний захист підприємства в умовах нових цифрових викликів та загроз.

Перспективи подальших досліджень полягають у тому, що цифрова трансформація створює нові можливості для забезпечення економічної безпеки підприємств із впровадженням нових цифрових технологій у бізнес-процесах функціонування підприємств, що дасть можливість сформувати нове за якістю та змістом внутрішнє, цифрове, безпекове середовище підприємства, основою та центром ядра якого є сама система економічної безпеки підприємства.

БАГАТОКРИТЕРІАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЦИФРОВИХ МАРКЕТИНГОВИХ СТРАТЕГІЙ

2025-09-16T10:37:32+03:00

Стаття присвячена дослідженню та систематизації підходів до класифікації цифрових маркетингових стратегій, що є надзвичайно актуальним в умовах стрімкої цифровізації бізнес-процесів. Актуальність теми зумовлена відсутністю єдиного стандартизованого підходу до класифікації, що ускладнює вибір та застосування ефективних стратегій у практичній діяльності підприємств. Метою дослідження є створення структурованої класифікації цифрових маркетингових стратегій, що дозволить маркетологам та керівникам підприємств ефективно визначати та застосовувати відповідні стратегії для досягнення поставлених маркетингових цілей.

Дослідження спирається на аналіз існуючих наукових праць, а також на узагальнення власного практичного досвіду у сфері цифрового маркетингу. Методологія включає систематизацію, порівняльний аналіз і синтез різних підходів до класифікації.

Серед основних наукових результатів – розробка узагальненої класифікації цифрових маркетингових стратегій, яка враховує різноманітні критерії, такі як стратегічні цілі, інструменти, підходи до взаємодії з аудиторією, тривалість, типи медіа, цільова аудиторія та географічне охоплення. Ця класифікація сприяє кращому розумінню та вибору найбільш релевантних стратегій для конкретних бізнес-завдань.

Перспективи подальших досліджень полягають у розробці алгоритмів, моделей вибору цифрової маркетингової стратегії, а також у вивченні впливу інноваційних технологій на розвиток та класифікацію цифрових маркетингових стратегій.

ШІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА ГНУЧКІСТЬ: ЧИ МОЖЕ ШІ ПОДОЛАТИ ЗАКОНИ ЛАРМАНА ОПОРУ ЗМІНАМ?

2025-09-08T16:22:56+03:00

Дослідження спрямоване на з’ясування, чи виступає впровадження штучного інтелекту (ШІ) в гнучких (Agile) організаціях справжнім каталізатором трансформації, чи навпаки – вбудовується у наявні структури, підсилюючи типові патерни опору, описані «Законами організаційної поведінки Лармана». Спираючись на теоретичну рамку, що поєднує підходи до agile‑трансформації, організаційних змін і взаємодії «людина–ШІ», проаналізовано опитування 97 практиків з команд розробки ПЗ, продуктового менеджменту та операцій. Анкета оцінює три конструкти: рівень використання ШІ, задоволеність інструментами ШІ та впевненість у точності й надійності результатів, згенерованих ШІ. Розподіли відповідей свідчать про широке, але ще не глибоке впровадження: 79% користуються ШІ для конкретних задач або регулярно (з адаптацією результатів), тоді як лише 3% декларують глибоку інтеграцію. Задоволеність є високою (≈67% задоволені чи дуже задоволені), тоді як рівень впевненості переважно помірний (54% – помірно впевнені; 14% – дуже впевнені). Попередні асоціації демонструють позитивний зв’язок між інтенсивністю використання ШІ, задоволеністю інструментами та впевненістю у результатах ШІ. Отримані патерни узгоджуються з інкрементним шляхом впровадження, коли ШІ застосовується переважно до чітко окреслених, низькоризикових задач без зміни розподілу повноважень і ролей — що емпірично відображає закони Лармана. Для інтерпретації результатів запропоновано концептуальну модель, у якій лідерство й управління (governance) модерують взаємозв’язок між впровадженням ШІ та організаційною гнучкістю: ШІ підсилює гнучкість за умови структурного передизайну та відповідального управління, але ризикує стати поверхневим за незмінних структур. Наукова новизна полягає у (і) екстраполяції законів Лармана на епоху ШІ на основі емпіричних даних з agile‑середовища; (іі) операціоналізації індикаторів ШІ‑підсиленої гнучкості; (ііі) конкретизації управлінських імплікацій, що узгоджують agile‑принципи з відповідальним ШІ. Окреслено обмеження набору даних та напрями подальших лонгітюдних і мультиметодних досліджень.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ У ЛОГІСТИЧНИХ КОМПАНІЯХ В КРИЗОВИХ УМОВАХ

2025-08-28T17:50:34+03:00

Логістична галузь має важливе значення для глобальних ланцюгів поставок, забезпечуючи безперебійний рух товарів та матеріалів. В умовах швидкого технологічного прогресу, необхідності відповідати стандартам сталого розвитку, посилення геополітичного напруження, а особливо – війни в Україні галузь логістики стикається з новими викликами та кризовими явищами. Ефективне управління персоналом логістичних компаній може сприяти вирішенню специфічних проблем, з якими стикаються логістичні компанії, та підтримувати їхню стійкість та адаптивність до загроз.

Метою роботи було теоретичне обґрунтування ключових напрямів покращення соціально-психологічного клімату в логістичних компаніях та аналіз практичного досвіду провідних логістичних компаній України у цьому напрямі.

В результатах дослідження було охарактеризовано сутність поняття «соціально-психологічний клімат» та наведено риси сприятливого та негативного соціально-психологічного клімату. Зауважено ключові виклики та можливості управління персоналом в логістичних компаніях. Серед основних напрямів покращення соціально-психологічного клімату в логістичних компаніях визначено: впровадження програм навчання та розвитку для співробітників, інвестиції у розвиток талантів, використання HR-аналітики, впровадження людиноцентричного підходу, забезпечення різноманітної та інклюзивної культури на робочому місці. В роботі розкрито, які заходи впроваджують такі українські логістичні компанії, як «Нова пошта» та «Укрпошта» для підтримки сприятливого соціально-психологічного клімату. Ці заходи стосуються забезпечення безпеки праці, у т. ч. в умовах війни, забезпечення інклюзивності, прозорості у підході до оплати праці, нематеріальної мотивації працівників, навчання та розвитку персоналу. У підсумку роботи зауважено, що приклади «Нової пошти» та «Укрпошти» доводять ефективність комплексного підходу до управління персоналом із застосуванням заходів матеріального та нематеріального заохочення для покращення соціально-психологічного клімату в колективі, що може впливати на покращення результативності компаній, їхню стійкість та адаптацію до кризових умов. Результати дослідження можуть бути корисними для логістичних компаній в процесі покращення підходів до управління людськими ресурсами.

ВПЛИВ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ НА СИСТЕМУ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВ

2025-09-16T17:55:16+03:00

У статті досліджено вплив грошових розрахунків на систему управління фінансовими ресурсами підприємства і необхідність вдосконалення підходів до їх здійснення. Актуальність теми зумовлена важливою роллю ефективного управління грошовими розрахунками у забезпеченні фінансової стійкості та конкурентоспроможності суб’єктів господарювання в сучасних умовах економічної нестабільності та війни. Від оптимальної організації цих процесів безпосередньо залежить ліквідність, платоспроможність і рентабельність підприємства, що визначає фінансовий стан в цілому. Метою статті є комплексне дослідження впливу грошових розрахунків на систему управління фінансовими ресурсами підприємства та розробка рекомендацій щодо її вдосконалення. У роботі проаналізовано взаємозв’язок між вибором форм і методів розрахунків, швидкістю обороту коштів та ефективністю використання фінансових ресурсів. Особливу увагу приділено аналізу дебіторської заборгованості як ключового інструменту управління в контексті дослідження грошових розрахунків підприємства. Запропоновано методичний підхід до оцінки ризиків, пов’язаних із неплатоспроможністю контрагентів, на основі кредитного рейтингу. Обґрунтовано, що диференціація умов комерційного кредитування залежно від кредитного рейтингу покупця дозволяє мінімізувати втрати та оптимізувати обсяг втрачених коштів. У статті також досліджено причини та наслідки порушень грошових готівкових розрахунків (несвоєчасність платежів, неінкасована виручка, порушення лімітів) для фінансової безпеки підприємства. Визначено, що такі порушення призводять до формування «простроченої» дебіторської заборгованості, виникнення дефіциту ліквідних коштів і зростання залежності від зовнішніх джерел фінансування. У висновках підкреслюється необхідність інтеграції політики управління грошовими розрахунками в загальну фінансову стратегію підприємства. Запропоновані заходи спрямовані на підвищення прозорості розрахункових операцій, скорочення фінансового циклу та запобігання ризикам, що дозволить максимізувати віддачу на інвестований капітал і забезпечити стабільний економічний розвиток підприємства.

АНАЛІЗ ВИТРАТ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ПЕРІОДУ ВІЙНИ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНСТРУМЕНТАРІЮ ЛОГІСТИЧНОЇ РЕГРЕСІЇ

2025-08-26T15:55:33+03:00

У цій статті вирішується наукова проблема ідентифікації можливостей інструментарію логістичної регресії в аналізі державних витрат, зокрема, військових витрат. Ця проблема є актуальною не лише для української економіки в стані активної фази війни, а й для інших країн Європи. Логістична регресія ідентифікована як аналітичний інструмент, потенціал якого зростає в умовах економічної невизначеності.

З метою перевірки наукової гіпотези про те, що інструментарій логістичної регресії створює додаткові можливості економічного аналізу витрат, на основі фактичних даних за 35 років новітньої української історії, створено модель логістичної регресії. Пропонована у цій статті модель дає можливість відповісти на питання: які змінні (предиктори) визначали високі значення часток військових витрат в ВВП України. З’ясовано, що впливовими були сім змінних, з яких три мали переважаючий вплив на високі військові витрати та виявились найбільш статистично значимими. В переліку найбільш впливових змінних перебувають такі, як зовнішня економічна допомога країні, ВВП на одного громадянина, з урахуванням паритету купівельної спроможності (ПКС) та ВНД на одного громадянина, з урахуванням ПКС.

В дослідженні використана методологія теоретичного аналізу державних витрат, а також прийоми статистичного аналізу рядів даних та власне інструментарій побудови моделі логістичної регресії. Розрахунки здійснені на основі статистичних даних про українську економіку, доступ до яких надає Світовий банк.

Побудована й презентована у цій статті модель логістичної регресії, яка пояснює рівень військових витрат в українській економіці, є якісною. Якість моделі перевірена декількома способами. Перевірка засвідчила, що модель може створювати певне підґрунтя при прийнятті управлінських рішень щодо забезпечення високих військових витрат в українській економіці. Вона також може братись до уваг при прогнозування зміни військових витрат, за різних сценаріїв змін впливових чинників.

ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ МЕТОДУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ У ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОМУ КОНТРОЛІ ТА АУДИТІ

2025-09-17T12:05:34+03:00

Досліджено теоретичні аспекти застосування елементів методу бухгалтерського обліку. Проаналізовані та систематизовані елементи методу бухгалтерського обліку при роботі аудиторів та бухгалтерів-контролерів. Результатом застосування елементів методу бухгалтерського обліку у вирішенні професійних аспектів контролерів та аудиторів є підвищення ефективності управління на підприємстві. Їх узгоджене застосування сприяє виявленню внутрішніх резервів підприємства, оптимізації витрат, забезпеченню збереження активів і дотриманню вимог чинного законодавства. Крім того, виявлено, що системне використання елементів обліку посилює аналітичну функцію бухгалтерської інформації, що, у свою чергу, підвищує якість прийняття управлінських рішень. Результати дослідження можуть бути використані для удосконалення обліково-аналітичної роботи на підприємствах різних галузей економіки. Метою статті є дослідження теоретичних та методологічних аспектів застосування елементів методу бухгалтерського обліку у вирішені професійних аспектів у професійній діяльності бухгалтера, контролера-бухгалтера і аудитора, визначення шляхів до їх подолання, а також підвищити ефективність управління на підприємстві. Дослідження ґрунтувалося на застосуванні методів аналізу та синтезу, які дали змогу глибше осмислити сутність понять і виявити внутрішню логіку взаємозв’язків між обліковими категоріями. Стаття пропонує розширений погляд на застосування елементів методу бухгалтерського обліку в системах внутрішньогосподарського контролю та аудиту є комплексним і багаторівневим процесом, які забезпечують надійність облікової інформації, підвищують рівень економічної безпеки підприємства та створюють підґрунтя для прийняття ефективних управлінських рішень, є необхідною умовою для забезпечення прозорості фінансово-господарської діяльності та дотримання принципів добросовісного ведення бізнесу. Формування аналітичної бази для внутрішньогосподарського контролю та аудиту узгоджене застосування елементів методу бухгалтерського обліку сприяє виявленню внутрішніх резервів підприємства, оптимізації витрат, забезпеченню збереження активів і дотриманню вимог чинного законодавства.

ФІНАНСИ ДЛЯ КРЕАТИВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

2025-08-21T10:08:03+03:00

У статті розглядаються фінансові аспекти розвитку культурних і креативних індустрій як стратегічно важливої галузі економіки, що відіграє ключову роль у структурній трансформації та зростанні ВВП. Актуальність дослідження зумовлена браком фінансової підтримки та труднощами доступу креативних підприємств до капіталу, особливо в умовах війни в Україні, що поглиблює інфраструктурні та інвестиційні бар’єри. Метою дослідження є виявлення факторів, що впливають на фінансову підтримку креативного сектору, та визначення ефективних механізмів її підвищення. Методологічну основу становлять аналіз і узагальнення міжнародного досвіду (США, Японія, Південна Корея), систематизація факторів фінансування за трьома вимірами (соціальне середовище, фінансові установи, креативні підприємства), а також вивчення інструментів фінансових інновацій — краудфандинг, венчурний капітал, державні гарантії. Наукові результати полягають у визначенні ключових бар’єрів фінансування: відсутність стандартизованих методик оцінки нематеріальних активів, низька обізнаність інвесторів про специфіку креативної економіки, недостатня фінансова грамотність підприємців. Обґрунтовано необхідність розвитку спеціалізованих фінансових продуктів, удосконалення правової бази та посилення державно-приватного партнерства. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою адаптованої до українських умов моделі фінансової підтримки креативних індустрій, що поєднує інструменти залучення капіталу, цифрові платформи та механізми міжнародного співробітництва.

ВПЛИВ МАКРО- ТА МІКРОЕКОНОМІЧНИХ ФАКТОРІВ НА БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ НА РИНКУ НЕРУХОМОСТІ

2025-09-01T16:59:40+03:00

У статті розглядається важливість аналізу макро- та мікросередовища під час бізнес-планування в умовах нестабільного економічного середовища ринку нерухомості. Обґрунтовано, що бізнес-планування виступає ефективним інструментом управління, який дозволяє адаптувати підприємство до динамічних змін зовнішнього середовища. Бізнес-планування розглядається як інструмент стратегічного управління, що дозволяє враховувати політико-правові, економічні, соціальні, технологічні чинники, а також поведінку конкурентів, постачальників, споживачів і контактних аудиторій. Наведено методику поетапного бізнес-планування з урахуванням політичної, економічної, соціальної ситуації, конкурентного середовища та внутрішніх чинників підприємства.

На прикладі агентства нерухомості «Kiev-Realty» розкрито ключові аспекти аналізу середовища функціонування, зокрема SWOT-аналіз, що дозволяє ідентифікувати сильні та слабкі сторони підприємства, ринкові можливості та загрози.

Проведено оцінку ризиків реалізації проєкту, визначено показники точки беззбитковості, зони фінансової стійкості, проаналізовано маржинальний дохід, що дозволяє оцінити доцільність реалізації проєкту на ринку. Наведено кількісну оцінку ефективності проєкту на основі маржинального доходу та операційного прибутку. Продемонстровано, що за умови правильного врахування факторів макро- та мікросередовища підприємство здатне адаптуватися до змін ринку, мінімізувати ризики та досягти стратегічних цілей.

Показано, що за умови ефективного використання маркетингових стратегій і контролю фінансових показників агентство має потенціал для зростання, зміцнення ринкових позицій та формування позитивного бренду. Зроблено висновок, що розробка адаптивного бізнес-плану з урахуванням зовнішніх і внутрішніх чинників є ключем до зниження ризиків та підвищення ефективності функціонування підприємства у сфері нерухомості.

ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА І УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИКЛІЧНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ВІЙНИ

2025-05-20T10:13:31+03:00

Стаття присвячена дослідженню індикаторів фінансової безпеки підприємств в умовах циклічної економіки та війни. Проаналізовано основні загрози, що впливають на фінансову стабільність бізнесу, зокрема руйнування інфраструктури, порушення логістичних ланцюгів, нестача фінансових ресурсів, девальвація національної валюти, інфляція та зниження купівельної спроможності населення. Визначено, що традиційні методи оцінки фінансової безпеки не враховують специфіку кризових ситуацій, а тому потребують адаптації до сучасних викликів.

У статті розглянуто ключові індикатори фінансової безпеки, серед яких фінансова стійкість, ліквідність, платоспроможність, боргове навантаження, прибутковість, рівень фінансової автономії, а також ефективність управління ризиками. Визначено методи оцінки фінансової безпеки, такі як аналіз фінансових коефіцієнтів, стрес-тестування, сценарний аналіз та рейтингові моделі, які дозволяють підприємствам оперативно реагувати на економічні загрози та розробляти стратегії стійкості.

Окрема увага приділяється ролі державної підтримки у зміцненні фінансової безпеки бізнесу. Доведено, що ефективні заходи, такі як податкові пільги, субсидії, державні гарантії та спеціальні кредитні програми, сприяють підтримці фінансової стійкості малих підприємств. Також акцентується увага на важливості диверсифікації джерел доходів, оптимізації витрат, управління фінансовою стійкістю, ліквідністю та впровадження стратегій антикризового фінансового менеджменту. В умовах війни підприємства стикаються з безпрецедентними викликами, які вимагають швидкої адаптації фінансових стратегій та використання гнучких механізмів управління ресурсами.

Стаття підкреслює необхідність моніторингу фінансової безпеки на рівні підприємств та держави, а також впровадження ефективних механізмів управління фінансовою стійкістю та ризиками. Запропоновані рекомендації можуть бути використані для підвищення фінансової стійкості підприємств у кризових умовах, забезпечення їх фінансової стабільності та збереження конкурентоспроможності на ринку.

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ УГОРЩИНИ

2025-08-20T15:47:15+03:00

Формування ефективних національних енергетичних стратегій країнами Центрально-Східної Європи набуває особливої актуальності в умовах глобальної енергетичної трансформації, зростання геополітичних ризиків та необхідності забезпечення енергетичної безпеки. Російсько-українська війна кардинально змінила енергетичну карту Європи, актуалізувавши питання незалежності від російських енергоносіїв. Досвід Угорщини як члена ЄС у розробці довгострокових енергетичних стратегій представляє значний інтерес для України в контексті європейської інтеграції та реформування енергетичного сектору. Ця країна, маючи схожі географічні та історичні умови з Україною, демонструє власні підходи до енергетичної політики, що робить їх досвід особливо цінним для розуміння регіональних особливостей енергетичного планування.

Мета дослідження полягає у комплексному аналізі особливостей формування та реалізації національних енергетичної стратегії, виявленні тенденції і відмінностей у підходах до забезпечення енергетичної безпеки та переходу до сталої енергетики, а також оцінці їх відповідності європейським стандартам та цілям кліматичної нейтральності до 2050 року.

Методологія дослідження базується на системному підході з використанням методів порівняльного аналізу, структурно-функціонального методу, аналізу документів та статистичних даних, методу експертних оцінок, а також SWOT-аналізу енергетичних систем досліджуваних країн. Застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує політичний, економічний та технологічний аспекти енергетичного планування.

Наукові результати. Виявлено ключові принципи формування енергетичної стратегіє Угорщини: диверсифікація енергопостачання, розвиток відновлюваних джерел енергії, модернізація енергетичної інфраструктури та забезпечення енергоефективності. Встановлено, що Угорщина робить акцент на ядерній енергетиці та газовій інфраструктурі з орієнтацією на співпрацю з Росією. У той же час країна активно імплементує європейські директиви у сфері енергетики, демонструючи власні темпи декарбонізації та підходи до енергетичної дипломатії.

Перспективи подальших досліджень включають аналіз впливу енергетичних стратегій на економічний розвиток регіону, дослідження механізмів міжнародного енергетичного співробітництва та розробку рекомендацій для удосконалення енергетичної політики України з урахуванням позитивного досвіду сусідніх країн.

ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ВІЙСЬКОВИХ ВИКЛИКІВ

2025-08-27T16:52:10+03:00

У статті досліджено особливості управління персоналом підприємства в умовах цифровізації, гібридної роботи та військових викликів. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що інтеграція класичних теорій управління з інноваційними підходами (цифрове лідерство, Agile, People Analytics) дозволяє підвищити адаптивність бізнесу в умовах нестабільності. Метою статті є обгрунтування методики діагностики ефективності управління персоналом у контексті цифрової трансформації та воєнних викликів в Україні, а також розробка практичних рекомендацій для підвищення адаптивності та результативності кадрової політики підприємств у кризових умовах. Визначено модель синтезу класичних і сучасних підходів до HRM, яка включає: цифрові інструменти, гнучкі методики (Scrum, Kanban) та соціально відповідальні стратегії (CSR). Встановлено, що в умовах війни акцент в управлінні персоналом робиться на безпеку співробітників, психологічну підтримку, релокацію, підтримку мобілізованих та їхніх родин. Обґрунтовано нову парадигму Human-Centered HR як відповідь на виклики сучасності, що поєднує цифрові рішення з фокусом на добробут працівників і стратегічну сталість бізнесу. Підтверджено стале зростання цифрових HR-рішень в Україні у 2023–2025 рр., що стають критичними для забезпечення конкурентоспроможності бізнесу у воєнний та повоєнний період. В статті запропоновано комплексну методику діагностики ефективності системи управління персоналом, що охоплює п’ять ключових напрямків: економічну результативність, якість кадрового складу, адаптивність, соціально-психологічні аспекти та стратегічну відповідність. Представлено матрицю взаємозв’язків критеріїв оцінки управління персоналом з фінансовими результатами підприємства, що дозволяє визначити вплив HR-стратегії на стійкість та конкурентоспроможність підприємства. Впровадження результатів дослідження дозволить українським підприємствам підвищити конкурентоспроможність у глобальному середовищі.

АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ ПРОЄКТНОГО ФІНАНСУВАННЯ: МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ

2025-09-08T10:42:56+03:00

У статті досліджено сучасні моделі проєктного фінансування, які активно застосовуються у міжнародній практиці реалізації інфраструктурних та інвестиційних проєктів. Проаналізовано сутність та особливості найпоширеніших моделей – Build-Operate-Transfer (BOT), Build-Own-Operate-Transfer (BOOT), Design-Build-Finance-Operate (DBFO), Public-Private Partnership (PPP) та інших. Визначено ключові параметри кожної моделі, серед яких структура фінансування, механізми розподілу ризиків, рівень участі держави й приватних інвесторів, терміни окупності та можливості залучення додаткових джерел капіталу. Особлива увага приділяється порівняльному аналізу переваг та недоліків зазначених моделей, а також умовам їх ефективного застосування. На основі узагальнення зарубіжного досвіду виокремлено найбільш результативні підходи до проєктного фінансування у країнах Європейського Союзу, США та Азії. У статті обґрунтовано, що для України, з огляду на економічну нестабільність, потребу модернізації інфраструктури та обмеженість бюджетних ресурсів, найбільш перспективними є моделі, що передбачають ефективний розподіл ризиків між державою та приватними інвесторами, стимулюють притік іноземного капіталу та підвищують фінансову стійкість проєктів. Додатково наголошується, що в умовах війни та післявоєнного відновлення України проєктне фінансування набуває особливої актуальності. Масштабні руйнування інфраструктури, дефіцит бюджетних ресурсів і високі ризики інвестування зумовлюють необхідність використання гнучких моделей державно-приватного партнерства, які дозволяють поєднати державну підтримку та приватні інвестиції. Розглянуто як успішні приклади впровадження концесійних проєктів (зокрема у портовій сфері), так і бар’єри, що перешкоджали реалізації окремих ініціатив у транспортній та комунальній галузях. Це дало змогу сформувати практичні рекомендації щодо вибору оптимальних моделей фінансування з урахуванням сучасних воєнних викликів та перспектив післявоєнної відбудови. Результати дослідження можуть бути використані при розробці державних програм розвитку інфраструктури, формуванні стратегій державно-приватного партнерства та вдосконаленні інституційного середовища для залучення інвестицій в Україну.

СУЧАСНЕ РОЗУМІННЯ ФІНАНСУВАННЯ ЛАНЦЮГІВ ПОСТАЧАННЯ

2025-06-25T13:54:07+03:00

У ХХІ столітті фінансування ланцюгів постачання (supply chain finance, SCF) трансформувалося з набору транзакційних фінансових інструментів у комплексну стратегічну екосистему, що інтегрує управління ліквідністю, цифрові технології, принципи сталого розвитку та сучасні підходи до ризик-менеджменту. Стаття присвячена аналізу еволюції концепції SCF — від класичних фінансових практик, таких як факторинг, до інтелектуальних цифрових платформ, що використовують алгоритми штучного інтелекту та враховують ESG-критерії. У роботі висвітлено здатність SCF забезпечувати гнучкість фінансових потоків, зміцнювати фінансову стійкість та підвищувати конкурентоспроможність компаній у глобальних ланцюгах постачання в умовах зростаючої економічної волатильності, інфляційного тиску, перебоїв у логістиці та геополітичної напруги. Систематизовано основні інструменти SCF: зворотний факторинг, динамічне дисконтування, фінансування запасів, передвідвантажувальне фінансування, а також охарактеризовано функціонування цифрових екосистем, які підтримують ці механізми. Окрему увагу приділено впровадженню принципів екологічної та соціальної відповідальності, зокрема ESG-факторів, у процес реалізації програм SCF. У статті розкривається роль таких цифрових платформ, як Taulia, Kyriba, Tradeshift, C2FO та ін., у підвищенні прозорості та швидкості фінансування в ланцюгах постачання. Показано, як інтеграція ESG-індикаторів у SCF-програми впливає на умови фінансування постачальників, особливо представників малого та середнього бізнесу. Зазначено важливість урядової підтримки SCF у регіонах, що розвиваються, зокрема проаналізовано досвід Індії (платформа TReDS). Наукова новизна роботи полягає у розробці багатовимірної аналітичної рамки для інтерпретації SCF як системного елементу сучасної фінансової інфраструктури. Методологічну основу дослідження становить поєднання системного та логіко-аналітичного підходів, структурного аналізу, компаративної оцінки міжнародних кейсів і узагальнення профільних наукових та аналітичних джерел. Практична цінність отриманих результатів полягає у можливості їх застосування при цифровізації фінансових процесів компаній, формуванні політик сталого розвитку та управлінні ланцюгами постачання з урахуванням новітніх викликів. Дослідження становить інтерес для фахівців з корпоративних фінансів, менеджменту постачання, цифрової трансформації, сталого розвитку, а також для науковців, які вивчають взаємозв’язок фінансів і стратегічного управління в умовах глобальної невизначеності.

ОЦІНКА ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ ВІДНОВЛЕННЯ

2025-06-03T14:46:23+03:00

У статті наведено результати аналізу господарської діяльності підприємства в сучасних умовах на прикладі АТ «Укрпошта». Наведено найбільш поширені визначення поняття «виробничий потенціал» на основі вивчення наукової літератури. Проведено пошуки визначення поняття «економіка відновлення» в іноземних та українських економічних словниках. У зв’язку з цим встановлено актуальність дослідження та визначення напрямів удосконалення управління виробничим потенціалом в Україні в умовах економіки відновлення. Відображено погляд українських вчених, щодо напрямків повоєнного відновлення економіки України. У статті проаналізовано показники роботи підприємства впродовж 2021 – 2024 років, що дає змогу розглянути період, як до повномасштабного вторгнення, так і після. Значна увага приділена аналізу питання складу та структури виробничого потенціалу підприємства. Розглянуто питання про швидкість відновлення підприємств після значних пошкоджень, та доведено, що ці терміни залежать від виду та розміру підприємства, адже великі компанії розподіляють свої ризики, працюючи в декількох місцях, мають більшу кількість працівників, що займаються процесами відбудови.

Проаналізовано фінансово-господарську діяльність АТ «Укрпошта» за 2021-2024 роки. Використовуючи метод порівняльного аналізу виявлено, що показники виробничого потенціалу лишалися майже незмінними впродовж чотирьох років. Поступове зростання коефіцієнту зносу до 49 %, говорить про необхідність оновлення майже половини основних фондів. Поступове зниження мають показники фондовіддачі та матеріаловіддачі. Показник рентабельності основних засобів лишався від’ємним в 2022-2024 роках, основною причиною слугують знос та застарілість основних засобів. Отримані результати говорять про необхідність постійного аналізу виробничого потенціалу підприємства, та розробки методів їх покращення.

Оцінка та ефективне використання виробничого потенціалу є досить важливою в періоди економічного відновлення, коли підприємства намагаються подолати наслідки криз, адаптуватися до нових умов та відновити свою діяльність. У контексті значних потрясінь, таких як збройні конфлікти, оцінка та відновлення виробничого потенціалу набуває ще більшої актуальності, оскільки є критично важливим для забезпечення економічного зростання та стабільності.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДИНАМІКИ КРИПТОВАЛЮТНОГО РИНКУ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ІНДИКАТОРІВ: ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ЦІНОЮ BITCOIN, ГРОШОВОЮ МАСОЮ ТА ІНФЛЯЦІЄЮ В УКРАЇНІ ТА СХІДНІЙ ЄВРОПІ

2025-05-15T11:10:33+03:00

У статті проведено порівняльний аналіз динаміки ринку криптовалют та макроекономічних показників України за період 2019–2024 років. Дослідження базується на застосуванні статистичних методів, елементів економетричного моделювання, аналізу часових рядів, візуалізації великих обсягів даних та побудові кореляційних залежностей з використанням інструментарію Python. Джерельною базою дослідження виступили відкриті дані авторитетних міжнародних платформ, зокрема CoinGecko, Federal Reserve Economic Data (FRED), Національного банку України (NBU) та Eurostat API.

Актуальність теми зумовлена зростаючим значенням криптовалют у глобальній економіці, а також необхідністю переосмислення традиційних підходів до монетарної політики в умовах цифровізації грошового обігу. У фокусі дослідження — вивчення взаємозв’язку між ціною Bitcoin, динамікою грошової маси (М3) та індексом споживчих цін в Україні. Розглянуто динаміку фондових індексів як зовнішнього макрофінансового тригера, зокрема використано індекс S&P500 як індикатор впливу зовнішніх економічних трендів на крипторинок.

Методично дослідження реалізується через обробку даних щомісячної періодичності, побудову згладжених трендів (рухомі середні), нормалізацію рядів, кореляційний аналіз та міжкраїнове порівняння. Особливу увагу приділено візуалізації даних за допомогою графіків, що дозволило відстежити лагові ефекти, циклічність та синхронізацію трендів між крипторинком і грошовими агрегатами. Досліджено також рівень зв’язку між Bitcoin та грошовою масою М3, між Bitcoin та індексом S&P500, а також між М3 та інфляцією.

Отримані результати свідчать про високий ступінь волатильності вартості Bitcoin, з піковими періодами на початку 2021 року та фазами спаду в 2022–2023 роках. Кореляційний аналіз показав наявність слабкого позитивного зв’язку між Bitcoin і S&P500, а також динамічні залежності між обсягами грошової маси та індексом інфляції. Нормалізоване порівняння BTC та М3 виявило потенційні періоди лагового взаємовпливу. Крім того, за допомогою міжкраїнового аналізу виявлено асиметрію реакцій економік країн Східної Європи на макроекономічні виклики.

Практична значущість дослідження полягає у створенні алгоритмізованої системи оцінки взаємозв’язків між цифровими активами та макроекономічними змінними. Запропонований підхід може бути використаний для подальших сценарних розрахунків та моделювання стійкості грошово-кредитної політики до цифрових шоків. Результати можуть бути корисними для Національного банку України, Міністерства фінансів, а також аналітичних центрів, що займаються оцінкою фінансової стабільності держави в умовах цифрової трансформації.

РИНОК НЕРУХОМОСТІ В СТАНІ ВІЙНИ: ПРОБЛЕМА ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ

2025-09-03T11:33:45+03:00

У цій статті вирішується наукова проблема ідентифікації одного з важливіших аспектів відновлення рівноваги на ринку нерухомості, порушеної внаслідок економічних дисбалансів активної фази війни. Таке дослідження є необхідним остільки, оскільки визначальною особливістю сучасного українського ринку нерухомості є руйнування й знищення значної частини житлової та нежитлової нерухомості, інженерних споруд тощо. Це спричиняє значні порушення рівноваги на самому ринку, формує загрози не лише для його функціонування, а й для функціонування всієї національної економіки. Адже впродовж всіх років новітньої української економічної історії ринок нерухомості відігравав особливу стабілізуючу роль. Відтак, важливими завданнями цієї статті стали окреслення ключових ознак сучасного українського ринку нерухомості та оцінювання перспектив відновлення ринку.

Метою дослідження є формування одного з можливих підходів до оцінювання процесу відтворення рівноваги на цьому ринку нерухомості. В досягненні визначеної мети, автори спирались на теоретичні основи аналізу цього ринку, сформовані в економічній науці, та використовували статистичну інформацію з міжнародних та вітчизняних джерел.

В основу дослідження покладена гіпотеза про те, що, попри існування багатьох факторів, які впливають на рівновагу на ринку нерухомості, для зруйнованої війною економіки вирішальними є фактори, що перебувають на боці пропозиції. Йдеться про потенціал інвестицій в будівництво та реконструкцію нерухомого майна.

В статті презентована методика оцінювання кількості років, що необхідні для повернення обсягу нерухомого майна до рівня, який існував до початку активної фази війни.

У дослідженні використані методи історичного аналізу та статистичні методи, які, на думку авторів, створюють підґрунтя для передбачення термінів відновлення об’єктів ринку нерухомості та майбутнього досягнення цим ринком відповідності між попитом на об’єкти нерухомості та пропозицією цих об’єктів.

Результати дослідження можуть бути використані при створенні програми післявоєнного відновлення української економіки загалом та українського ринку нерухомості як його частини, зокрема.

КРИПТОВАЛЮТНА АКТИВНІСТЬ ПОЗА РЕГУЛЯТОРНИМ ПОЛЕМ: НАСЛІДКИ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

2025-09-15T12:13:59+03:00

Стаття присвячена дослідженню впливу нерегульованої криптовалютної активності на економіку України в умовах формування нормативно-правової бази для віртуальних активів. Актуальність теми зумовлена швидким зростанням ринку криптовалют в Україні, де країна посідає четверте місце у світі за рівнем адаптації криптовалют, та необхідністю оцінки ризиків, пов'язаних з діяльністю поза офіційним регуляторним полем. Мета дослідження полягає в аналізі наслідків нерегульованої криптовалютної активності для різних секторів української економіки та розробці рекомендацій щодо мінімізації негативних ефектів. Методологія дослідження базується на системному підході з використанням методів порівняльного аналізу, статистичного аналізу та економічного моделювання. У роботі проаналізовано масштаби тіньової криптовалютної активності, її вплив на податкову систему, фінансову стабільність та грошово-кредитну політику. Виявлено основні ризики для економічної безпеки держави, включаючи відтік капіталу, зниження ефективності монетарної політики та загрози для фінансової стабільності. Особливу увагу приділено аналізу недоотримання бюджетних надходжень через ухилення від оподаткування криптовалютних операцій, впливу на ліквідність банківської системи та ризикам неконтрольованого відтоку капіталу. Дослідження показує, що нерегульована криптовалютна активність створює значні виклики для української економіки, водночас відкриваючи нові можливості для інновацій та залучення інвестицій, особливо в контексті військових дій та міжнародної підтримки. Результати дослідження включають розробку комплексу рекомендацій щодо вдосконалення регуляторної політики, створення ефективних механізмів податкового контролю та забезпечення балансу між стимулюванням інновацій і мінімізацією економічних ризиків. Практична значущість роботи полягає у формуванні комплексного бачення впливу криптовалютної активності на економіку та розробці пропозицій щодо вдосконалення регуляторної політики у сфері віртуальних активів.

АНАЛІЗ ДОСВІДУ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ ТА В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ

2025-09-20T14:06:00+03:00

Стаття присвячена дослідженню проблематики цифрової трансформації суб’єктів господарювання. Метою дослідження є аналіз досвіду розвитку цифрової трансформації суб’єктів господарювання в Україні та в європейських країнах. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи індукції та дедукції, аналізу та синтезу, порівняння, трендового аналізу що дозволили систематизувати наукові підходи до узагальнення досвіду цифрової трансформації суб’єктів господарювання. Результати дослідження показують, що процес цифровізації у різних країнах розвивається різними темпами. Цифровізація підвищує ефективність бізнес-процесів та бізнес-комунікацій, прискорює обробку інформації, що сприяє більш обґрунтованому прийняттю управлінських рішень. Проте цифровізація несе суб’єктам господарювання як переваги так і виклики, посилюючи економічну нерівність та підвищує вимоги до кваліфікації персоналу. Цифровізація бізнес-процесів на підприємствах європейських країн відмічається більш широким впровадженням технологій штучного інтелекту (ШІ). Застосування технологій ШІ у діяльності підприємств є достатньо витратним і потребує залучення кваліфікованих фахівців, тому у великих підприємств є більше можливостей застосовувати ці технології у порівнянні з середніми та малими підприємствами, що породжує економічну нерівність. Виділено основні напрями фокусування уваги вітчизняних суб’єктів господарювання при формуванні сучасних бізнес-стратегій на основі імплементації зарубіжного досвіду: підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств за рахунок цифрової трансформації бізнес-процесів, впровадження технологій ШІ у бізнес-процеси, удосконалення комунікаційних стратегій та розширення бізнес-зв’язків на основі застосування діджитал-інструментів.

Виконане дослідження підкреслює необхідність вивчення зарубіжного досвіду цифрової трансформації суб’єктів господарювання та імплементації його на вітчизняних підприємствах. Результати роботи можуть бути корисними для адміністративного апарату суб’єктів господарювання та для формування державної політики цифрового розвитку підприємств.

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ КРІЗЬ ПРИЗМУ КОНЦЕПЦІЇ ESG ТА РЕСУРСНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

2025-09-24T12:03:30+03:00

Метою дослідження є комплексна оцінка екологічної відповідальності транснаціональних корпорацій у 2020–2024 роках крізь призму когцепції ESG та підвищення ресурсної ефективності, зокрема у сферах використання відновлюваної енергії, повторного водокористування та переробки відходів. Особлива увага приділяється виявленню динаміки змін у корпоративних стратегічних підходах до управління вуглецевим слідом та інтеграції принципів сталого розвитку й циркулярної економіки.

Методологічну основу дослідження становить поєднання кількісного та якісного аналізу корпоративної нефінансової звітності провідних транснаціональних корпорацій. Використано методи: порівняльного аналізу – для оцінки динаміки ключових екологічних індикаторів (Scope 1, Scope 2, Scope 3, повторне використання води, переробка відходів, відновлювана енергія); структурно-динамічного аналізу – для виявлення тенденцій і закономірностей у змінах показників; індикативного підходу – для визначення рівня екологічної відповідальності окремих корпорацій та порівняння їхніх стратегій; системного підходу – для інтеграції отриманих результатів у єдину модель оцінки екологічної відповідальності.

У статті здійснено системний аналіз екологічної відповідальності провідних транснаціональних корпорацій у 2020–2024 роках із застосуванням комплексного підходу до оцінки викидів парникових газів, сталого використання ресурсів та інтеграції принципів циркулярної економіки. Досліджено прямі (Scope 1), непрямі, пов’язані зі споживанням закупленої енергії (Scope 2 – location-based і market-based), а також непрямі викиди у ланцюгах створення вартості (Scope 3). Окрему увагу приділено ключовим екологічним індикаторам: частці відновлюваної енергії, обсягам повторного водокористування та рівню переробки відходів, що дає можливість оцінити комплексну ефективність корпоративної екологічної стратегії. На основі аналізу даних 11 міжнародних корпорацій (Apple Inc., Nvidia Corp., Microsoft Corp., Cisco Systems Inc., Procter & Gamble, Johnson & Johnson, Pfizer Inc., Amgen Inc., Ecolab Inc., Caterpillar Inc., CRH.) виявлено як прогресивні практики декарбонізації та управління ресурсами, так і проблемні аспекти (серед яких високі непрямі викиди, нестабільне водокористування та коливання показників переробки відходів). Дослідження демонструє взаємозв’язок між науково обґрунтованим встановленням кліматичних цілей та їх реалізацією у корпоративній практиці, визначає лідерів екологічної ефективності та надає емпіричну основу для розробки стратегій зменшення вуглецевого сліду, інтеграції циркулярних підходів і підвищення стійкості бізнес-процесів. Отримані результати мають практичне значення для формування корпоративної політики сталого розвитку та узгодження корпоративних стратегій з глобальними кліматичними ініціативами.

ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ОЦІНКИ

2025-09-02T11:30:26+03:00

Стаття присвячена дослідженню сутності поняття «фінансова стійкість» та розробленню практичних рекомендацій щодо розробки скорингової моделі оцінки фінансової стійкості. Встановлено, що існують три ключові підходи до трактування поняття «фінансова стійкість»: тлумачення фінансової стійкості як певного стану підприємства, за якого досягається раціональне співвідношення фінансових ресурсів; як стану рівноваги підприємства та його здатність повертатися до цього стану після порушень; як стан підприємства, за якого забезпечується стабільне функціонування та можливість подальшого зростання. Встановлено, що характерними ознаками фінансової стійкості є такі: це стан фінансової рівноваги підприємства, що передбачає збереження платоспроможності, дохідності та інвестиційної привабливості; підприємство з належним рівнем фінансової стійкості здатне протистояти впливу несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів та повертатися до стабільного функціонування; фінансова стійкість є необхідною умовою для підтримки поточної операційної діяльності та стратегічного розвитку; до інструментів її досягнення належать оптимізація капіталу, ефективне управління фінансовими потоками, прибутковість, а також гнучке використання ресурсів. Сформульовано власне визначення поняття «фінансова стійкість» – фінансовий стан підприємства, за якого через належне управління ресурсами мінімізується вплив несприятливих чинників і створюються умови для стабільної роботи й подальшого зростання. Встановлено, що існуючі методи діагностики фінансової стійкості підприємств не дають змоги повною мірою врахувати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на її рівень. Запропоновано застосовувати скорингову модель, яка передбачає проходження певних етапів: використання бальної методики для аналізу внутрішніх та зовнішніх чинників на показники фінансової стійкості; розробка дворівневої моделі оцінювання; присвоєння класу фінансової стійкості; виділення типу залежності фінансової стійкості від чинника; визначити загальний рівень фінансової стійкості підприємства з використанням матричного підходу. Визначено, що перевагою застосування скорингової моделі оцінки фінансової стійкості є можливість врахування впливу зовнішніх умов на фінансовий стан підприємства, а також ідентифікація причин зниження фінансової стійкості.

УКРАЇНСЬКИЙ КЕЙС: РЕПАТРІАНТИ МІЖ ОЧІКУВАННЯМИ Й РЕАЛЬНІСТЮ ПОВЕРНЕННЯ

2025-09-18T19:28:58+03:00

Статтю присвячено вивченню особливостей дистресу репатріації серед біженців війни, зокрема в умовах повернення до України. Стверджується, що дистрес репатріації відрізняється у «добровільних мігрантів» та біженців: якщо у перших він здебільшого зумовлений невідповідністю між очікуваннями щодо професійної реалізації та бізнес-можливостей і реальною соціально-економічною ситуацією на батьківщині, то у біженців війни джерелом дистресу виступає розрив між емоційно забарвленою надією на відновлення «дому» та реальною ситуацією, позначеною наслідками руйнувань, загрозами безпеці та трансформацією соціальних мереж. Для дослідження було залучено респондентів, які нещодавно повернулися до України, що забезпечило якісний і кількісний матеріал для аналізу. Збір даних здійснювався через відкриті питання, що дозволяли учасникам висловити власні оцінки та переживання. Отримані відповіді систематично кодувалися та об’єднувалися у тематичні категорії, що дало змогу виділити основні прояви дистресу та закономірності його формування. Показано, що дистрес репатріації формується під впливом двох взаємопов’язаних чинників: по-перше, через розрив між очікуваннями та реальною ситуацією після повернення, по-друге, через сприйняття та оцінювання відмінностей між Україною та країною тимчасового перебування. Найпотужніше психологічне навантаження створюють питання безпеки та організації повсякденного життя, бюрократичні та соціальні виклики для вразливих груп, економічні труднощі та високі ціни. Відмінності між країнами увиразнюються через корупцію, слабкість державних інституцій, проблеми побутової та інфраструктурної організації, обмежену підтримку у сфері освіти та соціальних гарантій. Підкреслено, що повернення біженців має стратегічне значення для виживання країни, оскільки репатріанти відновлюють демографічний і трудовий потенціал, а також соціальні та економічні зв’язки. Надання ефективної психологічної, соціальної та економічної підтримки може стимулювати «ланцюгову реакцію» серед інших потенційних репатріантів через соціальне моделювання та інформаційне поширення успішного досвіду інтеграції, підвищуючи їхню готовність і мотивацію до повернення.

ОСОБЛИВОСТІ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СУЧАСНИХ СТРАШОКЛАСНИКІВ

2025-09-22T21:39:18+03:00

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та емпіричному дослідженню особливостей ціннісних орієнтацій сучасних старшокласників. З’ясовано, що період ранньої юності є найбільш сенситивним для становлення системи ціннісних орієнтацій як стійкого утворення особистості, що зумовлює успішність професійного самовизначення і вибір подальшого життєвого шляху. Визначено, що ціннісні орієнтації відображають свідоме ставлення особистості до соціальної дійсності і тому визначають широку мотивацію різних форм її активності та істотним чином впливають на всі аспекти життя особистості. В основу емпіричного дослідження покладено підхід Ш. Шварца, який виокремлює десять мотиваційних типів, відповідно до їх центральної цілі: влада, досягнення, гедонізм, стимуляція, самостійність, універсалізм, доброта, традиція, конформізм, безпека. Емпіричне дослідження показало, що найважливішою для старшокласників є така цінність, як «самостійність», що включає у себе свободу думок і дій, креативність, унікальність, самодостатність, можливість вибирати власні цілі, допитливість. Незначущими для юнаків і дівчат є цінності влади, контролю, домінування, управління іншими, вплив на людей і події, поваги до культурних і релігійних звичаїв та традицій, збереження традицій. Дівчата хочуть бути самостійними, унікальними, неповторними, чуйними, добрими, вірними, успішними, цілеспрямованими, впливовими. Вони надають дещо меншого значення таким цінностям як «гедонізм», «безпека», «конформізм» і «універсалізм». Цінності «влада», «стимуляція», «традиції» визнаються найменш важливими. Хлопці ж прагнуть свободи, незалежності і творчості, захищеності, стабільності, вірності, відвертості. Цінності «стимуляція», «досягнення», «влада» відсуваються на другий план, а найменш важливими для хлопців є цінності «універсалізм», «конформізм» та «традиції».

НАУКОВІ УЯВЛЕННЯ ПРО ІДЕНТИЧНІСТЬ СУБ’ЄКТА НА ПЕРЕТИНІ СУБ’ЄКТНО-ВЧИНКОВОЇ ТА РЕЛЯЦІЙНОЇ МЕТОДОЛОГІЙ

2025-09-29T10:53:00+03:00

У статті проаналізовано сучасні наукові уявлення про індивідуальну та соціальну ідентичність особистості: з одного боку, як про загально-психологічний та соціально-психологічний феномен, який визначає її місце як носія тих чи тих ідентичностей в актуальних для неї індивідуально-психологічній і соціальній реальностях, а з другого – як про чинник особистісного зростання і дальшої самоактуалізації особистості в цих реальностях, які чи то накинуті їй соціумом попри її вибір, чи то свідомо ухвалені й привласнені (інтеріоризовані) нею як її власний вибір.

Особливу увагу приділено ідеям представників суб’єктно-вчинкової методології, згідно з якою цілковита відповідальність особи за якість власного життя покладається на неї виключно як на суб’єкта й повноправного його автора. Обгрунтовано думку, що процеси становлення особистості та набуття нею особистісної зрілості тісно пов’язані зі становленням й усвідомленням нею системи власних ідентичностей та набуттям належного інструментарію «користування» нею та контролю над нею. Акцентовано увагу, що зріла система ідентичностей корелює з суб’єктністю особистості, і що те й інше дає підстави вважати особистість повноправним автором своєї життєвої історії. Показано також, що можливість та успішність формування цих глибоко внутрішніх психологічних феноменів можливе лише в умовах соціального середовища, насиченого достатніми і якісними соціальними комунікаціями (соціальними реляціями), що створює можливість для якісного обміну інформацією, емоціями та інтеракціями, заснованого на принципах зворотного зв’язку між учасниками цих комунікацій.

Показано, що якнайкраще висловлені ідеї пояснюються на стику суб’єктно-вчинкової та реляційної дослідницьких методологій. Показано також, що, згідно з ідеями суб’єктно-вчинкової методології, носієм зрілої системи ідентичностей може бути лише суб’єкт із зрілою суб’єктністю, активно включений в соціальні комунікації й відповідальний за все те, що відбувається з ним у просторі особистого і соціального буття. Тож саме суб’єктові як автору власних вчинків належить і персональне авторство за створення власної життєвої історії і на правах її автора, і на правах її співавтора. Згідно з реляційною методологією, призначення учасників соціальних реляцій полягає в тому, щоб бути активними і відповідальним учасниками цих реляції разом з іншими та поділяти з ними відповідальність за спільно здобуті результати. Тож ідеться про осіб, які будують історію свого життя переважно у співавторстві з іншими.

СИСТЕМА ІДЕНТИЧНОСТІ ЯК ЧИННИК САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ЖІНОК ВІКОМ ВІД 30 ДО 40 РОКІВ

2025-09-22T14:56:13+03:00

У дослідженні проаналізовано зв’язок між особистісною ідентичністю та рівнем самоактуалізації жінок віком від 30 до 40 років в умовах сучасних соціокультурних трансформацій. В цей період життя відбувається переосмислення цінностей, пошук життєвих орієнтирів та активізація потреби в самореалізації. Було визначено динаміку розвитку самоактуалізації жінок різного рівня сформованості особистісної ідентичності.

Ідентичність є багатовимірним динамічним феноменом, що формує основу для самоактуалізації, відображаючи процес самопізнання та самовизначення через взаємодію внутрішніх і зовнішніх чинників. Успішна інтеграція різних аспектів життя, таких як кар’єра, сім’я, особисті цілі, сприяє реалізації особистісного потенціалу, розвитку автономії, творчості та гармонії з собою та навколишнім світом. Ідентичність і самоактуалізація одночасно слугують індикаторами внутрішнього розвитку та механізмами подолання криз, допомагаючи жінкам 30-40 років реалізовувати свій потенціал у різних сферах життя.

Метою дослідження було з’ясування наявності зв’язку параметрів ідентичності та рівня самоактуалізації жінок. У рамках дослідження респонденток було розподілено на три групи за рівнем розвитку ідентичності: високий, середній та низький з використанням методики МДОІ Л. Шнайдера. Для подальшого оцінювання використовувалися стандартизовані психодіагностичні методики, а статистична обробка здійснювалася із застосуванням t-критерію Стьюдента.

Емпіричне дослідження дозволило встановити, що рівень сформованості особистісної ідентичності безпосередньо впливає на характеристики самоактуалізації та формування гендерної ідентичності. Жінки з високим рівнем ідентичності демонструють більшу самоповагу, автономність, життєву цілісність, здатність до планування, чіткіше усвідомлюють гендерні ролі та часові аспекти «Я», а також мають більш розвинені особистісні якості, що сприяють гармонійному самосприйняттю, самореалізації та впевненому життєвому вибору; натомість у групах з середнім і низьким рівнем ідентичності простежується менша інтеграція «Я», внутрішні суперечності та труднощі в саморозвитку, що обмежує креативність, соціальну активність і адаптивні можливості.

Запропоновано психокорекційну програму для підвищення самоактуалізації жінок через інтеграцію ключових аспектів ідентичності та створення безпечного групового простору, що активує соціальні та внутрішні ресурси.

Отримані результати емпіричного дослідження відкривають можливості для створення тренінгів, психокорекційних програм, програм підтримки жінок від 30 до 40 років та мають практичну цінність для психологічного консультування, коучингу та освітніх практик, із перспективою подальших досліджень щодо довготривалого ефекту.

ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ВОЇНІВ ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ У ЦИВІЛЬНЕ ЖИТТЯ

2025-09-29T17:25:49+03:00

У статті поєднано теоретичний та емпіричний аналіз психологічної реабілітації військовослужбовців після повернення до цивільного життя. Теоретичний розділ узагальнює сучасні підходи до розуміння бойового стресу, тривожності, депресивних проявів та ПТСР у межах ресурсно-резильєнтнісної парадигми, акцентуючи на ролі життєстійкості, інтернального локусу контролю, емоційного комфорту й ціннісно-смислових орієнтацій у забезпеченні соціально-психологічної адаптації; обґрунтовано поетапність реабілітації та доказовість травмофокусованих й когнітивно-поведінкових втручань, а також значення смислотворення й сімейно-соціальної підтримки для стійкого відновлення. За отриманими результатами емпіричного дослідження встановлено, що успішна реабілітація безпосередньо пов’язана з адаптацією, що в свою чергу пов’язано з інтеграцією особистісних ресурсів, здатністю до самоприйняття, сформованістю внутрішнього контролю та когнітивною гнучкістю, тоді як низькі показники життєстійкості й емоційного комфорту супроводжуються зростанням симптомів ПТСР, підвищеною тривожністю та схильністю до дезадаптивних копінг-стратегій. Встановлено, що часовий чинник перебування у зоні бойових дій, вікові відмінності та індивідуально-психологічні характеристики суттєво впливають на перебіг процесів адаптації та рівень психологічної стійкості. Визначено доцільність розробки та апробації адаптивних психотерапевтичних та реабілітаційних програм, з інтеграцією когнітивно-поведінкових, травмофокусованих та ресурсно-орієнтованих підходів, із подальшою оцінкою їх ефективності через стандартизовані методики.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОПІНГУ ЯК ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ПОДОЛАННЯ СТРЕСУ

2025-09-29T19:26:24+03:00

Було проведено теоретичний аналіз поняття копінгу як психологічної стратегії подолання стресу, розглянуто основні підходи до його вивчення та класифікацію копінг-стратегій.

Аналіз наукових джерел дозволив визначити, що копінг – це свідомі та несвідомі когнітивні, емоційні та поведінкові зусилля, спрямовані на адаптацію особистості до стресових ситуацій. Він є одним із ключових механізмів саморегуляції, що забезпечує ефективне подолання труднощів, стресу та збереження психологічного благополуччя.

Було встановлено, що сучасні дослідники трактують копінг через різні підходи, такі як психоаналітичний, диспозиційний, трансакційний, ресурсний підходи.

Окрему увагу було приділено такому поняттю як стрес, який є тригером для використання копінг-стратегій. Проаналізовано його визначення у психології, види (еустрес і дистрес, гострий і хронічний), а також основні підходи до його вивчення (реактивний, стимульний, когнітивно-транзакційний).

У ході дослідження було розглянуто класифікації копінг-стратегій, серед яких найбільш поширеними є такі: проблемно-орієнтований копінг, який спрямований на усунення стресової ситуації; емоційно-орієнтований копінг, що допомагає змінити емоційну реакцію на стрес; уникнення, яке може мати як адаптивні, так і деструктивні наслідки; соціальна підтримка, що сприяє зниженню стресу завдяки залученню допомоги оточення.

Проаналізовано наслідки застосування ефективних та неефективних копінг-стратегій. Було встановлено, що адаптивні стратегії (проблемно-орієнтований копінг, позитивна переоцінка, соціальна підтримка) сприяють психологічному благополуччю, а дезадаптивні (уникнення, агресія, зловживання психоактивними речовинами) можуть призводити до емоційного вигорання, підвищеної тривожності та психосоматичних захворювань.

Таким чином, результати теоретичного аналізу свідчать про важливість розвитку ефективних копінг-стратегій, які сприяють збереженню психічного здоров’я, адаптації до стресових умов і підвищенню загальної стресостійкості особистості. У подальшому дослідженні доцільно зосередитися на методах емпіричного вивчення копінг-поведінки, а також на практичному застосуванні отриманих результатів у сфері психологічного консультування та психотерапії.

ПРОБЛЕМА ДЕПРЕСИВНИХ СТАНІВ В ПОНЯТІЙНОМУ АПАРАТІ КЛІНІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

2025-09-26T10:27:18+03:00

У статті висвітлено проблему визначення та класифікації депресивних станів у понятійному апараті клінічної психології. Підкреслено актуальність теми у зв’язку з високою поширеністю депресивних розладів у сучасному суспільстві та потребою уніфікації термінології для ефективної міждисциплінарної комунікації між психологами та медичними фахівцями. Обґрунтовано важливість уточнення дефініцій для підвищення точності діагностики та ефективності психокорекційних втручань. Здійснено аналіз співвідношення понять «психічний стан» і «переживання», визначено їхню концептуальну відмінність і взаємозв’язок, що має суттєве значення для розуміння психологічної природи депресивних явищ. Метою дослідження є теоретичне уточнення змісту поняття «депресивний стан» на основі узагальнення сучасних підходів та міжнародних діагностичних стандартів. У роботі застосовано методи систематизації, порівняльного аналізу та концептуального моделювання. Систематизовано провідні теоретичні моделі пояснення депресивних станів (психоаналітичну, когнітивну, гуманістично-екзистенційну, біологічну, біопсихосоціальну) та охарактеризовано сучасні класифікації (МКХ-11, DSM-5-TR). Окрему увагу приділено психогенним депресіям та особливостям їх клінічної типології. Запропоновано авторське визначення депресивного стану як інтегративного феномена, що відображає динаміку психоемоційних процесів у нормі та патології. Практична значущість дослідження полягає в можливості використання результатів у підготовці фахівців, психодіагностиці та профілактиці депресивних розладів.

АКТУАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

2025-09-25T12:26:06+03:00

Стаття присвячена дослідженню одного з темпоральних аспектів ідентичності особистості – актуальній ідентичності. Актуальність теми зумовлена необхідністю визначення особливостей актуальних ідентичностей сучасних студентів, які у сьогоденні стикаються з низкою проблем соціальної дійсності, викликаних війною. Метою статті є визначення структури та змісту актуальних ідентичностей сучасної студентської молоді. У статі здійснено узагальнений короткий огляд напрямків класичних та останніх вітчизняних досліджень за темою ідентичності як одного з основних понять загальної, соціальної та вікової психології.

У статті наведено критерії індивідуально-психологічної та соціальної зрілості – основного досягнення студентського віку як визначеного вікового періоду, вказано на значущість формування системи соціальних і особистісних ідентичностей майбутніх фахівців. Надано авторське визначення актуальної ідентичності як соціокультурно обумовленого, динамічного компоненту Я-концепції особистості, який забезпечує суб’єкту орієнтацію у соціальному оточенні та знаходження там власного місця. Актуальна ідентичність являє собою цілісну систему, що поєднує певну кількість взаємозалежних конструктів та має різну структуру, обумовлена індивідуальними особливостями суб’єкта та його соціокультурним оточенням. Представлено результати пілотажного емпіричного дослідження, здійсненого за допомогою «Тесту двадцяти висловлювань» М. Куна і Т. Мак-Партленда на вибірці 54 особи – студентів молодших курсів, у тому числі чоловіків – 20 осіб (37,04%), жінок – 34 (62,96%) особи. Представлено створену за допомогою контент-аналізу колективну матрицю актуальної ідентичності студентів, яка складається з 13 категорій. Визначено та інтерпретовано провідні ідентичності: «Сім’я», «Характеристики і ролі у спілкуванні», «Метафоричні визначення», «Особистісні якості», «Студентство». Окреслено перспективи подальших досліджень, які мають бути спрямовані на визначення темпоральних аспектів ідентичності сучасного студенства– ретроспективній, актуальній та проспективній ідентичностям та їх динаміці.

ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ ОРІЄНТИРИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ У ПОСТТРАВМАТИЧНОМУ ВІДНОВЛЕННІ: ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ ТА ГІПНОТИЧНИЙ АСПЕКТИ

2025-09-25T16:32:12+03:00

В статті пропонуються теоретико-прикладні складові відновлювальної допомоги людині, яка знаходиться в посттравматичному стані, спричиненому війною, або іншою ситуацією екзистенційної кризи. В цьому контексті цілеспрямовано розглянуто явище звуженої свідомості, як стан, в якому людина має ускладнення щодо стосунків з майбутнім. Це є не тільки важливою психологічною проблемою, але й найсерйознішою задачею української реальності. Розглянуті важливі поняття екзистенційного дослідження даного стану, а також засоби, які використовуються у т. зв. «гіпнозі третього покоління». Теоретично обґрунтовано екзистенціальну практику, націлену на прояснення і розуміння переживань, що визначають світогляд людини (усвідомлення), а також запропоновано практичні інструменти психологічного впливу на контекстуальні та динамічно-змістовні складові суб’єктивного процесу сприйняття, усвідомлення та само-реорганізації стану людини, яка має травматичний досвід. Обґрунтовано взаємозв’язок розширеної свідомості та здатності людини знаходити нові сенси в ситуації вибору своєї життєвої перспективи. Запропоновано аргументи щодо психологічної близькості філософської позиції екзистенціалізму та ідеї більшої усвідомленості, згідно з якою людські проблеми є частина простору, утвореного свідомістю або усвідомленістю. Обґрунтовано погляд на звуження свідомості як проблеми, що стоїть за всіма іншими проблемами, а її рішення – як застосування генеративного трансу для розширення присутності в свідомості. Описані психологічні особливості сучасних практик генеративного трансу, які надають людині можливість утримувати увагу на «негативній» зоні свого стану і, далі, ініціюють розширене переживання, в якому індивід максимально активізує власні ресурси і наближується до нового, більш позитивного, сенсу в цій ситуації. Головний смисл ідеї такого застосування: як внутрішні, так і зовнішні поля, в яких людина живе та пізнає себе, зазвичай, неусвідомлено впливають на неї, і в цьому вони представляють собою тип несвідомого розуму. Наведено теоретико-прикладні ілюстрації того, що генеративний транс – це тонке поле недуальної єдності, у якому всі елементи заявленої проблеми можуть бути інтегровані на рівні глибинної генеративної цілісності, тим самим надаючи можливості виникненню нових ідентичностей та нових вмінь.

ПОНЯТТЯ «МОЛОДА ПОДРУЖНЯ ПАРА» У ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

2025-09-22T12:48:50+03:00

У статті здійснено аналіз феномену молодого подружжя в контексті сучасних трансформацій інституту сім’ї.

Особливу увагу приділено розмежуванню понять «сім’я» і «подружжя» з позицій соціально-психологічного аналізу. Для цього теоретично досліджено наявні у науковій психологічній та юридичній літературі підходи до пояснення зазначених термінів. Право є одним з різновидів суспільних норм, які регулюють найважливіші для людей питання. З огляду на те, що реєстрація укладення шлюбу чи народження дитини регулюється законодавством, його дослідження в даному контексті теж є доречним та необхідним.

Проведений аналіз дозволив зробити висновок про наявність таких практик вживання слів “сімʼя” та “подружжя”: 1. Вони можуть вживатися як взаємозамінні, якщо про сімʼю говориться в сенсі підсистеми чоловік-дружина. Для конкретизації саме такого випадку існує спеціальний термін –подружня сімʼя (бездітна з різних причин подружня пара). 2. Для використання поняття “сімʼя” по відношенню до осіб, обʼєднаних родинними звʼязками (кровними чи законними), необхідною є умова, що один з них є дорослим, а інший дитиною.

Визначено, що критерії ідентифікації подружжя як молодого є умовними, і найчастіше для цього використовують вік партнерів (до 30-ти років), “стаж” шлюбу (в середньому – до 5-ти років), особливості адаптаційних процесів, що відбуваються у парі. Наголошується на важливості врахування не тільки кількісних критеріїв, які можна виміряти кількістю років, а й якісних особливостей, які можна зʼясувати, тільки провівши більш глибоке дослідження особливостей взаємодії пари та взаємної адаптації партнерів. Це важливо, оскільки шлюб, укладений навіть між особами пенсійного віку, перші роки свого існування вважатиметься молодим.

Також у статті окреслено ключові труднощі цього періоду (побутові, комунікативні, рольові, соціокультурні) та його позитивні сторони (високий рівень задоволеності шлюбом, емоційна підтримка та прагнення партнерів до особистісної ідентифікації один з одним).

ПСИХОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ АНТРОПОМОРФІЗАЦІЇ ШІ: РЕФЛЕКСИВНІ ТА ЕТИЧНІ РИЗИКИ

2025-07-21T21:50:58+03:00

Стаття присвячена комплексному аналізу штучного інтелекту як феномену, що все активніше входить у сферу людської свідомості, виступаючи не лише інструментом, а й новим типом комунікативного посередника. У межах дослідження акцентовано увагу на глибинних психологічних механізмах, які активізуються внаслідок взаємодії з алгоритмізованими системами, зокрема на зміні способу пізнання, делегуванні етичного вибору, втраті рефлексивності та формуванні емоційної залежності. Осмислення ШІ як джерела когнітивного й морального впливу на свідомість людини виходить за межі суто технологічної проблематики і переходить у площину психоантропологічного дискурсу, що дозволяє розкрити глибинну природу новітніх змін у мисленні, комунікації та поведінці. У статті обґрунтовано, що цифрова взаємодія з нейромережею активізує архетипічні уявлення й механізми проєкції, які зумовлюють сприйняття ШІ як суб’єкта, здатного до співпереживання, моральної оцінки та підтримки. Саме ця омана створює ризик втрати критичного мислення, переходу від рефлексивного пізнання до автоматизованого сприйняття, а також моральної інфантилізації особистості. Наголошено на особливій актуальності проблеми антропоморфізації штучного інтелекту, яка, проникаючи в психоемоційну сферу, трансформує уявлення про інтерперсональні зв’язки, комунікативну взаємність і межі людського «Я». Звертається увага на те, що така взаємодія поступово витісняє автентичний діалог і ускладнює здатність до етичного сумніву, рефлексії та відповідального вибору. Зазначено потребу у формуванні нових моделей цифрової гігієни, що включають не лише технічні навички, а й психологічну й етичну грамотність. У межах дослідження застосовано методи критичного аналізу, концептуального узагальнення міждисциплінарних підходів, а також асоціативний експеримент як засіб виявлення прихованих установок свідомості щодо образу ШІ. Обґрунтовано висновок, згідно з яким взаємодія з технологічно симульованим співрозмовником є не лише викликом до переосмислення структури мислення, а й індикатором зміни ціннісної парадигми, що визначає спосіб людського буття у цифрову добу.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ТРАВМІВНОМУ ГОРЮВАННІ В УМОВАХ РЕАЛІЙ ВОЄННОГО ЧАСУ

2025-09-29T13:06:39+03:00

У статті здійснено спробу аналізу феномену травмівного горювання, що в умовах реалій воєнного часу стає звичним явищем в житті окремої людини і спільноти. Акцентується увага на ознаках травмівного горювання, яке поєднує в собі симптоми травми та горя, часто супроводжується відстроченими реакціями горя з наступним розладом тривалого горювання. Відзначено, що гіпертрофоване відчуття “несвоєчасності” втрати, гостра форма скорботи, шокові реакції, заціпеніння і емоційне “оніміння”, об’ємність всеосяжного болю втрати при умовному благополуччі поряд інших під час війни нерідко стають причиною патологічного горя, відповідно травмівне горювання за симптоматикою сприймається як одна з форм ускладненої реакції на втрату. При гострому перебігу усіх процесів травмівного горювання можливе подразнення і “старих” невирішених або відтермінованих реакцій на стрес.

Надання психологічної допомоги при травмівному горюванні та його наслідках має ряд особливостей і передбачає психотерапевтичний вплив за допомогою специфічних втручань, орієнтованих на горе. Важливим є усунення бар’єрів, що перешкоджають здоровому перебігу горя, та комплексне застосування методик, які поєднують у собі роботу з горем і травмою. Зауважена важливість застосування “м’яких” методик надання психологічної допомоги, зокрема при когнітивному та емоційному опрацювання травмівної смерті, фасилітації процесів горювання, знаходженні внутрішніх і зовнішніх ресурсів для відновлення горюючими життєвих перспектив.

Отримані результати емпіричного дослідження засвідчують потенціал гештальт підходу при роботі з травмівним горюванням. Застосування гештальт терапії ненав’язливо у діапазоні можливостей внутрішньої роботи клієнта сприяє зниженню у нього рівня емоційного дистресу, покращенню емоційного самопочуття та активізації внутрішніх ресурсів для відновлення.

РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МЕТОДОМ КОУЧИНГУ

2025-09-29T20:07:14+03:00

У статті розглядається питання розвитку емоційного інтелекту майбутніх фахівців методом коучингу в період навчання в ЗВО. Відзначено, що сучасна вища освіта, незважаючи на постійні реформи та оновлення, все ще значною мірою зосереджена на традиційних формах набуття знань у формуванні професійних навичок та не приділяє достатньої уваги розвитку емоційного інтелекту. Завдання розвитку ЕІ майбутніх фахівців в умовах навчання в ЗВО потребує розробки шляхів упровадження інноваційних методів, зокрема коучингу.

На основі здійсненого аналізу досліджень учених, обгрунтовано використання методу коучингу в освіті як ефективного інструменту для особистісного розвитку та емоційного інтелекту (ЕІ). Узагальнено підходи до розуміння емоційного інтелекту як здатність до глибокого усвідомлення, оцінки і вираження емоцій; розуміння емоцій та володіння знаннями про емоції; а також, здатність керувати власними емоціями, що сприяють емоційному та інтелектуальному зростанню особистості. Звертається увага на сутність інтегральної характеристики методу коучингу та особливості взаємозв’язку структурних компонентів емоційного інтелекту з основними принципами коучингу.

У статті узагальнено, що академічні лекційні, семінарські заняття не мають позитивного впливу на розвиток у студентів емоційного інтелекту, мотиваційної сфери та особистісних якостей, оскільки традиційне навчання лише інформує про важливість емоційного інтелекту (ЕІ), але не завжди допомагає студентам інтегрувати ці знання у реальну поведінку. Відзначено, що коучинг є процесом партнерської взаємодії, який спрямований на розкриття внутрішнього потенціалу особистості здобувача; допомагає краще розуміти себе, свої емоції, керувати своєю поведінкою для прийняття ефективних рішень.

Розвиток емоційного інтелекту майбутніх фахівців методом коучингу та набуття компетенцій використання коучингових технік для покращення самосвідомості, саморегуляції та емпатії, може мати позитивний вплив на формування відповідальності, стресостійкості та сприяти ефективній комунікації в професійній діяльності та побудові успішної кар’єри.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЕМПАТІЇ ТА ПРОСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

2025-09-26T09:43:16+03:00

У статті представлено результати емпіричного дослідження взаємозв’язку емпатії та просоціальної поведінки у студентському середовищі. Теоретичний аналіз останніх досліджень і публікацій підтвердив ключову роль емпатійної чутливості у формуванні соціально значущої активності молоді. Мета дослідження полягала у виявленні характеру та сили зв’язків між різними аспектами емпатії та формами просоціальної поведінки серед студентської молоді.

Дослідження проводилося на базі Київського національного лінгвістичного університету. У ньому взяли участь 120 здобувачів освіти спеціальності «Психологія» віком від 18 до 22 років. Було застосовано комплекс психодіагностичних методик: опитувальник міжособистісної реактивності М. Девіса, шкала просоціальних тенденцій Г. Карло та Б. Рендалл, соціометрія Дж. Морено та анкетування щодо волонтерського досвіду. Статистична обробка здійснювалася з використанням описової статистики, кореляційного та порівняльного аналізу.

Отримані емпіричні дані свідчать, що високі показники емпатійної турботи та перспективного прийняття тісно корелюють із готовністю до емоційної та альтруїстичної допомоги, тоді як надмірний особистісний дистрес знижує рівень просоціальної поведінки. Виявлено гендерні особливості про соціальної поведінки молоді: студентки частіше демонструють емоційні форми допомоги, тоді як студенти-чоловіки – публічні. Значний вплив має також соціальний досвід: участь у волонтерських ініціативах підвищує рівень як емпатії, так і просоціальної активності. Практичне значення дослідження полягає у розробці рекомендацій щодо інтеграції емпатійних практик у навчальний процес, розвитку волонтерських програм та створення культури підтримки в академічному середовищі. Перспективи подальших досліджень пов’язані з лонгітюдним аналізом динаміки емпатії та просоціальної поведінки протягом усього періоду навчання студентів-психологів у вищій школі.

КОУЧИНГОВИЙ ПІДХІД У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ ДО РОЗВИТКУ ЇХНІХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЯКОСТЕЙ ТА КОМПЕТЕНЦІЙ

2025-09-29T19:24:41+03:00

Стаття присвячена особливостям коучингового підходу в процесі підготовки менеджерів до розвитку їхніх психологічних якостей та компетенцій. Висвітлено сутність поняття «коучинг» і «коучинговий підхід», обґрунтовано важливість цього підходу в процесі підготовки менеджерів, набуття ними основних знань, вмінь і навичок, для розширення їхніх можливостей, підвищення рівня комунікації, продуктивного співробітництва, вдосконалення компетенцій у професійній діяльності, швидкої адаптації для майбутніх менеджерів тощо.

На основі авторського досвіду викладання в закладах вищої освіти України (навчальні дисципліни «Основи коучингу», «Теорія та практика соціально-психологічного тренінгу» та ін.), ведення тренінгових занять для державних службовців («Коучинг у діяльності державного службовця» та ін.) та відповідно застосування коучингового підходу проаналізовано можливості інтеграції елементів коучингу в освітній процес для фахівців різних рівнів і напрямів, а також для майбутніх фахівців різних спеціальностей задля формування та розвитку зрілої професійної особистості, рівень та психологічні якості якої відповідають сьогоднішнім викликам.

Визначено важливість професійного розвитку менеджерів, який сьогодні охоплює окрім опанування основних понять фахівцем високий рівень самоменеджменту та саморефлексії, компетенцій, усвідомлення як власних сильних сторін та якостей, так і розуміння індивідуально-психологічних характеристик інших людей (підлеглих, співробітників, одногрупників), особистісну відповідальність, особистісний розвиток, чіткі розпорядження, вміння слухати, чути, швидко реагувати, ефективність роботи, залучення та взаємодію з командою, прийняття конструктивних управлінських рішень в складних і небезпечних умовах війни тощо. Наведено приклади технік коучингу, які можна використовувати у процесі підготовки менеджерів.

Метою дослідження є висвітлити коучинговий підхід у процесі підготовки менеджерів до розвитку їхніх психологічних якостей та компетенцій.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР ОСОБИСТОСТІ ЯК СКЛАДОВА ЇЇ ЕКОСИСТЕМИ

2025-09-29T11:25:13+03:00

У статті досліджено феномен психологічного простору особистості як невіддільного компонента екосистеми людини. Актуальність проблеми зумовлена сучасними соціальними та технологічними змінами, що вимагають від людини чіткої просторово-часової організації життя та внутрішньої стійкості. Психологічний простір розглядається як динамічна система, що включає внутрішні (думки, емоції, цінності) та зовнішні (фізична територія, соціальні зв’язки) елементи, з якими людина себе ототожнює. Він є рушійною силою для формування життєвих цінностей, що визначають ставлення особистості до різних аспектів існування.

Розкрито, що суверенний психологічний простір є ключовою умовою благополуччя, психологічної безпеки та реалізації особистісного потенціалу. Встановлено, що він залежить від комплексної взаємодії зовнішніх (соціокультурних, економічних, екологічних) і внутрішніх (генетичних, індивідуально-психологічних) чинників. У статті розкрито функції психологічних меж, які забезпечують ідентичність, захист від маніпуляцій та можливість рівноправної взаємодії із соціумом. Особливу увагу приділено аналізу «депривованого» простору, що виникає внаслідок порушення меж, призводячи до відчуття тиску, втоми та апатії.

Запропоновано розглядати світ людини як єдину динамічну екосистему, де внутрішній і зовнішній світи є взаємопов'язаними. Зазначено, що внутрішній простір особистості є не просто сукупністю психологічних явищ, а живою, динамічною системою, яка формується у процесі її життєдіяльності. Цей процес може бути як простором для розвитку, так і обмеженням потенціалу, оскільки надмірне прагнення до адаптації без усвідомленої мети може призвести до поверхневого засвоєння досвіду та втрати автентичності.

Зроблено висновок, що розуміння психологічного простору як динамічної системи, що потребує постійного розвитку та захисту, відкриває нові перспективи для дослідження благополуччя людини в сучасному суспільстві. Цей підхід стає основою для розробки нових методів психотерапії та психокорекції, спрямованих на гармонізацію психологічного простору як ключового компонента екосистеми людини. Крім того, така концепція є важливою для створення особистісно-орієнтованих програм, що дозволяють фахівцям різних галузей запобігати таким явищам, як емоційне вигорання та хронічна втома. Це підкреслює, що здоров’я внутрішнього світу є невіддільною умовою для професійної ефективності та загальної якості життя.

ФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ МОТИВАЦІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ТРЕНІНГОВИМИ ЗАСОБАМИ

2025-09-29T23:10:53+03:00

Науково-дослідна розвідка присвячена розгляду проблеми
формування внутрішньої мотивації здобувачів вищої освіти до професійної
діяльності з використанням у період навчання різноманітних тренінгових
технологій та засобів. Метою дослідження є дефініція групового
психологічного тренінгу як інтерактивного методу, що сприятиме активізації
навчальної діяльності, саморозвитку, активізації пізнавальних процесів,
розвитку професійно-комунікативної діяльності та професійних здібностей. В
основу проведення тренінгової роботи покладено уявлення про те, що тренінг
має бути мотивувальним: формувати та використовувати нові знання, досвід,
компетентності та здібності до самодетермінізму. Підготовка фахівців
потребує більш активного використання тренінгових технологій з
можливістю розв’язання прикладних проблем у галузі психології та соціальної
роботи. Проведення тренінгів створюватиме атмосферу занурення в умови
психологічної діяльності, сприятиме вдосконаленню професійних умінь та
навичок у вирішенні завдань психологічного розвитку. В ході тренінгових
занять відпрацьовуються уміння та навички психологічної техніки
майбутнього психолога/соціального працівника. Результати, які будуть
отримані після проходження тренінгового навчання, сприятимуть розвитку
психологічної грамотності, компетентності, соціальної та особистісної
зрілості, психологічної культури майбутнього фахівця. Важливу роль у
проведенні тренінгів відіграє професійно-комунікативна активність
особистості тренера та його професійно-комунікативні здібності. Тренінгові
технології є інноваційним інструментом у педагогіці та психології. Соціально-
психологічний тренінг сприяє активізації навчальної діяльності, розвитку
критичного мислення та формування особистісних і соціально значущих
якостей здобувачів вищої освіти.

«РЕЛЯЦІЙНИЙ ПОВОРОТ» У ПСИХОТЕРАПІЇ: ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ, ПРИНЦИПИ ТА ЕТИЧНІ НАСЛІДКИ

2025-09-24T18:10:47+03:00

Статтю присвячено аналізу історичних передумов та еволюції «реляційного повороту» в психотерапії та психоаналізі наприкінці ХХ століття. Актуальність. Упродовж другої половини ХХ ст. у психотерапевтичній думці відбувся зсув від інтраперсональних і медикалізованих моделей до інтерсуб’єктивних і контекстуальних рамок. Цей «реляційний поворот» поставив у центр реальні взаємини аналітика й пацієнта, взаємність, співтворення значень і етику взаємодії. Мета дослідження полягає в реконструкції історичних передумов і розвитку «реляційного повороту» в психоаналітичній теорії та клінічній практиці, а також у систематизації його ключових принципів. Методологія. Теоретичний аналіз і синтез психоаналітичної літератури; порівняльний огляд напрямів (об’єктні стосунки, інтерперсональна традиція, психологія самості) та інтелектуальних впливів (феміністична критика, постмодерний/конструктивістський поворот); елемент історіографічного огляду ключових текстів. Результати. Показано, що: перехід від «психології однієї особи» до «психології двох осіб» змінив уявлення про нейтральність аналітика та природу лікувальних змін; метатеоретична «криза впевненості» в 1970-1980‑х рр. підготувала плюралістичну рамку реляційності; феміністична критика внесла категорії взаємного визнання, етики влади та рівності суб’єктностей; емпіричні дані про прив’язаність і діадичну взаєморегуляцію надали наукове підґрунтя первинності стосунків; реляційна парадигма інституалізувала ідеї взаємності, інтерсуб’єктивності та спільного творення досвіду. Висновки. «Реляційний поворот» – це інтегративна парадигма, що переорієнтовує психотерапевтичну теорію і техніку на реальні взаємини, взаємність і контекст. Він заперечує можливість повної нейтральності, трактує терапію як діалог двох суб’єктів і пропонує етичну чутливість до влади в діаді. Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на: емпіричне вивчення процесів взаєморегуляції в психотерапії; операціоналізацію «взаємного визнання» як терапевтичного чинника; порівняльні міжкультурні аналізи реляційної техніки.Статтю присвячено аналізу історичних передумов та еволюції «реляційного повороту» в психотерапії та психоаналізі наприкінці ХХ століття. Актуальність. Упродовж другої половини ХХ ст. у психотерапевтичній думці відбувся зсув від інтраперсональних і медикалізованих моделей до інтерсуб’єктивних і контекстуальних рамок. Цей «реляційний поворот» поставив у центр реальні взаємини аналітика й пацієнта, взаємність, співтворення значень і етику взаємодії. Мета дослідження полягає в реконструкції історичних передумов і розвитку «реляційного повороту» в психоаналітичній теорії та клінічній практиці, а також у систематизації його ключових принципів. Методологія. Теоретичний аналіз і синтез психоаналітичної літератури; порівняльний огляд напрямів (об’єктні стосунки, інтерперсональна традиція, психологія самості) та інтелектуальних впливів (феміністична критика, постмодерний/конструктивістський поворот); елемент історіографічного огляду ключових текстів. Результати. Показано, що: перехід від «психології однієї особи» до «психології двох осіб» змінив уявлення про нейтральність аналітика та природу лікувальних змін; метатеоретична «криза впевненості» в 1970-1980‑х рр. підготувала плюралістичну рамку реляційності; феміністична критика внесла категорії взаємного визнання, етики влади та рівності суб’єктностей; емпіричні дані про прив’язаність і діадичну взаєморегуляцію надали наукове підґрунтя первинності стосунків; реляційна парадигма інституалізувала ідеї взаємності, інтерсуб’єктивності та спільного творення досвіду. Висновки. «Реляційний поворот» – це інтегративна парадигма, що переорієнтовує психотерапевтичну теорію і техніку на реальні взаємини, взаємність і контекст. Він заперечує можливість повної нейтральності, трактує терапію як діалог двох суб’єктів і пропонує етичну чутливість до влади в діаді. Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на: емпіричне вивчення процесів взаєморегуляції в психотерапії; операціоналізацію «взаємного визнання» як терапевтичного чинника; порівняльні міжкультурні аналізи реляційної техніки.

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ДО ПОЗАКЛАСНОГО НАВЧАННЯ В УЧНІВ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

2025-09-29T18:53:05+03:00

Відмінність у мотивації між хлопцями та дівчатами починає активніше проявлятися з настанням пубертату. Вже в початковій школі можна бачити відмінність в поведінці, але мотивація до навчання в цей період схожа. Коли учні переходять до середньої школи, можна вже бачити, як вони по різному адаптуються до нових умов або проявляють мотивацію до навчання. Основна мета цієї статті – з’ясування головних відмінних рис в поведінці та мотивації учнів середньої школи, порівняння їх у підлітків 11-16 років, які навчаються в школах в різних країнах (за попередні роки).

Було здійснено аналіз праць, які опубліковані як в Україні, так і в інших країнах за останні п'ятнадцять років. В процесі аналізу було виділено відмінності не лише за статтю в цілому, але і вікові відмінності. Під час обробки інформації, було виділено три вікові категорії підліткового віку: ранній підлітковий вік 11-12 років, середній підлітковий вік 13-14 років та пізній підлітковий вік 15-16 років. Виявлено різний тип мотивації до навчання у хлопців та дівчат, що обумовлено стереотипами, гендером та культурними особливостями. Відмічено, що підлітки підбирають активність на основі того, що більше типово для їх гендеру, при цьому у хлопців та дівчат підліткового віку можуть проявлятися різні співвідношення маскулінних та фемінних рис. Також, мотивація більше відрізняється за статтю, ніж за віком, у дівчат більша внутрішня мотивація, а у хлопців зовнішня. Описано, як культура може впливати на мотивацію хлопців та дівчат, також від типу школи або сімейних цінностей вона залежить.

Проаналізовано міжнародні тенденції у мотивації до навчання у підлітків і порівняно їх з українським досвідом. Враховано різноманітні фактори – економічні, культурні, соціальні та фактор війни.

ВПЛИВ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАЦІЄНТІВ СТОМАТОЛОГІЧНИХ КЛІНІК НА ЇХНЮ ТРИВОЖНІСТЬ

2025-09-29T17:04:12+03:00

Тривожність, пов’язана зі стоматологічними втручаннями, є поширеним психологічним феноменом, що негативно впливає на здоров’я пацієнтів і результати їхнього лікування. Вивчення рівня цієї тривожності та факторів, які на неї впливають, є важливим для підвищення якості стоматологічної допомоги.

Мета: дослідити рівень тривожності стоматологічних пацієнтів та чинники, що впливають на її прояви.

Методи: «Модифікована шкала Нормана Кора» (MDAS), авторська анкета, шкала реактивної та особистісної тривожності Ч. Д. Спілбергера для оцінки психоемоційного стану респондентів.

Результати: більшість пацієнтів має помірний рівень тривожності, водночас значний вплив на неї мають професійні чинники (посада, стаж) та стиль життя (тривалість сну).

Висновки: тривожність є поширеним явищем серед стоматологічних пацієнтів, а підвищення автономії на робочому місці та оптимізація умов життя сприяють її зниженню. Ці дані можуть бути використані для розробки програм психоемоційної підтримки в стоматологічній практиці.