ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ОСМАНСЬКО-ТУРЕЦЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ІДЕОЛОГІЇ: ВІД ОСМАНІЗМУ ДО ПОСТНЕООСМАНІЗМУ

Анотація

У статті проаналізовано особливості формування та розвитку сучасної державної ідеології Турецької Республіки, яка завдає значного впливу на формування зовнішньополітичного курсу офіційної Анкари. Зокрема, розкривається специфіка та політико-ідеологічні підвалини формування двоїстої політики Туреччини у відносинах з Україною та РФ. Прослідковано еволюцію формування ідеологічної основи державної політики Османської імперії в останній половині ХІХ – на початку ХХ ст., а також Турецької Республіки з 1923 року до тепер. Завдяки використанню компаративного та структурно-функціонального аналізу обґрунтовано актуальність дослідження, виокремлені особливості генезису сучасної державної ідеології Туреччини у форматі: «османізм→кемалізм→неосманізм→постнеоосманізм». Розкрито суттєві риси згаданих ідеологічних концептів та їх кореляцію із заходами вищих державних органів імперського та республіканського періодів, спрямованих на укріплення етнополітичної єдності. Зокрема, показано, що трансісторичною складовою османізму, неоосманізму та постнеоосманізму є їх спрямованість на збереження територіальної цілісності з початку імперської османської, потім національної турецької держави. Османізм, неоосманізм і постнеоосманізм на відміну від кемалізму в геополітичному плані зорієнтовані на створення умов для контролю над важливими політико-економічними процесами в межах території колишньої Оттоманської імперії. Тому для них близькими є ідеї панісламізму та пантюркізму. Водночас, у неоосманізмі не відкидається тюркський націоналізм, на якому базується ідеологія кемалізму. Запропоновано  використання терміну «постнеоосманізм» з метою адекватного описання специфіки державної політики Турецької Республіки, починаючи з 2016 року.  Проаналізовані можливі наслідки заміни в державній  політиці Туреччини підходів, побудованих відповідно з концепцією неоосманізму на його модифікацію у вигляді постнеоосманізму. Перспектива подальших досліджень – вплив принципів постнеоосманізму на подальший  розвиток українсько-турецьких міждержавних відносин.